Ухвала

від 28.11.2024 по справі 916/1606/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" листопада 2024 р. Справа № 916/1606/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури (22800, Вінницька область, місто Жмеринка, вулиця Національна, будинок 6А, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача-1 - Державної аудиторської служби України, 04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 40165856

позивача-2 - Вінницької обласної державної (військової) адміністрації, 21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Соборна, будинок 70 ідентифікаційний код юридичної особи 20089290

до відповідача-1 - Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області", 21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Соборна, будинок 15-А, ідентифікаційний код юридичної особи 42434474

до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростдорстрой", 65009, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Генуезька, будинок 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 33658865

про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про закупівлю робіт та додаткових угод до вказаного договору

за участі:

прокурора - Їжаківська В.О., згідно посвідчення

представника позивача -1 Франчук І.О., у порядку самопредставництва

представника позивача-2- Зарічний О.М., у порядку самопредставництва

представника відповідача-1 адвокат Ковальчук Є.М., згідно ордеру

представника відповідача-2 адвокат Іноземцев О.В., згідно довіреності

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 916/1606/24 за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України та Вінницької обласної військової адміністрації до Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростдорстрой" про визнання недійсними укладених між відповідачами договору №1-Д від 21.06.2023 про закупівлю робіт "Капітальний ремонт дорожнього покриття автомобільної дороги загального користування місцевого значення О-02-01-09 станція Бар-Чернятин-Жмеринка, км 7+100 - км 21+500, протяжністю 14,2 км, в межах Вінницької області (коригування)", а також додаткових угод №1 від 23.06.2023, №2 від 26.09.2023, №3 від 12.10.2023, №4 від 02.11.2023, №5 від 11.12.2023 та №6 від 27.12.2023 до зазначеного договору про закупівлю.

За наслідком судового засідання 22.10.2024 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представників відповідачів та про оголошення перерви у судовому засіданні у справі №916/1606/24 до 10:00 08.11.2024, які занесено до протоколу судового засідання.

07.11.2024 до суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 07.11.2024 (вх. № 01-34/10950/24 від 07.11.2024).

07.11.2024 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання № б/н від 07.11.2024 (вх. № 01-34/10982/24 від 07.11.2024) про залишення позову без розгляду.

У судовому засідання 08.11.2024 суд, з метою висловлення учасниками справи своїх міркувань щодо клопотання представника відповідача-1 про залишення позову без розгляду, постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у справі №916/1606/24 до 15:30 19.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

18.11.2024 до суду від прокурора надійшли заперечення від 14.11.2024 (вх. № 01-34/11308/24 від 18.11.2024) на клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

19.11.2024 до суду від позивача-1 надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 19.11.2024 (вх. № 01-34/11380/24 від 19.11.2024) щодо клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

19.11.2024 до суду від позивача-2 надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 19.11.2024 (вх. № 01-34/11395/24 від 19.11.2024) щодо клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

19.11.2024 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання № б/н від 19.11.2024 (вх. № 01-34/11378/24 від 19.11.2024) про відкладення розгляду справи.

За наслідком судового засідання 19.11.2024 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача-2 та про відкладення судового засідання у справі №916/1606/24 на 15:30 26.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 26.11.2024 з огляду на оголошення сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області було оголошено перерву до відбою сигналу "Повітряна тривога".

Під час перерви до Господарського суду Вінницької області надійшло повідомлення про замінування приміщення суду.

З урахуванням наведеного, судове засідання 26.11.2024 з об`єктивних підстав не було продовжено.

Судом погоджено з учасниками справи в телефонному режимі дату та час продовження судового засідання.

Ухвалою від 27.11.2024 судом повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі № 916/1606/24 буде продовжене о 15:00 28.11.2024.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився прокурор, представники учасників справи.

У судовому засіданні 28.11.2024 представник відповідача-1 підтримав подане до суду клопотання про залишення позову без розгляду, просив суд його задовольнити.

Прокурор, представник позивача-1 заперечили проти залишення позову без розгляду, у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду просили відмовити.

Представники позивача-2, відповідача-2 підтримали подане до суду представником відповідача-1 клопотання про залишення позову без розгляду, просили суд його задовольнити.

З метою прийняття процесуального рішення, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час виходу. Після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Розглянувши клопотання представника Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області " № б/н від 07.11.2024 (вх. № 01-34/10982/24 від 07.11.2024) про залишення без розгляду позовної заяви керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України, Вінницької обласної військової адміністрації до державного підприємства Служби місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області та ТОВ Ростдорстрой про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про закупівлю робіт та додаткових угод до вказаного договору у справі № 916/1606/24 суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке.

Обгрунтовуючи клопотання про залишення позову без розгляду відповідач-1 зазначив, що на його переконання не може кваліфікуватись як бездіяльність та (або) свідчити про неналежне здійснення функцій із захисту інтересів держави Державною аудиторською службою України так як нею відповідно до статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" проведено моніторинг зазначеної процедури закупівлі (наказ №204 від 30.06.2023) та оприлюднено в електронній системі закупівель висновок про його результати від 26.07.2023.

Як стверджує відповідач-1 зі сторони Державної аудиторської служби України вжиті всі відповідні заходи щодо захисту інтересів держави, які передбачені діючим законодавством України, зволікань не допущено, рішення про проведення моніторингу закупівлі прийняте протягом 9 днів з дня укладення договору. На повідомлення прокуратури №52-978вих-24 від 13.03.2024 щодо вжиття заходів по захисту інтересів держави за вказаною закупівлею Держаудитслужба провела моніторинг щодо можливих порушень при укладенні додаткових угод згідно наказу №75 від 09.04.2024 - порушень не виявлено.

Також відповідач-1 зазначив, що прокурор звернувся з цим позовом до суду 09.04.2024, тобто у період, коли відбувалось оскарження моніторингу №UА-М-2023-07-03-000030 проведеного Державною аудиторською службою України по закупівлі №UА-2023-04-19-007230-а у Вінницькому окружному адміністративному суду (справа №120/11979/23) та розпочато проведення моніторингу щодо додаткових угод.

Відтак, на переконання відповідача-1 у Держаудитслужби не виникало право на звернення до суду з позовом, тому у спірних правовідносинах Державна аудиторська служба України не набула статусу позивача.

Щодо відсутності повноважень підписання та подачі позовної заяви в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації відповідач-1 зазначив, що на лист прокурора Вінницькою обласної військовою адміністрацією у своєму листі повідомлено про проведення моніторингу закупівлі, оскарження висновку за результатами проведеного моніторингу у судовому порядку та про те, що пред`явлення позову, є можливим лише після розгляду адміністративним судом справи по суті та ґрунтовного вивчення і аналізу тендерної документації. Таким чином, як вважає відповідача-1, позивач - 2 відреагував на звернення прокурора та здійснив заходи спрямовані на захист інтересів держави, належним чином виконуючи свої відповідні повноваження без допущення зволікання. На думку відповідача-1 Вінницька обласна військова адміністрація не могла набути статусу позивача за відсутності підтвердження фактів допущення порушень при проведенні закупівлі та укладенні договору і не допускала зволікань виконання покладених на неї повноважень щодо захисту інтересів держави, то відповідно прокуратура не мала повноважень підписувати позовну заяву в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації.

Враховуючи викладене, на переконання відповідача-1 при зверненні до суду прокурором не дотримано вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", не доведено підстави для подання позовної заяви та наявність повноважень щодо її підписання, а тому подану прокурором позовну заяву відповідач-1 клопотав залишити без розгляду.

Прокурор у поданих до суду запереченнях проти клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду зазначив, що твердження відповідача-1 є помилковими. Прокурор обгрунтовано звернувся з цим позовом до суду. Органами уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Державна аудиторська служба України та Вінницька обласна військова адміністрація.

Прокурор зазначив, що з метою захисту інтересів держави неодноразово інформував Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, як територіальний орган Державної аудиторської служби України та безпосередньо Державну аудиторську службу України, Вінницьку обласну військову адміністрацію про порушення, виявлені у ході вивчення спірної закупівлі, із зазначенням необхідності вжиття відповідних заходів в межах наданих повноважень. Разом з тим, зазначеними органами не здійснено захисту порушених прав держави, щодо наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду - повідомлено про проведення моніторингу процедури закупівлі Державною аудиторською службою України, складення нею відповідного висновку про виявлені порушення, оскарження вказаного висновку.

Прокурор зазначив, що з метою усунення порушення інтересів держави у бюджетній сфері, оскільки здійснення видатків за рахунок бюджетних коштів на підставі господарських договорів, укладених усупереч вимогам Закону, створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок використання таких коштів, що матиме наслідком подальшу неможливість фінансування видатків бюджетів, у тому числі захищених, ураховуючи, що позивачі, як органи уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яких поінформовано про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави звернувся до суду для захисту інтересів держави у бюджетній сфері. Відтак прокурор вважає доводи відповідача-1 викладені у клопотанні необгрунтованими, а клопотання таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач-1 у наданих до суду поясненнях зазначив, що Держаудитслужбою в межах своїх повноважень було здійснено моніторинг процедури закупівлі UА-2023-04-19-007230-а та встановлені за результатом здійсненого моніторингу порушення відображені у висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2023-04-19-007230-а від 26.07.2023. Разом з тим, вказаний висновок рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.04.2024 визнано протиправним та скасовано. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 апеляційну скаргу Держаудитслужби на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 120/11979/23 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. За результатами моніторингу складено висновок про результати процедури моніторингу закупівлі UА-2023-04-19-007230-а від 03.05.2024, яким порушень не встановлено.

Позивач-1 зауважив, що порядок проведення моніторингу процедури закупівель та специфіку реалізації результатів моніторингу визначено безпосередньо статтею 8 Закону №922, дії щодо звернення органами державного фінансового контролю до суду чи звернення до інших правоохоронних органів щодо спонукання до вчинення певних дій, зокрема припинення зобов`язань за договором вказаним Законом не визначено.

Позивачем наголошено на положеннях частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та зазначено, що підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Держаудитслужби та Вінницької обласної державної адміністрації є загроза порушень економічних інтересів держави внаслідок укладення відповідачами незаконного правочину та додаткових угод до нього, чим може бути завдано шкоди бюджету у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів.

У задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду позивач-1 просив відмовити.

Позивач-2 у наданих поясненнях зазначив, що Вінницька обласна військова адміністрація відреагувала на звернення прокурора та здійснила заходи спрямовані на захист інтересів держави, належним чином виконуючи свої відповідні повноваження, при цьому дотримуючись розумних строків та не допустивши будь-якого зволікання, а тому на переконання позивача-2 обласна військова адміністрація на момент подачі позовної заяви керівником Жмеринської окружної прокуратури не могла набути статусу позивача у вказаній справі, відтак позивач-2 просив задовольнити клопотання про залишення позову без розгляду у справі № 916/1606/24.

У пункті 54 постанови від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.

Надаючи оцінку доводам відповідача-1 про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі судом враховано таке.

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини третьої статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Процедура, передбачена абзацами третім та четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

З метою задоволення державної, а також суспільної потреби у відновленні законності та вирішення питання щодо дотримання інтересів держави у сфері бюджетних відносин, що полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, прокурор звернувся до суду для захисту інтересів держави у зазначеній сфері.

Подання позову в інтересах держави в особі позивачів мотивовано прокурором виявленим порушенням інтересів держави у бюджетній сфері, оскільки як зазначено прокурором здійснення видатків за рахунок бюджетних коштів на підставі господарських договорів, укладених усупереч вимогам Закону, створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок використання таких коштів, що матиме наслідком подальшу неможливість фінансування видатків бюджетів, у тому числі захищених, ураховуючи, що позивачв - органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яких поінформовано про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.

У клопотанні про залишення позову без розгляду відповідач-1 посилається на те, що прокурором не доведено бездіяльності контролюючих органів та не дотримано порядку звернення з позовною заявою передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Суд відхиляє наведені доводи відповідача-1 з огляду на наступне.

У пунктах 37- 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що "прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо".

Здійснення захисту неналежним чином проявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Таким чином, як невиконання, так й неналежне виконання своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави уповноваженим суб`єктом є рівнозначними підставами для здійснення такого захисту прокурором.

У пунктах 8.8- 8.11 постанови Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 923/833/20, сформульовано такий правовий висновок:

"… суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо у процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом. Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 927/172/21, від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20, від 13.09.2022 у справі № 910/14844/21.

За встановлених обставин щодо попереднього інформування про виявлені порушення та відповіді щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин не звернення до суду, вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи".

За висновком наведеним у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 "прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва".

Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі № 922/5002/21 звернув увагу на те, що "критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави. Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10 та від 08.04.2021 у справі № 925/11/19".

Разом із тим Верховний Суд у пункті 34 постанови від 29.09.2021 у справі № 916/3620/19, у пункті 8.15 постанови від 10.08.2021 у справі № 923/833/20 звернув увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 20.01.2021 у справі № 927/468/20 та від 11.03.2021 у справі № 910/3158/19, згідно з яким "часовий проміжок, що минув між повідомленням позивача та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. До таких чинників належать, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави".

Згідно з положеннями частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що обставини обізнаності позивачів (компетентних органів) про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, яке відбулось раніше звернення прокурора до позивачів з повідомленням про намір подати до суду позов підтверджуються наявним у матеріалах справи листуванням між прокуратурою та Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, як територіальним органом Державної аудиторської служби України, Державною аудиторською службою України, Вінницькою обласною військовою адміністрацією про порушення, виявлені у ході вивчення спірної закупівлі, із зазначенням необхідності вжиття відповідних заходів в межах наданих повноважень, яке передувало зверненню до суду з цим позовом.

Судом встановлено, що таке попереднє листування мало характер інформування відповідних органів (позивачів) про вже виявлені прокурором порушення, а отже, і Державна аудиторська служба України і Вінницька обласна військова адміністрація були обізнані про порушення інтересів держави у наведеному випадку значно раніше від звернення прокурора з повідомленням позивачів про намір подати відповідний позов до суду.

При цьому суд враховує, що при здійсненні листування прокурор вказував, що вся запитувана інформація була необхідна виключно для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

В матеріалах справи наявні листи Жмеринської окружної прокуратури у яких прокурором повідомлено позивачів про намір звернутися із цим позовом до господарського суду (лист № 25-1300вих-24 від 02.04.2024 та лист № № 25-130вих-24 від 02.04.2024).

Таким чином, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентними органами, якими не було вжито заходів щодо усунення порушення бюджетного законодавства, що призводять до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (факти проведення закупівлі робіт з порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі), про що було повідомлено прокурором відповідними листами (тобто навів підставу для представництва інтересів держави), зазначив про встановлення обставин порушення інтересів держави у бюджетній сфері, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом) та повідомив про намір звернутися з позовом в інтересах держави в особі позивачів.

Положеннями частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач-1 Державна аудиторська служба України в інтересах якої прокурор звернувся із позовом позовні вимоги прокурора підтримує, просить їх задовольнити, водночас у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду просить відмовити.

Враховуючи викладене, а також наведені правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів у цій справі та відповідно про відсутність правових та фактичних підстав для залишення позову прокурора без розгляду, у зв`язку з чим клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання представника Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області " № б/н від 07.11.2024 (вх. № 01-34/10982/24 від 07.11.2024) про залишення без розгляду позовної заяви керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України, Вінницької обласної військової адміністрації до державного підприємства Служби місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області та ТОВ Ростдорстрой про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про закупівлю робіт та додаткових угод до вказаного договору у справі № 916/1606/24 - відмовити.

2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. Відповідно до вимог частини 1 статті 255 ГПК України ухвала окремо від рішення суду першої інстанції оскарженню не підлягає.

4. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст ухвали складено 03.12.2024.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Жмеринській окружній прокуратурі; zhmerynka@vin.gp.gov.ua;

3-7 - Вінницькій обласній прокуратурі, сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.