Постанова

від 03.12.2024 по справі 560/8028/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8028/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

03 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості №UA400000/2023/000313/2 від 26.12.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000946 від 26.12.2023.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості №UA400000/2023/000313/2 від 26.12.2023.

Визнано протиправним і скасовано картку відмови Хмельницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000946 від 26.12.2023.

Стягнуто на користь приватного підприємства "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" судові витрати в розмірі 9844 грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між приватним підприємством "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" (покупець) та юридичною особою-резидентом Китайської Народної Республіки - NANJING BIOAGRILAND CROP CARE CO., LTD. укладено контракт №NK243JY202305W від 18.05.2023, умовами якого передбачено:

- у порядку і строки визначені контрактом продавець (NANJING BIOAGRILAND CROP CARE CO., LTD.) зобов`язується поставити покупцю (позивач) товар, як зазначено в Додатку №1, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар (п.1.1. контракту);

- асортимент, кількість і ціна товару визначається в додатках до контракту (п.1.2. контракту).

В укладеному до контракту Додатку №1 від 18.05.2023 передбачено поставку Галоп БТ. Але зміст Додатку №1 було викладено у новій редакції згідно з Додатковою угодою №2 від 09.10.2023, і, з урахуванням передбачених вказаною додатковою угодою змін, NANJING BIOAGRILAND CROP CARE CO., LTD. зобов`язувалось поставити позивачу 2070 літрів Форзац БТ (товар) ціною 13,78 доларів США за 1 літр і 18 300 літрів Євро БТ ціною 4,02 долари США за 1 літр. Загальна ціна вказаного обсягу товарів становила 102 090,60 доларів США, з яких 28 524,60 доларів США за Форзац БТ і 73 566 доларів США за Євро БТ. Вказану в цьому абзаці загальну ціну позивач сплатив згідно з платіжними інструкціями в іноземній валюті № 24 від 01.08.2023, № 38 від 11.10.2023 та № 48 від 07.12.2023.

Передбачена ціна в контракті (додатках до нього) включала у т.ч. вартість виробництва, упакування і маркування товарів, їх поставку на умовах FOB у морський порт Шанхай (Китай) (пункти 3.1., 3.4. і його підпункти 3.4.1. і 3.4.2., пункт 5.2. контракту з урахуванням Додаткової угоди №2 від 09.10.2023, надана NANJING BIOAGRILAND CROP CARE CO., LTD. калькуляція на товар від 30.11.2023).

На виконання досягнутих домовленостей продавець доставив товар у пункт відвантаження у контейнері №CAIU2746541.

Транспортно-експедиторські послуги щодо транспортування товару із порту Шанхай до місця вивантаження забезпечено ТОВ «ТЕК МІТРІДАТ», залучене позивачем в якості експедитора згідно з укладеним між ними договором № 42/25/11/2022/1 від 25.11.2022 про транспортно-експедиторські послуги.

Витрати позивача, пов`язані із транспортуванням товару із порту Шанхай до митної території України (п/п Порубне), склали 140 017,17 грн, з яких:

- 65 191,14 грн морський фрахт за маршрутом Шанхай (Китай) - Констанца (Румунія) (згідно з наданого ТОВ «ТЕК МІТРІДАТ» рахунку на оплату № 102651 від 28.11.2023);

- доставка товару із порту Констанца (Румунція) до митної території України 74 826,03 грн (згідно з наданого ТОВ «ТЕК МІТРІДАТ» Рахунку на оплату № 104230 від 18.12.2023, в якому враховуються тільки рядки 1, 2 і 4, оскільки рядок 3 вказаного рахунку стосується вартості доставки товару вже від місця його ввезення на митну територію України (п\п Порубне) до місця вивантаження товару (Хмельницький), додавання якої до митної вартості МК не передбачено).

Розрахована позивачем митна вартість товару (2070 літрів вагою брутто 2914,56 кг і нетто - 2 256,3 кг) була заявлена позивачем у митній декларації № 23UA400040042422U9 від 26.12.2023, що була надана відповідачу разом із пакетом документів, необхідних для митного оформлення вказаних товарів.

До митної декларації позивач подав відповідні документи.

Хмельницька митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000313/2 від 26.12.2023.

Обставинами прийняття рішення стало те, що "Документи, подані згідно частини 2 та частини 3 статті 53 МКУ, містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів. Зокрема:

- МД країни відправлення оформлена раніше, ніж виписаний рахунок-фактура;

- в банківських платіжних документах зазначено додатки, не подані до митного оформлення.

- вартість в банківських платіжних документах не відповідає вартості товару в рахунку;

- калькуляція собівартості містить розбіжності в частині кількості сировини;

- пункт вивантаження а вартість послуг з доставки в рахунку на перевезення не відповідає вартості в заявках;

- відправник товару, зазначений в коносаменті інший ніж виробник товарів.

Також митним органом встановлено, що заявлений рівень митної вартості товару (14,3 дол. США/кг) не відповідає рівню митної вартості ідентичного товару (22,27 дол. США/кг).

Таким чином, у митного органу є обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів та у відповідності до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що документи подані до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджений документально. Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації.

Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідь декларантом не надано документів, які усувають вищезазначені розбіжності та підтверджують включення складових митної вартості товарів .

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 59 МКУ на підставі інформації про визнану митним органом митну вартість ідентичних товарів. Джерелом числового значення митної вартості є МД від 21.11.2022 №22UA408020057243U0 (22,27 дол. США/кг). Коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умови поставки, комерційні умови тощо не здійснювалось у зв`язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості. В результаті консультації представнику імпортера роз`яснено, що згідно з ч.3 ст.55 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ».

Хмельницька митниця 26.12.2023 прийняла картку відмови №UA400040/2023/000946 якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: "Порушення статі 257 МКУ та неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог пункту 3 статті 53 МКУ.

Винесено рішення про коригування митної вартості від 26.12.2023 UA400000/2023/000313/2. Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України в митному оформленні відмовлено, а також роз`яснено, що для забезпечення можливості митного оформлення і випуску "Необхідно задекларувати митну вартість визначену в рішенні про коригування митної вартості від 26.12.2023 №UA400000/2023/000313/2".

Вважаючи такі рішення митного органу протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частинами 1 - 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має, зокрема, містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач надав всі документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.

Водночас, відповідач як обставину прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості за однією поставкою товару визначив те, що документи подані згідно з частиною другою та третьою статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Разом з тим, посилання позивача на те, що митна декларація країни відправлення оформлена раніше, ніж виписаний рахунок-фактура та перевізні документи, а також на те, що в банківських платіжних документах зазначено додатки, не подані до митного оформлення, колегія суддів вважає безпідставними оскільки зазначені обставини не впливають на ціну товару чи його митну вартість і не створюють перешкод у її визначені, перевірці. Окрім того, ці обставини не порушують вимог законодавства України та законодавства країни відправлення товару, адже документи на товар перевірялись і компетентними органами Китаю.

Щодо твердження відповідача про те, що вартість в банківських платіжних документах не відповідає вартості товару в рахунку, суд вірно вказав, що згідно з наданими платіжними інструкціями в іноземній валюті, позивачем здійснена оплата не тільки товару, але й Євро БТ, поставка якого також була передбачена контрактом. Ціна передбаченого контрактом загального обсягу товарів складає 102 090,60 доларів США (з яких 73 566 доларів США за Євро БТ і 28 524,60 доларів США за товар) і така ж сума була сплачена позивачем продавцю згідно з наданими при митному оформлені платіжними інструкціями в іноземній валюті №24 від 01.08.2023, №38 від 11.10.2023 та №48 від 07.12.2023.

Відносно твердження відповідача про те, що калькуляція собівартості містить розбіжності в частині кількості сировини. У листі від 17.05.2024 року NANJING BIOAGRILAND CROP CARE CO., LTD. зазначило, що у калькуляції від 30.11.2023 на товар кількість діючої речовини флорасулам округлена до цілого числа. При цьому у вказаній калькуляції і вартість використаного обсягу цієї речовини визначена саме за 155 кг цієї речовини (58,1440 * 155 = 9 012,32).

Судом встановлено, що позивач сплатив за 2070 літрів товару саме 28524,60 доларів США - сума, яка відображена і контракті, і у вказаній калькуляції, і в інвойсі.

Щодо посилання позивача на те, що «пункт вивантаження а вартість послуг з доставки в рахунку на перевезення не відповідає вартості в заявках». Різниця між вартістю послуг автодоставки у додатковій угоді № 00047473/1 від 15.12.2023 (і як наслідок у рахунку на оплату №104230 від 18.12.2023) та в заявці на перевезення вантажу №02/05-23 зумовлена тим, що в останній враховано автодоставку не тільки Форзацу БТ, але й інших товарів до іншого місця.

Щодо посилання на те, що відправник товару, зазначений в коносаменті інший ніж виробник товарів, то при митному оформлені товару позивач надав відповідачу два коносаменти. Наявність цих двох коносаментів є сталою міжнародною практикою морських перевезень. Зв`язок цих двох коносаментів підтверджується тим, що і в коносаменті №232797999 є посилання на номер домашнього коносаменту HBL №КН3942310261635 (HBL це скорочена назва англійською мовою House Bill of Lading), і в домашньому коносаменті зазначено номер лінійного коносаменту 232797999.

Окрім того, посилання відповідачем на те, що заявлений рівень митної вартості товару не відповідає рівню митної вартості ідентичного товару, суд зазначає, що наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17.

Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Отже, враховуючи, що під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товару і обраний метод її визначення, а митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору, відсутні підстави для коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості №UA400000/2023/000313/2 від 26.12.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000946 від 26.12.2023, є протиправними.

Щодо відшкодування на користь позивача за рахунок відповідача витрат, понесених на правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 15.03.2019 у справі №826/7778/17.

У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Позивач подав клопотання, в якому просив суд першої інстанції стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23625,00 грн. В свою чергу, відповідач заперечив та зазначив, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є не співмірною з складністю справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: додаток №17 до договору №ЮО-44000701-У від 15.11.2023, за змістом якого гонорар сплачується готівкою або через безготівковий розрахунок протягом 2 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням у справі та перерахування клієнту стягнутих судом у справі витрат на правову допомогу.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг №9 від 05.07.2024 загальна ціна наданих послуг становить 23625,00 грн. та включає таке:

- написання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у т.ч. ознайомлення з документами, що стосуються предмету спору і долучаються до позову, аналіз законодавства, добірка судової практики) - затрачено 8 годин та складає 12000,00 грн.;

- написання відповіді на відзив затрачено 5 год. та складає 7500,00 грн.;

- ознайомлення з поданим Хмельницькою митницею у справі запереченням - затрачено 3/6 год. та складає 1000,00 грн.;

- написання додаткових пояснень - затрачено 2 год. та складає 3000,00 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Колегія суддів, з урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір вартості наданих послуг, визначених в акті приймання-передачі послуг №9 від 05.07.2024, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, та, відповідно, вимоги про відшкодування 23625,00 грн як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.

Водночас, колегія суддів підтримує позицію суду, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 5000,00 грн.

Також, представник позивача звернувся до апеляційного суду з заявою про відшкодування на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7500 грн. В свою чергу, відповідач заперечив проти зазначеного відшкодування та просив застосувати критерії реальності та розумності розміру таких витрат.

Розглянувши заяву позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі №569/17904/17.

Судом встановлено, що позивачем надано суду такі докази: Договір № ЮО-44000701-У від 15.11.2023 року про надання правничої допомоги і додаток №24 від 14.10.2024 року, а також Акт №16 приймання-передачі послуг від 14.10.2024 року.

Таким чином, згідно вказаних доказів, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені ним на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів наданих послуг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

У контексті викладеного вище, колегія суддів наголошує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у суді апеляційної інстанції, суд повинен врахувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19.

Врахувавши складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для осіб, які є іншими сторонами у справі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є необгрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи.

На переконання колегії суддів, позивачем необґрунтовано заявлено до відшкодування витрати по професійній правничій допомозі в розмірі 7500,00 грн, що мають стягуватися з відповідача за надання послуг на стадії апеляційного супроводження справи, оскільки адвокат, який надавав правничі послуги не змінювався з моменту звернення позивача до суду з даним позовом, позиція сторін йому була відома і не потребувала додаткового чи повторного вивчення. Обставини справи, законодавство, що регулює спірне питання також були відомі.

Наведене свідчить, що підготовка до апеляційного розгляду у даній справі, на стадії апеляційного оскарження не потребувала від адвоката великого обсягу аналітичної роботи.

З даного приводу також варто звернути увагу на позицію Верховного Суду, висловлену у справі №2040/6747/18. Так, Верховним Судом зазначено, що «у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у касаційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання, яким потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

Участь одного адвоката при розгляді справи в судах всіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. Таким чином, враховуючи, що правова позиція представника позивача у судах всіх інстанцій не змінювалась, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в судах попередніх інстанцій, втретє вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.»

Таким чином враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте на користь позивача, нескладність справи, наявність сталої судової практики, колегія суддів вважає, що сума витрат вказана заявником є завищено, відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 1500,00 грн. понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката Хомутова Григорія Володимировича.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справ №280/2635/20.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Хмельницької митниці відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці на користь Приватного підприємства "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.