Постанова

від 03.12.2024 по справі 620/7551/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7551/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Куць М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року, суддя Бородавкіна С.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України, Щорського районного суду Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України, Щорського районного суду Чернігівської області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови Щорського районного суду Чернігівської області від 08.02.2024 №4-к «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям»;

- визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо належного фінансового забезпечення діяльності судів в частині дотримання положень частини першої статті 52 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» відносно позивача за період з 25.01.2024 до 30.06.2024;

- зобов`язати ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів, здійснити належне фінансове забезпечення діяльності судів в частині дотримання положень частини першої статті 52 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» відносно позивача, виходячи з положень частини першої статті 52 Закону №899, відповідно до якої надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу;

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління ДСА України у Чернігівській області щодо дотримання при нарахуванні та виплаті позивачу надбавки за вислугу років за період з 25.01.2024 до 30.06.2024, положень частини першої статті 52 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»;

- зобов`язати Територіальне управління ДСА України у Чернігівській області донарахувати та виплатити позивачу недонараховану надбавку за вислугу років за період з 25.01.2024 до 30.06.2024 із застосуванням положень частини першої статті 52 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» щодо встановлення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не відповідають нормам Конституції України та спеціального Закону України №889-VIII «Про державну службу», а тому не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах. Зокрема, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» запроваджено норму, яка суперечить частини першій статті 52 Закону №889-VIII, оскільки нею зменшено максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшено розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби. Відтак, розмір надбавки за вислугу років, що виплачується позивачу з 25 січня 2024 року та буде виплачуватися в подальшому, є значно нижчим від розміру, встановленого спеціальним Законом №889-VIII.

Відповідно до ухвали судді Чернівгівського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на державній службі та займає посаду керівника апарату Щорського районного суду Чернігівської області.

Листом ДСА України від 06.02.2024 №8-3621/24 повідомлено ТУДСА у Чернігівській області про погодження результатів класифікації посад державної служби, зокрема, Щорського районного суду Чернігівської області з 25.01.2024 (а.с. 40).

Наказом голови Щорського районного суду Чернігівської області від 08.02.2024 №4-к встановлено державним службовцям надбавку за вислугу років, зокрема, позивачу у розмірі 30% посадового окладу державного службовця, як такій, стаж державної служби становить 20 років 02 місяці 07 днів (а.с. 10).

Вважаючи, що відповідачами порушено норми чинного законодавства при визначенні розміру надбавки за вислугу років, а також, що у зв`язку з прийняттям спірного наказу, розмір надвбавки за вислугу років, що виплачується позивачу з 25 січня 2024 року та буде виплачуватись, є значно нижчим від розміру встановленого спеціальним Законом №889, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Такі особливості установлені, зокрема, частинами третьою та четвертою статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких особливості проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя визначаються Положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України після консультацій з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Зазначене Положення встановлює особливості призначення на посаду державного службовця у випадках, визначених цим Законом.

Розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу. Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не встановлює особливостей правового регулювання умов оплати праці державної служби в системі правосуддя в частині, яка стосується установлення надбавки за вислугу років. Частиною першою статті 50 Закону України «Про державну службу» визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про державну службу» стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу» надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Разом з тим, 09.11.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік», у пункті 12 розділу «Прикінцеві положення» якого передбачено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Абзацом 4 пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Цей Закон набрав чинності з 01.01.2024.

Отже, з 01.01.2024 одні й ті ж самі правові відносини щодо виплати державним службовцям надбавки за вислугу років по різному регулюються двома актами однакової юридичної сили (законами України), які є чинними.

Зокрема, пункт 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» порівняно з частиною першою статті 52 Закону України «Про державну службу» зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Отже, існує колізія між зазначеними правовими нормами, спосіб вирішення якої шляхом надання переваги у застосуванні нормі пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обумовив виникнення цього судового спору.

За загальним правилом, норми права мають забезпечувати однозначні орієнтири правомірності поведінки як суб`єктів приватного, так і публічного права, а також не повинні суперечити одна одній та мають взаємно узгоджуватись.

Юридичною практикою вироблено декілька підходів до розв`язання протиріччя у застосуванні конкуруючих між собою норм, основними з яких є використання змістовного та темпорального (часового) способу подолання колізій.

Змістовні колізії - це колізії, що виникають унаслідок часткового збігу обсягів регулювання правовідносин різними нормами права, обумовлені специфікою суспільних відносин та пов`язані з поділом норм права на загальні, спеціальні та виняткові.

За наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальна норма має перевагу над загальною.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori);«закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali);«закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.

Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, «молодша норма» припиняє суперечливу до неї «старшу»: цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.

Таким чином, подолання колізії у регулюванні умов оплати праці державних службовців, яка виникла у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є визначальним при вирішенні цього спору.

Відповідно до преамбули Закону України «Про державну службу», цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 5 Закону України «Про державну службу» передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Таким чином, правове регулювання відносин державної служби здійснюється не лише і не виключно Законом України «Про державну службу», але й іншими законами України, та навіть підзаконними нормативно-правовими актами.

При цьому, норми частини другої статті 5 Закону України «Про державну службу» у взаємозв`язку з нормою частини першої цієї ж статті надають підстави для однозначного висновку, що Закон України «Про державну службу» регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, у тому випадку, якщо інше не передбачено іншим законодавчим актом (законом).

Отже, законодавець може прийняти закон, норми якого будуть спеціальними по відношенню до норм Закону України «Про державну службу».

За змістом положень частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу» визначають правило обрахування надбавки за вислугу років на державній службі шляхом встановлення її на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у пункті 10 розділу «Прикінцеві положення» установив, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22 цього розділу.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично запроваджено нормативне регулювання оплати праці державних службовців тих державних органів, які провели класифікацію посад державної служби.

Згідно з пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50 відсотків посадового окладу на місяць.

Таким чином, у 2024 році норми пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є спеціальними відносно норм статті 52 Закону України «Про державну службу», а отже саме вони підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з частиною шостою статті 50 Закону України «Про державну службу» порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 51 цього ж Закону, схема посадових окладів на посадах державної служби та умови оплати праці державних службовців, з якими укладаються контракти про проходження державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Мінімальний розмір посадового окладу у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення, не може бути менше двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом. Кабінет Міністрів України може встановлювати додаткові коригуючі коефіцієнти оплати праці для різних державних органів з урахуванням соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей адміністративно-територіальних одиниць, на територію яких поширюється юрисдикція таких органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №24 від 25.01.2018, №102 від 06.02.2019, №16 від 15.01.2020, №15 від 13.01.2021, №89 від 02.02.2022; №32 від 06.01.2023) затверджені схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у відповідному році; розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців; перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій; Умови оплати праці працівників патронатних служб в державних органах; Порядок преміювання державних службовців, які займають посади державної служби категорії А; Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям.

Однак вказана постанова не застосовується до державних службовців державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році».

Разом з тим, згаданою постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1409 затверджені схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2024 році; перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад.

Згідно вказаних постанов, розміри посадових окладів в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, є вищими в порівнянні з розмірами посадових окладів в державних органах, що не провели класифікацію.

Відповідно до наданих суду розрахункових листів за 2023-2024 роки (а.с. 10, 50 зворот), до проведення Судом класифікації посад державної служби заробітна плата позивача складалась, зокрема, з посадового окладу в сумі 22380,00 грн, надбавки за вислугу років в сумі 11190,00 грн (50% від посадового окладу).

Після проведеної класифікації розмір посадового окладу позивача склав 32304,00 грн, а надбавки за вислугу років 9691,20 грн (30% від посадового окладу).

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що застосування відповідачами умов оплати праці, які визначені пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», збільшує рівень оплати праці позивача порівняно з тими умовами, які передбачені статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу».

Водночас, колегія суддів бере до уваги, що положення пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на час розгляду цієї справи не були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Окрім того, абзацом 4 пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, вони підлягали обов`язковому застосуванню відповідачами у спірних правовідносинах.

Щодо посилання скаржника на судову практику, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 у справі №442/456/27, від 29 серпня 2018 у справі 492/446/15-а, від 06 листопада 2018 у справі № 812/292/18, від 13 лютого 2019 у справі №822/524/18, то на позицію колегії суддів, правовідносини у даній справі та правовідносини, що виникли у вищезазначених справах є різними, а отже не можуть бути застосовані до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року - без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.