Ухвала

від 13.01.2025 по справі 910/13096/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"13" січня 2025 р. Справа№ 910/13096/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Праймстар Енерджі ФЗЕ

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 про повернення позовної заяви

у справі №910/13096/24 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Праймстар Енерджі ФЗЕ

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним договору, стягнення грошових коштів та скасування запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Праймстар Енерджі Фзе звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою з вимогами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про (1) визнання договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку «Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк») № БВ-348/15 від 7 серпня 2015 року недійсним, (2)застосування наслідків недійсності правочину - стягнення збитків 148 063 521, 50 грн /збитки у подвійному розмірі/: 11 859 492,46 грн три відсотки річних та 62 728 864,46 грн втрат від інфляції, (3) скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» як юридичної особи та повернення продавцю набутих покупцем цінних паперів, ціна позову 222 651 878, 42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у справі №910/13096/24 позовну заяву повернуто.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Праймстар Енерджі ФЗЕ звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у справі №910/13096/24 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/13096/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України та підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

За визначенням статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (стаття 2 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» останній справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставки судового збору встановлюються у розмірі: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2025 рік» - прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2025 року - 3028,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у справі №910/13096/24 скаржником мав бути сплачений судовий збір у сумі 3028, 00 грн.

Проте, скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Разом з тим, апелянт клопоче про відстрочення сплати судового збору.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено вичерпний перелік підстав, коли позивачі звільняються від сплати судового збору у всіх інстанціях.

Приписами ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі №094/2276/18, умови, визначені ст. 8 вказаного Закону, диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

З огляду на зазначене, приписи п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» поширюються на окремі категорії суб`єктів, які є фізичними особами та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

Так, Велика Палата Верховного Суду у п.48 постанови від 14.01.2021р. у справі №0940/2276/18 зазначила, що «юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату…». Між тим, відповідно до п. 37 цієї постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом ст.8 Закону України «Про судовий збір» є правом, а не обов`язком суду.

А тому, оскільки предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а положення пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, а тому і підстав для відстрочення сплати судового збору у даній справі не має.

Отже, клопотання Праймстар Енерджі ФЗЕ про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена.

Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір.

Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати скаргу скаржнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно частини 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги, відповідачу необхідно у строк, визначений цією ухвалою подати до апеляційного суду докази сплати судового збору в сумі 3028, 00 грн.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу підлягає залишенню без руху.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до положень статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаного недоліку.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Праймстар Енерджі ФЗЕ у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

2. Апеляційну скаргу Праймстар Енерджі ФЗЕ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у справі №910/13096/24 - залишити без руху.

3. Надати Праймстар Енерджі ФЗЕ строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 3028, 00 грн.

4. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений вище строк, апеляційна скарга вважається неподаною та буде повернута апелянту.

5. Копію ухвали по справі №910/13096/24 надіслати учасникам апеляційного провадження до відома.

6. Витребувати з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13096/24.

7. Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко