Постанова

від 13.11.2024 по справі 904/607/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/607/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус .В. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

при секретарі: Солодовій І.М.

за участю:

від позивача: Васьковський .М. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів)- адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 (повний текст рішення складено 24.06.2024, суддя Юзіков С.Г.) у справі № 904/607/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР"

до Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, в якому просить стягнути з Відповідача 1 608 207,67 грн., з яких: 1 484 436,78 грн. - боргу за Договором №155459 поставки хімічної продукції від 15.12.2021, 48 305,03 грн. - 3 % річних, 75 465,86 грн. - індексу інфляції та судових витрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024, у даній справі, закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2А, пов. 13, оф. 4, код 41556090) до Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1, код 05761620) про стягнення коштів в частині стягнення 175 000,00 грн. основного боргу.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1, код 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2А, пов. 13, оф. 4, код 41556090) 1 309 436,78 грн. основного боргу, 75 465,86 грн. індексу інфляції, 48 304,70 грн. 3 % річних, 21 498,11 грн. судового збору.

У решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "ДНІПРОАЗОТ", в якій просить: закрити провадження у справі № 904/607/24 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМВЕКТОР» на загальну суму основного боргу 491 069,23 грн. (чотириста дев`яносто одна тисяча шістдесят дев`ять гривень 23 коп.); скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 року у справі № 904/607/24 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМВЕКТОР» до Акціонерного товариства ""ДНІПРОАЗОТ" в повному обсязі; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМВЕКТОР» на користь Акціонерного товариства «ДНІПРОАЗОТ» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та повномасштабним наступом військ рф на територію нашої країни, а також введенням з 24.02.2022 р. та триваючим до теперішнього часу воєнним станом в Україні виникли загальновідомі обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), визначені пунктами 6.2. та 6.4. Договору, їх наслідки для АТ "ДНІПРОАЗОТ" тривають донині і закінчення зазначених обставин ще не відбулося, тому, враховуючи умови п. 6.5 Договору, строк виконання Відповідачем обов`язку щодо поставки Хімічної продукції Позивачу продовжено на весь час дії таких обставин. Таким чином, є правові підстави вважати, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача суми залишку попередньої оплати за Договором в розмірі 1 484 436,78 грн. є передчасними та такими, що не підлягали задоволенню.

Також апелянт наголошує, що суд сам визнав правомірність звільнення сторони від відповідальності за неналежне виконання господарського зобов`язання у випадках надзвичайних і невідворотних обставин, проте безпідставно не прийняв до уваги доведені надзвичайні випадки щодо Відповідача, а саме воєнний стан в країні і внаслідок цього зупинення на простій виробництва АТ "ДНІПРОАЗОТ" та, окрім основного боргу, неправомірно стягнув з товариства суми інфляційних втрат та 3% річних на користь Позивача, вживши міру правової відповідальності в ситуації, коли Відповідач від неї звільнений в силу приписів Господарського та Цивільного кодексів України, тобто суд фактично не застосував норми законів, які підлягали застосуванню.

Апелянт вважає, що господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми і основні принципи господарського процесуального права України, передбачені статтями 2, 7, 13, 210, 236, 252 ГПК України, щодо верховенства права, рівності всіх учасників судового процесу, змагальності сторін, повного всебічного та об`єктивного розгляду і з`ясування всіх обставини справи та врахування всіх наявних доказів, які мають значення для її вирішення, а також законності та обгрунтованості судового рішення.

12.07.2024 від апелянта до ЦАГС надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких просить: задовольнити апеляційну скаргу АТ "ДНІПРОАЗОТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 року у справі № 904/607/24; закрити провадження у справі № 904/607/24 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМВЕКТОР» на загальну суму основного боргу 621 069,23 грн. (шістсот двадцять одна тисяча шістдесят дев`ять гривень 23 коп.); долучити до матеріалів справи копії платіжних інструкцій № 2332 від 13.06.2024, № 2427 від 21.06.2024, № 2531 від 27.06.2024, № 2702 від 05.07.2024, № 2763 від 11.07.2024.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою ЦАГС від 12.07.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/607/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

17.07.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою суду від 27.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 у справі №904/607/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 13.11.2024 о 10:40 год.

У відзиві ТОВ "ХІМВЕКТОР" зазначає про те, що апеляційна скарга АТ "ДНІПРОАЗОТ" є необґрунтованою, а оскаржуване рішення суду таким, що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.

12.11.2024 від Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" до апеляційного господарського суду надійшла заява про закриття провадження у справі щодо суми стягнутого основного боргу за рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 12.06.2024, індексу інфляції та 3% річних.

Повідомляє, що на сьогоднішній день АТ "ДНІПРОАЗОТ" повернуто на користь ТОВ «ХІМВЕКТОР» всю суму стягнутого основного боргу за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024р. (попередню оплату за Договором поставки хімічної продукції № 155459 від 15.12.2021р., що є предметом спору у даній справі), а також стягнуті судом суми індексу інфляції та 3% річних.

Просить закрити апеляційне провадження у справі № 904/607/24 щодо позовних вимог ТОВ «ХІМВЕКТОР» на загальну суму основного боргу 1309436,78 гривень (один мільйон триста дев`ять тисяч чотириста тридцять шість грн. 78 коп.), 75 465,86 гривень (сімдесят п`ять тисяч чотириста шістдесят п`ять грн. 86 коп.) індексу інфляції та 48 304,70 гривень (сорок вісім тисяч триста чотири грн. 70 коп.) 3% річних.

13.11.202 відповідач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника скаржника/відповідача.

В судовому засіданні 13.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2021 сторони уклали Договір поставки хімічної продукції № 155459 (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник (Відповідач) зобов`язується протягом строку дії Договору поставляти (передавати у власність) Покупцю (Позивачеві) визначену цим Договором та невід`ємними додатками до нього продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець - зобов`язується приймати таку продукцію та оплачувати її вартість у порядку і в строки, передбачені Договором та невід`ємними додаткам до нього.

Предметом поставок за Договором є визначена родовими ознаками продукція виробничо-технічного призначення кислота соляна синтетична технічна марки А (далі - хімічна продукція) (п. 1.2. Договору).

Кількість та ціна хімічної продукції, що підлягає поставці за Договором, узгоджується сторонами у специфікаціях на поставку хімічної продукції (далі - специфікації на поставку хімічної продукції). Специфікації на поставку хімічної продукції підписуються повноважними представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін (зі їх наявності) та є невід`ємними частинами (додатками) до Договору (п. 1.3. Договору).

Загальна сума цього Договору обчислюється як вартість всієї хімічної продукції, що зазначена у всіх підписаних сторонами специфікаціях на поставку хімічної продукції за договором (п. 2.1. Договору).

Оплата хімічної продукції здійснюється Покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. В платіжних дорученнях Покупець повинен обов`язково вказувати номер цього Договору, дату його укладання та призначення платежу (п. 2.2. Договору).

Хімічна продукція повинна бути оплачена Покупцем на умові повної (стовідсоткової) попередньої оплати. Попередня оплата вартості хімічної продукції здійснюється Покупцем лише після погодження сторонами графіку поставки (відвантаження) хімічної продукції. Здійснення Покупцем повної сплати попередньої оплати за хімічну продукцію є необхідною умовою виконання Постачальником своїх зобов`язань по поставці хімічної продукції Покупцю (п. 2.3. Договору).

Перерахування Покупцем грошових коштів до погодження сторонами графіку поставки (відвантаження) хімічної продукції не вважається сплатою попередньої оплати за хімічну продукцію і не створює у Постачальника зобов`язань по поставці хімічної продукції Покупцю. У даному випадку хімічна продукція залишається неоплаченою, а грошові кошти повертаються Покупцю на його письмову вимогу (п. 2.4. Договору).

Постачання хімічної продукції Покупцеві здійснюється Постачальником на умові (базисі) поставки СРТ - перевезення залізничним транспортом оплачене до залізничної станції на території України, вказаної у письмовій заявці на поставку (відвантаження) хімічної продукції, згідно Правил Міжнародної Торгової Палати (ІСС) з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, в редакції 2010 року (далі - Інкотермс 2010). Хімічна продукція постачається покупцеві окремими партіями (п. 3.1. Договору).

Сторони звільняються від відповідальності за порушення зобов`язань, передбачених цим Договором, якщо таке порушення сталося внаслідок випадку або дії обставин непереборної сили (п. 6.1. Договору).

Сторона, що внаслідок випадку або дії обставин непереборної сили позбавлена можливості належним чином виконати свої зобов`язання за цим Договором, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 20-ти календарних днів від дня виникнення у неї неможливості виконання зобов`язань за Договором та підтвердити факт настання випадку або дії обставин непереборної сили належними доказами (як-от: документами, що видаються центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, ТПП України та її територіальними органами; актами, листами, телеграмами, будь-якими іншими офіційними письмовими записами, що містять в собі відомості про настання відповідних обставин тощо) (п. 6.3. Договору).

Сторони, відповідно до ст. 219 ГК України, погодили, що окрім випадку та дії обставин непереборної сили підставою для звільнення Постачальника від відповідальності за порушення зобов`язань по Договору є наступні обставини надзвичайного характеру, за умови, якщо вони безпосередньо негативно впливають на можливість належного виконання Постачальником своїх зобов`язань і виникли без його умислу: зупинка роботи всіх або окремих виробництв (цехів) Постачальника, пов`язаних з виробництвом хімічної продукції; припинення, перерви чи обмеження урядом України або газопостачальними організаціями постачання чи транспортування природного газу Постачальникові. Факт виникнення таких обставин засвідчується Постачальником в тому ж самому порядку, що передбачений пунктом 6.3. Договору (п. 6.4. Договору).

При настанні зазначених у п.п. 6.2., 6.4. Договору обставин, якщо вони безпосередньо негативно впливають на можливість виконання стороною своїх зобов`язань за цим Договором, строк виконання зобов`язань для сторони продовжується на весь час дії таких обставин. Якщо зазначені у п.п. 6.2., 6.4. Договору обставини діятимуть протягом 3-х місяців поспіль і не виявлять ознак припинення, кожна зі сторін має право відмовитися на майбутнє від виконання своїх зобов`язань і від цього Договору шляхом направлення іншій стороні повідомлення про таку відмову. При цьому, жодна зі сторін не має права на відшкодування їй збитків, спричинених відмовою іншої сторони від виконання зобов`язань від Договору (п. 6.5. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами та діє по 31.12.2022. Вся передплачена покупцем згідно з умовами договору хімічна продукція має бути поставлена у строк не пізніше останнього дня строку дії Договору (п. 8.1. Договору).

Відповідно до Специфікації № 1 від 15.12.2021 до Договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Кислоту соляну синтетичну технічну марки А на суму 28 077 000,00 грн.

Строк постачання кислоти соляної синтетичної технічної марки А згідно з даною Специфікацією з 01.01.2022 по 31.12.2022 (п. 2 Специфікації).

Термін дії Специфікації № 1 з 01.01.2022 по 31.12.2022 (п. 3 Специфікації).

Позивач вніс передоплату у загальному розмірі 3 452 233,38 грн., що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті: № 59067 від 14.01.2022 на суму 480 000,00 грн., № 59259 від 21.01.2022 на суму 490 000,00 грн., № 59337 від 25.01.2022 на суму 490 000,00 грн., № 59338 від 25.01.2022 на суму 10 000,00 грн., № 59528 від 31.01.2022 на суму 490 000,00 грн., № 60110 від 23.02.2022 на суму 520 000,00 грн. та угодою від 28.01.2022.

Позивач листами № 31/01-1 від 31.01.2022 та № 22/02-2 від 22.02.2022 просив забезпечити поставку кислоти соляної технічної в обсязі 2 цистерн у лютому 2022 році (11.02.202, 21.02.2022) та 3 цистерни у березні 2022 році (04.03.2022, 12.03.2022, 22.03.2022).

Відповідач поставив товар на загальну суму 1 967 796,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № 463 від 14.01.2022 на суму 462 067,20 грн., № 463 від 17.01.2022 на суму 462 067, № 630 від 19.01.2022 на суму 521 430,00 грн., № 1023 від 25.01.2022 на суму 467 682,60 грн., № 1845 від 07.02.2022 на суму 516 616,80 грн.

Позивач направив Відповідачеві листа № 01/06-1 від 01.06.2022, в якому просив повернути залишок попередньої оплати по Договору № 155459 від 15.12.2021 в сумі 1 484 436,78 грн.

На зазначеного листа, Відповідач надав відповідь № 1102/016 від 20.06.2022, в якій повідомив, що з початком військових дій внаслідок військової агресії РФ проти України наступили форс-мажорні обставини, після закінчення яких підприємство повернеться до роботи і відвантажить недопоставлену продукцію.

Позивач направив Відповідачеві вимогу про виконання грошового зобов`язання № 21/10-1 від 21.10.2022, в якій пропонував терміново сплатити заборгованість у розмірі 1 484 436,78 грн.

У листі № 1077/01-6 від 13.07.2023 Відповідач повідомив Позивачеві, що його підприємство перебуває у вимушеному простої та пропонував поставити інший доступний для поставки товар.

На борг Відповідача Позивач, з посиланням на ст. 625 ЦК України, нарахував 75 465,86 грн. індексу інфляції за період з січня 2023 року по січень 2024 року, 48 305,03 грн. 3 % річних за період з 01.01.2023 по 31.01.2024.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною1 статті 598, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами частини 1 статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що Специфікацією передбачено строк постачання Хімічної продукції, колегія суддів приходить до висновку, що Відповідач не виконав свій обов`язок по Договору поставки в строк.

Як було зазначено вище, згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Воєнний стан на території України не означає, що Апелянт не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Апелянт не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану. Крім того, договором передбачено обов`язок письмово, не пізніше 20 днів з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити сторін одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України. Лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається Апелянт є документом загального інформаційного характеру та не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону Про торгово - промислові палати в Україні і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження № 12- 79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, колегія суддів констатує, що господарський суд правомірно прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо аргументів апелянта стосовно нез`ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи, зокрема, апелянт зазначає про те, що в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виникли форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання ним своїх обов`язків по Договору і дані обставини не були з`ясовані судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 6.3. Договору №155459 поставки хімічної продукції, передбачено комплекс дій, які сторона договору повинна вчинити у випадку настання форс-мажору, а саме повідомити іншу сторону протягом 20 днів та підтвердити факт настання випадку дії обставин непереборної сили належним доказом.

Однак, апелянтом не було дотримано даного порядку визначеного Договором (повідомлення не направлено, доказ настання форс-мажору не надано).

Крім того, Лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається апелянт є документом загального інформаційного характеру та не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14 1 Закону Про торгово-промислові палати в Україні і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 вересня 2023 року по справі № 910/7679/22 з приводу Листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 зазначив наступне.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону Про торгово-промислові палати в Україні).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований Всім, кого це стосується, тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону Про торгово-промислові палати в Україні, а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Судом враховано, що сторони, укладаючи договір поставки хімічної продукції №155494 від 20.12.2021, погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строки поставки. Відтак апелянт, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Також судом взято до уваги й те, що місцезнаходженням апелянта є місто (місто Кам`янське) в якому з моменту запровадження воєнного стану не велися активні бойові дій.

Апелянт не надав жодних доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З огляду на викладене, колегія суддів виснувала, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд правильно відхилив заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд, з підстав, викладених вище, дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Що стосується вимог апеляційної скарги/заяви про закриття провадження у справі щодо позовних вимог ТОВ «ХІМВЕКТОР» на загальну суму основного боргу 1309436,78 гривень, 75 465,86 гривень індексу інфляції та 48 304,70 гривень 3% річних у зв`язку з їх погашеннням, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.269 ГПК України, апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами. Додатковими доказами у даному випадку є ті, що існували на момент прийняття рішення та не були надані суду. Докази, які виникли після ухвалення суду не є такими. Сплата суми боргу, інфляційних та 3% річних після прийняття рішення по справі не є підставою для закриття провадження. Дане питання може бути врегульовано під час здійснення виконавчих дій або ж відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання частково недійсним наказу в частині стягнення основного боргу.

Отже і в цій частині апеляційна скарга/заява задоволенню не підлягає.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника по даній справі.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 у справі № 904/607/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 у справі № 904/607/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.12.2024.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін