Ухвала

від 19.12.2024 по справі 620/7551/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 620/7551/24

адміністративне провадження № К/990/47557/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України, Щорського районного суду Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України, Щорського районного суду Чернігівської області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови Щорського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2024 року №4-к «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям»;

- визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо належного фінансового забезпечення діяльності судів в частині дотримання положень частини першої статті 52 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» відносно позивача за період з 25 січня 2024 року до 30 червня 2024 року;

- зобов`язати ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів, здійснити належне фінансове забезпечення діяльності судів в частині дотримання положень частини першої статті 52 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» відносно позивача, виходячи з положень частини першої статті 52 Закону №899, відповідно до якої надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу;

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління ДСА України у Чернігівській області щодо дотримання при нарахуванні та виплаті позивачу надбавки за вислугу років за період з 25 січня 2024 року до 30 червня 2024 року, положень частини першої статті 52 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу»;

- зобов`язати Територіальне управління ДСА України у Чернігівській області донарахувати та виплатити позивачу недонараховану надбавку за вислугу років за період з 25 січня 2024 року до 30 червня 2024 року із застосуванням положень частини першої статті 52 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

10 грудня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслала до Верховного Суду на судові рішення у цій справі.

Предметом спору у цій справі є правомірність встановленням позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, що обчислена з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX та зменшення розміру самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Оскаржуючи судові рішення, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосував положення пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік замість норми статті 52 Закону України «Про державну службу», без урахування висновків Верховного Суду у постановах: від 11 серпня 2023 року у справі № 380/103/22, від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21 від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а та від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 30 січня 2018 року у справі № 442/456/17, від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19.

Разом з цим заявник касаційної скарги посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: на момент подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо вирішення колізії між положеннями пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та норми статті 52 Закону України «Про державну службу».

З огляду на викладене, Верховний Суд вбачає невизначеність заявника касаційної скарги щодо зазначення підстав касаційного оскарження, оскільки одночасне посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (неврахування висновків Верховного Суду судом апеляційної інстанції щодо застосування, визначених скаржником норм) та на пункт 3 частини четвертої цієї статті (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування таких самих норм, які визначені скаржником в обґрунтуванні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України ), суперечать один одному, тобто є взаємовиключним, що зрештою призводить до невизначеності підстави касаційного оскарження, що своєю чергою унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України, Щорського районного суду Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяС.А. Уханенко