Постанова

від 03.12.2024 по справі 810/5013/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

справа №810/5013/15

адміністративне провадження № К/9901/42001/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Бившева Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року (Суддя: Волков А.С.),

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року (Судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.)

у справі №810/5013/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр»

до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» (далі - ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр») звернулось до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому, враховуючи уточнення позовних вимог (заява від 30.12.2015), просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.05.2015 року № 0002042202, № 0002032202, 0002062202, № 0002052202 (т. 1 а.с. 5-19, т 2 а.с. 47).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 19.05.2015 року № 0002042202, № 0002032202, 0002062202, № 0002052202 (т. 10 а.с. 270-277, т. 11 а.с. 135-138).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої, посилаючись на висновки акта перевірки доводив правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на порушення позивачем вимог податкового законодавства при відображенні у бухгалтерському та податковому обліку операцій з відступлення права вимоги, обліку боргових зобов`язань, виражених в іноземній валюті, курсових різниць, та неправомірне віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, коштів сплачених контрагентам за виконані роботи (надані послуги), а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених цим же контрагентам у складі ціни придбаних робіт (послуг). За висновками контролюючого органу, господарські операції, за якими формувались витрати та податковий кредит, мали безтоварний (фіктивний) характер, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цих господарських операцій склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Крім того, контролюючий орган застосував до позивача штрафні санкції за порушення вимог законодавства у сфері регулювання обігу готівки, внаслідок відсутності підписів одержувачів готівки у видаткових касових ордерах.

Більш детальніше контролюючий орган посилаючись на те, що ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» в порушення пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України занижено доходи на суму отриманої винагороди за переведення боргу від ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» за 2014 рік в розмірі 4 039 093,51 грн, зазначив, що розрахунок відбувся не повністю і на момент звернення до суду у позивача є борг перед кредитором (ТОВ «Будтехносервіс»). Також, взаємозалік відбувався зовсім по іншим рахункам, а саме: замість рахунку - по кредиту, щебінь відвантажувався як товар.

В порушення вимог п. 138.1, 138.2, 138.5, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1. п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачем завищено витрати по придбанню робіт (послуг) у ТОВ «ФОБОС-О» за договором підряду, внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій, враховуючи отриманий від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 03.04.2014 року № 1015/26-55-22-07/38150120 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ФОБОС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, в якому зафіксовано відсутність ТОВ «ФОБОС» за місцезнаходженням, відсутність трудових ресурсів/виробничого/ транспортного /торгівельного обладнання, підтверджуючих актів виконаних робіт, довідок про вартість робіт, дозвільних документів на проведення робіт. Крім цього, до перевірки не було надано договору про надання послуг від 10.04.2013 року № ПК 7/13. До того ж, в порушення п. 138.1, 138.2, 138.5, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1. п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачем завищені витрати по придбанню послуг у ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), оскільки до перевірки позивачем не надано первинних документів щодо господарських операцій з цим контрагентом.

Крім цього, контролюючим органом зазначено, що у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» віднесено до складу витрат 20 638 939 грн курсових різниць по заборгованості в іноземній валюті перед ВАТ «Укргазбанк» по кредитному договору від 22.08.2007 року № 111 та договорах про надання гарантії від 12.12.2005 року № 90, № 91, кошти по яких використані для придбання обладнання, яке станом на 01.01.2013 р. на балансі підприємства відсутнє та в господарській діяльності не використовувалось. Також скаржником зазначено на порушенні позивачем пунктів 3.5 та 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, внаслідок відсутності підписів одержувачів готівки у видаткових касових ордерах, що призвело до перевищення ліміту готівки у касі позивача на дату здійснення відповідних готівкових операцій. Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення суддів попередніх інстанції та відмовити в задоволенні позову (т. 12 а.с.61-71).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» є юридичною особою, зареєстроване 30.11.1993 Васильківською районною державною адміністрацією Київської області за №1333105000 (запис про державну реєстрацію в ЄДРПОУ від 07.09.2005 від 12.05.2004, номер запису - 13331050001000411) (т. 1 а.с. 151, т. 2 а.с. 201), як платник податків перебуває на податковому обліку у Васильківській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Видами діяльності позивача за КВЕД є: добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (основний) (т. 2 а.с. 201); добування піску, гравію, глин і каоліну; надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин і розроблення кар`єрів; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

У період з 23.03.2015 року по 10.04.2015 року Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 20.04.2015 №728/10-07-22-02-12/03577160 з висновками про порушення позивачем:

-пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 668 783 грн, у тому числі по періодам: за квітень 2013 року - на суму 80 842 грн.; за травень 2013 року - на суму 150 000 грн.; за червень 2013 року - на суму 78 333 грн.; за липень 2013 року - на суму 54 167 грн.; за серпень 2013 року - на суму 182 225 грн.; за листопад 2013 року - на суму 123 216 грн.;

-підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту138.2, пунктів 138.5, 138.8, підпунктів 138.10.4, 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1508072,00 грн., у тому числі за 2013 рік - на суму 755928,00 грн.; за 2014 рік - на суму 752144,00 грн.;

-підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статі 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.2, пунктів 138.5, 138.8, підпунктів 138.10.4, 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 20171805,00 грн.;

-пунктів 3.5 та 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, внаслідок чого встановлено перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на суму 53987,99 грн (т. 1 а.с. 23-88).

За висновками судів попередніх інстанцій, підставою для збільшення податку на прибуток та податку на додану вартість, покладені висновки контролюючого органу, зафіксовані актом перевірки про заниження позивачем оподатковуваного доходу на суму 4039093 грн. у зв`язку з невідображенням у складі доходу винагороди, одержаної від ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія", за прийняття на себе боргових зобов`язань (переведення боргу) (т. 1 а.с. 30); завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 3343917,00 грн. у зв`язку з віднесенням до складу витрат коштів, сплачених ТОВ «ФОБОС-О», за операціями з придбання робіт (послуг), які, на думку податкового органу, є фіктивними. Зокрема, згідно інформаційно-аналітичній довідці ТОВ «ФОБОС-О» відсутнє за податковою адресою, не має трудових ресурсів, складських приміщень, автомобільного транспорту, що свідчить про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та витрат за вказаною господарською операцією (т. 2 а.с. 33-38, 59).

Також, підставою для збільшення податку на прибуток слугували висновки контролюючого органу про завищення витрат, у зв`язку з неправомірним віднесенням до складу витрат коштів, сплачених фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за юридичні послуги, які, на думку податкового органу, є фіктивними та не підтвердженими первинними документами (т. 2 а.с. 39-41).

Підставою для зменшення позивачу суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20 171 805 грн, покладені висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при відображенні у бухгалтерському та податковому обліку операцій обліку боргових зобов`язань, виражених в іноземній валюті, та курсових різниць (ВАТ "Укргазбанк"). Зокрема, у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» віднесено до складу витрат 20 638 939 грн курсових різниць по заборгованості в іноземній валюті перед ВАТ «Укргазбанк» по кредитному договору від 22.08.2007 року № 111 та договорах гарантії від 12.12.2005 року № 90, № 91, кошти по яких використані для придбання обладнання, яке станом на 01.01.2013 р. на балансі підприємства відсутнє та в господарській діяльності не використовувалось (т. 1 а.с. 43-46).

Порушення позивачем пунктів 3.5 та 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, обґрунтовано контролюючим органом відсутністю підписів одержувачів готівки у видаткових касових ордерах № 144712 від 30.04.2014 р., № 144724 від 05.08.2014 р., № 144726 від 06.08.2014 р., № 144727 від 07.08.2014 р., № 144728 від 08.08.2014 р., № 144730 від 13.08.2014 р., № 144738 від 11.11.2014 р. (громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), що призвело до перевищення ліміту готівки у касі позивача на дату здійснення відповідних готівкових операцій (т. 1 а.с. 86-87).

На підставі висновків акта перевірки, 19.05.2015 року відповідачем прийняті податкових повідомлення-рішення:

1) № 0002042202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 2 262 108 грн, з яких: 1 508 072 грн - за основним платежем; 754 036 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 20);

2) № 0002062202, згідно з яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20 171 805 грн (т. 2 а.с. 138);

3) № 0002032202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1 003 175 грн, з яких: 668 783 грн - за основним платежем; 334 392 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 22);

4) № 0002052202 згідно з яким до позивача згідно абз. 2 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 107 975,98 грн (т. 1 а.с. 21).

За результатом розгляду скарг позивача на вищенаведені податкові повідомлення-рішення, рішеннями ГУ ДФС у Київській області від 05.08.2015 року № 173 та ДФС України від 01.10.2015 року, податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення (т. 1 а.с. 101-116, 117-125, 126-140, 141-147), що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «ФОБОС-О», ФОП ОСОБА_1 ; відсутність у позивача прибутку у вигляді винагороди, одержаної від ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія», за прийняття на себе боргових зобов`язань (переведення боргу), оскільки ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» отримало дохід у вигляді винагороди за прийняття на себе зобов`язання перед «Будтехносервіс» у розмірі 4 039 093 грн. 51 коп. Також, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення позивачем вимог пунктів 3.5 та 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, оскільки, за висновками судів попередніх інстанцій, за умови фактичного здійснення касової операції ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» не може бути притягнуто до відповідальності лише з підстав формального порушення правил заповнення видаткових касових ордерів не в тій графі. До того ж як встановлено судом першої інстанції, на день судового розгляду позивач недоліки в оформленні касових документів усунув і представив суду належним чином оформлені видаткові касові ордери.

З приводу висновків судів попередніх інстанцій колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Щодо податку на прибуток на податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, у квітні 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОБОС-О» (підрядник) було укладено договір підряду від 10.04.2013 № ПК-7/13, відповідно до якого підрядник зобов`язувався провести загально-будівельні роботи з розробки ґрунту екскаваторами з навантаженням на автомобілі-самоскиди та перевезенням, плануванням земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Плесецьке, гранітний кар`єр, у строк і в порядку, визначених цим договором, а замовник (позивач) зобов`язувався надати будівельний майданчик та фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку проектну документацію, а також прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити (п. 1.1. договору) (т. 4 а.с. 105-112).

Згідно з протоколом погодження договірної ціни від 10.04.2013 сторони досягли згоди, що вартість робіт визначатиметься з розрахунку 47,77 грн. без ПДВ за метр кубічний (т. 4 а.с. 113). Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що щомісячно сторони складали акти погодження обсягів виконаних робіт від 10.04.2015 (т. 4 а.с. 115, 119, 125, 130, 135, 141, 148), в яких визначали площу родовища, що підлягала опрацюванню, та об`єм робіт, виконання яких має забезпечити підрядник .

У період з квітня по грудень 2014 року ТОВ "Фобос-О" надало позивачу послуги з навантаження на Плисецькому родовищі порід на автомобілі-самоскиди та перевезення їх на відвал на загальну суму 4012700,00 грн., у тому числі ПДВ - 668783,00 грн. (3343917,00 грн. - без ПДВ) з використанням техніки підрядника.

За висновками судів попередніх інстанцій, факт виконання робіт сторони оформлювали шляхом складання щомісячних (технічних) актів прийому-передачі виконаних робіт із зазначенням відпрацьованої площі родовища та обсягу вивезеної на відвал породи, а також спецтехніки підрядника, задіяної у виконанні робіт, що підписувались комісією, утвореною з представників позивача і підрядника, відповідно до яких підрядник виконав роботи з вивезення на відвал 70000 м3 розкривних порід, які надані суду першої інстанції (т. 4 а.с. 116, 117, 120-123, 126-128,131-133, 136-139, 142-145, 149) та (бухгалтерських) актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містили інформацію про вартість виконаних робіт на загальну суму 4012700,00 грн., у тому числі ПДВ - 668783,00 грн. (3343917,00 грн. - без ПДВ) (т. 4 а.с. 118, 124, 129, 134,140, 146-147, 150). Крім цього, за висновками судів попередніх інстанцій, на підтвердження виконаних контрагентом робіт позивачем надано журнал підрахунку об`ємів вилучених розкривних порід, відповідно до якого на Плисецькому кар`єрі ТОВ «Фобос-О» виконало роботи з розкриття ґрунтів у загальному об`ємі 70000 м3, у тому числі по місяцях: у квітні 2013 року - 8460 м3; у травні 2013 року - 15700 м3; у червні 2013 року - 8200 м3; у липні 2013 року - 5670 м3; у жовтні 2013 року - 19070 м3; у листопаді 2013 року - 12900 м3, у грудні -2620 м3.(т. 4 а.с. 151- 154, 155).

Згідно з листом ТОВ «Фобос-О», а також даними (технічних) актів прийому-передачі виконаних робіт під час виконання робіт, передбачених договором підряду від 10.04.2013 № ПК-7/13, ТОВ «Фобос-О» використовувало наступну техніку: екскаватор JSB JS 220LC; автомобіль марки Камаз, д.н. НОМЕР_2 ; автомобіль Камаз, д.н. НОМЕР_3 ; автомобіль Камаз, д.н. НОМЕР_4 . В листі також зазначено відомості про працівників ТОВ «Фобос-О», які мають бути задіяні у виконанні робіт (т. 4 а.с. 114).

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач надав суду технічну документацію, пов`язану з розробкою родовища Плисецький гранітний кар`єр (т. 4 а.с. 165-203); журнал реєстрації в`їзду машин сторонніх організацій на територію ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" з відмітками про в`їзд автомобілів ТОВ "Фобос-О" та підписами водіїв (т. 4 а.с. 217-225); Журнал реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки з підписами працівників ТОВ "Фобос-О", задіяних у виконанні робіт (т. 4 а.с. 226-243, т. 5 а.с. 1-18), а також докази оплати ТОВ "Фобос-О" коштів у загальній сумі 4 012 700 грн., у тому числі ПДВ - 668 783 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (т. 5 а.с. 36-50, т. 10 а.с. 77).

До того ж, судами попередніх інстанцій зауважено, що основним видом господарської діяльності позивача є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю. Для добування каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю позивач здійснює розроблення кар`єрів як самостійно, так і за допомогою сторонніх спеціалізованих підприємств. Враховуючи викладене, судами під час розгляду справи прийняті пояснення позивача на те, що у 2013 році ним було прийнято рішення про залучення до робіт з розробки кар`єрів Товариство з обмеженою відповідальністю «Фобос-О», оскільки у зв`язку з фінансовою кризою 2008 року, розкривні роботи на Плисецькому кар`єрі почали значно запізнюватись по відношенню до плану гірничих робіт. Станом на 2013 рік від запланованого об`єму робіт було виконано приблизно 40%.

Судами встановлено, що протоколом від 25.12.2012 № 24 було затверджено «План розвитку гірничих робіт на 2013 рік Плисецького родовища гранітів», погоджений з Державною гірничотехнічною інспекцією України, яким передбачено виконання розкривних робіт на Плисецькому родовищі гранітів в об`ємі 70 тис.м3. (т. 1 а.с. 185, 186, т. 3 а.с. 207-208).

До того ж, посилаючись на пояснення позивача, наявні в матеріалах справи, суди зазначили, що оскільки власна техніка позивача була задіяна в процесі виробництва та доставки щебеневої продукції, службою головного інженера було запропоновано залучити сторонню організацію для розкривних робіт Плисецького родовища, що стало підставою для укладення у квітні 2013 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фобос-О» відповідного контракту (т. 5 а.с. 51).

Також, за висновками судів попередніх інстанцій, на підтвердження права позивача на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Фобос-О" податкові накладні на загальну суму 4 012 700 грн, у тому числі ПДВ - 668 783 грн (т. 5 а.с. 35, т. 10 а.с. 49-59). Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні звітні (податкові) періоди з квітня по грудень 2013 року, відобразивши у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні звітні (податкові) періоди (т. 5 а.с. 53-140, т. 6 а.с. 1-110), а витрати на оплату придбаних робіт (послуг) у сумі 3 343 917 грн. (вартість послуг без ПДВ) врахував при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік.

Крім цього, судом першої інстанцій також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фобос-О» є юридичною особою, що зареєстрована 26.04.2012 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією; видами діяльності за КВЕД є, зокрема: вантажний автомобільний транспорт; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво житлових і нежитлових будівель (основний). На момент укладення договору підряду від 10.04.2013 № ПК-7/13 та виконання ТОВ "Фобос-О" договірних зобов`язань перед позивачем, вказаний контрагент був зареєстрований як юридична особа, стан відомостей про юридичну особу в ЄДР - підтверджено. Крім того, за висновками судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фобос-О" мало ліцензію серії АД №075026 на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, що видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 27.07.2012. Відповідно до переліку робіт, що є додатком до цієї ліцензії, зокрема, включено роботи по розробці ґрунтів, улаштування ґрунтових споруд (т. 10 а.с. 78-79).

Отже, оцінивши надані позивачем первинні й інші бухгалтерські документи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що останні розкривають економічну мету та суть господарських операцій позивача з його контрагентом, а також за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що не спростовано доводами касаційної скарги.

Оцінюючи посилання контролюючого органу в доводах касаційної скарги на податкову інформацію відносно контрагента позивача, слід зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/919/16 (адміністративне провадження № К/9901/41859/18), від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/9952/15 (адміністративне провадження № К/9901/25337/18), але не виключно.

До того ж, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання є документом, який складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести таку звірку і свідчить про неможливість співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання для цілей документального підтвердження чи спростування його господарських відносин з платниками податків, а отже й про неможливість формування відповідної податкової інформації по таким взаємовідносинам. Відтак при неможливості звірки, контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акта документальної перевірки, яка проводиться у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки не може бути обставиною, яка свідчить про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 813/8767/14 (адміністративне провадження № К/9901/19261/18), але не виключно.

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції, під час розгляду справи з дослідженого в судовому засіданні в суді першої інстанції акта виїзної перевірки від 20.04.2015 №728/10-07-22-02-12/03577160, відповідачем факт виконання робіт (надання послуг) належним чином не перевірений, безпосередній аналіз фінансово-господарських та технічних документів позивача не здійснювався, а лише містить посилання на акт перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 №1015/26-55-07/38150128 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фобос-О», з якого убачається, що директор ТОВ «Фобос-О» відсутній за адресою місцезнаходження, фактичне місцезнаходження підприємства з`ясувати неможливо.

Однак, судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що на момент проведення перевірки посадовими особами ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, ТОВ «Фобос-О» змінило своє місцезнаходження і згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знаходилось не в м. Києві, а в м. Запоріжжя. При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, жодних доказів на підтвердження висновків про відсутність у ТОВ «Фобос-О» на момент здійснення господарських операцій: основних фондів, транспортних засобів, спецтехніки, персоналу тощо відповідач, не зважаючи на неодноразові вимоги суду не надав.

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» (замовник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладений договір від 30.04.2014 № ПК-4п/14 про надання юридичних послуг (т. 1 а.с. 170-172, т. 6 а.с. 117-118), відповідно до умов якого, виконавець зобов`язувався надавати позивачу послуги з юридичного супроводження господарської діяльності позивача, надання консультацій та роз`яснень з юридичних питань, представництва інтересів позивача у відносинах з органами державної влади та органах місцевого самоврядування, у судах всіх інстанцій тощо.

За висновками судів попередніх інстанцій, в підтвердження наданих ФОП ОСОБА_1 послуг позивачу у період з квітня по вересень 2014 року на загальну суму 307 000 грн., у тому числі: у квітні 2014 року - на суму 35000,00 грн.; у травні 2014 року - на суму 53000,00 грн.; у червні 2015 року - на суму 39000,00 грн.; у липні 2014 року - на суму 100000,00 грн.; у вересні 2014 року - на суму 80000,00 грн., позивач надав до суду першої інстанції звіти про надані впродовж відповідного місяця юридичні послуги (з додатками) та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 307000 грн. (без ПДВ) (т. 1 а.с. 173-177, т. 6 а.с. 121-242, 243, 244, 245-247, т. 7 а.с. 1-235, т. 8 а.с. 1-108), а також банківські виписки про оплату послуг (т. 8 а.с. 109, 110-113).

Доводи контролюючого органу про те, що під час перевірки позивачем не надано первинних документів щодо господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 відхилені судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції із посиланням на те, що відповідно до листа від 07.04.2015 р. «Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження» Васильківська ОДПІ просила надати належним чином завірені копії документів по взаємовідносинам з ФОП Калинським, з яким у позивача не було договірних відносин (т. 9 а.с. 217), що не спростовано доводами касаційної скарги. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що копії необхідних документів було додано позивачем до скарги про перегляд спірних податкових повідомлень-рішень, адресованої Головному управлінню ДФС у Київській області та до позовної заяви, що не спростовано доводами касаційної скарги. До того ж, контролюючий орган не посилався на жодні недоліки первинної документації, оцінку якій було надано судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про документальне підтвердження позивачем реальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Фобос-О», що не спростовано доводами касаційної скарги.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження оподатковуваного доходу на суму 4039093 грн у зв`язку з невідображенням у складі доходу винагороди, одержаної від ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія», за прийняття на себе боргових зобов`язань (переведення боргу), судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Так, відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно підпунктом 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування податку на прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Порядок оподаткування операцій з відступлення права вимоги податком на прибуток регламентується пунктом 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, яким передбачено, що з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов`язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов`язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умови, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов`язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов`язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

У разі коли витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов`язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов`язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від`ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Як встановлено судами, між ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» (новий боржник), ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» (первісний боржник) і ТОВ НВП «Будтехносервіс» (кредитор) укладений договір від 04.03.2014 № 2Ф/14 про переведення боргу, відповідно до якого ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» передало, а ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» прийняло на себе зобов`язання виконати грошове зобов`язання в розмірі 4 039 093,51 грн перед кредитором - ТОВ НВП «Будтехносервіс» (т. 3 а.с. 33-34).

Умовами договору (пункт п. 1.1.1) передбачено, що переведення боргу здійснюється на оплатній основі. У зв`язку з чим, ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» зобов`язувалось сплатити ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» за переведення боргу винагороду у сумі 4 039 093,51 грн впродовж 7 банківських днів з дня підписання договору. За висновками судів попередніх інстанцій, внаслідок укладання договору від 04.03.2014 № 2Ф/14 про переведення боргу до позивача перейшло боргове зобов`язання на суму, що дорівнює розміру винагороди за цим договором.

За висновками судів попередніх інстанцій, 05.03.2014 ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» здійснило оплату на користь позивача винагороди за переведення боргу у загальній сумі 4 039 093,51 грн, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6852 та випискою по банківському рахунку від 05.03.2014 № ПК-0000039 (т. 3 а.с. 23-24).

До того ж, як встановлено судами, між позивачем, ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» (покупець) і ТОВ «Граніт мобіл переробка плюс» (продавець, постачальник) 17.03.2014 року укладено договір № ГМП - 044-п/14 постачання продукції (т. 3 а.с. 5-8), на виконання якого постачальник здійснив поставку позивачеві щебеневої продукції на загальну суму 3193954,40 грн, що за висновками судів підтверджується видатковими накладними (від 30.10.2014 № 924, від 03.11.2014 № 956, від 17.11.2014 № 1169, від 30.11.2014 № 1274, від 08.12.2014 № 1340, від 15.12.2014 № 1341) на загальну суму 3193954,40 грн (т. 3 а.с. 9-14), а також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Впродовж 2014 року, позивач здійснив поставку ТОВ НВП "Будтехносервіс" придбаної у ТОВ «Граніт мобіл переробка плюс» щебеневу продукції на загальну суму 3193954,40 грн, що підтверджується видатковими накладними (від 30.10.2014 № ПК - 0000050, від 31.10.2014 № ПК-000052, від 03.11.2014 № ПК-0000058, від 17.11.2014 № ПК-0000059, від 30.11.2014 № ПК-0000061, від 08.12.2014 № ПК-0000062, від 15.12.2014 № ПК-0000071) на загальну суму 3193954,40 грн (т. 1 а.с. 163-169, т. 3 а.с. 35-41), а транспортування товару - наявними у справі товарно-транспортними накладними (т. 4 а.с. 2-102, т. 3 а.с. 58-238,).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ НВП «Будтехносервіс» за придбану у позивача щебеневу продукцію не розрахувалось, заборгованість перед позивачем становить 3 193 954,40 грн, що за висновками судів попередніх інстанцій підтверджується даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями".

При цьому у грудні 2014 року між позивачем і ТОВ НВП «Будтехносервіс» укладено угоду від 25.12.2014 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3 193 954,40 грн (т. 1 а.с. 162, т. 3 а.с. 56).

Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, позивач прийняв на себе зобов`язання первісного боржника - ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» щодо сплати на користь ТОВ НВП «Будтехносервіс» боргу у сумі 4039093,51 грн та відобразив заборгованість по дебету рахунку 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами". По кредиту аналітичного рахунку 6852 позивач відобразив кошти у сумі 4039093,51 грн, отримані від ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» в якості винагороди за переведення боргу, що за висновками судів попередніх інстанцій свідчить про те, що ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» повністю розрахувалось з позивачем за вказаною господарською операцією.

У той же час, у момент укладення договору від 04.03.2014 № 2Ф/14 про переведення боргу у позивача виникло грошове зобов`язання перед ТОВ НВП "Будтехносервіс" на суму прийнятого на себе боргу - 4039093,51 грн. Отже за висновками судів попередніх інстанцій, у даній ситуації відсутній об`єкт оподаткування податком на прибуток.

Доводами касаційної скарги не спростовані висновки судів попередніх інстанцій, що дохід, одержаний позивачем в якості винагороди від операції з переведення боргу, дорівнює зобов`язанням, які виникли у позивача перед кредитором, від`ємне значення від такої операції відсутнє, що свідчить про відсутність об`єкту оподаткування податком на прибуток. До того ж, як встановлено судами попередніх інстанцій, навпаки, згідно з бухгалтерською довідкою від 04.12.2015 № 25, складеною на підставі даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті" та аналітичного рахунку 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами", станом на 01.01.2015 заборгованість позивача перед ТОВ НВП "Будтехносервіс" становила 845139,11 грн.

Щодо операцій обліку боргових зобов`язань, виражених в іноземній валюті, та курсових різниць, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Так, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0002062202 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20171805 грн, покладені висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при відображенні у бухгалтерському та податковому обліку операцій обліку боргових зобов`язань, виражених в іноземній валюті, та курсових різниць.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з даними акта перевірки від 20.04.2015 №728/10-07-22-02-12/03577160 та оборотно-сальдової відомості по рахунку 6853 "Розрахунки з іншими кредиторами", станом на 01.01.2013 позивач мав кредиторську заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством «Укргазбанк» у сумі 826320,23 доларів США, що виникла на підставі договору гарантії від 12.12.2015 № 91, укладеному між позивача і ВАТ «Укргазбанк» (т. 8 а.с. 127-129).

Згідно з даними бухгалтерського обліку у період з 01.01.2013 по 31.12.2014 позивач здійснив нарахування курсових різниць по вказаній кредиторській заборгованості, що виражена в іноземній валюті за згаданим договором гарантії, у загальній сумі 15505075,00 грн., з яких: у 2013 році - в сумі 813852,00 грн.; у 2014 році - в сумі 14691223,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2013 року згідно з даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 6853 "Розрахунки з іншими кредиторами" позивач має кредиторську заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством «Укргазбанк» у сумі 701445,19 Євро, що виникла на підставі договору гарантії від 12.12.2005 № 90, та у сумі 826320,23 доларів США, що виникла на підставі договору гарантії від 12.12.2005 № 91, укладеним між позивачем і Відкритим акціонерним товариством «Укргазбанк».

Зазначені вище договори гарантії були укладені між позивачем і Відкритим акціонерним товариством «Укргазбанк» з метою забезпечення виконання зобов`язань позивача перед нерезидентом - компанією ALTA A.S. (Чеська республіка) з приводу оплати вартості товару (технологічного обладнання в вигляді технологічної лінії по переробці каміння), придбаного позивачем на підставі договору від 25.05.2005 № ОС4/ПР/040.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Відкрите акціонерне товариство «Укргазбанк» виконало зобов`язання перед нерезидентом замість позивача, внаслідок чого у позивача виникла заборгованість перед банком, що виражена в іноземній валюті у зазначених сумах.

Оскільки за результатами перевірки було встановлено, що станом на 01.01.2013 технологічне обладнання, придбане у компанії ALTA A.S. (Чеська республіка) на підставі контракту від 25.05.2005 № ОС4/ПР/040, виявилось відсутнім на балансі позивача і у господарській діяльності не використовується, податковий орган дійшов висновку, що віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток за зобов`язаннями, що виражені в іноземній валюті перед ВАТ «Укргазбанк» є безпідставним.

Суди попередніх інстанцій, відхиляючи такий висновок контролюючого органу керувались тим, що у періоді, що перевірявся, позивач відніс до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток за згаданими зобов`язаннями в іноземній валюті, курсові різниці у загальній сумі 20638939,00 грн, у тому числі в 2013 році - у сумі 634649 грн.; у 2014 році - у сумі 20004290 грн., що виникли внаслідок перерахування заборгованості в іноземній валюті у національну валюту України по курсу на звітну дату.

Так, підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться, зокрема, від`ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов`язань у зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі доходів платника податку, а збиток (від`ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193 (далі - П(С)БО №21).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Пунктом 7 П(С)БО 21 передбачено, що монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу (п.8 П(С)БО 21).

Згідно з пунктом 1 статті 13 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року). Отже, датами звітного балансу є останній день кварталу, тобто: 31 березня, 30 червня, 30 вересня та 31 грудня.

Отже за висновками судів попередніх інстанцій, курсова різниця, що нараховувалась позивачем на суму заборгованості на дату подання балансу (на звітну дату), також пов`язуються з господарською діяльністю і вливає на визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, що свідчить про правомірність віднесення зазначеної суми курсових різниць до складу витрат, що не спростовано доводами касаційної скарги.

До того ж, контролюючим органом в касаційній скарзі не викладено зауважень щодо висновків судів попередніх інстанцій, що зобов`язання ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» перед ВАТ АБ «Укргазбанк» за кредитними договорами виникли у зв`язку з придбанням позивачем лінії по переробці каміння. Це обладнання безпосередньо пов`язане із господарською діяльністю позивача і було введено в експлуатацію 08.06.2007 р. Отже той факт, що у подальшому технологічна лінія була реалізована, за висновками судів попередніх інстанцій не позбавляє платника податків права на врахування курсових різниць у складі його витрат (доходів), що не спростовано доводами касаційної скарги.

Щодо зафіксованих контролюючим органом в акті перевірки висновків про порушення позивачем пунктів 3.5 та 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, у зв`язку з перевищенням встановленого ліміту готівки в касі підприємства на суму 53 987,99 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з акта перевірки від 20.04.2015 р. №728/10-07-22-02-12/03577160, залишок готівки у касі позивача на кінець робочих днів 30.04.2014, 05.08.2014, 06.08.2014, 07.08.2014, 08.08.2014, 13.08.2014 та 11.11.2014 становив 0,00 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписами одержувачів у видаткових касових ордерах № 144712 від 30.04.2014 р., № 144724 від 05.08.2014 р., № 144726 від 06.08.2014 р., № 144727 від 07.08.2014 р., № 144728 від 08.08.2014 р., № 144730 від 13.08.2014 р., № 144738 від 11.11.2014 р. (громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) становила 53 987,99 грн. (т. 9 а.с. 226, 228, 230,232, 233, 235).

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем допущено перевищення ліміту залишку готівки в касі, внаслідок відсутності у видаткових касових ордерах на загальну суму 53 987,99 грн підпису одержувачів, що є порушенням пп. 3.5 та п. 7.24 Положення № 637 та є підставою для застосування до позивача згідно абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" штрафних санкцій в розмірі 107 975,98 грн.

Так, пунктом 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, встановлено, що касові операції оформлюються ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до пункту 3.5 вказаного Положення в разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий.

Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

У свою чергу, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку, або для інших цілей, оформлюються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі (п. 3.7 Положення № 637).

В силу приписів пункту 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що відсутність у видатковому касовому ордері або видатковій відомості на видачу готівки підпису одержувача коштів є порушенням вимог пунктів 3.5 Положення № 637, а сума готівки за такими видатковими документами має додаватися до залишку готівки в касі в день, у якому їх оформлено, та є понадлімітною.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що у видатковому касовому ордері від 30.04.2014 № 144712 на суму 7099,99 грн виявився відсутнім підпис одержувача ОСОБА_2 , у той же час проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 30.04.2014 (стор. 6) (т. 10 а.с. 249); у видатковому касовому ордері від 05.08.2014 № 144724 на суму 1000,00 відсутній підпис одержувача ОСОБА_3 , у той же час, підпис ОСОБА_3 наявний у графі "Головний бухгалтер" цього ж касового ордеру. Проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 05.08.2014 (стор. 10) (т. 10 а.с. 200); у видатковому касовому ордері від 06.08.2014 № 144726 на суму 1000,00 виявився відсутнім підпис одержувача ОСОБА_3 , у той же час, підпис ОСОБА_3 наявний у графі "Головний бухгалтер" цього ж касового ордеру. Проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 06.08.2014 (стор. 11) (т. 10 а.с. 202); у видатковому касовому ордері від 07.08.2014 № 144727 на суму 1948,00 виявився відсутнім підпис одержувача ОСОБА_3 , у той же час, підпис ОСОБА_3 наявний у графі "Головний бухгалтер" цього ж касового ордеру. Проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 07.08.2014 (стор. 12) (т. 10 а.с. 216); у видатковому касовому ордері від 08.08.2014 № 144728 на суму 1940,00 виявився відсутнім підпис одержувача ОСОБА_3 , у той же час, підпис ОСОБА_3 наявний у графі "Головний бухгалтер" цього ж касового ордеру. Проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 08.08.2014 (стор. 13) (т. 10 а.с. 220); у видатковому касовому ордері від 13.08.2014 № 144730 на суму 1000,00 виявився відсутнім підпис одержувача ОСОБА_3 , у той же час, підпис ОСОБА_3 наявний у графі "Головний бухгалтер" цього ж касового ордеру. Проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 13.08.2014 (стор. 14) (т. 10 а.с. 223); у видатковому касовому ордері від 11.11.2014 № 144738 на суму 40000,00 виявився відсутнім підпис одержувача ОСОБА_4 , у той же час, підпис ОСОБА_4 наявний у графі "Керівник" цього ж касового ордеру. Проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 11.11.2014 (стор. 19) (т. 10 а.с. 233).

Оцінивши наявні у справі докази, суди встановили, що у наданих до перевірки видаткових касових ордерах були відсутні підписи одержувачів коштів - ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , у графі одержувач. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, видача готівки відображалась позивачем у касовій книзі, а видача здійснювалась головному бухгалтеру та директору товариства, які хоча і не вчинили відповідній підпис у графі «Одержувач», проте проставили підписи у графах «Керівник» та «Головний бухгалтер» ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), тобто одержувачі коштів підписали касові ордери в інших графах (т. 9 а.с. 226, 228, 230,232, 233, 235). Крім цього, під час розгляду справи судами встановлено, що у видатковому касовому ордері від 30.04.2014 № 144712 на суму 7099,99 грн виявився відсутнім підпис одержувача ОСОБА_2 , у той же час проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 30.04.2014 (стор. 6).

Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, за умови фактичного здійснення касової операції ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» не може бути притягнуто до відповідальності лише з підстав формального порушення правил заповнення видаткових касових ордерів не в тій графі. До того ж як встановлено судом першої інстанції, на день судового розгляду позивач недоліки в оформленні касових документів усунув і представив суду належним чином оформлені видаткові касові ордери (т. 1 а.с. 178-184).

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки в наявних в матеріалах справи видаткових касових ордерах відсутні підписи одержувачів коштів, що є порушенням вимог п. 3.5 Положення № 637, тому у відповідності до п. 7.24 гл. 7 Положення № 637 сума готівки за таким видатковим документом має додаватися до залишку готівки в касі в день та є понадлімітною. Отже відповідачем правомірно за встановлене порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 на підставі абз. 2 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 до позивача застосовані штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція вже була викладена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 року по справі № 2а-6843/10/0470, від 27 травня 2021 року у справі №400/1832/19 (адміністративне провадження №К/9901/10751/20), від 05.02.2019 року у справі №815/6669/15 (адміністративне провадження №К/9901/36023/18), але не виключно.

Крім цього суд касаційної інстанції звертає увагу, що вимогами Положення № 637 та Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 не передбачено звільнення від відповідальності за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у зв`язку з механічною помилкою, яка виявилась шляхом не заповнення графи «підпис одержувача» у видатковому касовому ордері, доречі бланки видаткового касового ордеру містять окремі графи, які заповнюються окремо керівником та окремо одержувачем.

У зв`язку з неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні справи, суд вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу та скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015 року № 0002052202, згідно з яким до позивача згідно абз. 2 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 107 975,98 грн. Прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову в наведеній частині відмовити.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підстав викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі №810/5013/15 скасувати в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015 року № 0002052202. Прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі №810/5013/15, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

Л.І. Бившева