Рішення

від 25.11.2024 по справі 629/2838/24

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/2838/24

Номер провадження 2/629/857/24

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Цендри Н.В., за участю секретаря Андрієнко С.А., адвокатів Свистуна А.В., Смірнової Н.А., розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Завада Марина Володимирівна, про розірвання спадкового договору, суд

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріусЛозівського міськогонотаріального округуХарківської областіЗавада М.В., про розірвання спадкового договору, посилаючись на те, що 04.12.2014 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено спадковий договір, який посвідчено приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області. Згідно п. 1 цього договору, ОСОБА_2 зобов`язується виконувати передбачені в цьому договорі розпорядження ОСОБА_1 , і в разі її смерті набуває право власності на земельну ділянку площею 5,3006 га, яка розташована на території Орільського старостинського округу Лозівського району Харківської області, кадастровий №6323955700:01:000:0136. Пунктом 7 спадкового договору визначено, що на ОСОБА_2 покладається обов`язок надавати їй допомогу у вигляді догляду і піклування, проводити гігієнічні процедури, прати та прасувати, готувати їжу, забезпечувати виклик лікаря додому, на її вимогу у разі необхідності, придбававати лікарські засоби, продукти харчування, одяг, взуття і таке інше. З початку 2022 року вимоги визначені п. 7 договору спадкування не виконуються взагалі, в повному обсязі, що навело ОСОБА_1 на думку, про необхідність розірвання цього договору. Так як ОСОБА_1 є людиною похилого віку, і вона не отримує належного догляду та уваги, і позбавлена можливості розраховувати на такий догляд і утримання у майбутньому з боку ОСОБА_3 , так як остання майже два з половиною роки навіть не приходе до позивачки, а не те, що виконує умови договору. Тому представник позивача звернувся до суду з даним позовом та просив розірвати спадковий договір, знявши заборону на відчуження земельної ділянки.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито в загальному позовному провадженні.

Не погодившись з позовом відповідач подала до суду відзив, в якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що з часу укладення спадкового договору вона належним чином виконувала обов`язки визначені у договорі. Будь-яких скарг від ОСОБА_1 не надходило. Позивач не довела факт невиконання нею договірних зобов`язань або наявність істотних порушень договору з боку ОСОБА_2 оскільки всі обов`язки по договору нею виконувались належним чином. А саме ініціювання вказаного позову ОСОБА_1 є спробою штучно розірвати правочин для можливості створення умов щодо укладення нового спадкового договору в інтересах інших собі. Окрім, вказані у позові свідки сторони позивача є зацікавленими у надані неправдивих відомостей щодо обставин справи, з огляду на те, що фактично вказані особи є потенційними набувача за новим спадковим договором, які нібито наразі здійснюють догляд за ОСОБА_4 . Крім того, надані письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за своїм змістом є ідентичними один одному. Тобто, наявне обґрунтоване припущення, що вказані пояснення писались під диктовку. А тому вказаний доказ є сумнівним і таким, що не заслуговує на увагу. А отже, матеріали справи не містять належних, допустимих і достовірних доказів щодо істотних порушень умов спадкового договору з її боку.

22.08.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, ОСОБА_1 може в судовому, шляхом надання відповідних пояснень, довести факти невиконання з боку ОСОБА_3 пункту 7 спадкового договору, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які вже понад два роки надають допомогу ОСОБА_1 , можуть це підтвердити в судовому засіданні. Крім того, 08.04.2024 року на адресу ОСОБА_8 було направлено лист-пропозицію, в якому ОСОБА_9 прохала останню розірвати спадковий договір добровільно, який був вручений. Через місяць з дня отримання листа-пропозиції родиною ОСОБА_10 , представником ОСОБА_11 було здійснено виїзд на місце мешкання ОСОБА_2 . Однак ОСОБА_2 не вийшла для спілкування, а вийшов її свекор - ОСОБА_12 , який повідомив, що ОСОБА_2 не може виконувати і не виконує понад два роки умови договору спадкування через відповідну хворобу. Так, не отримавши жодних пропозицій від ОСОБА_3 про можливість мирного урегулювання цього спору, було прийнято рішення про подання позовної заяви про розірвання спадкового договору до суду.

29.08.2024 року позивачем надано заперечення на відповідь на відзив, в якому ОСОБА_2 просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки стороною позивача не надані будь-які належні, достовірні та достатні докази, які б свідчили про невиконання нею умов спірного спадкового договору. Самі пояснення позивача та покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є сумнівними, з огляду на те, що вказані особи є зацікавленими у розірванні спадкового договору, аби мати можливість в подальшому здійснити такий правочин в інтересах інших осіб - власне самих свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Стосовно пояснень представника позивача в частині того, що ОСОБА_12 нібито повідомив про неможливість виконання відповідачкою умов спадкового договору через хворобу, то доводи в цій частині є фактично власними фантазіями та вигадками сторони позивача і ніякої доказової бази та жодного впливу у вказаній справі не мають, з огляду на свою абстрактність, недоведеність та сумнівність. В зв`язку з чим вважає, що стороною позивача не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження невиконання обов`язків та порушення умов спадкового договору.

12 вересня 2024 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28 жовтня 2024 року витребувано з: КНП «Павлоградська міська лікарня №1» ПМР Дніпропетровської області інформацію про перебування ОСОБА_2 , на лікуванні у період з 01 січня 2022 року по день винесення ухвали, із зазначенням діагнозу; 19 загальнопсихіатричного відділення КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», інформацію про перебування ОСОБА_2 , на лікуванні у період з 01 січня 2022 року по день винесення ухвали, із зазначенням діагнозу.

Позивач в судовому засіданні на задоволенні позову наполягала, пояснила, що з 2014 року склала спадковий договір на свою доньку ОСОБА_2 , а остання обіцяла їй допомагати. Потім у 2022 році Пилипенки не сплатили кошти за землю, тому хотіла забрати документи на землю, а вони не віддали та не віддають і зараз, та не віддали гроші за пай. Пилипенки 2 роки не допомагають та обходять стороною, тому хоче розірвати договір. У неї четверо дітей та хоче зробити договір на всіх. Прийшлося зробити договір, бо дуже хворіла. ОСОБА_2 до неї не ходить взагалі, допомагають сусіди, просить їх принести воду. До смерті чоловіка 2022 року допомагав чоловік. ОСОБА_2 іноді навідувалась допомагала до 2022 року. Вони давали продукцію за користування паєм зерно, пшеницю, ячмінь та інше, бо вона тримала господарство та кормила худобу. Ці 2 роки допомагають сусіди, ОСОБА_13 носить воду, їсти готує сама. ОСОБА_14 укласти угоду з ОСОБА_15 , сином сестри, та передати йому землю в оренду. Їй треба було лягати у лікарню, та ОСОБА_15 надав їй кошти на лікування. ОСОБА_2 хворіє та не може їй допомагати. Зараз найняла жінку яка прибирає у неї вдома. Зверталася до соціальних працівників для надання допомоги. Укласти спадковий договір запропонували саме сім`я ОСОБА_10 , а підписала договір для того, щоб вони їй допомагали. З 2022 року з донькою не спілкувалась, після подачі позову донька не приходила.

Представник позивача адвокат Свистун А.В. в судовому засіданні на задоволенні позову наполягав, оскільки ОСОБА_2 з 2022 року не виконує умови спадкового договору, а тому існують підстави для того щоб розірвати спадковий договір, у зв`язку з його невиконанням. ОСОБА_1 забрала землю у ОСОБА_10 , оскільки вони не сплачують орендну плату. Щодо земельної ділянки, то вона належить ОСОБА_1 та перейде у власність ОСОБА_2 після її смерті. Землю зараз обробляє племінник, оскільки розпоряджатися землею ОСОБА_1 має право до своєї смерті. Через спадковий договір мається перепона в укладанні договору оренди, оскільки Держреєстратор не може вчиняти буд-які дії.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з`явились, адвокат Смірнова Н.А. надала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності ОСОБА_2 , проти задоволення позову заперечують. В попередньому судовому засіданні адвокат Смірнова Н.А. заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки ніяких доказів в підтвердження позову не надано. Вважає, що це не відповідає дійсності з метою передання земельної ділянки племіннику. По факту племінник вже забрав землю та обробляє її. ОСОБА_2 виконує умови договору, допомагає матері, надає гроші. На певну суму набирала продукти, інші речі та привозила ОСОБА_1 , а сплачувала сім`я її чоловіка ОСОБА_10 . Відповідач виконувала умови договору в повному обсязі. Періодично на немаленьку суму скуплялася продукція та надавалася позивачу. Останній раз ОСОБА_2 була у матері весною, коли ОСОБА_1 звернулась до суду, то остання перестала спілкуватись з відповідачкою, та перешкоджала у виконання договору. Вважає вимоги безпідставні та документально не підтвердженні.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, надала до суду телефонограму в якій просила розгляд справи проводити без її участі. Вирішення позовних вимог залишила на розсуд суду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності, судом були встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

04 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В. та зареєстрований в реєстрі за №3970 (а.с. 5-8).

Згідно п. 1 зазначеного спадкового договору, ОСОБА_2 зобов`язується виконувати передбачені в цьому договорі розпорядження ОСОБА_1 , і в разі її смерті набуває право власності на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 5,3006 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Орільського старостинського округу Лозівського району Харківської області, кадастровий №6323955700:01:000:0136. Цільове призначення (використання) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У відповідності до п.2 Договору земельна ділянка, що є Предметом договору належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №146289, виданий Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області, 09 грудня 2004 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі №389

Пунктом 7 спадкового договору визначено, що за життя ОСОБА_1 на ОСОБА_2 за цим договором покладається обов`язок виконувати виключно дії немайнового характеру, без коштів або майна, що перебуває у спільній сумісній власності та без використання спільної праці з будь-якою особою, а саме: надавати допомогу у вигляді догляду і піклування, проводити гігієнічні процедури, прати та прасувати, готувати їжу, забезпечувати виклик лікаря додому на вимогу ОСОБА_1 у разі необхідності, придбававати за дорученням на вимогу ОСОБА_1 лікарські засоби, згідно з рецептами лікарів, продукти харчування, одяг, взуття і таке інше, у разі смерті ОСОБА_1 організовувати поховання православним обрядом.

Відповідно до п.13 спадкового договору, у разі невиконання ОСОБА_2 розпоряджень ОСОБА_1 на її вимогу цей договір може бути розірвано у судовому порядку.

З копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №371892855 від 28.03.2024 року, вбачається, що на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 5,3006 га, кадастровий номер 6323955700:01:000:0136, накладена обтяження на відчуження на підставі укладеного спадкового договору. (а.с.9-10)

З медичної документації, наданої на виконання ухвали суду від 28.10.2024, встановлено, що у ОСОБА_2 спадковість психічними хворобами обтяжена - мати хворіє на психічні захворювання. Психічний стан хворої змінився у кінці 2021р., коли почала чути «голоси» у голові та намагалась скоїти суїцид, з?ївши купу пігулок. У січні 2022р. проходила лікування у м. Харків в ОКПЛ №3. Також проходила лікування у ОПЛ № 2 з 20.07.22р по 25.08.22р. з діагнозом: Гострий поліморфний психотичний розлад із симптомами шизофренії. F23.1. Восени повторно була госпіталізована до ОПЛ № 2, виписана з діагнозом Шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу. F20.00. Дана госпіталізація пов?язана із погіршенням психічного стану: погіршився сон, почала відчувати тривогу, страхи, періодично відчувала слухові галюцинації у вигляді «голосів у голові», занурилась у власні переживання, стала апатичною, байдужою до того, що відбувається навколо. У зв?язку з чим 18.11.2023 направлена на стаціонарне лікування до ОКПЛ № 3, на вимогу чоловіка виписана 28.01.2024.

Згідно ч. 1 ст. 90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка являється донькою ОСОБА_16 , показала, що між сестрою ОСОБА_2 та мамою ОСОБА_16 були нормальні відносини. В 2015 році про спадковий договір нічого не знали. У матері є пай, про те, що був укладений договір дізналися у 2020 році. Пилипенки обробляли цей пай та не розрахувались з мамою за нього у 2022 році. Розпочалася війна та ОСОБА_2 захворіла, у чому сім`я ОСОБА_10 звинуватили матір. Вони привезли сестру до мами та залишили з нею до вчинення суїциду «наковталася таблеток», після чого відправили до лікарні. Вона забрала з лікарні сестру до себе, та ОСОБА_2 знову вчинила суїцид (випила птичий антибіотик), та знов відправили її до психлікарні у Краснопавлівку. Та її ( ОСОБА_7 ) звинуватили у тому, що здала сестру до психлікарні. Вона купляла ліки сестрі. Аня лежала в лікарні вже 3 раз. Останній раз лежала у лікарні 4 місяці. Матір також лікується з 1991 року, має ІІ групу та стоїть на обліку у лікаря психолога. Цей пай для матері як підтримка, бо кошти з нього витрачає на ліки та лікування. Цю землю обробляли Пилипенки, вони мають ще свій пай та інші орендовані землі. В червні 2022 року ОСОБА_2 лягла у лікарню в ОСОБА_17 , у листопаді 2022 році їй стало краще та її забрав чоловік. Після того як забрав, сестра взагалі ні з ким не спілкується, до матері не ходить. Спілкується лише в колі сім`ї ОСОБА_10 . За останні 2 роки до мами не приходила, ніякої допомоги не надавала. Коли вона ( ОСОБА_7 ) не може приїхати допомагають сусіди. Зараз ОСОБА_1 пай передала в користування, але не може укласти договір оренди. Спадковий договір робив ОСОБА_12 , свекор її сестри. Як сказали лікарі, хвороба у ОСОБА_2 може бути спадкова.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , який являється племінником ОСОБА_16 , повідомив, що 2 роки тому ОСОБА_1 зателефонувала, попрохала приїхати, та попросила обробляти її землю, до того обробляв її зять. Сказала що за пай нічого не заплатили, а їй треба гроші на ліки, та попрохала щоб він обробляв пай та коли треба будуть ліки, щоб привозив. 2 роки допомагав їй обробляти, та хотів офіційно зробити договір оренди з ОСОБА_1 , вони підписали договір та пішов до ЦНАП, де йому відмовили у реєстрації договору, бо нотаріус наклав заборону. ОСОБА_2 матері ніякої допомоги не надає, роки 2 не бачив щоб вона приходила до матері, хоча живуть 400-500 метрів одна від одної. Сусіди носять їй воду. Він за оренду покупає їй ліки, надає гроші на лікування, їсти привозив, рахунок поповняв, що просила те і привозив. Коли Аня захворіла, зять привів її з речами до тітки ОСОБА_1 , та сказав «забирайте її та лікуйте як хочете», та посварилися. Старший син інколи приїжджає, ОСОБА_19 їздить та допомагає 1-2 рази на місяць, син ОСОБА_20 , котрий проживає у Харкові не приїжджає, інколи поповнює рахунок. Він з тіткою спілкується дуже часто, майже кожен день. Сусідка носить кожний день тітці воду. Магазин знаходиться близько 800 метрів від неї, вона туди просто не дійде. Приїжджає у село автолавка та стає у неї біля двору, там вона сама скуповується та іноді бере у борг, а потім віддає з пенсії. Аня та її чоловік борг ніколи не віддавали за неї. Останній раз бачив ОСОБА_2 у тітки близько 2 років тому, коли чоловік привіз її з речами. У тітки він буває точно раз у місяць, коли привозить ліки. Іноді Аню зустрічав у магазині, та вважає що вона стала замкнута.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 76, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Положеннями статті 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Враховуючи зазначене, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно. Тому коло обов`язків набувача має визначатися вже виходячи не з одностороннього волевиявлення відчужувача, а зі спільної згоди сторін, враховуючи договірний характер правовідносин.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) вказано, що «частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України)».

У постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 зроблено висновок, що «оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 456/1081/20, спадковий договір є нерозривно пов`язаний з його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору.

Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.09.2020 в справі № 209/3295/18 (провадження № 61-1089св20) вказано, що «згідно із частиною першою статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Статтею 651 ЦК України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достовірних доказів про виконання відповідачкою умов спадкового договору, зокрема, щодо надання грошової допомоги, забезпечення лікувальними засобами.

З огляду на викладене, також беручи до уваги стан здоров`я відповідачки, яка з 2022 року проходить лікування у зв`язку з погіршенням її психічного стану, що призводить до неможливості виконання ОСОБА_2 умов спадкового договору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, у зв`язку з невиконання набувачем розпоряджень відчужувача та недотримання відповідачкою умов спадкового договору.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 89, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Завада Марина Володимирівна, про розірвання спадкового договору задовольнити.

Розірвати спадковий договір від 04.12.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , знявши заборону на відчуження земельної ділянки, кадастровий №6323955700:01:000:0136.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 04.12.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Третя особа: Приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Завада Марина Володимирівна, місцезнаходження за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Соборна, буд.2.

Суддя Наталія ЦЕНДРА