Вирок

від 19.12.2024 по справі 725/11069/24

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/11069/24

Номер провадження 1-кп/725/250/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024 рокуПершотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024262020003633 від 30.09.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Чернівецької області, Дністровського району, смт Кельменці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, інваліда ІІІ групи, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинивнезаконне заволодіння транспортним засобом, за наступних обставин.

Так,29.09.2024року приблизноо 05год.00хв. ОСОБА_5 ,перебуваючи повул.Ольжича, 40 в м. Чернівці, реалізуючи умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, підійшов до автомобіля марки «ВАЗ 2103», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , після чого шляхом підбору ключа проник до його салону, та в подальшому шляхом з`єднання контактних кабелів живлення у панелі запалення завів двигун транспортного засобу, рушив з місця, направившись до місця проживання, таким чином незаконно заволодів вказаним автомобілем, вартість якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/126-24/10812-АВ від 16.10.2024 року становить 21533 грн. 92 коп.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину увчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердивши при цьому викладені в обвинуваченні фактичні обставини. При цьому, суду показав, що дійсно восени цього року, точної дати не пам`ятає, о 5 годині ранку на вул. Ольжича у м. Чернівці, він побачив автомобіль ВАЗ 2103, підійшовши до нього, виявив, що двері були не зачиненні й відповідно він сів у цей автомобіль, завів його та поїхав у бік смт. Кельменці, де в подальшому продав даний транспортний засіб за 8 тис. грн., а отримані грошові кошти витратив на сплату заборгованості за електропостачання. Також вказав, що в подальшому даний транспортний засіб був повернутий потерпілому та потерпілий претензій до нього не має. Просив суд суворо його не карати та не позбавляти волі, оскільки він здійснює постійний догляд за матір`ю, яка має захворювання на зір та на даний час взагалі нічого не бачить.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, однак у матеріалах справи містяться його заява про розгляд справи без його участі, також в ній зазначив, що шкоду обвинуваченим ОСОБА_5 ним відшкодовано у повному обсязі та претензій до обвинуваченого у них немає. Щодо міри покарання ОСОБА_5 просив суворо не карати та застосувати положення ст.69 КК України.

При цьому,зважаючи нате,що обвинувачений ОСОБА_5 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення та визнав свою вину у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, з`ясувавши при цьому те, що обвинувачений правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечував проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд враховуючи відсутність будь-яких сумнівів в добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду справи в порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує, щодо такого порядку судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що протиправними діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, й відповідно органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковані вірно.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до практики Верховного Суду, що міститься в постанові від 23 червня 2020 року, у справі ЄУН 171/8/17, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов`язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Судом установлено, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді обмеження волі на строк від 3 до 5 років або позбавлення волі на той самий строк й відповідно до положень ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів.

Таким чином призначаючи покарання суд, відповідно до вимогст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідност. 12 КК Україниналежить до нетяжкого злочину, обставини вчинення злочину, та дані про особу обвинуваченого, який перебуває на обліку у лікаря - нарколога та психіатра, раніше вчиняв кримінально-каранні діяння, однак в силу ст. 89 КК України є таким, що раніше не судимий. За місцем проживання обвинуваченого відсутні дані щодо його негативної характеристики, проживає з матір`ю, яка має захворювання на обидва ока та на даний час взагалі втратила зір, здійснює заходи щодо оформлення інвалідності та згідно медичної документації потребує постійного стороннього догляду, який їй надав син, враховує суд й те, що обвинувачений офіційно одружений, має малолітню дитину, а також вартість викраденого майна, спосіб його викрадення, поведінку ОСОБА_5 , який щиро каявся, відшкодував усі завдані збитки, а також бере до уваги, що потерпілий претензій до обвинуваченого не має.

Крім того, обвинувачений є інвалідом ІІІ групи та перебуває не обліку у лікаря психіатра з 2016 року з діагнозом: Шозофренія, проста форма, безперервний перебіг з помірно вираженим емоційно-вольовим дефектом ( а.с. 155, т. 1)..

Згідно висновку судової психіатричної експертизи № 1547 від 8 жовтня 2024 року ОСОБА_5 на даний час страждає психічним захворюванням у формі шизофренії, проста форма, помірний емоційно-вольовий дефект, стан нестійкої ремісії. Наявні зміни психіки на даний час обмежують можливість ОСОБА_5 у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_5 теж виявляв ознаки психічного захворювання у формі шизофренії, проста форма, помірний емоційно-вольовий дефект, стан нестійкої ремісії. За своїм психічним станом він не був здатним у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що відповідає юридичній категорії «обмежена осудність» виявляв та в теперішній час виявляє психічний розлад у формі органічного емоційно-лабільного розладу. На даний час за своїм психічним станом, ОСОБА_5 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ( а.с. 217-218, т. 1).

Так, відповідно до cт. 20КК Україниособа, визнана судом обмежено осудною, тобто та, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, підлягає кримінальній відповідальності; визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до п. 3постанови Пленуму Верховного суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування»неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч. 2ст. 19 КК України) чи обмежено осудною (ч. 1ст. 20 КК України) належить виключно до компетенції суду.

Разом з тим, слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

Зі змісту висновку судової психіатричної експертизи № 1547 від 8 жовтня 2024 року убачається, що ОСОБА_5 на даний час та в період вчинення інкримінованого йому діяння страждає психічним захворюванням у формі шизофренії, проста форма, помірний емоційно-вольовий дефект, стан нестійкої ремісії. Наявні зміни психіки обмежують можливість ОСОБА_5 у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Однак, на даний час за своїм психічним станом, ОСОБА_5 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Отже, наявні у ОСОБА_5 на час скоєння злочину психічні розлади, були не настільки виражені, обмежували, але не позбавляли його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними (тобто підпадає під діюст.20 КК України«обмежена осудність»).

Крім того, обставинами, що пом`якшують покарання відповідно дост. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального провадження.

Обставин , що обтяжують покарання, відповідно дост. 67 КК України, не встановлено.

Отже, за викладених обставин, враховуючи встановлені обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що досягнення мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення ОСОБА_5 , а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним, так і іншими особами можливе, шляхом призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 289 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, суд зараховує у строк відбутого покарання, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, за наведених вище обставин, а також враховуючи, що обвинувачений повністю визнає свою вину і щиро розкаявся у вчиненому, в силу ст. 89 КК України є раніше не судимий, інвалід ІІІ групи, має психічні захворювання, а також здійснює постійний догляд за матір`ю, яка через втрату зору потребує постійного стороннього догляду та інших близьких родичів окрім сина не має, суд приходить до висновку при можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , без ізоляції для суспільства, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1ст. 76 КК України, яке вважає необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, а також забезпечить можливість здійснення відносно нього з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів.

Саме такий вид покарання на погляд суду є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Крім того, під час досудового розслідування до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого була продовжена до 25 січня 2025 року, та оскільки суд дійшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від призначеного покарання у виді позбавлення волі з встановленням випробування, суд вважає за необхідне до вступу вироку в законну силу змінити обвинуваченому раніше обраний запобіжний захід з триманні під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладенням на ОСОБА_5 передбаченихст. 194 КПК Україниобов`язків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 65-69, 75, 76 КК України ст.ст. 368, 369-371, 373-376, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання, строк попереднього його ув`язнення, починаючи з 4 жовтня 2024 року по 19 грудня 2024 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Установити ОСОБА_5 іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_5 під час іспитового строку, виконувати такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Обраний ОСОБА_5 , згідно ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 4 жовтня 2024 року, запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу змінити на цілодобовий домашній арешт з покладенням на ОСОБА_5 передбаченихст. 194 КПК Україниобов`язків.

Відповідно до ч. 5ст. 194 КПК Українизобов`язати ОСОБА_5 : не залишати житло, в якому він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора чи суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

Звільнити ОСОБА_5 з-під варти негайно в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 1988 грн. 25 коп.

Речові докази:

-мобільний телефон «XiaomiRedmi 9», чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , SN: НОМЕР_4 із сім-картками, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , - залишити за останнім;

-автомобіль марки «ВАЗ 2103», державний номерний знак НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 , - залишити за останнім.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду, в порядку встановленому законом, протягом тридцяти днів з дня його оголошення, з особливостями визначеними ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці ОСОБА_1