Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/13096/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 910/13096/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze), Об`єднані Арабські Емірати, м. Дубаї

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року

у справі №910/13096/24 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze), Об`єднані Арабські Емірати, м. Дубаї

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, скасування запису, ціна позову 222651878,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze) (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач) про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015 р. недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" як юридичної особи, ціна позову 222651878,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) від 07.08.2015 року №БВ-348/15 було укладено під впливом помилки, оскільки після укладення зазначеного договору та фактичного отримання Компанією доступу до фінансової інформації ПАТ "Укргазпромбанк", 10.08.2015 нею було встановлено, що фінансовий стан Банку значно гірше, ніж був на час формування та подачі Компанією конкурсної пропозиції щодо Банку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 року у справі №910/13096/24 позовну заяву Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze), Об`єднані Арабські Емірати, м. Дубаї повернути без розгляду на підставі ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze) звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року у справі №910/13096/24 скасувати. Направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 41, 42, ч. 3 ст. 43, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, скаржник вказав, що в матеріалах даної справи №910/13096/24 відсутні копії поданих Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze) або Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮК «ПРАВОЧИН» позовів до/або за участі Фонду в період із 2016 року по 23.10.2024 року, на які відповідач посилався в обґрунтування клопотання від 23.10.2024 року, та які враховані повно та беззаперечно Господарським судом міста Києва в оскаржуваній ухвалі.

Тобто, за твердженням скаржника, фактично суд першої інстанції, постановив оскаржувану ухвалу виключно на підставі позиції Фонду викладеній у клопотанням від 23.10.2024 року, оскільки до даного клопотання не додавалися копії позовних заяв по справам №№910/4901/24, 910/10467/24, 910/11850/24.

Крім того, представник заявника зауважив, що ним були повернуті в повному обсязі права вимоги за договором купівлі-продажу та Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze) має самостійне право на судовий захист, тоді як внаслідок оскаржуваної ухвали позивач позбавляється доступу до правосуддя.

Також з огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку при прийнятті оскаржуваної ухвали, про вичерпання Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze) прав на оскарження оспорюваного договору, з тих підстав, що розірвання договору про відступлення права вимоги само по собі не свідчить про повернення позивачу відчужених раніше прав на оскарження договору.

При цьому, за твердженням скаржника не є тотожними позови у провадженнях №№910/4901/24, 910/10467/24, 910/11850/24 із №910/13096/24.

Разом з цим, за твердженням скаржника, останній жодним чином не має на меті вчинити будь-які дії щодо зловживання процесуальними правами, звертаючись з позовом до Фонду, а також наголошує, що компанією за будь-яких умов прийняте рішення подальшого захисту своїх порушених прав та інтересів внаслідок укладення оспорюваного правочину. Перед усім, буде усунуто перепони, що виникли через тимчасові ускладнення в розрахунках, і зокрема здійснена оплата судового збору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 року апеляційну скаргу у справі №910/13096/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Суліму В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ткаченку Б.О., Майданевичу А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року у справі №910/13096/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

28.11.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, представник відповідача просив визнати дії Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze) зловживанням процесуальними правами.

При цьому, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що в своїй апеляційній скарзі Компанія зазначає, що в межах справ №910/4901/24, 910/10467/24, 910/11850/24, №910/13096/24 підстави позову не є тотожними, що не відповідає дійсності.

Так, в усіх зазначених справах ідентичні фактичні обставини, підстави позову, а саме умисне введення в оману, а також предмет позову. В усіх зазначених справах предметом позову є договір купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) №БВ-348/15 від 07.08.2015 року як такий, що вчинений під впливом обману.

Крім того, представник відповідача зауважив, що інтереси компанії по наведеним чотирьом справам представляє один і той самий адвокат, який і подав в інтересах Компанії апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року і який мав би роз`яснити клієнту правила звернення до суду.

Наведене за твердженням представника відповідача свідчить про наявність зловживання процесуальними правами з боку Компанії як при подачі позовів до Господарського суду міста Києва, так і при подачі апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Так, повертаючи позовну заяву Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze), місцевий господарський суд виходив з того, що протягом квітня-жовтня 2024 року Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze) подавало до господарського суду міста Києва 4 тотожні позови до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015 року недійсним, застосування наслідків недійсності цього правочину, а саме: 22.04.2024 року у провадженні № 910/4901/24; 26.08. 2024 року у провадженні № 910/10467/24, 26.09.2024 року у провадженні № 910/11850/24 та 23.10.2024 року у даному провадженні № 910/13096/24.

Усі ці позови за висновками суду першої інстанції, (у провадженнях №№ 910/4901/24, 910/10467/24, 910/11850/24) мали однакові недоліки, а саме, не були оплачені судовим збором, через що залишалися судом без руху, а після їх не усунення поверталися без розгляду. Така поведінка (подання тотожних позовів з однаковими недоліками, які згодом повертаються без розгляду) свідчить про намагання заявника маніпулювати автоматизованою системою розподілу справ, очікуючи на бажані для нього результати такого розподілу.

Крім того, місцевий суд зазначив, що у 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правочин" звернулося з тотожним позовом в господарський суд міста Києва (справа № 910/13250/21). За наслідками розгляду цього позову постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14.06.2023 року, у цьому позові відмовлено повністю.

Реалізація Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правочин" прав нового кредитора на оскарження договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015 року з ухваленням за його зверненням судового рішення, яке набрало законної сили, за висновками суду першої інстанції, свідчить про вичерпання тим встановленого законом засобу правового захисту.

Враховую вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що подальше розірвання договору про відступлення права вимоги в силу приписів ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України саме по собі не свідчить про повернення позивачу відчужених раніше прав на оскарження вищевказаного договору.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарським процесуальним кодексом України.

У ст. 162 Господарського процесуального кодексу України викладено вимоги до позовної заяви, яка подається до господарського суду.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Так, відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що до основних засад господарського судочинства віднесено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

У статті 43 Господарського процесуального кодексу України конкретизовано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша). У частині другій цієї статті закріплено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Частиною 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України на суд покладено обов`язок вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Отже, зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

При цьому, колегія суддів зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 58/505 та від 28.04.2020 року у справі № 910/6245/19.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи встановив, що справи №№ 910/4901/24, 910/10467/24, 910/11850/24 різняться, як предметом спору, так і підставами до позову в справі №910/13096/24, тобто не є тотожними позови до даної справи.

Так, зокрема, у даній справі позивач на відміну від відповідних справ, просить скасувати запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10671110050002602 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗПРОМБАНК» як юридичної особи та повернути Фонду гарантування вкладів фізичних осіб цінні папери, набути компанією Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze) згідно договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) №БВ-348/15 від 07.08.2015 року.

Водночас, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не може вдаватися до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 року по справі №990/114/23.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження скаржника викладені в апеляційній скарзі, зокрема, що оскільки заявлена сума судового збору є значною, позивач бажаючи уникнути її втрати, через можливі інші недоліки позовної заяви та мала на меті документально підтвердити перед своїми банкірами необхідність отримання відповідної суми коштів. Подача в різний час позовів не може ставитись в залежність до маніпуляцій, як вказується в оскаржуваній ухвалі на думку Господарського суду міста Києва, із автоматичним розподілом справ, позаяк ніколи позивач не ставив собі таку мету, одночасно не подавав декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, а також ніколи одночасно позови у справах №№910/4910/24, 910/10467/24, 910/11850/24 із №910/13096/24 не перебували в провадженні судів.

Щодо висновків суду першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правочин" зверталася до суду з тотожним позовом в господарський суд міста Києва (справа № 910/13250/21), колегія суддів відзначає наступне.

16.11.2017 року між Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правочин" було укладено догорів відступлення права вимоги (цесії), за умови якого останнє набуло права заявляти вимоги про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) №БВ-348/5 від 07.08.2015 року.

У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правочин" звернулося з тотожним позовом в господарський суд міста Києва (справа № 910/13250/21). За наслідками розгляду цього позову постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14.06.2023 року, у цьому позові відмовлено повністю.

Так, заявлене знову до захисту право позивача обґрунтоване розірванням раніше укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правочин" договору про відступлення права вимоги (цесії) від 16.11.2017 року та додаткові договори до нього із поверненням становища в попередній стан.

Тобто, як зазначено скаржником, ним були повернуті в повному обсязі права вимоги за договором купівлі-продажу та Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze) має самостійне право на судовий захист.

При цьому, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що вичерпання Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze) прав на оскарження оспорюваного договору, з тих підстав, що розірвання договору про відступлення права вимоги само по собі не свідчить про повернення позивачу відчужених раніше прав на оскарження договору.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, виходячи з наведених вище норм, повернення позовної заяви з відповідних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №9901/736/18.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що поведінка позивача свідчать про зловживання наданими йому процесуальними правами, помилково застосував ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання дій Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze) зловживанням процесуальними правами при подачі апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року.

Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження відповідно до матеріалів справи, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року у справі № 910/13096/24 підлягає скасуванню на підставі п. 1-4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Також, оскільки судом апеляційної інстанції скасована ухвала суду першої інстанції про повернення заяви, керуючись правами, наданими ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, відповідна справа передається суду першої інстанції для вирішення питання щодо розгляду позовної заяви.

Оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, відповідно до ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Праймстар Енерджі Фзе (Primestar Energy Fze) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року у справі №910/13096/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року у справі №910/13096/24 - скасувати.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року у справі №910/13096/24 повернути на стадію прийняття до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич