Постанова

від 25.11.2024 по справі 362/1505/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 362/1505/18

номер провадження 22-ц/824/15560/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: представники позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_1

на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року /суддя Кравченко Л.М./

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , товариство з обмеженою відповідальністю «АРКА ХАЙТЕК», про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_5 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

ОСОБА_4 з урахуванням заяви про зміну позовних вимог /т. 1 а.с. 73/, просила:

визнати за позивачем право особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та речі побутового вжитку в ній;

визнати за відповідачем право особистої приватної власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та речі побутового вжитку, які знаходяться у ньому;

стягнути з відповідача грошову компенсацію замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 , площею 428,6 кв. м в розмірі 4 067 250, 00 грн;

стягнути з відповідача грошову компенсацію замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на речі побутового вжитку, які знаходяться у будинку за адресою АДРЕСА_2 , у розмірі 4 873 274, 00 грн;

визнати за позивачем право особистої приватної власності на автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_5 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 11 січня 2011 року;

зобов`язати відповідача здійснювати на користь позивача виплату половини доходів з 49 % частки, що належить відповідачу в ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 39761131);

стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації вартості внеску в статутні капітали ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 39761131), ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ» (код ЄДРПОУ 35438873), ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА» (код ЄДРПОУ 33156413), ТОВ «ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС» (код ЄДРПОУ 30358081) в розмірі 9 348 868,75 грн;

стягнути з відповідача на користь позивача суму грошової компенсації в розмірі 10 552 875 грн, тобто 3/4 частини від коштів, які відповідач вніс, а потім зняв з депозитного рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ «Укрсоцбанк», відкритому на ім`я ОСОБА_5 на підставі договору банківського вкладу № НОМЕР_3 від 12 липня 2017 року;

стягнути з відповідача на користь позивача суму грошової компенсації в розмірі 1/2 частини від коштів, що перебувають на рахунках, відкритих на ім`я відповідача в ПАТ «Альфа-банк», та які арештовані відповідно до ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області;

визнати за позивачем право вимоги за договорами позики з ОСОБА_7 від 18 серпня 2017 року в сумі 300 000 дол. США (7 891 290 грн), ОСОБА_6 від 09 червня 2017 року в сумі 150 000 дол. США (3 945 645 грн), ТОВ «АРКА ХАЙТЕК» від 31 серпня 2017 року № 310717/1 в сумі 4 000 000, 00 грн, ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» від 22 липня 2017 року № 2206171 в сумі 2 000 000, 00 грн.

У листопаді 2018 року ОСОБА_5 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя /т. 1 а.с. 171/.

ОСОБА_5 просив визнати за ним право особистої приватної власності на:

домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 6824864, загальною площею: 428,6 кв. м та все рухоме майно, що знаходиться в цьому домоволодінні;

земельні ділянки (для обслуговування будинку) за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0016 площею 0,1020 га, кадастровий номер 3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га;

квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 41853 та все рухоме майно, що знаходиться в даному домоволодінні;

автостоянку (паркомісце) АДРЕСА_3 , на другому поверсі секції «Б» критої автостоянки, площею 14,9 кв. м,

квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 5768489, загальною площею 59,2 кв. м та все рухоме майно, що в ній знаходиться;

автомобіль AUDI A8L, 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2010 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

автомобіль Lexus LS 460 L, 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_5 ;

стягнути з ОСОБА_4 1 262 500,00 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на:

автомобіль Lexus LS 460L реєстраційний номер НОМЕР_5 2008 року випуску номер шасі НОМЕР_6 ;

речі побутового вжитку, що знаходяться в квартирі по АДРЕСА_5 : меблі в кабінеті вартістю 24 562,50 грн, тюль та аксесуари до неї вартістю 5 340,00 грн, килим 270x370 вартістю 17 399,70 грн, килим № 2 255x340 вартістю 17 399,70 грн, шафи Ітіс вартістю 13 500 грн, меблі у вітальні вартістю 26 400 грн, стіл Ітіс вартістю 7 920,00 грн, диван-ліжко вартістю 4 260,00 грн, парта і стілець вартістю 6 570,00 грн, ВО аудіосистема Beosound 9000 6-CD Changer МК2 вартістю 24 210 грн;

речі побутового вжитку, що знаходяться в житловому будинку у АДРЕСА_2 : дзеркало Luxordue вартістю 7 010,10 грн, картини «Маски» 4 шт. вартістю 7 200,00 грн, килимки 4 шт вартістю 607,50 грн, столик-візок вартістю 1 125,00 грн, обідній стіл та стільці (комплект) вартістю 8 115,15 грн, посуд 6 персон Villeroi Boch вартістю 4 020 грн, газетниця вартістю 321 грн, торшер вартістю 3 450 грн, саббуфер активний Focal Electra Beryllium SW1000 вартістю 38 529,90 грн, картина вартістю 1 800 грн, декор «Кулі» (3 шт) вартістю 69 грн, вуличні меблі вартістю 5 940 грн, скляна тумба для ТВ вартістю 9 315 грн, штори вартістю 22 618,20 грн, тюль (комплект) вартістю 5 627,10 грн, крісло вартістю 3 600 грн, килим вартістю 29 100 грн, столик вартістю 2 820,00 грн, проектор Sony VPL- VW200 вартістю 45 450 грн, екран проекційний De-Lite вартістю 45 000 грн, ТВ у ванній Самсунг вартістю 323 180,00 грн, тюль та аксесуари до них вартістю 2 655 грн, меблі для санвузлів вартістю 9 750 грн, диван вартістю 6 944,70 грн, парта із стільцем вартістю 6 570 грн, телевізор ВО BeoVision вартістю 74 499,40 грн, шезлонг ротанг вартістю 2 040 грн, підставка під квіти вартістю 405,00 грн, ролети плісе (4 вікна) вартістю 5 940 грн.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на:

автомобіль Audi A8L реєстраційний номер НОМЕР_4 2012 року випуску номер шасі НОМЕР_7 ;

автомобіль Volkswagen Touareg реєстраційний номер НОМЕР_1 2010 року випуску номер шасі НОМЕР_8 ;

квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 41853, загальна площа 195,50 кв. м;

автостоянку (паркомісце) АДРЕСА_3 , на другому поверсі секції «Б» критої автостоянки, площею 14,9 кв. м;

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 6824864, загальною площею: 428,6 кв. м;

речі побутового вжитку, що знаходяться в житловому будинку у АДРЕСА_2 : шафа для взуття Креденс вартістю 2 370,00 грн, шафа для одягу 2 550 грн, кухонні меблі вартістю 60 600 грн, мікрохвильова піч Miele вартістю 7 720,20 грн, духова піч Miele вартістю 8 258,40 грн, Холодильних Side by Side Liebherr вартістю 20 039,70 грн, скляний стіл (підлоговий) вартістю 8 430,00 грн, диван вартістю 17 400 грн, колонка центральна Focal Electra СС 1000 Beryllium вартістю 26 100 грн, колонки акустична Focal Electra Beryllium 1038 вартістю 12 825 грн, стіл сріблястий вартістю 11 100 грн, крісла 2 шт вартістю 741 грн, навісні шафи вартістю 4 950 грн, люстра вартістю 23 969,60 грн, меблі вартістю 31 749,90 грн, килим вартістю 17 399,70 грн, акустична система Revox Re:Sound S brilliant вартістю 24 750 грн, диван вартістю 18 153 грн, стіл вартістю 19 647,30 грн, стілець з позолотою вартістю 5 175,00 грн, стіл ПК вартістю 1 680,00 грн, вітрина № 2 вартістю 23 400 грн, вітрина № 1 вартістю 23 400 грн, низька шафа Креденс вартістю 15 975 грн, диван вартістю 22 200,00 грн, акустична система Revel Ultima Studio (пара) вартістю 157 500 грн, савбуфер Ultima SUB-30 REVEL вартістю 65 092,50 грн, акустична система Revel Ultima Embrace 2 шт вартістю 22 050,00 грн, акустична система Revel Ultima Voice вартістю 55 890 грн, підсилювач Mark Levinson № 432 вартістю 98 550 грн, підсилювач Mark Levinson № 433 вартістю 91 350 грн, попередній підсилювач Lexicon MC-12HD вартістю 58 050,00 грн, CD-програвач Denon DCM-500AE вартістю 1 709,56 грн, аудіоресивер Denon DRA-500AE - 8 вартістю 3 090,00 грн, медіа-центр Dune HD Мах вартістю 2 100,00 грн, столик вартістю 2 820 грн, крісло вартістю 7 050 грн, вішалка для халатів та рушників (комплект) вартістю 519 грн, шафи вартістю 26 100 грн, дзеркало вартістю 5 640,00 грн, ліжко вартістю 3 690,00 грн, меблі вартістю 6 450 грн, меблі Smania вартістю 9 150,00 грн, тренажер велосипед PReCOR 846i вартістю 22 638,90 грн, обладнання для сауни (електро піч) вартістю 3 090,00 грн;

земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0016 площею 0,1020 га;

земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га;

квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 5768489, загальною площею 59,2 кв. м;

У задоволені інших позовних вимог ОСОБА_4 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат. /т. 7 а.с. 224-238/

Справа вже була предметом розгляду судами.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , поданою представником ОСОБА_1 , на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року задоволено частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_4 задоволено частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_4 право власності на:

квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 195,5 кв. м, вартістю 8 849 520 грн;

речі побутового вжитку, що знаходяться в квартирі АДРЕСА_6 , а саме: меблі в кабінеті, бігова доріжка, тюль та аксесуари до неї, килим, килим № 2, шафи Ітіс, меблі у вітальні, стіл Ітіс, диван-ліжко, парта і стілець, телевізор Sony KD75XD8505, телевізор Sony KD55XD, акустична система Sonus Faber, ВО аудіосистема Beosound 9000 6-CD Changer МК2, загальною вартістю 147 561,90 грн;

автомобіль Lexus LS 460L державний номерний знак НОМЕР_5 вартістю 449 016,55 грн;

автостоянку № 23 на 2 поверсі секції «Б» площею 14.9 кв. м по АДРЕСА_5 вартістю 587 835 грн, а всього на загальну суму 10 033 933,45 грн.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_5 право власності на:

будинковолодіння АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 6824864, вартістю 8 836 862 грн;

речі побутового вжитку в будинку АДРЕСА_2 , а саме дзеркало Luxordue, шафа для взуття Креденс, картини «Маски», картини «4 шт.», килимки, шафа для одягу, телевізор Sony KD55XD 9305, кухонні меблі, столик-візок, обідній стіл та стільці (комплект), мікрохвильова піч Miele, духова піч Miele, Холодильних Side by Side, посуд, скляний стіл (підлоговий), телевізор Sony KD75XD8505, килим, газетниця, диван, торшер, сабвуфер активний Focal Electra Beryllium SW1000, колонка центральна Focal Electra CC 1000 Beryllium, колонки акустична Focal Electra Beryllium 1038, стіл сріблястий, крісла, навісні шафи, картина, декор «Кулі», люстра, меблі, килим, телевізор Sony KD75XD8505, вуличні меблі, акустична система Revox Re:Sound S brilliant, скляна тумба для ТВ, штори, тюль (комплект), диван, стіл, стілець з позолотою, стіл ПК, вітрина № 2, вітрина № 1, низька шафа Креденс, крісло, килим, ковролін, столик, диван, проектор Sony VPL-VW200, екран проекційний De-Lite, акустична система Revel Ultima Studio (пара), сабвуфер Ultima SUB-30 REVEL, акустична система Revel Ultima Embrace 2 шт., акустична система Revel Ultima Voice, підсилювач Mark Levinson № 432, підсилювач Mark Levinson № 433, попередній підсилювач Lexicon MC12HD, cd-програвач Denon DCM-500AE, аудіоресивер Denon DRA-500AE - 8, медіа-центр Dune HD Max, столик, крісло, вішалка для халатів та рушників (комплект), шафи, дзеркало, ТВ у ванній, тюль та аксесуари до них, меблі для санвузлів, ліжко, меблі, диван, парта із стільцем, телевізор ВО BeoVision 7, телевізор Sony KD75XD8505, меблі Smania, шезлонг ротанг, тренажер велосипед PReCOR 846і, підставка під квіти, обладнання для сауни, ролети плісе загальною вартістю 1 336 825,65 грн;

земельну ділянку площею 0.0983 га в АДРЕСА_2 кадастровий номер 3221480903:02:006:0022, вартістю 332 598 грн;

земельну ділянку площею 0.1020 га в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0016, вартістю 345 117 грн;

квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 5768489 вартістю 1 985 000 грн;

автомобіль Audi A8L Quattro державний номерний знак НОМЕР_4 вартістю 1 280 783,99 грн;

автомобіль Volkswagen Touareg 2010 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 517 814,78 грн;

кошти в сумі 535 000 дол. США, які були розміщені ОСОБА_5 на депозитному рахунку ПАТ «Укрсоцбанк» у відповідності з договором банківського вкладу № 26358012130973 від 12 червня 2017 року, що по курсу Національного банку України станом на 14 квітня 2023 року 19 564 201 грн (535 000*36.5686);

право вимоги за договором позики від 18 серпня 2017 року відповідно до якого ОСОБА_5 позичив ОСОБА_7 300 000 дол. США, що по курсу Національного банку України 36,5686 грн за долар станом на 14 квітня 2023 року, складає 10 970 580 грн;

право вимоги за договором позики від 09 червня 2017 року відповідно до якого ОСОБА_5 позичив ОСОБА_6 3 930 000 грн, що на момент позики становило еквівалент 150 000 дол. США, що по курсу Національного банку України 36,5686 грн за долар станом на 14 квітня 2023 року складало 5 485 290 грн;

право вимоги за договором позики від 31 серпня 2017 року відповідно до якого ОСОБА_5 позичив ТОВ «Арка Хайтек» 4 000 000 грн;

право вимоги за договором позики від 22 червня 2017 року відповідно до якого ОСОБА_5 позичив ТОВ «Соковий завод Сокирянський» 2 000 000 грн;

а всього майна на загальну суму: 56 655 072,42 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 23 310 569,48 грн компенсації за перевищення частки ОСОБА_5 у спільному майні подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 13 020 000 грн як компенсації половини коштів, внесених ОСОБА_5 в статутний фонд ТОВ «Соковий завод Сокирянський», ТОВ «Логіком Систем», ТОВ «Тріумфальна арка».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволені інших позовних вимог ОСОБА_4 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Постановою ВС від 01 серпня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_5 , які підписані представником ОСОБА_3 , задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2023 року, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційним судом наголошено на тому, що аналіз матеріалів справи свідчить, зокрема, що:

ОСОБА_4 в серпні 2018 року подала заяву про зміну предмету позову в якій, зокрема, просила стягнути з відповідача на її користь суму компенсації вартості внеску в статутні капітали ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 39761131), ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ» (код ЄДРПОУ 35438873), ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА» (код ЄДРПОУ 33156413), ТОВ «ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС» (код ЄДРПОУ 30358081) в розмірі 9 348 868,75 грн (т. 1, а. с. 73);

в грудні 2020 року позивачка подала заяву про збільшення розміру позовних вимог (т. 7, а. с. 1-4), а саме просила стягнути з відповідача на її користь суму компенсації вартості внеску в статутні капітали ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 39761131), ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ» (код ЄДРПОУ 35438873), ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА» (код ЄДРПОУ 33156413), ТОВ «ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС» (код ЄДРПОУ 30358081) в розмірі 14 023 303,10 грн, яка протокольною ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року залишена без розгляду (т. 7, а. с. 27);

постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2022 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, а протокольну ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року залишено без змін;

апеляційний суд стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 13 020 000 грн як компенсації половини коштів внесених ОСОБА_5 в статутний фонд ТОВ «Соковий завод Сокирянський», ТОВ «Логіком Систем», ТОВ «Тріумфальна арка» ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ», ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ», ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА», хоча такої позовної вимоги заявлено не було, а відповідна заява про збільшення розміру позовних вимог залишена судом першої інстанції без розгляду протокольною ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року;

в заяві про зміну предмету позову (т. 1, а. с. 73 - 74) позивачка не просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію в розмірі 23 310 569,48 грн за перевищення частки у спільному майні подружжя;

в заяві про зміну предмету позову (т. 1, а. с. 73 - 74) позивачка просила визнати за нею право вимоги за договорами позики. Натомість апеляційний суд стягнув на користь позивачки компенсацію. Апеляційний суд не звернув увагу, що за наявності спору, поділ права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, здійснюється судом. Суд при поділі права вимоги, яке виникло на підставі договору позики може визнати за іншим з подружжя частку в спільному праві вимоги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21));

в заяві про зміну предмету позову (т. 1, а. с. 73 - 74) позивачка просила стягнути з відповідача суму грошової компенсації в розмірі 10 552 875 грн, тобто 3/4 частини від коштів, які відповідач вніс, а потім зняв з депозитного рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ «Укрсоцбанк», відкритому на ім`я ОСОБА_5 на підставі договору банківського вкладу № НОМЕР_3 від 12 липня 2017 року. Проте апеляційний суд не звернув увагу, що до складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі яке знаходиться у третіх осіб (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)). Апеляційний суд не встановив, коли відповідач зняв з депозитного рахунку кошти (під час шлюбу чи ні), з урахуванням, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року у справі № 757/18749/18-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/78831204) шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано. Та відповідно апеляційний суд не з`ясував, залежно від коли зняті кошти, чи підлягає стягненню компенсація на користь позивачки.

За таких обставин, апеляційний суд по суті вирішував вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції при вирішенні справи, вийшов за межі позовних вимог всупереч принципу диспозитивності та не переглянув по суті справу з урахуванням заявлених сторонами первісного та зустрічного позовів.

Переглядаючи справу в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_1 який просив рішення суду першої інстанції скасувати, задовольнивши вимоги первісного позову та відмовити у зустрічних позовних вимогах, апеляційним судом встановлено таке.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт наголошував, що квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , придбано в рівних долях, тобто сторонами визначено розмір частки кожного з подружжя за взаємною згодою, отже, майно набуто на праві спільної часткової власності. До вказаного майна не може застосовуватись правовий режим спільної сумісної власності подружжя. Також вказував, що щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 не було правильно оцінено доказів - факту дарування коштів батьком позивачки. Відсутні підстави і для визнання автостоянки особистою власністю ОСОБА_5 , оскільки придбавалась вона у шлюбі, окремо придбане паркомісце ОСОБА_5 також повинно враховуватись при поділі. Апелянт вказував, що суд першої інстанції безпідставно відійшов від принципу рівності часток подружжя за ч. 1 ст. 70 СК України. Щодо автомобіля Volkswagen Touareg реєстраційний номер НОМЕР_1 вказував, що автомобілі якими володів ОСОБА_5 до цього, жодним чином не вказують на джерело придбання спірного авто. В період шлюбу сторонами придбано три авто - Lexus, Audi,Volkswagen, що є спільним майном подружжя. Окремо наголошував, що висновки експертизи не є належними, та не спростовують презумпції рівності часток. Також наголошував на неможливості позбавлення позивача з сином єдиного житла в рахунок речей без її згоди. Також вказував, що судом першої інстанції проігноровано вимогу про стягнення від 535 000 доларів США, які знаходились на депозитному рахунку в ПАТ «Укрсоцбанк», з урахуванням заборгованості по аліментам. Також не враховано і вимоги про стягнення коштів на рахунках ПАТ «Альфа-банк». Судом першої інстанції безпідставно не задоволено клопотання про витребування договорів банківських вкладів. Крім того, частка у ТОВ «Соковий завод Сокирянський» також була набута за згодою позивачки у період шлюбу, а тому підлягає виплаті половина доходів. Аналогічно поділу підлягають і права вимоги за договорами позики, наданими відповідачем під час подружнього життя, оскільки надані кошти були спільними.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 вказує про те, що позивач невірно тлумачить норми законодавства, суперечить сама собі щодо фактичних обставин справи, заявляє доводи, які не були викладені у позові та заяві про зміну предмету позову, невірно наводить покази свідків.

ОСОБА_7 та треті особи в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, просили розглядати справу за їх відсутності, про що подали заяви, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивачки, представника відповідача, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що

апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у позовах, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 07 червня 2002 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року у справі № 757/18749/18-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/78831204) шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано.

15 серпня 2002 року між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, за якою покупці придбали квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 336,70 кв. м, що складається з восьми кімнат за 1 138 000,00 грн.

18 листопада 2002 року між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу автостоянки № 23 на 2 поверсі секції «Б» критої автостоянки площею 14,9 кв. м по АДРЕСА_5 .

29 червня 2004 року між ОСОБА_10 (продавець) та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (покупці) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 в Україні, загальною площею 46,3 кв. м.

25 листопада 2005 року між ОСОБА_11 від імені якої діє ОСОБА_12 (продавець) та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (покупці), було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_2 загальною площею 382,5 кв. м Також 25 листопада 2005 року між ОСОБА_11 від імені якої діє ОСОБА_12 (продавець) та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (покупці), було укладено два договори купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га та кадастровий номер 3221480903:02:006:0016 площею 0,102 га.

Також позивачкою заявляється, що під час шлюбу відповідач передав у позику, у відповідності до письмово укладених договорів: 300 000 дол. США - ОСОБА_7 , 150 000 дол. США - ОСОБА_6 , 4 000 000 грн - ТОВ «АРКА ХАЙТЕК», 2 000 000 грн - ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ».

12 липня 2017 року відповідач відповідно до договору депозитного рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ «Укрсоцбанк» вніс на депозит 535 000 дол. США.

В матеріалах справи також наявні свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, що заявляються предметом поділу:

НОМЕР_9 , видане ОСОБА_5 про право власності на автомобіль AUDI A8L реєстраційний номер НОМЕР_4 2012 року випуску номер шасі НОМЕР_7 ;

НОМЕР_2 , видане ОСОБА_5 про право власності на автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG реєстраційний номер НОМЕР_1 2010 року випуску номер шасі НОМЕР_8 ;

НОМЕР_10 , видане ОСОБА_4 про право власності на автомобіль LEXUS LS 460L реєстраційний номер НОМЕР_5 2008 року випуску номер шасі НОМЕР_6 .

Ухвалюючи рішення про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції в його основу поклав висновок судової економічної експертизи № 2010/19-72 від 29 березня 2019 року, у відповідності до якого внесок ОСОБА_4 у власність подружжя складає 5,27%, внесок ОСОБА_5 у власність подружжя складає 94,73%.

В той же час, за правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Всупереч вимогам зазначених норм закону, суд першої інстанції вважав, що частка позивача в спільному майні подружжя є значно меншою, а саме 5.27%, оскільки відповідач за час шлюбу докладав більших зусиль для набуття майна у спільну власності подружжя.

Апеляційний суд вважає зазначені висновки повністю не обґрунтованими, оскільки вони прямо суперечать вимогам ст. 60 СК України у відповідності до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Отже, розмір доходу від трудової діяльності чи вид трудової діяльності подружжя ніяким чином не впливають на розмір часток чоловіка чи дружини у спільному майні подружжя, які за приписами ст. 70 СК України є рівними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що:

«у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17 (провадження № 61-7751св19) вказано, що: «статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 553/2152/19 (провадження № 61-6722св21) зазначено, що: «відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують».

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у повному обсязі.

Вирішуючи вимоги сторін, як первісного так і зустрічного позовів, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Щодо нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 /т. 1 а.с. 18-19/; будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 /т. 1 а.с. 17/; земельних ділянок (для обслуговування будинку) за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0016 площею 0,1020 га, кадастровий номер 3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га/ т. 1 а.с. 189-190/; квартири за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 5768489, загальною площею 59,2 кв. м. /т. 1 а.с. 180-181/; апеляційний суд наголошує, що купуючи вказане майно, сторони вже визначили його частки на праві спільної часткової власності по кожному.

Вказане підтверджується договорами купівлі-продажу по кожному вище вказаному нерухомому майну, сторони набували у власність по в рівних частинах, тим самим відійшли від спільності майна подружжя, надавши вказаному майну статус спільної часткової власності, визначивши рівні долі у майні.

Крім того, окремо апеляційний суд звертає увагу і на те, що 05 липня 2002 року сторонами придбана восьмикімнатні квартира за адресою АДРЕСА_1 , яка була оформлена на позивача та відповідача по частині за кожним. В подальшому, переобладнавши зазначену квартиру на дві, подружжя 02 березня 2007 року продали половину зазначеної квартири, вже переобладнаної, окремою площею 131, 20 кв.м. за 2 525 000 грн., кожен з продавців отримав по 1 262 500 грн /п. 2.3 договору/. Квартира продана сторонами спільно /т. 2 а.с. 240/. Продаж відбувся в 2007 році, тобто під час проживання сторін в шлюбі, жодних претензій до моменту подачі позову сторонами з 2007 року не пред`являлось, що свідчить про взаємну згоду щодо розпорядження коштами за частину проданого майна.

Квартира площею 195, 50 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 - її друга частина, після переобладнання, оформлена у спільну сумісну власність у рівних частках.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності. Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя. / Постанова ОП КЦС ВС від 03.06.2024 у справі № 712/3590/22/

Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя. У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність. / Постанова ОП КЦС ВС від 03.06.2024 у справі № 712/3590/22/

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Таким чином, придбаваючи спірне нерухоме майно, сторони вже визначили його правовий статус та частку по у кожного, при цьому купівля такого майна у шлюбі не може його трансформувати у спільну сумісну власність подружжя, а отже вказане майно не має статусу спільного та поділу саме в порядку поділу майна подружжя, не підлягає.

Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Отже, сторони мають право поділити майно саме в такому порядку як співвласники. Таким чином, вимоги позовів щодо визнання особистою приватною власності нерухомих об`єктів та стягнення часток компенсації задоволенню не підлягають.

Також є визначальним у даній справі заявлені сторонами позовні вимоги.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Жодна зі сторін предметно не заявляла вимог щодо поділу речей побутового вжитку, кожен просив виділити конкретний об`єкт майна в особисту приватну власність і речі побутового вжитку в цьому об`єкті.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання особистою приватною власністю будь-якого нерухомого об`єкта майна, щодо якого сторонами заявлені вимоги, зважаючи на принципи диспозитивності, суд не вправі сам поділити речі побутового вжитку, визначаючи суми компенсацій, якщо сторони не вказують конкретний перелік майна, з урахуванням також і можливості виділу його внатурі.

Здійснюючи такий розподіл, визнаючи за ОСОБА_4 право власності на: речі побутового вжитку, що знаходяться в квартирі по АДРЕСА_5 : меблі в кабінеті вартістю 24562,50 грн., тюль та аксесуари до неї вартістю 5340,00 грн., килим 270х370 вартістю 17399,70 грн., килим № 2 255х340 вартістю 17399,70 грн., шафи Ітіс вартістю 13500,00 грн., меблі у вітальні вартістю 26400,00 грн., стіл Ітіс вартістю 7920,00 грн., диван-ліжко вартістю 4260,00 грн., парта і стілець вартістю 6570,00 грн., BO аудіосистема BEOSOUND 9000 6-CD CHANGER MK2 вартістю 24210,00 грн.; речі побутового вжитку, що знаходяться в житловому будинку у АДРЕСА_2 : дзеркало Luxordue вартістю 7010,10 грн., картини «Маски» 4 шт. вартістю 7200,00 грн., килимки 4 шт. вартістю 607,50 грн., столик-візок вартістю 1125,00 грн., обідній стіл та стільці (комплект) вартістю 8115,15 грн., посуд 6 персон Villeroi Boch вартістю 4020,00 грн., газетниця вартістю 321,00 грн., торшер вартістю 3450,00 грн., саббуфер активний Focal Electra Beryllium SW1000 вартістю 38529,90 грн., картина вартістю 1800,00 грн., декор «Кулі» (3 шт.) вартістю 69,00 грн., вуличні меблі вартістю 5940,00 грн., скляна тумба для ТВ вартістю 9315,00 грн., штори вартістю 22618,20 грн., тюль (комплект) вартістю 5627,10 грн., крісло вартістю 3600,00 грн., килим вартістю 29100,00 грн., столик вартістю 2820,00 грн., проектор Sony VPL-VW200 вартістю 45450,00 грн., екран проекційний De-Lite вартістю 45000,00 грн., ТВ у ванній Самсунг вартістю 32 3180,00 грн., тюль та аксесуари до них вартістю 2655,00 грн., меблі для санвузлів вартістю 9750,00 грн., диван вартістю 6944,70 грн., парта із стільцем вартістю 6570,00 грн., телевізор BO BeoVision вартістю 7 4499,40 грн., шезлонг ротанг вартістю 2040,00 грн., підставка під квіти вартістю 405,00 грн., ролети плісе (4 вікна) вартістю 5940,00 грн. суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за вимогами позову ОСОБА_4 такі вимоги не заявляла. /т. 1 а.с. 73/

Аналогічне стосується і вимог щодо поділу автомобілів.

Так, за вимогами позову, ОСОБА_4 просила визнати за нею право особистої приватної власності на автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_5 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 11 січня 2011 року. /т. 1 а.с. 73/

ОСОБА_13 також просив визнати за ним право особистої приватної власності на вказаний автомобіль. /т. 1 а.с. 170/

Водночас, вказаний автомобіль придбаний під час перебування сторін у шлюбі, отже, заявляючи вказані вимоги, кожен із заявників повинен був спростувати належними доказами презумпцію спільності майна подружжя.

Ані у позовній заяві, ані у заяві про зміну предмету позову позивачем не зазначено жодних обставин придбання даного автомобіля, його вартості, джерела доходів тощо. Вказівка у зустрічній позовній заяві про те, що з 1996 р. по 2011 р. ОСОБА_5 був власником автомобілів: Toyota Carina, Subaru Legacy, Nissan Infinity, Toyota Highlander, Toyota Lexus ES, Lexus LS, Skoda Octavia, отже, він поступово оновлював свій автомобіль, продаючи попередній, таким чином придбав VOLKSWAGEN TOUAREG за кошти, які були набуті ним до вступу до шлюбу, без конкретних розрахунків та сум скільки було вкладено з проданої особистої машини в останню набуту під час шлюбу, враховуючи, що частину авто зареєстровано саме під час шлюбу, не є належним спростуванням вказаної презумпції.

Аналогічне стосується і вимог зустрічного позову щодо визнання особистої приватної власності за ОСОБА_5 на автомобіль Lexus LS 460 L, 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_5 , автомобіль AUDI A8L, 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Вказані автомобілі також придбані у шлюбі.

Отже, за відсутності належних та допустимих доказів щодо права особистої приватної власності на зазначене авто, апеляційний суд доходить висновку про відмову у вказаних вимогах.

Суд першої інстанції, визнаючи за ОСОБА_4 право власності на автомобіль LEXUS LS 460L реєстраційний номер НОМЕР_5 2008 року випуску номер шасі НОМЕР_6 , взагалі вийшов за межу позовних вимог, не звернув уваги на те, що таких вимог у позові не заявлено.

Також суд першої інстанції, вказуючи на те, що автомобіль AUDI A8L реєстраційний номер НОМЕР_4 2012 року випуску номер шасі НОМЕР_7 як позивач, так і відповідач просять залишити за відповідачем, дійшов висновків, що він не є предметом поділу, водночас, визнав за ОСОБА_5 право власності на нього, незважаючи також і на те, що він вже є титульним власником.

До схожих висновків апеляційний суд доходить також відмовляючи у вимогах зустрічного позову щодо визнання за ОСОБА_5 права особистої приватної власності і на автостоянку (паркомісце) АДРЕСА_3 , на другому поверсі секції «Б» критої автостоянки, площею 14,90 кв. м,

Жодних доказів щодо права особистої приватної власності на спростування презумпції спільності майна ОСОБА_5 не надано, зважаючи на придбання майна ОСОБА_4 у шлюбі. /т. 1 а.с. 198/

Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права.

Щодо вимог первісного позову ОСОБА_4 по грошовим коштам, апеляційний суд також не вбачає підстав для їх поділу з огляду на таке.

ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на користь позивача суму грошової компенсації в розмірі 10552875 грн, тобто 3/4 частини від коштів /просила збільшену частку за борг по аліментам/, які відповідач вніс, а потім зняв з депозитного рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ «Укрсоцбанк», відкритому на ім`я ОСОБА_5 на підставі договору банківського вкладу № НОМЕР_3 від 12 липня 2017 року.

Водночас, матеріали справи доказів того, що кошти не були використані в інтересах сім`ї, не містять. Всі дії з коштами відбувались до розірвання шлюбу.

Також ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на користь позивача суму грошової компенсації в розмірі 1/2 частини від коштів, що перебувають на рахунках, відкритих на ім`я відповідача в ПАТ «Альфа-банк».

Не містять також матеріали справи доказів наявності суми на банківському рахунку відповідача станом на момент розгляду справи, а також руху коштів та того, що кошти не були використані в інтересах сім`ї.

Відмовляє також і апеляційний суд у вимогах ОСОБА_4 зобов`язати відповідача здійснювати на користь позивача виплату половини доходів з 49 % частки, що належить відповідачу в ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 39761131); стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації вартості внеску в статутні капітали ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 39761131), ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ» (код ЄДРПОУ 35438873), ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА» (код ЄДРПОУ 33156413), ТОВ «ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС» (код ЄДРПОУ 30358081) в розмірі 9 348 868,75 грн.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року по справі № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) вказано, що:

«77. У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.

78. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

79. Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами (частина перша статті 149 ЦК України у вказаній редакції).

101. Ураховуючи викладене та висновки, зроблені у розділі 2.4 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 та зазначити, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась)».

Вимог про набуття права на частку учасника товариств або виплати вартості частки позивачем не заявляється, в суді першої інстанції не встановлювалось відповідність вартості частки у статутному капіталі - розміру внеску, а вимоги про виплату половини доходів та компенсації внеску в статутні капітали, не відповідають нормам матеріального права.

Також апеляційний суд відмовляє у вимогах щодо визнання за позивачем права вимоги за договорами позики з ОСОБА_7 від 18 серпня 2017 року в сумі 300 000 дол. США (7 891 290 грн), ОСОБА_6 від 09 червня 2017 року в сумі 150 000 дол. США (3 945 645 грн), ТОВ «АРКА ХАЙТЕК» від 31 серпня 2017 року № 310717/1 в сумі 4 000 000, 00 грн, ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» від 22 липня 2017 року № 2206171 в сумі 2 000 000, 00 грн.

Так, право вимоги, яке виникло на підставі договору позики, є подільним правом. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть визначити як буде здійснюватися спільне право вимоги, яке виникло на підставі договору позики, так і його поділ. За наявності спору, поділ права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, здійснюється судом. В СК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки для випадку, коли здійснюється судом поділ права вимоги, яке виникло на підставі договору позики. Подібною нормою є частина перша статті 71 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону. Тому суд при поділі права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, в тому числі й того, заборгованість за яким стягнена рішенням суду на користь іншого з подружжя, може визнати за іншим з подружжя частку в спільному праві вимоги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).

Водночас, основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

З наданих суду копій договорів вбачається, що:

договір позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від 18 серпня 2017 року в сумі 300 000 доларів США укладений до 19 лютого 2019 року (т. 1, а.с. 82);

договір позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 09 червня 2017 року в сумі 150 000 доларів США укладений до 10 грудня 2021 року (т. 4, а.с. 216);

договір позики між ОСОБА_5 та ТОВ «АРКА ХАЙТЕК» від 31 серпня 2017 року № 310717/1 в сумі 4 000 000 грн. укладений до 31 грудня 2018 року;

договір позики між ОСОБА_5 та ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» від 22 липня 2017 року № 2206171 в сумі 2 000 000 грн. укладений до 20 серпня 2017 року.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем не залучено відповідачами боржників по договорам позики, не конкретизовані вимоги, на яких стадіях перебувають позики, чи є по ним виплати та погашення, зважаючи на те, що строки вимоги по позикам настали.

Повторно, апеляційний суд наголошує на тому, що сторони самі визначаються з позовними вимогами та обґрунтуванням. ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції не оскаржив, вимог щодо визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ним права на майно в порядку поділу не заявляв, водночас, просив визнати за ним право особистої приватної власності на перелік майна /т. 1 а.с. 170-171/, при цьому жодним чином не спростувавши презумпцію спільності майна подружжя.

Заява ОСОБА_14 , на яку він посилається в обґрунтуванні позову, написана та посвідчена після подання позову ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Жодних об`єктивних доказів передання такої суми коштів ОСОБА_5 , які б не залежали від самого ОСОБА_5 чи його родичів суду надано не було, як і не було надано доказів наявності таких коштів в самої ОСОБА_14 станом на березень 1997 року.

З огляду на ту обставину, що ОСОБА_14 є тіткою ОСОБА_5 , апеляційний суд приходить до висновку, що існують обґрунтовані сумніви в достовірності зазначеного доказу, які не дають суду підстав вважати доведеним факт наявності у ОСОБА_5 зазначеної суми коштів на момент укладення шлюбу, а, відтак, і їх витрачання для придбання спільного майна чи ведення бізнесу.

Також, відповідачем не подано суду жодного доказу отримання будь-яких доходів в результаті підприємницької діяльності в бізнесах, заснованих до шлюбу, які за своєю природою давали б суду підстави вважати їх особистою власністю ОСОБА_5 .

В свою чергу ОСОБА_4 , зважаючи на позовні вимоги, хоч і посилалась в апеляційній скарзі на те, що нерухоме майно, окрім автостоянки, придбане на праві спільної часткової власності по 1/2, всупереч цьому також просила визнати право особистої приватної власності за нею на квартиру, за відповідачем на будинок, стягнувши відповідну компенсацію. Речі індивідуального вжитку, зважаючи на те, що сторонам належить право у нерухомому майні в рівних долях, апеляційний суд на власний розсуд поділити не може, без таких заявлених вимог. Щодо стягнення внесків і доходів від підприємницької діяльності, ОСОБА_4 обрано спосіб захисту права, що не відповідає нормам матеріального права. Вимоги по позикам не конкретизовані, чи були позики погашені, співвідповідачами не залучено боржників. Інші вимоги позову не доведені належним чином.

Таким чином, зважаючи на висновки, до яких доходить апеляційний суд, позовні вимоги як за основним позовом так і за зустрічним задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, не підлягають розподілу судові витрати і витрати сторін на правову допомогу покладаються на них самих, оскільки позовні вимоги залишені без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року - задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року - скасувати.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , товариство з обмеженою відповідальністю «АРКА ХАЙТЕК», про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя - залишити без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій покласти на сторони.

У вимогах про стягнення витрат на професійну правову допомогу заявлених ОСОБА_5 у розмірі 140 000 грн та заявлених ОСОБА_4 у розмірі 121 300 грн - відмовити.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: