Постанова

від 03.12.2024 по справі 915/393/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 915/393/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» м. Біла Церква Київської області- не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», с. Галицинове Миколаївської області- не з`явися;

від державного виконавця Корабельного відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)-не з`явися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» м. Біла Церква Київської області

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 про бездіяльність державного виконавця, суддя першої інстанції Смородінова О.Г. м. Миколаїв, повний тест складено 07.10.2024 року

у справі № 915/393/22

за позовом: Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» м. Біла Церква Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», с. Галицинове Миколаївської області

особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Корабельного відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Шкляренко Світлана Валеріївна

про стягнення 2 706 752 грн. 56 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення, скарги та ухвали суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2023 у справі № 915/393/22 задоволено позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ЕПОС», м.Біла Церква Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», с. Галицинове Миколаївської області; стягнуто з відповідача на користь позивача за договором поставки № НГЗ-Д-21-217/8310Р4195 від 16 червня 2021 року грошові кошти в загальній сумі у сумі 2 706 752 грн 56 коп., а саме: за самовсмоктуючу мотопомпу у сумі 84 420 грн. 66 коп. основного боргу, 15 194 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 4 221 грн. 03 коп. пені, 1 630 грн. 59 коп. 3% річних, за цистерну напівпричепу РАНС-100 у сумі 2 210 076 грн. 74 коп. основного боргу, 246 191 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 110 503 грн. 84 коп. пені, 34 513 грн. 53 коп. 3% річних, а також 40 601 грн. 30 коп. судового збору.

Рішення суду набрало законної сили 11.04.2023.

17.04.2023 на виконання вказаного рішення стягувачу було видано відповідний наказ.

20.09.2024 до суду першої інстанції від представника позивача (стягувача) надійшла скарга б/н від 19.09.2024 (вх. № 11277/24) на бездіяльність державного виконавця, в якій Приватне акціонерне товариство «ЕПОС» просить суд:

визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Корабельного ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шкляренко Світлани Валеріївни під час здійснення виконавчого провадження № ВП НОМЕР_4 приєднаного до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5, щодо вчинення виконавчих дій;

зобов`язати державного виконавця Корабельного ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шкляренко Світлану Валеріївну під час здійснення виконавчого провадження № ВП НОМЕР_4 (приєднаного до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5) вчинити виконавчі дії:

винести постанову про звернення стягнення на рухоме/нерухоме майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

винести постанову про опис та арешт рухомого майна боржника. Оголосити у розшук транспортні засоби, що належать боржнику:

-TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER 200 Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ Рік виробництва ТЗ: 2020 VIN: НОМЕР_2 Номер шасі: НОМЕР_2 Номерний знак: НОМЕР_6.

-TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER 200 Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ Рік виробництва ТЗ: 2017 VIN: НОМЕР_3 Номер шасі: НОМЕР_3 Номерний знак: НОМЕР_1 , та інші транспортні засоби, відомості про які містяться у відповіді на запит №: 224464075 від 04.09.2024 14:15 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

вчинити дії направлені на реалізацію в установленому законодавством порядку рухомого/нерухомого майна боржника в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» провести перевірку майнового стану боржника. У подальшому таку перевірку проводити не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

відповідності до ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів.

відповідно до ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» вчинити дії, направлені на притягнення до відповідальності посадових осіб боржника за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, скласти акт про порушення і звернутись до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Скарга Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» мотивована, зокрема, тим, що Корабельним відділом Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не здійснюється примусове виконання рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/393/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на користь Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» грошових коштів (виконавчі провадження № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8.

29.04.2024 державним виконавцем Корабельного відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанови про арешт майна боржника та арешт коштів боржника. Станом на 30.07.2024 р. рішення Господарського суду Миколаївської області у даній справі не виконано.

Також, скаржник вказує, що виконавчі провадження приєднані до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5, яке веде Шевченківський (Корабельний) ВДВС у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Скаржник посилається на те, що ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області у справі №304/6708/22 було накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» та розміщенні на банківських рахунках, відкритих у AT «Райффайзен Банк» проводити будь-які банківські операції, що призведуть до зменшення залишку грошових коштів на зазначених рахунках, крім обов`язкових платежів бюджету та виплати заробітної плати.

Отже, стягувач стверджує, що оскільки на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», накладено арешт, що в свою чергу унеможливлює виконання рішення суду, необхідно вчинити виконавчі дії, направлені на опис, вилучення та примусову реалізацію майна боржника.

Скаржник також посилається на те, що станом на 19.09.2024 у зв`язку із бездіяльністю державного виконавця Корабельного ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Шкляренко Світлани Валеріївни, що полягає у не проведенні виконавчих дій, таке, таке, на його думку, позбавляє стягувача реалізації його права на виконання рішення суду та стягнення боргу з боржника.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 року у справі №915/393/22 у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» б/н від 19.09.2024 року (вх.№ 11277/24) на бездіяльність державного виконавця Корабельного ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Шкляренко Світланою Валеріївною в ході виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2023 у справі №915/393/22 відмовлено повністю.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скаржником не доведено суду належними доказами своє ствердження про те, що має місце бездіяльність державного виконавця, оскільки останнім вживалися та продовжують вживатися необхідні заходи для виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Приватне акціонерне товариства «ЕПОС», м. Біла Церква Київської області з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 року у справі №915/393/22 скасувати та ухвалити у справі №915/393/22 нове рішення, яким скаргу Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» на бездіяльність державного виконавця Корабельного відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник, зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду скарги взагалі не надав правової оцінки бездіяльності державного виконавця, що полягає у розшуку рухомого майна боржника, його опису, вилучення та вчинення дій в межах виконавчого провадження, направлених на реалізацію такого рухомого майна. Так само державним виконавцем не було вчинено жодних дій, направлених на опис нерухомого майна боржника.

Отже, скаржник стверджує, що клопотання представника стягувача в частині зобов`язання державного виконавця винести постанову про звернення стягнення на рухоме/нерухоме майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, винести постанову про опис та арешт майна боржника (рухомого/нерухомого) з подальшою його реалізацією, у встановленому законом порядку, державним виконавцем Корабельного ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не розглянуто та не проведено відповідні виконавчі дії.

Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що з наявних в матеріалах справи документів встановлено, що державним виконавцем вживалися та продовжують вживатися необхідні заходи для виконання рішення суду, оскільки станом на 09.10.2024 наказ Господарського суду Миколаївської області №915/393/22 від 17.04.2023 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на користь Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» за договором поставки № НГЗ-Д-21-217/8310P4195 від 16.06.2021 року грошових коштів у загальній сумі 2 706 752 грн. 56 коп. не виконано.

Також, скаржник стверджує, що оскільки виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом, він мав можливість за рахунок майна боржника в повному обсязі виконати рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність приватного виконавця у справі №915/393/22, справу призначено до судового розгляду.

22.11.2024 року через електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду від Корабельного відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південно-міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов відзив, у якому просив суд відмовити стягувачу у задоволенні апеляційної скарги, залишити ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця у справі №915/393/22 без змін. Відзив долучено колегією суддів до матеріалів справи.

Зокрема, у відзиві виконавець наголошує на тому, що згідно статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно- промислового комплексу державної форми власності" (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Отже, виконавець вказує, що відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу боржника складає 1524126720,00 грн; з яких частка Фонду державного майна України складає 1524126720,00 грн; тобто 100%, а тому станом на 19.11.2024 року реалізація майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» заборонена Законом.

28.11.2024 року через електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» надійшла відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що 25.09.2024 державним виконавцем Шкляренко С.В. проведено перевірку майнового стану боржника за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64. За результатами перевірки майнового стану боржника 25.09.2024 в рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_9 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та арештовано 45 транспортних засобів в тому числі: (1) TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER 200 Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ, Рік виробництва ТЗ: 2020 VIN: НОМЕР_2, Номер шасі: НОМЕР_2 Номерний знак: НОМЕР_6; (2) TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER 200, Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ, Рік виробництва ТЗ: 2017 VIN: НОМЕР_3, Номер шасі: НОМЕР_3 номерний знак: НОМЕР_1 .

Отже, на думку скаржника, вказані транспортні засоби не забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а тому посилання державного виконавця на Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" є помилковим.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку до електронних кабінетів ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду.

02.12.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного підприємство «ЕПОС», м. Біла Церква Київської області Губар А.Л., надійшла заява про розгляд справи №915/393/22 без участі Приватного акціонерного підприємство «ЕПОС» та його представника, яку прийнято та задоволено судом апеляційної інстанції.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, судом задоволено клопотання скаржника про розгляд справи без його участі, строк розгляду ухвали суду є скороченим, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представників всіх учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного підприємства «ЕПОС», м.Біла Церква Київської області не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця у справі № №915/393/22 є правомірною та такою, що не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2023 у справі № 915/393/22 задоволено позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ЕПОС», м.Біла Церква Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», с. Галицинове Миколаївської області; стягнуто з відповідача на користь позивача за договором поставки № НГЗ-Д-21-217/8310Р4195 від 16 червня 2021 року грошові кошти в загальній сумі 2 706 752 грн 56 коп., а саме: за самовсмоктуючу мотопомпу у сумі 84 420 грн. 66 коп. основного боргу, 15 194 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 4 221 грн. 03 коп. пені, 1 630 грн. 59 коп. 3% річних, за цистерну напівпричепу РАНС-100 у сумі 2 210 076 грн. 74 коп. основного боргу, 246 191 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 110 503 грн. 84 коп. пені, 34 513 грн. 53 коп. 3% річних, а також 40 601 грн. 30 коп. судового збору.

Рішення суду набрало законної сили 11.04.2023.

17.04.2023 на виконання вказаного рішення стягувачу було видано відповідний наказ.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Корабельному відділі Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться зведене виконавче провадження № НОМЕР_9, до складу якого входять 17 виконавчих проваджень за якими боржником визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», с.Галицинове Миколаївської області.

29.04.2024 заступником начальника Шевченківського (Корабельного) відділу Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шкляренко С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 915/393/22 від 17.04.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на користь Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» за договором поставки № НГЗД-21-217/8310Р4195 від 16 червня 2021 року грошових коштів в загальній сумі у сумі 2 706 752 грн. 56 коп.

29.04.2024 державним виконавцем Шкляренко С.В. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

29.04.2024 державним виконавцем Шкляренко С.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

29.04.2024 державним виконавцем Шкляренко С.В. винесено постанову про арешт майна боржника, відомості про обтяження внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

29.04.2024 відділом Державної виконавчої служби отримано відповідь на запит №202299887 від 29.04.2024 до Державної фіскальної служби України про наявні у боржника рахунки.

29.04.2024 державним виконавцем Шкляренко С.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, копію якої направлено для виконання до банків-учасників обміну за допомогою ЕЦП.

29.04.2024 державним виконавцем направлено запити до банківських установ на отримання інформації, що становить банківську таємницю (інформації стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»).

29.04.2024 державним виконавцем Шкляренко С.В. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_7 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_9.

16.05.2024 державним виконавцем Шкляренко С.В. винесено постанову про передачу виконавчого провадження № НОМЕР_7 до Корабельного відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у зв`язку з реорганізацією Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

24.05.2024 державним виконавцем Корабельного відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № НОМЕР_7 до примусового виконання.

31.07.2024 до Корабельного відділу ДВС надійшов адвокатський запит представника Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» про надання стягувачу відомостей на підтвердження направлення в межах виконавчого провадження державним виконавцем платіжних вимог на адресу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про примусове списання з грошових коштів з рахунків, відкритих на ім`я боржника.

31.07.2024 до Корабельного відділу ДВС надійшла заява представника Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» про вчинення державним виконавцем виконавчих дій.

08.08.2024 державним виконавцем направлено запити до банківських установ на отримання інформації, що становить банківську таємницю (інформації стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»).

08.08.2024 Корабельним відділом ДВС надано відповідь № 47998 від 08.08.2024 на адвокатський запит стягувача, в якому зазначено, що 08.08.2024 року з електронним документообігом до АТ «Райффайзен Банк» направлено запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю. Згідно отриманої інформації на рахунку боржника містяться кошти в сумі 30843574,31 грн. В цей же день державним виконавцем направлено платіжну інструкцію №4691 для примусового списання коштів з рахунку боржника. Разом з тим, 08.08.2024 року банківською установою опрацьовано платіжну інструкцію №4691 та надана відповідь : «АМ04 недостатня сума наявних коштів для покриття зазначеної в повідомленні суми».

04.09.2024 відділом ДВС отримано відповідь на запит № 224464075 від 04.09.2024 до Міністерства внутрішніх справи України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

04.09.2024 державним виконавцем направлено вимогу державного виконавця до Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо надання інформації про дебіторську заборгованість боржника.

04.09.2024 державним виконавцем направлено запити до банківських установ на отримання інформації, що становить банківську таємницю (інформації стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»).

05.09.2024 Корабельним відділом ДВС надано відповідь № 57331 від 05.09.2024 на заяву стягувача про вчинення державним виконавцем виконавчих дій.

11.09.2024 до Корабельного відділу ДВС надійшло клопотання представника Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» про вчинення державним виконавцем виконавчих дій.

23.09.2024 Корабельним відділом ДВС надано відповідь № 62904 від 23.09.2024 на клопотання стягувача про вчинення державним виконавцем виконавчих дій.

19.09.2024, в рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_9, державним виконавцем Шкляренко С.В. винесено постанову № 71716156 про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук 86 транспортних засобів в тому числі (1) TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER 200 Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ Рік виробництва ТЗ: 2020 VIN: НОМЕР_2 Номер шасі: НОМЕР_2 Номерний знак: НОМЕР_6 та (2) TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER 200 Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ Рік виробництва ТЗ: 2017 VIN: НОМЕР_3 Номер шасі: НОМЕР_3 номерний знак: НОМЕР_1 , відомості про які містяться у відповіді на запит №: 224464075 від 04.09.2024 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

25.09.2024 державним виконавцем Шкляренко С.В. проведено перевірку майнового стану боржника за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64. За результатами перевірки майнового стану боржника 25.09.2024 в рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_9 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та арештовано 45 транспортних засобів в тому числі: (1) TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER 200 Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ Рік виробництва ТЗ: 2020 VIN: НОМЕР_2 Номер шасі: НОМЕР_2 Номерний знак: НОМЕР_6; (2) TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER 200 Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ Рік виробництва ТЗ: 2017 VIN: НОМЕР_3 Номер шасі: НОМЕР_3 номерний знак: НОМЕР_1 .

26.09.2024 відділом ДВС отримано Витяг № 93794073 від 26.09.2024 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна публічного обтяження - арешту рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (дата реєстрації обтяження - 30.04.2024).

26.09.2024 відділом ДВС отримано Інформаційну довідку № 396699650 від 26.09.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зі змісту якого вбачається реєстрація 30.04.2024 арешту майна (все нерухоме майно) боржника на підставі рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шкляренко С.В.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 року у справі №915/393/22 у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» б/н від 19.09.2024 року (вх.№ 11277/24), яка отримана судом 20.09.2024, на бездіяльність державного виконавця Корабельного ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одсеса) Шкляренко Світланою Валеріївною в ході виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2023 у справі №915/393/22 відмовлено повністю.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є наявність або відсутність підстав для визнання бездіяльності державного виконавця Корабельного відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса Шкляренко Світлана Валеріївна неправомірною.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 зазначеного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Приватний виконавець, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про органи та осіб, який здійснює примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Положеннями ст. 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій приватних виконавців.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додатну вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на яких заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Крім цього, виконавець також має право: здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом державного виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в т.ч., шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У постановах Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі № 915/1294/13, від 23.08.2018 року у справі № 911/167/17 та від 30.10.2018 року у справі № 903/1297/14, суд касаційної інстанції зазначив, що законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому здійснення виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Між тим, за загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 року у справі № 344/8982/17 та від 25.10.2019 року у справі № 37/70.

Виходячи з аналізу наведеної норми, Верховний Суд, зокрема у постанові від 22.12.2021 року у справі № 910/18599/14 зазначив, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що саме на заявника покладено обов`язок у позовній заяві, заяві, скарзі тощо викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що до суду першої інстанції від Приватного акціонерного товариства «ЕПОС», м. Біла Церква Київської області надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця, в якій останній просить суд:

визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Корабельного ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шкляренко Світлани Валеріївни під час здійснення виконавчого провадження № ВП НОМЕР_4 приєднаного до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5, щодо вчинення виконавчих дій.

зобов`язати державного виконавця Корабельного ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шкляренко Світлану Валеріївну під час здійснення виконавчого провадження № ВП НОМЕР_4 (приєднаного до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5) вчинити виконавчі дії:

винести постанову про звернення стягнення на рухоме/нерухоме майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

винести постанову про опис та арешт рухомого майна боржника. Оголосити у розшук транспортні засоби, що належать боржнику:

-TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER 200 Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ Рік виробництва ТЗ: 2020 VIN: НОМЕР_2 Номер шасі: НОМЕР_2 Номерний знак: НОМЕР_6.

-TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER 200 Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ Рік виробництва ТЗ: 2017 VIN: НОМЕР_3 Номер шасі: НОМЕР_3 Номерний знак: НОМЕР_1 , та інші транспортні засоби, відомості про які містяться у відповіді на запит №: 224464075 від 04.09.2024 14:15 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

вчинити дії, направлені на реалізацію в установленому законодавством порядку рухомого/нерухомого майна боржника в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» провести перевірку майнового стану боржника. У подальшому таку перевірку проводити не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

відповідності до ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів.

відповідно до ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» вчинити дії, направлені на притягнення до відповідальності посадових осіб боржника за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, скласти акт про порушення і звернутись до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, як вже зазначалось вище, державним виконавцем Шкляренко С.В. винесено постанову про арешт майна боржника, відомості про обтяження внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна; винесено постанову про арешт коштів боржника, копію якої направлено для виконання до банків-учасників обміну за допомогою ЕЦП; направлено запити до банківських установ на отримання інформації, що становить банківську таємницю (інформації стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»); направлено запити до банківських установ на отримання інформації, що становить банківську таємницю (інформації стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»); направлено вимогу державного виконавця до Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо надання інформації про дебіторську заборгованість боржника; державним виконавцем Шкляренко С.В. винесено постанову № 71716156 про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук 86 транспортних засобів в тому числі (1) TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER 200 Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ Рік виробництва ТЗ: 2020 VIN: НОМЕР_2 Номер шасі: НОМЕР_2 Номерний знак: НОМЕР_6 та (2) TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER 200 Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ Рік виробництва ТЗ: 2017 VIN: НОМЕР_3 Номер шасі: НОМЕР_3 номерний знак: НОМЕР_1 , відомості про які містяться у відповіді на запит №: 224464075 від 04.09.2024 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів; проведено перевірку майнового стану боржника за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64. За результатами перевірки майнового стану боржника 25.09.2024 в рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_9 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та арештовано 45 транспортних засобів в тому числі: (1) TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER 200 Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ Рік виробництва ТЗ: 2020 VIN: НОМЕР_2 Номер шасі: НОМЕР_2 Номерний знак: НОМЕР_6; (2) TOYOTA Модель ТЗ: LAND CRUISER 200 Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ Рік виробництва ТЗ: 2017 VIN: НОМЕР_3 Номер шасі: НОМЕР_3 номерний знак: НОМЕР_1 .

Тобто, з наведеного свідчить, що заявлені вимоги скаржника щодо зобов`язання державного виконавця винести постанову про звернення стягнення на рухоме/нерухоме майно боржника, винести постанову про опис та арешт рухомого майна боржника, оголосити у розшук транспортні засоби, що належать боржнику, звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів у відповідності до ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» є безпідставними у зв`язку із наявністю в матеріалах виконавчого провадження доказів на підтвердження вчинення державним виконавцем відповідних дій.

З урахуванням зазначеного, доводи скаржника про те, що у даному випадку не проведено відповідні виконавчі дії і є наявною бездіяльність державного виконавця не спростовують висновків суду про дотримання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», та не підтверджують факт відсутності здійснення державним виконавцем дій, необхідних для виконання рішення суду у даній справі, протилежного скаржником ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не доведено належними та допустимими доказами.

Відтак, у зв`язку із наведеним вище, Господарський суд Миколаївської області вірно дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення скарги Приватного акціонерного товариства «ЕПОС» м. Біла Церква Київської область (стягувача) на бездіяльність державного виконавця щодо виконання зведеного виконавчого провадження, в рамках якого повинно виконуватися рішення суду у даній справі, який відповідає приписам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи, що у даній справі не встановлено факту саме бездіяльності державного виконавця, оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги є законною та обґрунтованою, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що не підтверджені наявними матеріалами справи та спростовуються висновками суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «ЕПОС», м.Біла Церква Київської області на бездіяльність державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шкляренко Світлана Валеріївна в ході виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2023 року у справі №915/393/22, при цьому, доводи апеляційної скарги не є такими, що можуть бути підставою для скасування вірного висновку суду.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ЕПОС», м.Біла Церква Київської області не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця у справі №915/393/22 не потребує скасування.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281-284, 343 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЕПОС», м.Біла Церква Київської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця у справі №915/393/22 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця у справі №915/393/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.

Повний текст постанови складено 03 грудня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді С.І. Колоколов Я.Ф.Савицький