Рішення

від 12.11.2024 по справі 580/7959/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року справа № 580/7959/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Руденко А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Могили І.В.,

позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Яременка В.А. (за ордером про надання правничої допомоги),

представника відповідача 1- Фесюк О.В. (самопредставництво),

представника відповідача 2 - Олійник О.Г. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу №580/7959/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

встановив:

12.08.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі відповідач 1), Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області (далі відповідач 2), в якій, з урахуванням поданої уточненої позовної заяви, просила:

- визнати протиправними та скасувати наказ виконуючого обов`язки Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_2 від 26 липня 2024 року № 15-С «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»;

- визнати протиправними та скасувати наказ Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від ОСОБА_3 31 липня 2024 року № 647-К «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області з 01.08.2024 або на рівнозначній посаді в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Черкаській області;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

Також просила рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу звернути до негайного виконання.

Обгрунтовуючи позовну заяву зазначила, що займала посаду першого заступника начальника в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Черкаській області та наказом Голови Держпродспоживслужби України від 26.07.2024 №15-С притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення. У подальшому наказом Голови Держпродспоживслужби від 31.07.2024 №647 з 01.08.2024 звільнена з посади за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Не погоджуючись з вказаними наказами позивач зазначає, що доповідна записка керівника аудиторської групи - начальника відділу внутрішнього аудиту Держпродспоживслужби ОСОБА_4 від 11.06.2024 №СЗ-20/7/3561-2024, на підставі якої порушено дисциплінарне провадження, не відповідає вимогам підпункту 3 пункту 13 Порядку здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2011, оскільки подана за відсутності порушень фінансово-бюджетної дисципліни, які призвели до втрат чи збитків, містить формальну інформацію та вибірковий характер і має ознаки «замовного документа».

Також дисциплінарне провадження стосовно позивача проведено поверхово, без з`ясування обставин, у тому числі і на підтвердження чи спростування доводів позивача, зазначених у клопотанні від 11.07.2024, що призвело до неправильної оцінки доказів та викривлення фактів і висновків, зазначених у поданні дисциплінарної комісії від 16.07.2024.

Зазначає, що за висновком відповідача 1 перевищення нею службових повноважень полягають у підписанні наказів Головного управління від 05.04.2024 №58-ВД та від 11.04.2024 №67-ВД про відрядження в.о. начальника Головного управління ОСОБА_7 Вважає, що мала право підписувати вказані накази, оскільки відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є представником установи і має правові підстави підписувати документи.

Окрім цього згідно підпункту 4 пункту 4 посадової інструкції, пункту 16 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області від 01.01.2024 №3-ОД «Про розподіл обов`язків» перший заступник у межах повноважень підписує інші організаційно-розпорядчі, фінансові та господарській документи Головного управління, визначені законодавством.

Стверджує, що підписала наказ за усним розпорядженням в.о. начальника Головного управління ОСОБА_7, наданим начальнику відділу роботи з персоналом ОСОБА_5 .

Водночас відповідно до пункту 9 розділу 3 «Основні посадові обов`язки» посадової інструкції позивач виконує інші завдання та обов`язки, визначені наказами та дорученнями начальника Головного управління. Отже зважаючи на право позивача підписувати інші організаційно-розпорядчі документи Головного управління та візування проєктів наказів посадовими особами, зокрема, начальником відділу роботи з персоналом ОСОБА_6 , у позивача не було підстав для сумніву, що таке розпорядження надав в.о. начальника Головного управління ОСОБА_7, який у той час не перебував у приміщенні Головного управління. Окрім цього в.о. начальника Головного управління ОСОБА_7 відбув у відрядження, та у подальшому накази про відрядження не скасував.

Зазначає, що підписання наказів про відрядження не заподіяли шкоди охоронюваним законним правам та інтересам фізичних та юридичних осіб або державі, вчинення таких дій не виходить за межі службових повноважень позивача, а підписання наказів про відрядження було викликане службовою необхідністю.

На думку позивача нею не допущено проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу».

Також при прийнятті наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності не були враховані характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, відсутність наслідків, попередня поведінка та ставлення до виконання посадових обов`язків; пом`якшуючі обставини, а саме: бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень, високі показники виконання службових завдань, відсутність претензій та зауважень з боку керівництва.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то вказана вимога є похідною від вимог про скасування наказу про звільнення з посади.

Відповідач 1 проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач підписала накази про відрядження в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області всупереч підпункту 11 пункту 11 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, підпункту 8 пункту 3 Посадової інструкції та пункту 14 Розподілу обов`язків, чим перевищила надані їй повноваження.

Щодо службової записки ОСОБА_4 , то вона подана на виконання вимог пункту 13 Порядку здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року № 1001 з урахуванням фактів неналежного виконання позивачем посадових обов`язків.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 26.12.2003 вчинення дій, які виходять за межі наданих повноважень (не передбачені законом), вчинення дій, які ніхто не має виконувати або дозволяти є перевищенням службових повноважень. Посилається на позицією Верховного Суду, викладену у постановах від 19.11.2020 року у справі № 160/2021/19, від 17.11.2021 у справі № 320/3123/19.

Щодо ігнорування клопотання позивача від 11.07.2024 до голови дисциплінарної комісії про витребування та долучення до матеріалів дисциплінарного провадження конкретних документів та відібрання пояснень у певних осіб, то відповідно до пунктів 18, 28 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039) члени Дисциплінарної комісії мають право, а не зобов`язані одержувати пояснення від інших осіб щодо обставин справи. В свою чергу інші особи не зобов`язані надавати пояснення на звернення членів дисциплінарної комісії.

Щодо позовної вимоги про поновлення на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживлужби в Черкаській області або на рівнозначній посаді в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Черкаській області, то звільнений працівник поновлюється саме на тій посаді, з якої його було звільнено.

Щодо строку звернення до суду, то згідно зі статтею 78 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення. Позивач із наказом Держпродспоживслужби від 26.07.2024 № 15-с «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» ознайомилась 26.07.2024, про що свідчить її підпис, а до суду з позовом звернулась 09.08.2024, отже пропустила строк звернення до суду.

Відповідач 2 проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву зазначив, що повноваження керівника державної служби для посади першого заступника начальника Головного управління здійснює Голова Держпродспоживслужби, відтак, саме за цією посадовою особою закріплене повноваження щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Отже Головне управління не має жодних правових передумов бути відповідачем з приводу визнання протиправним і скасування наказу виконуючого обов`язки Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_2 від 26.07.2024 № 15-С «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

20.09.2024 позивач подала до суду відповідь на відзив відповідача 1, у якому зазначила, що призначення дисциплінарного провадження є передчасним, оскільки для невідкладного інформування керівника державного органу необхідна одночасна наявність сукупності двох факторів, а саме: наявність ознак шахрайства, корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією або нецільовим використанням бюджетних коштів, марнотратства, зловживання службовим становищем та інших порушень фінансово-бюджетної дисципліни, та по-друге призведення такими діями до втрат чи збитків. Проте жодних пояснень, до яких збитків чи втрат призвели дії позивача, як у доповідній записці керівника аудиторської групи ОСОБА_4 , так і у відзиві на позовну заяву, не зазначено.

Також не спростовані і доводи позивача про те, що накази про відрядження були підписані нею за прямими вказівками в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби ОСОБА_7, що було виробничою необхідністю.

Окрім цього 20.09.2024 позивач подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву відповідача 2, у якій зазначила, що відповідач 2 не спростував доводи позивача про те, що вона підписала накази про відрядження за вказівками в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області ОСОБА_7, також про те, що підписання наказів про відрядження було викликано виробничою необхідністю та відсутність шкоди охоронюваним законним правам та інтересам фізичних та юридичних осіб або державі, а навпаки було необхідним для виконання установою своїх завдань.

25.09.2024 відповідач 2 надав заперечення на відповідь на відзив позивача, у яких зазначив, що в силу вимог, покладених в основу частини шостої статті 9 Закону України «Про державну службу», державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов`язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов`язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення. Проте жодних дій у контексті норм статті 9 Закону України «Про державну службу» позивачем вжито не було.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 позовна заява прийнята до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Ухвалою суду від 25.09.2024 задоволено клопотання представника Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про перехід у загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Протокольною ухвалою суду від 29.10.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 проти позову заперечили, просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши позивача та її представника, представників відповідачів суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач у справі ОСОБА_1 з 01.03.2019 перебувала на державній службі, обіймала посаду першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, та була державним службовцем.

11.06.2024 за №СЗ-20/7/3561-20245 керівник аудиторської групи-начальник відділу внутрішнього аудиту Костянтин Лагуткін направив голові Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів службову записку, якою відповідно до вимог підпункту 3 пункту 13 Порядку здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2011 №1001, інформував, що в ході дослідження внутрішньо-розпорядчих документів встановлено систематичні факти підписання першим заступником начальника Головного управління документів, що не належать до його прав та обов`язків, визначених наказом начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області від 01.01.2024 №3-ОД «Про розподіл обов`язків» (далі - Розподіл) та посадовими інструкціями. Зокрема, 05.04.2024 та 11.04.2024 перший заступник начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області ОСОБА_1 всупереч вимогам Положення про Головне управління Держпроспоживслужби в Черкаській області підписала, як перший заступник начальника Головного управління, відповідно накази №58-ВД і №67-ВД про службове відрядження в.о. начальника Головного управління, незважаючи на те, що 05.04.2024 та 11.04.2024 керівник перебував на робочому місці і на нього покладено обов`язок підписувати накази. Отже в діях службової особи - першого заступника ОСОБА_1 містяться ознаки перевищення службових повноважень.

Окрім цього протягом 2024 року ТОВ «Агентство «Е-Консалтинг» надавало консультаційні послуги у сфері публічних закупівель, в той час як обов`язки виконання функцій уповноваженої особи з проведення закупівель були покладені на провідного економіста ОСОБА_8 . Перший заступник начальника Головного управління ОСОБА_1 у порушення покладених на неї обов`язків не координувала та не контролювала належним чином діяльність уповноваженої особи з проведення публічних закупівель, як наслідок здійснення вищезазначених послуг призвело до незабезпечення цільового та ефективного використання бюджетних коштів.

Також при перевірці матеріалів справ за результатами моніторингу у 2024 році за дотриманням вимог законодавства про рекламу встановлено, що уповноваженою особою Головного управління, що проводила розгляд справи про порушення законодавства про рекламу, першим заступником начальника Головного управління ОСОБА_1 29.02.2024 прийнято рішення про закриття справи щодо ТОВ «ТРАШ», а 05.03.2024 - щодо ТОВ «Сільпо-Фуд».

На думку аудиторів вказані факти свідчать про вибірковий підхід при притягненні до передбаченої законодавством відповідальності (накладення штрафів) суб`єктів господарювання, якими допущено порушення вимог законодавства про рекламу, унаслідок неприйняття ОСОБА_1 управлінських рішень, що є неналежним виконанням нею посадових обов`язків.

Наказом Держпродспоживслужби від 13.06.2024 №11-с було порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 та призначено дисциплінарну комісію.

20.06.2024 ОСОБА_7 надав письмові пояснення голові дисциплінарної комісії ОСОБА_9 , у яких вказав, що з метою вирішення питань, які виникають в роботі структурних підрозділів Головного управління, що знаходяться за межами м. Черкаси, ним було здійснено виїзди 05.04.2024 - до м. Золотоноша Черкаської області, 11.04.2024 - до м. Умань Черкаської області; доручення щодо підготовки наказів про відрядження були надані відділу роботи з персоналом Головного управління, проте будь-яких доручень щодо підписання наказів про відрядження першому заступнику начальника Головного управління ним не надавались; щодо підписання ОСОБА_1 наказів про відрядження від 05.04.2024 №58-ВД та від 11.04.2024 №67-ВД йому стало відомо 27.05.2024 після проведення перевірки аудиторською групою (т. 2, а.с. 40).

09.07.2024 позивач надала дисциплінарній комісії письмові пояснення (т.2. а.с. 162-177) та заявила письмове клопотання від 11.07.2024 (т. 2, а.с. 184-185), у якому зазначила, що в.о. начальника Головного управління ОСОБА_7 05.04.2024 дав вказівку начальнику відділу роботи з персоналом ОСОБА_5 на підготовку наказів про своє відрядження за підписом позивача; проєкт наказу на відрядження №58-ВД був підготовлений заступником начальника відділу роботи з персоналом ОСОБА_10 і завізований начальником відділу роботи з персоналом ОСОБА_5 , в.о. начальника відділу організаційного та документального забезпечення та комунікацій ОСОБА_11 , начальником управління економіки, бухгалтерського обліку та звітності-головним бухгалтером ОСОБА_12 .

За аналогічних обставин був підготовлений проєкт наказу №67-ВД про відрядження начальника Головного управління ОСОБА_7 .

У зв`язку з вказаним позивач просила відібрати пояснення у службових осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 .

Згідно з протоколом №4 засідання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 від 16.07.2024 клопотання ОСОБА_1 прийнято до відома, за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених підпунктами п`ятим та сьомим пункту 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» та вирішила внести на розгляд Голові Держпродспоживслужби подання щодо ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 186-207).

16.07.2024 на розгляд Голови Держпроспоживслужби України було внесено подання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , згідно якого дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що в діях ОСОБА_1 - першого заступника начальника Головного управління в Черкаській області міститься склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом сьомим пункту 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягає у перевищенні службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, а саме підписання нею наказів Головного управління від 05.04.2024 №58-ВД «Про службове відрядження» та від 11.04.2024 №67-ВД «Про службове відрядження» всупереч вимогам підпункту 11 пункту 11 Положення та Розподілу обов`язків.

На підставі подання дисциплінарної комісії від 16.07.2024 наказом Голови Держпродспоживслужби від 26.07.2024 № 15-с за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, відповідно до пункту 7 частини другої статті 65 Закону до позивача застосовано винятковий вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби.

Згідно з наказом Держпродспоживслужби від 26.07.2024 № 15-с «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» дисциплінарний проступок ОСОБА_1 полягає у вчиненні дій, що містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону, який полягає у перевищенні службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, а саме підписання нею наказів Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області від 05.04.2024 № 58-ВД «Про службове відрядження» та від 11.04.2024 № 67-ВД «Про службове відрядження» всупереч вимогам підпункту 11 пункту 11 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області (далі - Положення) та Розподілу обов`язків.

У подальшому наказом Голови Держпродспоживслужби від 31.07.2024 №647-К позивача було звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Не погоджуючись з вказаними наказами позивач звернулась до суду з позовом про захист її прав.

Надавши правову оцінку встановленим обставинам у справі суд зазначає наступне.

Як вбачається з відзивів на позовну заяву відповідачі вважають, що позивач пропустила строк звернення до суду з позовом про скасування наказу від 26.07.2024 №15-с про притягнення до дисциплінарної відповідальності, тому суд вважає перш за все надати оцінку вказаній обставині.

Судом встановлено, що наказом Держпродспоживслужби від 26.07.2024 №15-с позивач притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби.

Відповідно до частин першої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 7 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби

Відповідно до частини шостої статті 74 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Згідно із статтею 78 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

Позивач звернулась до суду з позовом 12.08.2024, та у позовній заяві зазначила, що одержала від відповідача 1 належним чином засвідчену копію спірного наказу, направленого засобами поштового зв`язку, 31.07.2024, а з позовом до суду звернулась 12.08.21024, тобто в перший робочий день після вихідного, тому десятиденний термін на оскарження після вручення належним чином завіреної копії наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності порушений не був.

Водночас відповідачі посилаються на ту обставину, що позивач була ознайомлена з наказом відповідача 1 від 26.07.2024 №15-с про притягнення до дисциплінарної відповідальності 26.07.2024 за місцем фактичного проходження державної служби в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Черкаській області, та їй була видана належним чином завірена копія наказу. Отже позивач пропустила 10-денний строк звернення до суду.

Судом встановлено, що засобами електронного зв`язку Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів 26.07.2024 направила Головному управлінню Держпродспоживслужби в Черкаській області лист від 26.07.2024 №24-14/15546 та копію наказу від 26.07.2024 №15-с про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, яка була засвідчена кваліфікованим електронним підписом посадової особи Держпродспоживслужби.

26.07.2024 Головне управління ознайомило позивача з копією наказу від 26.07.2024 №15-с та надало копію наказу позивачу, про що позивач власноручно розписалась на копії вказаного наказу.

Під час судового розгляду позивач подала заяву про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на ту обставину, що вважала належним чином засвідченою копією наказу від 26.06.2024 №15-с ту копію, яку отримала 31.07.2024 від Держпродспоживслужби і яка засвідчена головним спеціалістом ОСОБА_13 та печаткою Держпродспоживслужби (т. 2. а.с. 262-263).

Суд зазначає, що згідно вимог ч. 1 ст. 77 Закону №889-V111 рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Згідно ч. 6 вказаної статті державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

Згідно ч. 7 вказаної статті у разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже обов`язок вручити державному службовцю копію рішення про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності покладається на суб2єкта призначення, у даній справі - на Держпродспоживслужу.

Зважаючи на ту обставину, що відповідач 1 направив позивачу копію наказу від 26.07.2024 №15-с засобами поштового зв`язку, яка отримана позивачем 31.07.2024, при зверненні до суду з позовом 12.08.2024 десятиденний строк нею не пропущений.

Окрім цього як вбачається з листа Держпродспоживслужби від 26.07.2024 №24-14/15546 Головному управлінню не було доручено ознайомити позивача з наказом від 26.07.2024 №15-с та видати їй завірену копію.

Отже доводи відповідачів щодо пропуску строку звернення до суду з позовом є необгрунтованими.

Щодо перевищення позивачем повноважень суд зазначає таке.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-V111).

Основні обов`язки державного службовця закріплені у статті 8 - Закон №889-V111, відповідно до якої державний службовець зобов`язаний, зокрема, 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Статтею 9 Закону №889-V111 передбачено, що державний службовець під час виконання посадових обов`язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов`язки, чи особі, визначеній у контракті про проходження державної служби (у разі укладення) (ч. 1).

Згідно ч. 2 вказаної статті державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 3 вказаної статті наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання. Наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.

Згідно ч. 5 вказаної статті наказ (розпорядження), доручення може бути скасовано керівником, який його видав, а також керівником вищого рівня або органом вищого рівня.

Згідно ч. 6 вказаної статті державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов`язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов`язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

Згідно ч. 7 вказаної статті якщо державний службовець виконав наказ (розпорядження), доручення, визнані у встановленому законом порядку незаконними, і не вчинив дій, зазначених у частині шостій цієї статті, він несе відповідальність за своє діяння відповідно до закону.

Згідно ч. 8 вказаної статті керівник у разі отримання вимоги державного службовця про надання письмового підтвердження наказу (розпорядження), доручення зобов`язаний письмово підтвердити або скасувати відповідний наказ (розпорядження), доручення в одноденний строк. У разі неотримання письмового підтвердження у зазначений строк наказ (розпорядження), доручення вважається скасованим.

Відповідно до частини першої статті 64 Закону №889-V111 за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

В силу вимог частини першої статті 65 Закону №889-V111 підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно пункту 7 частини 2 статті 65 Закону №889-V111 дисциплінарним проступком є перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 66 Закону №889-V111 до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Частиною п`ятою статті 66 Закону передбачено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 67 Закону №889-V111 дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень;

3) високі показники виконання службових завдань;

4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону №889-V111 для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Частинами 1, 2 статті 73 Закону №889-V111 визначено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Згідно частин 1, 2 статті 74 Закону №889-V111 дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Частиною 1 статті 77 Закону №889-V111 передбачено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 83 Закону №889-V111 державна служба припиняється за ініціативою суб4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Пунктом 4 частини 1 статті 87 Закону №889-V111 підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

З аналізу зазначених положень Закону №889-V111 вбачається, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є факт вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної, винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом №889-V111 та іншими нормативно-правовими актами.

Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків з`ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб`єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи, що відповідають вимогам частини другої статті 73 Закону № 889-VIII і бути належним чином обґрунтованим.

Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами дисциплінарної справи, тощо.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.

Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, зводяться до питання правомірності наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з державної служби та звільнення з державної служби внаслідок перевищення нею службових повноважень.

Судом встановлено, що позивач займала посаду першого заступника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області та всупереч вимогам підпункту 11 пункту 11 Положення та Розподілу обов`язків підписала накази про відрядження в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області Кізюна В.М. від 05.04.2024 №58-ВД та від 11.04.2024 №67-ВД, що згідно подання дисциплінарної комісії від 16.07.2024 є дисциплінарним проступком, передбаченим підпунктом сьомим пункту 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», і полягає у перевищенні службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Слід зазначити, що під перевищенням службових повноважень необхідно розуміти вчинення державним службовцем таких вчинків (у тому числі прийняття рішення, видання наказу, розпорядження чи доручення), які виходять за межі наданих йому повноважень, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.11.2020 року у справі № 160/2021/19, від 17.11.2021 у справі № 320/3123/19, від 03.10.2024 у справі №260/5092/23.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 9 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 №167, Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області очолює начальник, який має заступників, що призначаються на посаду Головою Держпродспоживслужби відповідно до Закону України «Про державну службу».

Підпунктом 11 пункту 11 Положення визначено, що начальник Головного управління підписує накази.

Наказом начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області від 01.01.2024 №3-ОД «Про розподіл обов`язків» затверджено розподіл обов`язків між начальником та заступниками начальника Головного управління.

Відповідно до Розподілу обов`язків перший заступник начальника Головного управління ОСОБА_1 :

- координує та контролює діяльність: управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами; управління економіки, бухгалтерського обліку та звітності; відділу реєстрації сільськогосподарської техніки; Звенигородського, Золотоніського районних, Черкаського міського управлінь; уповноваженої особи з проведення публічних закупівель (пункт 1);

- забезпечує реалізацію повноважень. передбачених законодавством, у сферах: здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння); здійснення державного ринкового нагляду; здійснення метрологічного нагляду; дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства з питань туристичної діяльності; нагляду (контролю) у системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу (пункт 2) (т. 2, а.с. 45-48).

- у межах повноважень підписує накази, посвідчення (направлення) щодо здійснення заходів державного нагляду; інші організаційно-розпорядчі, фінансові та господарські документи Головного управління, визначені законодавством (пункт 16);

Згідно підпункту 4 пункту 4 посадової інструкції першого заступника начальника Головного управління, затвердженої начальником Головного управління 15.06.2023, передбачено право у межах повноважень підписувати накази, посвідчення (направлення) щодо здійснення заходів державного нагляду; інші організаційно-розпорядчі документи Головного управління (т. 2, а.с. 49).

Отже позивач як перший заступник начальника Головного управління Держпродспоживслужби мала право підписувати накази, які стосувались виконання наданих їй повноважень у сферах: здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння); здійснення державного ринкового нагляду; здійснення метрологічного нагляду; дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства з питань туристичної діяльності; нагляду (контролю) у системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу.

Водночас відповідно до Розподілу обов`язків начальник Головного управління Держпродспоживслужби координує та контролює діяльність відділу роботи з персоналом, підписує накази Головного управління.

Отже підписання наказів про відрядження віднесено до повноважень начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, тому, підписавши накази про відрядження від 05.04.2024 №58-ВД та від 11.04.2024 №67-ВД, позивач перевищила надані їй повноваження.

Посилання позивача на підпункт 4 пункту 4 посадової інструкції, яким передбачено право позивача підписувати інші організаційно-розпорядчі документи Головного управління, є помилковим, позаяк такі організаційно-розпорядчі документи повинні стосуватись її повноважень, передбачених розподілом обов`язків.

Також помилковим є посилання позивача на ту обставину, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є представником установи та має право підписувати документи, оскільки згідно пункту 8 частини 3 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у ЄДР містяться відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо. Тобто повноваження осіб стосуються представництва установи перед іншими юридичними та фізичними особами і не стосуються внутрішньої управлінської діяльності установи.

Водночас позивач посилається на ту обставину, що в.о. керівника ОСОБА_7 на час підписання наказів про відрядження знаходився поза межами адміністративної будівлі за адресою АДРЕСА_1 та начальник відділу роботи з персоналом ОСОБА_5 отримала усне розпорядження від ОСОБА_7 про підготовку наказів про його відрядження за підписом позивача. при цьому посилається на пункт 9 розділу 3 «Основні посадові обов`язки» посадової інструкції, у якому зазначено «виконує інші завдання та обов`язки, визначені наказами та дорученнями начальника Головного управління».

Як зазначено вище, згідно частини 2 статті 9 Закону №889-V111 державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Як вбачається з розподілу обов`язків та посадової інструкції межі повноважень позивача як першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби є чітко визначеними, а отже і виконання інших завдань та обов`язків, визначених наказами та дорученнями начальника Головного управління, повинні стосуватись саме повноважень першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, а не будь-яких інших.

Згідно частини 6 статті 9 Закону №889-V111 державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов`язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов`язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

Згідно ч. 7 вказаної статті якщо державний службовець виконав наказ (розпорядження), доручення, визнані у встановленому законом порядку незаконними, і не вчинив дій, зазначених у частині шостій цієї статті, він несе відповідальність за своє діяння відповідно до закону.

Як вбачається з письмових пояснень позивача від 09.07.2024, наданих дисциплінарній комісії (т. 2, а.с. 164), позивач, враховуючи права, зазначені у довідці з ЄДР, посадовій інструкції та наказі про розподіл обов`язків. вважала, що має повне право підписувати накази про відрядження. Тобто у позивача не виникли сумніви у законності усного розпорядження в.о. голови Головного управління ОСОБА_7 щодо підписання наказів про відрядження саме нею.

Проте такі доводи позивача є помилковими, позаяк суперечать Положенню про Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, розподілу обов`язків та посадовій інструкції позивача та не спростовують той факт, що позивач підписала накази про відрядження від 05.04.2024 №58-ВД та від 11.04.2024 №67-ВД з перевищенням повноважень.

Отже перевищення позивачем наданих їй службових повноважень є дисциплінарним проступком, передбаченим пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону №889-V111, що є підставою для її притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Як зазначено вище, згідно ч. 1 ст. 66 Закону №889-V111 до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Разом з тим, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статті 66 Закону № 889-VIII).

Отже за змістом статті 66 Закону у разі перевищення службових повноважень може бути застосований будь-який вид дисциплінарної відповідальності в залежності від характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця, а звільнення з посади державної служби не є єдиним видом відповідальності.

Суд зазначає, що дисциплінарним провадженням не встановлено, що підписання позивачем наказів про відрядження від 05.04.2024 №58-ВД та від 11.04.2024 №67-ВД потягло тяжкі наслідки.

Також дисциплінарним провадженням не встановлено, чи надавав ОСОБА_7 усне розпорядження начальнику відділу роботи з персоналом ОСОБА_5 підготувати накази про відрядження саме за підписом позивача про що позивач надала клопотання від 11.07.2024. Водночас вказана обставина впливає на характер порушення, допущеного позивачем.

Окрім цього під час дисциплінарного провадження встановлено, що за період роботи у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Черкаській області позивач до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, що підтверджується характеристикою від 20.06.2024, і вказана обставина є пом`якшуючою (т. 2, а.с. 38).

Також за результатами щорічного оцінювання результатів службової діяльності державних службовців ОСОБА_1 за 2023 отримала оцінку «відмінно», за 2022 та 2023 отримала оцінку «позитивно».

Згідно ч. 1 ст. 74 Закону №889-V111 дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Вищезазначені обставини свідчать, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з державної служби відповідач 1 не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують результати оцінювання службової діяльності державного службовця, відсутність стягнень та її ставлення до служби, а тому застосував до позивача винятковий вид дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з державної служби з порушенням вимог ч. 1 ст. 74 №889-V111.

За вказаних обставин наказ виконуючого обов`язки Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту від 26.07.2024 № 15-С про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо наказу Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 31.07.2024 № 647-К про звільнення ОСОБА_1 , то він є похідним від наказу від 26.07.2024 № 15-С, а тому також підлягає скасуванню.

Щодо поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то згідно Рішенню Конституційного Суду України від 07.05.2002 року №8-рп/2002 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України), у якому визначено основні трудові права працівників.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В даному випадку судом встановлено протиправність звільнення позивача, що має наслідком поновлення позивача на державній службі на посаді, з якої позивача було звільнено, а саме на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області з 02.08.2024.

Щодо поновлення на рівнозначній посаді, то як зазначено вище відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому, поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на те, що позивача звільнено 01.08.2024 року, в той час, як рішення суду в цій справі прийнято 12.11.2024 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 72 робочих дні.

Згідно довідки про середню заробітну плату Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області №39 від 30.10.2024 середньоденна заробітна плата позивача становить 1 550,99 грн.

Отже сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 111 671,28 грн Розрахунок: 1550,99 грн х 72 роб дн. = 111 671, 28грн.

Також позивач підлягає негайному поновленню на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області з 02.08.2024.

Згідно підпунктів 2 та 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Виходячи з того, що середня кількість робочих днів у місяці складає 22 робочих дні, негайному виконанню підлягає рішення суду в частині стягнення середньої заробітної плати у сумі 34 121,28 грн.

Також позивач підлягає негайному поновленню на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області з 02.08.2024.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи позивача та відповідачів щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з метою ефективного забезпечення захисту прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За приписами статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, шо при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому за змістом частин п`ятої - сьомої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, отриману в рамках розгляду справи, позивачем надано копію договору-доручення про надання правничої допомоги №10/24 від 19.06.2024, укладеного з адвокатом Яременком В.А., розрахунок витрат на правничу допомогу на виконання умов договору про надання правничої допомоги №10/24 від 19.06.2024, складений 05.08.2024 та копію квитанції від 05.08.2024 про сплату позивачем 6 000 грн за надання правової допомоги по адміністративному позову.

Згідно розрахунку витрат на правничу допомогу від 05.08.2024 позивач ОСОБА_1 та адвокат Яременко В.А. погодили розмір витрат на правничу допомогу при підготовці адміністративного позову про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу до відповідачів: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, подальшому представництві інтересів замовника під час розгляду Черкаським окружним адміністративним судом справи за цим позовом до стадії прийняття рішення по суті спору у фіксованій сумі в розмірі 6 000 грн. Витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн. сплачуються авансовим платежем в 3-х денний строк з дня підписання сторонами даного розрахунку.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться два адвокатських запити, пов`язаних з отриманням документів, необхідних для звернення до суду з позовом, а саме: адвокатський запит №10/24 від 17.07.2024 до Держпродспоживслужби про надання копії дисциплінарної справи ОСОБА_1 , подання від 16.07.2024, та адвокатський запит від 07.08.2024 №10/24 до Головного управління Держпродспоживслужби про надання документів.

Також адвокат Яременко В.А. приймав участь у підготовчих засіданнях та судових засіданнях 22.10.2024, 29.10.2024, 04.11.2024 та 12.11.2024.

Враховуючи, що надання правничих послуг у даній категорії справ було необхідним, розмір витрат на надання правничої допомоги є пропорційним та обгрунтованим відносно предмету спору, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають витрати на надання правничої допомоги у сумі 6000 грн.

Керуючись ст. 241-243, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 26 липня 2024 року № 15-С «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 31 липня 2024 року № 647-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області з 01 серпня 2024року.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області (вул. Смілянська, 120, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 40333440) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.08.2024 по 12.11.2024 у сумі 111 671 (сто одинадцять тисяч шістсот сімдесят одну) гривню 28 копійок з урахуванням всіх податків і зборів, передбачених чинним законодавством України.

Рішення суду в частини поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області допустити до негайного виконання.

Рішення суду в частини стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в сумі 34 121 (тридцять чотири тисячі сто двадцять одна) гривня 28 копійок з урахуванням всіх податків і зборів, передбачених чинним законодавством України допустити до негайного виконання.

Стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39924774) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з надання правничої допомоги у сумі 6 (шість) тисяч гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02 грудня 2024 року.

Суддя Алла РУДЕНКО