Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/13791/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 910/13791/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

позивача - не з`явилися;

відповідача - Єфремова В.О.;

третьої особи-1 - не з`явилися;

третьої особи-2 - не з`явилися;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024

у справі №910/13791/23 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санресурс"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

2. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санресурс" звернулося з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 12862558,32 грн, з яких: 9176860,15 грн - основний борг, 2196703,47 грн - пеня, 621837,44 грн - інфляційні втрати, 224777,05 грн - 3% річних та 642380,21 грн - 7% штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором №1849/01/20 від 24.09.2020 та не у повному обсязі розрахувався за електричну енергію, поставлену за "зеленим тарифом", у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основну заборгованість, пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 відкрито провадження у справі №910/13791/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".

В подальшому судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача підлягають 2882719,88 грн основного боргу, 2196703,47 грн пені, 621837,44 грн інфляційних втрат, 224777,05 грн 3% річних та 642380,21 грн 7% штрафу.

Крім того, позивачем також подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 2196703,47 грн пені та 642380,21 грн 7% штрафу та закриття провадження у справі в цій частині.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 (повне рішення складене 01.10.2024) закрито провадження у справі №910/13791/23 в частині стягнення пені у розмірі 2196703,47 грн та штрафу у розмірі 642380,21 грн, в іншій частині позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 2882719,88 грн основного боргу, 224777,05 грн 3% річних та 493065,80 грн інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що в умовах воєнного стану учасники ринку електричної енергії мають враховувати відповідне нормативне регулювання щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди, а саме накази Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом». А тому відповідач вважає, що він не порушив умови договору, здійснив розрахунки з позивачем належним чином, з урахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії, поставної у жовтні 2021 року, лютому-серпні 2022 року. В підтвердження своїх доводів апелянт покликається на постанову об`єднаної палати Верховного Суду від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 в якій суд дійшов висновку про необхідність врахування наказів №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, а також звільнення гарантованого покупця від сплати нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України.

Також відповідач вказує на безпідставне неврахування судом першої інстанції під час розгляду даного спору форс-мажорних обставин. Апелянт зазначає, що про настання таких обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) повідомляв усіх своїх контрагентів, у тому числі позивача на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет та вважає, що за таких умов, з урахуванням ситуації, в якій опинилася держава, зважаючи на важливість гарантованого покупця для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, особливо в період дії режиму воєнного стану, вбачається настання непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача боргу у судовому порядку. В підтвердження обставин непереборної сили відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Насамкінець Державне підприємство "Гарантований покупець" стверджує, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, не взявши до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Також у тексті апеляційної скарги відповідачем було викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 апеляційну скаргу у справі №910/13791/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк на усунення її недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі №910/13791/23, справу призначено до розгляду на 03.12.2024 та надано іншим учасникам справи строк на подання відзивів на апеляційну скаргу.

В межах встановлених судом процесуальних строків іншими учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У призначене засідання суду 03.12.2024 з`явився представник відповідача, натомість інші представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Представник відповідача не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності інших сторін.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Оскільки позивач та треті особи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги, враховуючи що неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третіх осіб.

Окрім того судом враховано, що за приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань господарського судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення по суті апеляційної скарги. Вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши думку представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.09.2020 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санресурс" (далі - продавець за "зеленим" тарифом) укладено договір №1849/01/20, відповідно до якого продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Відповідно до п. 2.1 договору сторони визнають свої зобов`язання згідно із законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

У п. п. 2.2, 2.3 договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця. Продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами п. п. 2.4 та 2.5 договору сторонами погоджено, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі, якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. п. 3.2 та 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 4.1 договору узгоджено, що продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

Відповідно до п. 4.5 договору гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.

Пунктами 5.2-5.4 договору сторонами унормовано, що при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Якщо обставини непереборної сили тривають довше трьох місяців, сторони вирішують питання щодо подальшого виконання договору (п. 5.5 договору).

Якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030) (п. 7.4 договору).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №1849/01/20 від 24.09.2020 позивач у жовтні 2021 року, та у періоді часу лютий 2022 року - серпень 2022 року продав, а відповідач купив відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом на загальну суму 16488220,74 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії: - за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 2609779,61 грн; - за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 728965,32 грн; - за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 1254160,31 грн; - за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 1620720,52 грн; - за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 2340507,80 грн; - за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 2000453,53 грн; - за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 2812360,75 грн; - за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 3121272,90 грн.

Поряд з цим, відповідачем лише частково сплачено грошові кошти за жовтень 2021 року на суму 2364592,83 грн, за лютий 2022 року на суму 638901,71 грн, за березень 2022 року 216764,90 грн, за квітень 2022 року на суму 800077 грн, за травень 2022 року на суму 404525,59 грн, за червень 2022 року на суму 502169,81 грн, за липень 2022 року на суму 912889,38 грн, за серпень 2022 року на суму 1488240,36 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Отже, загальна заборгованість Державного підприємства "Гарантований покупець" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Санресурс" за куплену електричну енергію у жовтні 2021 році та лютому-серпні 2022 році становила 9160059,13 грн.

29.04.2024 між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санресурс" підписано акт зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог.

Так, відповідно до п. п. 1, 2 цього акту, відповідач має перед позивачем непогашене зобов`язання у сумі 9160059,13 грн за куплену електричну енергію відповідно до договору №1849/01/20 від 24.09.2020. Позивач має перед відповідачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 6277339,25 грн за послуги з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця відповідно до договору №1849/01/20 від 24.09.2020.

У відповідності до п. 5 акту, сторони, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цього акту, у сумі 6277339,25 грн (у т.ч. ПДВ), і таким чином з моменту підписання цього акту вважатимуть:

- зобов`язання позивача (п. 2) таким, що припинено у повному обсязі, залишкова заборгованість позивача перед відповідачем, що визначена у п. 2, становить 0,00 грн ( у т.ч ПДВ);

- зобов`язання відповідача (п. 1) таким, що припинено частково, залишкова заборгованість відповідача перед позивачем, що визначена у п. 1, становить 2882719,88 грн (у т.ч. ПДВ), у т.ч.: за червень 2022 року у сумі 1708,93 грн; за липень 2022 року у сумі 1441542,11 грн; за серпень 2022 року у сумі 1439468,84 грн.

Наведені обставини слугували підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Санресурс" з даним позовом до суду про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" заборгованості за куплену електричну енергію у розмірі 2882719,88 грн, а також 3% річних у розмірі 224777,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 621837,44 грн, нараховані за період з 16.09.2022 по 14.08.2023.

Відповідач, у свою чергу, проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що ним здійснюються розрахунки за 2022 рік з повним урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та №206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом". Зазначеними наказами Міністерством енергетики України встановлені коефіцієнти (відсоткові значення), на підставі яких здійснюється оплата вартості переданої електричної енергії з метою виконання зобов`язання. При цьому, правомірність наказу №206 встановлена у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №640/10894/22, залишеному без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2023. Неврахування положень наказів, на переконання відповідача, порушує правовий порядок в умовах воєнного стану та покладає додатковий фінансовий тягар на нього, як у вигляді стягнення суми боргу, так і неустойки, 3% річних та інфляційних втрат за такі порушення.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення основного боргу обґрунтованими і доведеними, відхиливши посилання відповідача на накази №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, вказавши, що останні встановлюють мінімальні розміри оплати вартості переданої електричної енергії, однак не звільняють відповідача від обов`язку повного розрахунку за договором. Відтак, вказані вище накази не можуть бути обставиною, з урахуванням якої відповідач може не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору. Водночас перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних суд встановив арифметичну невірність розрахунків інфляційних втрат, у зв`язку з чим дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача 493065,80 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для часткового задоволення заявленого позову та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір №1849/01/20 від 24.09.2020 за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 ЦК України, §3 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Слід зазначити, що за загальним правилом покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Так, Закон України "Про ринок електричної енергії", наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (ч. 6 ст. 65 Закону).

Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджено постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, відповідно до п. 10.1 якого (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з п. 10.4 Порядку №641 (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК "Укренерго") сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку №641.

Так, у п. 12.5 Порядку №641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100% оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

При розгляді даного спору колегія суддів враховує висновки наведені Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/21 в аналогічних правовідносинах, стосовно того, що аналіз п. 10.1, 10.4 Порядку №641 дає підстави для висновку, що гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи: (1) до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 п. 10.1); (2) до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 п. 10.1); (3) протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (п. 10.4).

Водночас у п. 2.5 укладеного між сторонами договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку №641.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на п. 10.4 Порядку №641.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно матеріалів справи, в рамках виконання договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у жовтні 2021 та у період з лютого 2022 по серпень 2022, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 09.09.2022 №1117, яка оприлюднена на офіційному веб-сайті регулятора 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством "Гарантований покупець", зокрема, у жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.

Останнім днем оплати гарантованим покупцем електричної енергії, відпущеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Санресурс" за жовтень 2021 року та лютий - червень 2022 року, є 15.09.2022.

Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190, яка оприлюднена на офіційному вебсайті регулятора 21.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у липні 2022 року.

Останнім днем оплати гарантованим покупцем електричної енергії, відпущеної позивачем у липні 2022 року, є 26.09.2022.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473, яка оприлюднена на офіційному вебсайті регулятора 15.03.2023, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у серпні 2022 року.

Останнім днем оплати гарантованим покупцем електричної енергії, відпущеної позивачем у серпні 2022 року, є 20.03.2023.

Відтак, ураховуючи вимоги ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст. 530 ЦК України, п. 10.4 Порядку, а також п. 3.3 договору відповідач зобов`язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом трьох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг та отримання акту.

З огляду на викладене, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії за жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року у строк протягом 3 робочих днів з дати оприлюднення постанови НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Отже, станом на день розгляду спору судом першої інстанції строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, оскільки між сторонами підписано та скріплено їх печатками відповідні акти купівлі-продажу електроенергії, а постановами НКРЕКП затверджено розмір вартості послуги.

Натомість, відповідач умови договору не виконав, отриману електричну енергію оплатив частково, а саме за жовтень 2021 року на суму 2364592,83 грн, за лютий 2022 року на суму 638901,71 грн, за березень 2022 року на суму 216764,90 грн, за квітень 2022 року на суму 800077 грн, за травень 2022 року на суму 404525,59 грн, за червень 2022 року на суму 502169,81 грн, за липень 2022 року на суму 912889,38 грн, за серпень 2022 року на суму 1488240,36 грн.

Відтак, враховуючи наведене, а також підписаний між сторонами договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань з оплати отриманої у жовтні 2021 року та протягом лютого-серпня 2022 року електричної енергії за гарантованим покупцем виникла заборгованість у загальному розмірі 2882719,88 грн, як вірно встановлено судом першої інстанції, підтверджено належними та допустимими, і не спростовано відповідачем.

Щодо твердження відповідача про відсутність з його сторони прострочення виконання зобов`язання, з огляду на положення наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 року №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 року №206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", якими врегульовано здійснення Державним підприємством "Гарантований покупець" розрахунків з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й з позивачем, на період дії воєнного стану в Україні, колегія суддів відзначає наступне.

Так, метою наказів №140 та №206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.

У свою чергу, правову оцінку змісту вказаних наказів, надала Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/4439/23, яка у постанові від 21.06.2024 виснувала, що вказані накази, які до дня їх скасування 01.04.2024 встановлювали регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди, були видані з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану. Отже, Міненерго змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на Державне підприємство «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Водночас наказ Міненерго №206, як і попередній наказ №140, ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з п. 10.4 Порядку №641, тобто названі накази Міненерго не змінюють і не припиняють обов`язок відповідача здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641, тому не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, Об`єднана палата погодилась з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 щодо застосування положень ч. 8 ст. 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 10.4 Порядку №641, наказу №206, згідно з якими положення наказу №206 не змінюють і не припиняють обов`язок Державного підприємства "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Міністерство енергетики наказом №136 від 01.04.2024 скасувало дію наказу №206 від 15.06.2022, яким встановлювались для Державного підприємства "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені п. 10.1 Порядку №641.

З огляду на викладене, не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про необхідність врахування під час розгляду даного спору наказів №140 та №206. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, підлягає застосуванню саме Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.09.2019 №641, і такі висновки зроблені з урахуванням наведеної вище правової позиції Об`єднаної палати у справі №910/4439/23 на яку, в тому числі, покликається і скаржник.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 2882719,88 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 224777,05 грн та 621837,44 грн інфляційних втрат, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів перевіривши розмір 3% річних та інфляційних витрат за період прострочення з 16.09.2022 по 14.08.2023 погоджується з висновком суду першої інстанції про арифметичну невірність розрахунків позивача в частині інфляційних нарахувань, з огляду на що обґрунтованими до стягнення є сума інфляційних втрат в розмірі 493065,80 грн та 3% річних у розмірі 224777,05 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції критично оцінює твердження відповідача, що суд першої інстанції повинен був зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, з огляду на що відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно посилань скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду у постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20, колегія суддів відзначає, що викладена правова позиція у вказаних справах щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, у даному випадку не може бути застосована, оскільки у зазначених постановах судами була надана оцінка правовідносинам, в яких сторони в договорі збільшили розмір відсотків річних, передбачених ст. 625 ЦК України. У той же час у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 ЦК України, застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України.

Також колегія суддів вважає безпідставним покликання відповідача на форс-мажорні обставини та як наслідок, неможливість стягнення з відповідача боргу у судовому порядку, зважаючи на наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі ст. ст. 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (п. 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримуються Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі №927/25/21.

В обґрунтування наявності форс-мажорних обставин Державне підприємство «Гарантований покупець» посилається на введення на території України воєнного стану, ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Зокрема, відповідач звертає увагу суду, що про настання таких обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) повідомляв усіх своїх контрагентів, у тому числі позивача на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет та вважає, за таких умов, з урахуванням ситуації, в якій опинилася держава, зважаючи на важливість гарантованого покупця для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, особливо в період дії режиму воєнного стану, вбачається настання непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача боргу у судовому порядку.

Колегія суддів зауважує, що факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 внаслідок повномасштабного вторгнення росії є загальновідомим фактом та саме з цієї дати боржники можуть бути звільнені від відповідальності за порушення зобов`язань, у випадку неможливості виконання зобов`язання саме внаслідок дії обставин форс-мажору.

У даному випадку, твердження відповідача щодо того, що він повідомляв усіх контрагентів (в тому числі і позивача) про настання форс-мажорних обставин не знайшли свого підтвердження під час дослідження доказів судом. Зокрема, матеріали справи не містять сертифікату ТПП України про настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022 саме до зобов`язань Державного підприємства «Гарантований покупець» у спірних правовідносинах, а загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією рф проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання, а тому вказаний лист не може бути беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин.

Водночас, воєнний стан в Україні, у зв`язку з триваючою військовою агресією російської федерації неодноразово продовжувався та наразі триває, що є загальновідомим фактом, який в будь-якому разі так чи інакше впливає на провадження господарської діяльності суб`єктів господарювання, навіть якщо обставина введення воєнного стану не є форс-мажорною у конкретних спірних правовідносинах. А тому, посилання відповідача на форс-мажорні обставини при виконанні останнім своїх зобов`язань за договором є необґрунтованими.

З урахуванням наведеного доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі №910/13791/23 прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається, з огляду на що апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" не підлягає задоволенню.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі №910/13791/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 04.12.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов