Рішення

від 04.12.2024 по справі 176/3072/24

ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №176/3072/24

провадження №2/176/1425/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Крамар О.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. О. Гончара, буд. 2) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2024 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 17.06.2024 року по 02.08.2024 року він перебував у трудових відносинах із ДП «СхідГЗК». 02.08.2024 року позивач звільнився із ДП «СхідГЗК» за власним бажанням. Однак, відповідачем в день звільнення не було виплачено заборгованість по заробітній платі, розмір якої становить 3506 грн. 85 коп., що підтверджується довідкою від 30.10.2024 №289, виданою ДП «СхідГЗК».

Згідно довідки відповідача середньоденна заробітна плата позивача з урахуванням податків та зборів складає 750,90 грн..

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03.08.2024 року по 01.11.2024 року /по день звернення до суду/.

Таким чином, позивач просить стягнути з ДП «СхідГЗК» на його користь заборгованість з нарахованої але не виплаченої заробітної плати в розмірі 3506,85 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 49 559 грн. 40 коп.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2024 року було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивачу, відповідно до вимог ЦПК, було направлено копію ухвали про відкриття провадження. Заперечень про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження від позивача не надійшло.

Відповідно до вимог ЦПК України, представнику відповідача ДП «СхідГЗК» було вручено копію позовної заяви та додатків до неї, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву за наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву. Заперечень від відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, не надійшло.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

26 листопада 2024 року від ДП «СхідГЗК» на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшов відзви на позов, в якому просив зменшити суму середнього заробітку за період затримки розрахунку до 4956 грн.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено із трудової книжки позивача, що він дійсно з 17.06.2024 року по 02.08.2024 року він перебував у трудових відносинах із ДП «СхідГЗК». 02.08.2024 року позивач звільнився із ДП «СхідГЗК» за власним бажанням. Однак, відповідачем в день звільнення не було виплачено заборгованість по заробітній платі, розмір якої становить 3506 грн. 85 коп., що підтверджується довідкою від 30.10.2024 №289, виданою ДП «СхідГЗК».

Згідно довідки відповідача середньоденна заробітна плата позивача з урахуванням податків та зборів складає 750,90 грн..

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно ч.2 ст.233 КЗпП із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати, а саме:

- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Проаналізувавши зазначені норми, суд приходить до висновку, що всі суми (заробітна плата, компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати, компенсація за невикористану відпустку, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що позивач звернувся до суду в строк, визначений ст.233 КЗпП України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню, оскільки з ним не проведений розрахунок по заробітній платі. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 3506 грн. 85 коп. Доводи відповідача про те, з позивачем проведений розрахунок суд не бере до уваги, оскільки в платіжній інструкції від 12.11.2024 року не зазначено, що позивачеві виплачена заборгованість по заробітній платі. В інтрукції зазначено лише те, що ДП "СхідГЗК" отримало від ДП "СхідГЗК" 19 517 грн. 16 коп. - заробітна плата за серпень 2024 року.

Що ж стосується середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то слід зазначити наступне.

Позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку починаючи з дня звільнення по день звернення до суду з позовом тобто з 03.08.2024 року по 01.11.2024 року.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 3 липня 2013 року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Пунктом 8 даного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, із відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні за період з 03.08.2024 року по 01.11.2024 року в сумі 49 559 грн. 40 коп.

Доводи відповідача про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника не приймаються судом до уваги, оскільки сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Крім того, у абзаці 5 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який стягується з роботодавця на користь працівника зазначається судом без виключення з них податків та інших обов`язкових платежів, які сплачуються роботодавцем при виконанні рішення суду, однак згідно вказаних вище роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» на суд покладається обов`язок зазначення даної обставини в резолютивній частині рішення та вказується, що податок та інші обов`язкові платежі підлягатимуть відрахуванню при сплаті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за дві вимоги майнового характеру: судовий збірна користь позивача в розмірі 1211 грн. 20 коп. та судовий збірна користь держави в розмірі 1211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116,117 КЗпП, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 14309787, юридична адреса: вул. О. Гончара, 2, місто Жовті Води, Дніпропетровська область), на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по нарахованій але не виплаченій заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 53 066 грн. 25 коп., а також сплачений ним судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 14309787, юридична адреса: вул. О. Гончара, 2, місто Жовті Води, Дніпропетровська область), на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 04.12.2024 року.

Суддя