Постанова

від 03.12.2024 по справі 240/5152/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5152/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

03 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коростенської районної військової адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити виплату коштів,

В С Т А Н О В И В :

у лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської районної військової адміністрації Житомирської області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Коростенської районної військової адміністрації Житомирської області щодо відмови у проведенні виплати компенсації за втрачене житло;

- зобов`язати Коростенську районну військову адміністрацію Житомирської області здійснити виплату зазначених грошових коштів у розмірі 60 234,00 грн. як компенсації за втрачений внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції успадкований житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначила, що вже тривалий час перебуває у черзі для виплати грошової компенсації за втрачене внаслідок аварії на ЧАЕС житло в сумі 60 234,00 грн., проте, звернувшись до відповідача із заявою про вжиття заходів для здійснення виплати цієї компенсації, фактично отримала відмову, мотивовану відсутністю відповідного фінансування, яку вважає протиправною.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зазначає, що в черговий раз 11 січня 2023 року звернулася з письмовою заявою до голови Коростенської районної військової адміністрації Житомирської області, натомість письмовим листом за №04-44/40-А від 23.01.2023 року позивачці надана фактична відмова через відсутністю бюджетних коштів, асигнувань на такі виплати.

22 листопада 2024 року від Коростенської районної військової адміністрації Житомирської області надійшов відзив на апеляційну скаргу позивачки. У поданому відзиві представник відповідач зазначає, що незважаючи на тривалий термін перебування позивача в черзі для отримання спірної компенсації (з 2012 року), відповідно до вищенаведених норм діючого законодавства її право на отримання зазначеної компенсації фактично є захищеним та не потребує додаткового захисту у спосіб, обраний позивачем.

Вказує, що позачергова виплата позивачу грошової компенсації за втрачене майно в сумі 60 234,00 грн. може бути розцінена, як дискримінація щодо інших 364 осіб, які у черзі для отримання такої ж компенсації знаходяться попереду позивача.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 мала у власності спадкове домоволодіння АДРЕСА_1 , яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, та розпорядження Кабінету Міністрів України № 17 від 12.01.1993, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до акту від 08.01.2008 Усівської сільської ради Овруцького району Житомирської області позивач здала належне їй домоволодіння на баланс виконкому цієї сільської ради.

Всі ці обставини встановлені постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2008 у справі № 2-а-1933/08, якою позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації поставити ОСОБА_1 на чергу для виплати грошової компенсації в сумі 60 234,00 грн. за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 .

На виконання вказаної постанови Житомирським окружним адміністративним судом 07.07.2008 було видано виконавчий лист, пред`явлений позивачем до примусового виконання.

Листом № 07-05/678 від 26.02.2013 Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації повідомило ОСОБА_1 про те, що 15.09.2012 поставило її на чергу для виплати грошової компенсації в сумі 60 234,00 грн. за реєстраційним номером 1206, а станом на 26.02.2013 номер становить 346 й виплата коштів буде здійснена в порядку черги і при надходженні відповідних коштів.

В подальшому, ОСОБА_1 звернулась до відповідача у даній справі (як правонаступника реорганізованої шляхом приєднання Овруцької районної державної адміністрації, що не є спірним у даній справі питанням) із заявою від 11.01.2023, в якій повідомляла, що грошової компенсації за втрачене житло в сумі 60 234,00 грн. так і не отримала й просила вжити вичерпних заходів для виплати їй цих коштів.

Листом №02-44/40-А від 23.01.2023 Коростенська районна військова адміністрація Житомирської області роз`яснила позивачу, що вона за рішенням суду перебуває у черзі громадян, які знаходяться на обліку в Управлінні соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області для отримання грошової компенсації за втрачене майно за номером 365 (сума компенсації - 60 234,00 грн.). При цьому, з огляду на положення чинного законодавства, судові рішення у справах, в яких цей орган є відповідачем, виконуються в порядку черговості та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Не погоджуючись із відмовою суб`єкта владних повноважень у виплаті їй грошової компенсації за втрачене житло, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у даній справі.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 4 статті 35 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII передбачено, що компенсація громадянам за втрачене у зв`язку з евакуацією, відселенням або самостійним переселенням відповідно до статті 4 цього Закону майно включає грошову компенсацію у повному розмірі вартості жилих, дачних, садових будинків, гаражів, господарських будівель та споруд, яка здійснюється за цінами, встановленими на момент припинення права власності.

Компенсації, передбачені цією статтею, надаються один раз.

На реалізацію вказаної законодавчої норми Кабінет Міністрів України своєю постановою від 18.11.2009 № 1243 затвердив Порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території (далі - Порядок № 1243).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1243 він визначає механізм виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, компенсації за майно, втрачене у зв`язку з їх відселенням або самостійним переселенням відповідно до статті 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Дія цього Порядку поширюється на громадян, які не отримали зазначену компенсацію на дату набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в тому числі тих громадян, які перебувають на черзі на отримання компенсації.

Виходячи з положень пункту 5 Порядку № 1243, сума компенсації перераховується за рішенням райдержадміністрації (виконавчого органу ради міста обласного значення), що прийнято на підставі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку, відділенням Державного казначейства місця відселення на особистий рахунок переселенця або спадкоємця, відкритий ним у будь-якому банку України, у порядку черговості, встановленої райдержадміністрацією (виконавчим органом ради міста обласного значення) з урахуванням дати реєстрації заяви щодо отримання компенсації в обліковому журналі. Контроль та відповідальність за дотриманням черговості покладається на райдержадміністрацію (виконавчий орган ради міста обласного значення).

Таким чином, питання щодо виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території законодавчо урегульовано. Виплата даної компенсації не обмежена будь-яким терміном чи періодом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 травня 2023 року по справі справа № 240/4854/18. Так, у зазначеній постанові, серед іншого, суд вказав, що згідно з пунктом 1 Порядку № 1243 він визначає механізм виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, компенсації за майно, втрачене у зв`язку з їх відселенням або самостійним переселенням відповідно до статті 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Дія цього Порядку поширюється на громадян, які не отримали зазначену компенсацію на дату набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в тому числі тих громадян, які перебувають на черзі на отримання компенсації. У пункті 5 Порядку №1243 передбачено, що сума компенсації перераховується за рішенням райдержадміністрації (виконавчого органу ради міста обласного значення), що прийнято на підставі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку, відділенням Державного казначейства місця відселення на особистий рахунок переселенця або спадкоємця, відкритий ним у будь-якому банку України, у порядку черговості, встановленої райдержадміністрацією (виконавчим органом ради міста обласного значення) з урахуванням дати реєстрації заяви щодо отримання компенсації в обліковому журналі. Контроль та відповідальність за дотриманням черговості покладається на райдержадміністрацію (виконавчий орган ради міста обласного значення). Строку виплати компенсації за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території законодавством не визначено. Водночас, закріплено принцип черговості її виплати. Грошова компенсація за втрачене домоволодіння має бути виплачена позивачу у порядку черговості, як це передбачено Порядком №1243.

Таким чином, незважаючи на тривалий термін перебування позивача в черзі для отримання спірної компенсації (з 2012 року), відповідно до вищенаведених норм діючого законодавства її право на отримання останньої фактично є захищеним та не потребує додаткового захисту у спосіб, обраний позивачем.

Згідно матеріалів справи позивач перебуває у черзі для отримання грошової компенсації під № 365.

В той же час, колегія суддів наголошує, що позачергова виплата ОСОБА_1 грошової компенсації за втрачене майно в сумі 60 234,00 грн. може бути розцінена як дискримінація щодо інших 364 осіб, які у черзі для отримання такої ж компенсації знаходяться попереду позивача.

Отже, враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року відповідає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.