ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю учасників судового провадження:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 листопада 2024 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.1 ст.289 КК України,-
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25 січня 2025 року.
У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відмовлено.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд вказав, що враховуючи обсяг пред`явленого обвинувачення, особу обвинуваченого, зокрема схильність до вчинення суспільно-небезпечних діянь, ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати, тому продовження строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті цього виду запобіжного заходу та виправдовує подальше перебування обвинуваченого під вартою і більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.
На вказану ухвалу захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи необхідність зміни запобіжного заходу, посилається на те, що з моменту обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу, обставини суттєво змінилися, зокрема перекваліфіковано його дії з ч.2 ст.289 КК України на ч.1 ст.289 КК України, допитані всі свідки та потерпілий, матеріальна шкода потерпілій відшкодована і претензій до ОСОБА_7 немає.
ЄУНСС: 725/11069/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_8
Провадження №11-кп/822/420/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
Зазначає, що ОСОБА_7 визнав вину, дав правдиві свідчення стосовно обставин вчиненого злочину, що виключає можливість впливу на свідків та потерпілого.
Окрім того, вказує, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_7 під час вчинення злочину та на теперішній час страждає психічним захворюванням, що обмежує його можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто є обмежено осудним, однак суд безпідставно не взяв до уваги цей факт, пославшись на відсутність доказів.
Також зазначає, що судом не взято до уваги наявність в обвинуваченого малолітньої дитини, тяжку хворобу матері (втрата зору), відсутність інших членів родини, які можуть надати їй допомогу.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу суду.
Обвинувачений ОСОБА_7 був викликаний у судове засідання у режимі відеоконференції за клопотанням захисника. Проте з технічних причин (відключення світла у Чернівецькому слідчому ізоляторі), видалось неможливим провести судове засідання у режимі відеоконференції з незалежних від суду причин. Захисник не заперечив проти розгляду справи без участі обвинуваченого, а тому колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності обвинуваченого.
Мотиви Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав зміст ухвали та вимоги апеляційної скарги, доводи учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з`ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, передбаченим статтями 177 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
На думку колегії суддів, дані вимоги закону при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , судом першої інстанції були дотримані повністю.
Встановлено, що в провадженні Першотравневого районного суду м. Чернівці перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12024262020003633 від 30.09.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.1 ст.289 КК України, яке призначено до підготовчого розгляду.
При ініціюванні клопотання про продовження строку тримання під вартою стороною обвинувачення було дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні в матеріалах кримінального провадження докази свідчать про об`єктивний зв`язок обвинуваченого ОСОБА_7 із вчиненням інкримінованого йому діяння та обґрунтованістю пред`явленої підозри, а в подальшому і обвинувачення, про що вказано у клопотанні та ухвалі суду.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування ризиків можливої протиправної поведінки останнього.
Зокрема, суд встановив, що відповідно до ухвали Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10.06.2024 року до ОСОБА_7 за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.289 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторного лікування примусового характеру, проте він лікування не пройшов та вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.289 КК України, що свідчить про схильність до вчинення різного роду суспільно-небезпечних діянь.
Крім того, суд врахував, що ОСОБА_7 офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, у нього відсутнє місце проживання на території м. Чернівці, відсутні міцні соціальні зв`язки, він знайомий зі свідками, та дійшов висновку, що ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення нових кримінальних правопорушень продовжують існувати та не зменшились, з чим погоджується і колегія суддів.
У зв`язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні в повній мірі забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків та не дасть змогу запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Посилання захисту на те, що судом безпідставно не взято до уваги висновок судово-психіатричної експертизи ОСОБА_7 , згідно з якого під час вчинення злочину та на теперішній час він страждає психічним захворюванням, що обмежує його можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто є обмежено осудним, колегія суддів оцінює критично.
Апеляційний суд зауважує, судом першої інстанції розглядається саме обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, а тому останній не є неосудним.
З клопотання слідчого суд встановив, що згідно висновку судово-психіатричної експерта №1547 від 07.10.2024 року ОСОБА_7 має психічне захворювання, що не виключає кримінальної відповідальності та не унеможливлює його тримання під вартою.
При цьому слід зазначити, що визнання особи обмежено осудною є виключно прерогативою суду, згідно ст.20 КК України.
Колегія суддів позбавлена можливості безпосередньо дослідити даний висновок експерта, оскільки відповідно до ст. 4221 КПК України, обмежена в доступі до матеріалів кримінального провадження.
Щодо посилання обвинуваченого про необхідність здійснення догляду за хворою матір`ю, то вони є передчасними, так як на даний час відсутні документальні підтвердження вказаного факту.
Крім того відсутні і відомості, що підтверджують відсутність інших членів родини, які можуть надавати допомогу хворій матері.
Колегія суддів враховує, що у обвинуваченого є малолітня дитина, однак існує обґрунтований сумнів у тому, що він її утримує, враховуючи те, що він офіційно не працює, не має постійного джерела доходу.
Апеляційний суд також звертає увагу на непослідовну версію сторони захисту, оскільки спочатку захисник посилається на висновок судово-психіатричної експертизи ОСОБА_7 згідно з якої він страждає психічним захворюванням, а подальшому вказує, що він має здійснювати догляд за тяжко хворою матір`ю.
Отже, обставини зазначені в апеляційній скарзі, які обвинувачений вважає такими, що унеможливлюють його тримання під вартою, не можуть слугувати підставами для скасування ухвали, оскільки не спростовують доведених органом досудового розслідування ризиків та, на переконання колегії суддів, не стануть достатніми стримуючими факторами у співвідношенні з тяжкістю та характером злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 .
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи наведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали та обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, як про те апелює захист.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 331, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Першотравневогорайонного судум.Чернівці від 27листопада 2024року пропродовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду
(посада) ОСОБА_9 , підпис) (ПІБ)
04.12.2024 року
(дата засвідчення копії)
Суд | Чернівецький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2024 |
Оприлюднено | 05.12.2024 |
Номер документу | 123489964 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про продовження строків тримання під вартою |
Кримінальне
Чернівецький апеляційний суд
Марчак В. Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні