Ухвала

від 26.11.2024 по справі 2-2037/07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

26 листопада 2024 року

м. Харків

справа№ 2-2037/07

провадження№ 22-ц/818/1009/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді:Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участюсекретаря судовогозасідання Тітченко О.В.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач Харківська міська рада

заінтересевана особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід-Девелопмент»

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіХарків питанняпро закриттяапеляційного провадженняза апеляційноюскаргою Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Схід-Девелопмент»на рішенняДзержинського районногосуду м.Харкова від12січня 2007року ухваленеу складісудді ГрищенкоІ.О.,-

УСТАНОВИВ:

В січні 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою, в якій на підставі ст.ст. 11, 16, 328, 331 Цивільного кодексу України просили суд визнати за ними право власності самовільно збудовану двоповерхову нежитлову будівлю (нежитлові офісні приміщення) в літ. «Б-2» (колишній гараж), загальною площею 447,4 кв. м, по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що будівництво було здійснено власними зусиллями, будівництво здійснювалося за їх власний рахунок у рівних частинах.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 12 січня 2007 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Присвоєно нежитловій офісній будівлі в літ. «Б-2» поштову адресу: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової приватної власності у співвідношенні 1/2 кожному на самовільно збудовану двоповерхову нежитлову офісну будівлю, що складається з офісних приміщень 1 №1-9 та 11 №1 в літ. «Б-2», по АДРЕСА_1 , загальною площею 447,4 кв. м, де основна площа - 438,9 кв. м, допоміжна - 8,5 кв. м.

Рішення мотивовано тим, що здійснене позивачами будівництво не житлової двоповерхової будівлі по АДРЕСА_1 відповідає встановленим будівельним, технічним, пожежним та санітарним нормам, що є підставою вважати про відсутність об`єктивних перепон для збереження самочинно збудованого об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Схід - Девелопмент» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний об`єкт нерухомості відповідає встановленим будівельним, технічним пожежним та санітарним нормам, що є підставою вважати про відсутність об`єктивних перепон для збереження самочинно збудованого об`єкту. Вказані твердження суду є помилковими, оскільки ст. 331 ЦК Украй передбачає набуття права власності на новостворене майно, яке на підставі глави 24 цього Кодексу набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема і в частині прийняття в експлуатацію. Скаржник також зазначив, що судом не враховані вимоги ст. 376 ЦК України, якою саме врегульовані відносини щодо об`єктів самочинного будівництва, у тому числі і порядок та необхідні умови для визнання права власності на них за суб`єктами які їх збудували. Зокрема, ч. 3 ст. 376 ЦК України передбачає, що за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦІК України). Доказів відведення земельної ділянки позивачами не надано, більше того, на вказаній земельній ділянці розташовувався об?єкт нерухомості, який на цей час належить апелянту, як і сама земельна ділянка, та у власності або користуванні позивачів вона ніколи не була. Крім того, представник відповідача - Харківської міської ради - заперечував щодо власності на спірну земельну ділянку та відсутності права користування у позивачів.

Скаржник наголосив, що у зв?язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Посилання суду на те, що згідно технічного висновку про стан будівельних конструкцій та можливості подальшої експлуатації спірного об?єкту нерухомості не заслуговує на увагу, оскільки не замінює встановлений законом порядок прийняття об?єктів в експлуатацію. Позивачі не реалізували своє право на введення в експлуатацію спірної будівлі, шляхом звернення до компетентних органів, її право не можна визнати порушеним. Оскільки державна реєстрація прав на нерухоме майно можлива виключно після прийняття його в експлуатацію (за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації), судове рішення про визнання права власності на об?єкт самочинного будівництва не є самостійною підставою для реєстрації права власності на нього.

24.06.2024 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження.

В обґрунтування клопотання представник зазначав, що апелянт не був і не міг бути учасником спірних правовідносин та не є їх правонаступником, оскільки на час розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції такого об`єкту як житлова будівля літ «А» загальною площею 563,1 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 не існувало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи,колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання та про закриття апеляційного провадження з наступних підстав.

Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки має право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 910/20190/16).

Відповідно до пункту третього частини першої статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалось.

Отже, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушено та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 22.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 19.09.2020 у справі № 910/17558/18).

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14.

З матеріалів справи убачається, що обґрунтовуючи подання апеляційної скарги, апелянт зазначає, що йому на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . На підтвердження факту виникнення права власності на об?єкт нерухомості долучено до апеляційної скарги інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна.

З даного реєстру вбачається, що в скаржника виникло право власності на об`єкт 15.06.2020. Інших відомостей, а саме виникнення права власності на зазначений об`єкт в попередніх власників не надано.

Відповідно до частини третьої ст.6 Закону України « Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що рішенням Господарського суду Харківської області від 09 листопада 2009 року у справі № № 29/398-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2009 року визнано за ФОП ОСОБА_4 право власностіна нежитлову будівлю у літ. «А-1», по АДРЕСА_2 загальна площа якої складає 563,1 кв.м. В подальшому рішенням Господарського суду Харківської області від 13 квітня 2011 року визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Обрій" право власності на житловий будинок літ. "А-1" по АДРЕСА_2 загальна площа якого складає - 563.1 кв. м., з яких житлова площа складає 403,9 кв.м.

Проте згідно даних технічного висновку про стан будівельних конструкцій і можливості експлуатації самовільно збудованих нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 двоповерхова нежитлова офісна будівля, що складається з офісних приміщень 1 №1-9 та 11 №1 в літ. «Б-2» була збудована у 2006 році ( а.с. 10).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 січня 2007 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право спільної часткової приватної власності на вищезазначену нежитлову будівлю і їй було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

В супереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України апелянт не надав доказів на підтвердження того, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 був побудований ФОП ОСОБА_4 до 2006 року з частковим або повним перетинанням з нежитловою будівлею по АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник апелянта пояснив, що житлова будівля літ. «A-1» загальною площею 563,1 кв.м, що розташована по АДРЕСА_2 не є тотожною з нежитловою будівлею загальною площею 438,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Зазначені апелянтом доводи незаконності рішення суду що полягають безпідставному застосуванні судом до спірних правовідносин вимог ст. 319, 328,331, 392 ЦК України, оскільки нежитлова будівля загальною площею 438,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом відповідно до вимог ст.376 ЦК України можуть бути підставою для скасування рішення лише за апеляційною скаргою власника земельної ділянки на якій здійснено будівництво.

Суду не надано доказів того, що апелянт станом на 2006 рік був власником зазначеної земельної ділянки.

Отже колегія суддів зазначає, що апелянт не був і не міг бути учасником спірних правовідносин та не є їх правонаступником.

Установивши в ході апеляційного перегляду, що ТОВ «Схід - Девелопмент» не має права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки таким не вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, колегія суддів приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст.362,367,368,374,377,381,382,384 ЦПК України,колегія суддів,

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Девелопмент» - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст ухвали складено 27 листопада 2024 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О. В. Маміна

Н. П. Пилипчук