Постанова

від 03.12.2024 по справі 240/10070/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10070/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

03 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Залімського І. Г. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо конфіскації всього майна, а саме - 1/2 частки приватизованої квартири житлового будинку АДРЕСА_1 , яка перебувала у спільній частковій власності та належала ОСОБА_1 ;

- звільнити від покарання у вигляді конфіскації всього майна за вироком Святошинського районного суду міста Києва в справі № 1-7779/2009 від 03.11.2009 на підставі частин 1 та 2 статті 80 КК України, так як вирок у цій частині не був виконаний у визначений строк до закінчення відбування покарання у вигляді позбавлення волі до березня 2012 року.

Ухвалою суду від 30.05.2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Позивачу було запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:

- уточнення позовних вимог відповідно до статті 5 КАС України;

- заяви щодо обґрунтувань підстав для об`єднання в одне провадження різних позовних вимог;

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали суду позивач направив уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року позовну заяву позивача повернуто, з підстав, визначених п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд, в порядку ч. 2 ст. 312, п. 3 ч. 1 ст. 294, п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у встановлений судом строк вимоги ухвали судді від 30 травня 2024 року не виконав в повному обсязі, недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунув.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивача з наступних підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

У зв`язку з недотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без руху та надає позивачу час для усунення визначених у ній недоліків.

Як було зазначено вище, підставою для повернення позовної заяви було не виконання вимог ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року про залишення адміністративного позову без руху у встановлений судом строк.

При цьому суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, наведені, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких вказано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 8 статті 169 КАС України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що безумовною підставою для повернення позовної заяви є в тому числі і не виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, що і стало в даному випадку підставою для прийняття спірної ухвали.

Зокрема суд зазначив, що в уточненій позовній заяві позивачем заявлено ідентичні первинному зміст позовних вимог. З заяви незрозуміло чи до повноважень відповідача чи до повноважень суду і якого суду відноситься право звільнити позивача від покарання у вигляді конфіскації всього майна за вироком Святошинського районного суду міста Києва в справі № 1-7779/2009 від 03.11.2009. Більш того, в уточненій позовній заяві відсутні обґрунтування щодо наявності такого права у відповідача як органу державної виконавчої служби.

Також, в уточненій позовній заяві відсутні обґрунтування щодо наявності такого права в місцевого адміністративного суду, повноваження якого перелічені в ст.245 КАС України.

Таким чином, суд встановив, що позивачем не виконані вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху щодо надання до суду уточнення позовних вимог відповідно до статті 5 КАС України.

Крім того, позивач зазначив, що про наявність порушення його прав в результаті конфіскації майна йому стало відомо ще 20.11.2023року, а з даним позовом до суду звернувся лише 24.05.2024року. Разом з тим, в заяві про поновлення строку на звернення до суду, яку позивач подав на виконання ухвали суду, не зазначено жодних об`єктивних причин, які унеможливлювали звернення позивача до суду в передбачений 10 денний термін.

Таким чином, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк, суд обгрунтовано, з дотримання вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, повернув позовну заяву особі, яка її подала.

Відносно доводів апелянта про те, що ним не пропущено строк звернення до суду, колегія суддів зазначає, що позивач був обізнаний про виконавчі дії які здійснювалися державними виконавцями по виконанню рішення суду №1-7779/2009 від 03.11.2009 про конфіскацію всього його майна ОСОБА_1 .

Також встановлено, що позивач в позовному провадженні по справі №279/1420/24 вже звертався до Коростенського міськрайонного суду про скасування вищевказаних документів судом в задоволені йому було відмовлено рішення набрало законної сили.

Отже, беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній відповідачем частині, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Залімський І. Г. Граб Л.С.