Постанова

від 04.12.2024 по справі 910/6472/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Справа№ 910/6472/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 (повний текст складено 09.08.2024)

у справі № 910/6472/24 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮФП ГРУП»

до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

про стягнення заборгованості у розмірі 46 334,90 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

06.08.2024 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮФП Груп» (далі - ТОВ «ЮПФ Груп», Товариство) звернулось із клопотанням про відшкодування судових витрат, у якому просило стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - ПрАТ «ХК «Київмісьбуд», Компанія) 26 875,00 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу.

До поданої заяви Товариство долучило: договір №171019/1 від 17.10.2019 про надання правової допомоги; додаток №2/24 від 25.03.2024 до договору; акт від 05.08.2024 приймання-передачі послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 стягнуто з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на користь ТОВ «ЮФП Груп» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині заяви ТОВ «ЮФП Груп» відмовлено.

Дослідивши наданий позивачем детальний опис наданої послуги, за яким загальна кількість витраченого часу на надання правової допомоги у даній справі становить 10,75 год, зазначає, що вказане не відповідає суті правовідносин сторін, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів, які необхідно було б вивчити, а тому й не вимагало витрачення адвокатом тривалого часу.

Суд також зазначив, що позовна заява позивача ґрунтується на договорі поставки та лише на двох видаткових накладних, а тому аналіз договору протягом 1 год, складання претензії протягом 1,5 год, складання позовної заяви протягом 4 год та складання відповіді на відзив протягом 2,5 год не відповідає тій кількості документів, які треба було вивчити з урахуванням того, що стаж адвоката Попової Г.Г. становить майже 6 років.

Суд відзначив, що направлення позовної заяви з додатками до суду за посередництвом електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС протягом 1 год та отримання за посередництвом електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/6472/24 протягом 0,25 год не відповідає принципам роботи такої системи, яка направлена на скорочення обміну інформацією між учасниками судового процесу та судом.

Керуючись своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які відповідають фактичним витратам на правову допомогу, що їх позивач планував понести в суді, виходячи з обсягу запланованої правової допомоги та складності справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2024, ПрАТ «ХК «Київміськбуд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та відмовити ТОВ «ЮПФ Груп» у стягненні витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Скаржник зазначає, що у встановленому ГПК України порядку подавав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, яке суд першої інстанції не врахував.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (кладу суду) від 02.09.2024 апеляційну скаргу передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

02.09.2024 матеріали справи №910/6472/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/6472/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Позиції учасників справи.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

ТОВ «ЮФП Груп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» 46 334,90 грн.

У позовній заяві Товариство навело попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які воно понесло та планує понести у зв`язку з розглядом справи, згідно з яким витрати на правничу допомогу складатимуть від 20 000,00 грн. Остаточний розрахунок витрат буде надано додатково за результатами розгляду справи.

У відзиві на позовну заяву Компанія щодо витрат Товариства на правничу допомогу зазначила, що вважає спір у цій справі нескладним, предмет спору та документи такими, що не потребують багато часу та зусиль, а тому витрати на правничу допомогу, заявлені у попередньому розрахунку, вважає завищеними.

У відповіді на відзив Товариство навело заперечення проти доводів відзиву Компанії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/6472/24 позов Товариства задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на користь ТОВ «ЮФП Груп» 38 793,86 грн заборгованості, 2 944,07 грн 3% річних, 4 596,97 грн інфляційних та 2 422,00 грн судового збору.

06.08.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства надійшло клопотання про відшкодування судових витрат, у якому просило стягнути з ПрАТ «ХК «Київмісьбуд» 26 875,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З наданих Товариством документів встановлено таке.

17.10.2019 Товариство (клієнт) уклало з Адвокатським об`єднанням «Ейдіком» (АО) договір про надання правової допомоги №171019/1 (далі - договір).

Додатком №2/24 від 25.03.2024 до договору сторони узгодили, що Клієнт доручає, а АО «Ейдіком» приймає на себе зобов`язання представляти права та законні інтереси клієнта та здійснювати професійну діяльність згідно з умовами цього договору з усіма правами представника та/або захисника.

Вартість послуг за цією угодою буде тарифікуватися за погодинною ставкою виконавця, яка становить 2 500,00 грн (п. 2.4 додатку).

05.08.2024 сторони підписали акт приймання-передачі послуг на суму 26 875,00 грн, згідно з яким АО «Ейдіком» за період з 25.03.2024 по 02.08.2024 надало, а клієнт прийняв послуги з правової (правничої) допомоги, а саме:

- аналіз договору, накладних та інших наявних документів за запитом щодо існування несплаченої заборгованості за договором поставки №733/3 від 27.10.2020, 1 год, 2500 грн;

- аналіз актуальної судової практики, законодавства для надання первинної консультації, 1,5 год, 3 750,00 грн;

- складання претензії про наявність несплаченого боргу за договорами поставки №733/з від 27.10.2020 без нарахування штрафних санкцій, 1,5 год, 3 750,00 грн;

- складання позовної заяви із розрахунком штрафних / компенсаційних санкцій, 4 год, 10 000 грн.;

- направлення позовної заяви із додатками ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та до суду за посередництвом електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, 1 год, 2 500,00 грн;

- отримання та аналіз ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/6472/24, 0,15 год, 375 грн;

- отримання та аналіз відзиву на позовну заяву, 0,35 год, 875 грн;

- оформлення відповіді на відзив, 2,5 год, 6 250,00 грн;

- отримання за посередництвом електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/6472/24, 0,25 год, 325 грн.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абз. 2 пп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Окрім цього, у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Щодо наданих АО «Ейдіком» Товариству послуг колегія суддів зазначає, що послуги «направлення позовної заяви із додатками ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та до суду за посередництвом електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС», «отримання ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/6472/24», «отримання відзиву на позовну заяву», «отримання за посередництвом електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/6472/24» не є послугами правничої допомоги у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому вартість таких послуг не може бути покладена на відповідача.

Колегія суддів звертає увагу заявника на положення ст. 6 ГПК України.

Так, згідно з ч. 7 цієї статті особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до абз. 2 ч. 8 цієї статті особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі (абз. 1 ч. 8 ст. 6 ГПК України).

При цьому імперативом ч. 6 ст. 6 ГПК України визначено, що зокрема адвокати реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, плату за виконання АО «Ейдіком» покладеного на нього ж чинним законодавством обов`язку не може бути покладено на відповідача.

Щодо послуг «аналіз договору, накладних та інших наявних документів за запитом щодо існування несплаченої заборгованості за договором поставки №733/3 від 27.10.2020», «аналіз актуальної судової практики, законодавства для надання первинної консультації», «складання претензії про наявність несплаченого боргу за договорами поставки №733/з від 27.10.2020 без нарахування штрафних санкцій» суд зазначає таке.

Послуга «аналіз договору, накладних та інших наявних документів за запитом щодо існування несплаченої заборгованості за договором поставки №733/3 від 27.10.2020» є частиною послуги «складання претензії», оплата якої не є судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України, понесеними під час розгляду цієї справи.

Щодо послуги «аналіз актуальної судової практики, законодавства для надання первинної консультації» суд бере до уваги Правила адвокатської етики (далі - Правила).

Так, згідно зі ст. 11 Правил зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов`язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.

Адвокат зобов`язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.

Адвокат має постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.

Згідно зі ст. 17 Правил адвокат не повинен здійснювати ведення справи, що не відповідає його рівню професійної компетенції, без участі та за згодою клієнта в ній іншого адвоката, який володіє необхідною компетенцією.

Згідно зі ст. 18 Правил до підписання договору про надання професійної правничої (правової) допомоги у справі адвокат повинен з`ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта. Якщо після виконання цих вимог адвокат переконається у наявності фактичних і правових підстав для виконання певного доручення, він повинен неупереджено й об`єктивно викласти їх клієнту і повідомити в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, якого бажає клієнт.

З урахуванням наведеного у сукупності, безпідставним є покладення на відповідача витрат, які не є судовими з огляду на ст. 123 ГПК України.

Щодо послуг «складання позовної заяви із розрахунком штрафних / компенсаційних санкцій», «оформлення відповіді на відзив» (невід`ємною частиною якої є «аналіз відзиву на позовну заяву») колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь Товариства підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Такі витрати відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних та співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоч місцевий суд і не зазначив у додатковому рішенні заперечення Компанії, наведені у відзиві на позовну заяву, однак, як свідчить зміст цього рішення, врахував доводи Компанії та зменшив розмір витрат Товариства на правничу допомогу, які підлягають стягненню з Компанії.

Інших (окремо поданих) заяв або клопотань Компанії (у апеляційній скарзі Компанія зазначає про клопотання про зменшення витрат на правову допомогу), зокрема щодо клопотання Товариства про відшкодування судових витрат, матеріали справи не містять.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що додаткове рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/6472/24 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/6472/24 залишити без змін.

Справу № 910/6472/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова