Постанова

від 02.12.2024 по справі 380/26114/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/26114/23 пров. № А/857/4861/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Запотічного І.І., Хобор Р.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Гомзяка Ігоря Андрійовича, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року, ухвалене суддею Крутько О.В. у порядку письмового провадження з правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/26114/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, Одеського квартирно-експлуатаційного управління, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, Одеського квартирно-експлуатаційного управління, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, у якому просив:

-визнати протиправними дії Квартирно експлуатаційного відділу міста Львова щодо нездійснення нарахування, перерахунку та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 13 червня 2019 року; зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004; зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 червня 2019 року відповідно до вимог п. 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») з відрахуванням виплаченої суми та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;

-визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса щодо нарахування та виплати з 30.01.2020 по 30.09.2020 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року; зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса провести перерахунок та виплату грошового забезпечення з 30.01.2020 по 30.09.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року з врахуванням виплачених сум;

-визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2021 по 31.12.2021 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року; зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України провести перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року з врахуванням виплачених сум;

-визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2022 по 31.12.2022 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року; зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України провести перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року з врахуванням виплачених сум;

-визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2023 по 15.09.2023 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року; зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України провести перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2023 по 15.09.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року з врахуванням виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.15.2015 по 28.02.2018 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць) з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Визнано протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса щодо нарахування та виплати з 30.01.2020 по 30.09.2020 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Зобов`язано Квартирно - експлуатаційний відділ міста Одеса провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 30.09.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року з врахуванням виплачених сум.

Визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2021 по 31.12.2021 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року з врахуванням виплачених сум.

Визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2022 по 31.12.2022 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року з врахуванням виплачених сум.

Визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2023 по 15.09.2023 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 15.09.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року з врахуванням виплачених сум.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача та Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача просить змінити оскаржуване рішення та доповнити резолютивну частину текстом такого змісту:

«Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова щодо нездійснення нарахування, перерахунку та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 13 червня 2019 року.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 червня 2019 року відповідно до вимог п.5 Порядку №1078 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»), з урахуванням виплачених сум, з відрахуванням з виплаченої суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.» В іншій частині залишити рішення без змін.

Згідно доводів апеляційної скарги, відповідач безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 та здійснив нарахування позивачу індексації грошового забезпечення у неналежний спосіб.

Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , звернених до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такі підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.12.2015 проходив військову службу в Західному територіальному управлінні внутрішнього контролю та аудиту, Південному територіальному квартирно експлуатаційному управлінні, Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінні та у військовій частині НОМЕР_1 , та був звільнений з військової служби і виключений зі списків особового складу 15 вересня 2023 року.

Весь цей час до 15 вересня 2023 року ОСОБА_1 перебував на фінансовому забезпеченні у КЕВ міста Львова, КЕВ м. Одеса та Фінансовому управлінні Генерального штабу ЗС України.

У спірний період з 01.12.2015 до 28.02.2018 позивачу індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується розрахунковими відомостями грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2018 рр. та не заперечується відповідачем. За період з 01.03.2018 до 13.06.2019 індексація грошового забезпечення позивачу нарахована у грудні 2018 року у розмірі 71,08 грн, у січні 2019 року 71,08 грн, у лютому 2019 року - 71,08 грн, у червні 2019 року - 65,31 грн, у липні 2019 року - 68,24 грн.

Протягом 2020-2023 років грошове забезпечення позивача нараховувалось та виплачувалось відповідачами із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо ненарахування та не виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення у належному розмірі протиправними, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, враховуючи межі перегляду судового рішення, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).

Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19 червня 2019 року (справа №825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа №825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (до 01.01.2016 - 101) відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" ".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

При цьому, до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), а базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати.

З 01.12.2015 замість базового місяця введено поняття місяць, у якому відбулося підвищення - у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймалося за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснювалося з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру (місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових), а з 01.12.2015 - місяць підвищення тарифних ставок (окладів).

Аналогічна правова позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 і від 22 липня 2020 року у справі №400/3017/19.

Предметом спору у цій справі є, зокрема, оцінка правомірності обрахунку індексації грошового забезпечення, починаючи з березня 2018 року по 13.06.2019 (враховуючи межі перегляду судового рішення).

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.90 КАС України).

Так, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала законної сили 01 березня 2018 року), якою зокрема затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

Отже, у межах спірних правовідносин саме березень 2018 року є місяцем підвищення, що враховуються для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 13.06.2019.

Згідно тверджень КЕВ міста Львова, наведених у відзиві на позовну заяву, належна позивачу індексація за період з березня 2018 року обрахована та виплачена у належних позивачу розмірах.

Цим відповідачем підтверджено, що 2018 році виплата індексації по листопад включно не проводилась у зв`язку з тим, що індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації 103%; у грудні 2018 року для індексації грошового забезпечення застосовується індекс 3,7 %. При цьому необхідність застосування місяцем підвищення, з якого обраховується індексація за спірний період, саме березня 2018 року відповідачем - Квартирно-експлуатаційним відділом міста Львова не заперечується.

За правилами абз.2 п.5 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Дійсно, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.

Разом з цим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.

Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналізуючи вказані вище положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.

В даному випадку, суб`єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.

Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова врахував лише норми абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, що відповідачем не заперечується.

Відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції ставить під сумнів правомірність дій Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова щодо нарахування та виплати позивачу індексації, починаючи з березня 2018 року.

З огляду на наведене, дії КЕВ міста Львова щодо не врахування вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача з березня 2018 року є протиправними.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що обранні способу відновлення порушеного права позивача слід виходити з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визначення КЕВ міста Львова зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 13 червня 2019 року різницю індексації грошового забезпечення відповідно до вимог п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Обраний судом апеляційної інстанції спосіб захисту порушеного права не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Слід зазначити, що пунктом 2 - 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, належна до виплати позивачу індексація грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому вищенаведений Порядок в спірному випадку підлягає застосуванню.

Щодо перегляду судового рішення у межах вимог апеляційної скарги Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 цієї постанови Уряду (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Слід зазначити, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Отже, з 29.01.2020 діє наступна редакція пункту 4 Постанови №704 - розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Слід вказати, що звернення позивача з вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення обумовлено підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законами України про Державний бюджет на відповідний календарний рік.

Разом з тим, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 .

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704», яка набрала чинності 20.05.2023 (далі - Постанова №481), скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанов №103, №704, шляхом викладення абзацу 1 в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Апеляційний суд, звертає увагу, що задовольняючи позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення у 2023 році з 20 травня по 15 вересня судом першої інстанції враховані положення Постанови № 704, яка втратила свою чинність.

Таким чином, з 20.05.2023 у зв`язку із внесенням Постановою № 481 змін до Постанови Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою № 103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті грошового забезпечення на заявлених умовах лише у період з 01.01.2021 по 19.05.2023 є протиправними.

Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню у відповідній частині.

Згідно роз`яснень, наведених в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки рішення суду в іншій частині відмовлених та задоволених позовних вимог не є предметом оскарження, рішення суду в цій частині апеляційному перегляду не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню у відповідній частині.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гомзяка Ігоря Андрійовича задовольнити частково, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №380/26114/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, та прийняти нову постанову в цій частині.

Адміністративний позов ОСОБА_1 в оскаржуваній частині судового рішення задовольнити.

Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.06.2019 з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення відповідно до вимог абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова (ЄДРПОУ 22990368) здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.06.2019 з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення відповідно до вимог абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України задовольнити частково, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №380/26114/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 по 15.09.2023, виходячи з розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2023 року, та визначення Фінансовому управлінню Генерального штабу Збройних Сил України зобов`язання провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 15.09.2023, виходячи з розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2023 року, та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді І. І. Запотічний Р. Б. Хобор