Рішення
від 27.11.2024 по справі 904/1664/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024м. ДніпроСправа № 904/1664/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13, ідентифікаційний код 08004581)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" (51800, Дніпропетровська область, Петриківський район, село Сотницьке, вул. Центральна, буд. 6 А, ідентифікаційний код 39494486)

про стягнення 1 364 069,06 грн. та розірвання договору

Представники:

Від позивача: Криштопа Яна Василівна, довіреність № 20 від 03.06.2024 р, представник, Савченко Олександр Юрійович, довіреність № 21 від 05.06.2023, представник

Від відповідача: Трощій Олексій Сергійович, керівник, Вільямовський Юрій Юрійович, посвідчення № 3867 від 27.06.2024, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Дніпровськe квартирно-експлуатаційне управління звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД", з урахуванням прийнятих судом до розгляду заяви про зменшення позовних вимог, зокрема, як заяви про зміну предмета позову, та заяви про збільшення позовних вимог, про:

1) стягнення заборгованості на загальну суму 1 364 069,06 грн., з яких:

- 1 100 160,54 грн. основний борг, який виник за договором від 20.07.2017 №6/2017/КЕВ;

- 153 802,04 грн. пеня;

- 77 011,24 грн. штраф;

- 33 095,24 грн. 3% річних;

2) розірвання договору від 20.07.2017 № 6/2017/КЕВ, який укладений між сторонами спору, у зв`язку з істотним порушенням його умов відповідачем, в частині оплати наданих за договором послуг.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2021 у справі №904/1664/19, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Укр-Трейд ЛТД" на користь Управління заборгованість у сумі 218 689, 22 грн., пеню у сумі 6 958,32 грн., 3% річних у сумі 1 983, 81 грн., витрати зі сплати судового збору у сумі 3 414, 47 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09.05.2024 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024 у справі №904/1664/19, справу №904/1664/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

В постанові Верховний Суд вказав, що поза увагою як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції залишилося з`ясування обставин фактичного надання послуг та їх дійсного обсягу. З огляду на специфіку послуги як об`єкта господарської операції, судам слід з`ясовувати технічну можливість її надання з урахуванням наявного персоналу, кваліфікації, часу та місця її здійснення, обладнання, сировини та матеріалів, необхідних для виконання такої операції. Проте з`ясування наведених обставин залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій. Так, суди, зосередившись на встановленні обставин щодо площі земельної ділянки, на якій передбачалося надання позивачем відповідачу послуг за договором, можливості її використання у спірний період, а також з`ясуванні розрахунку ціни послуг за спірним договором, залишили поза увагою встановлення обставин фактичного надання послуг та їх дійсного обсягу. Суд неодноразово вказував на те, що у разі дефектів первинних документів і невизнання стороною факту реалізації договору, сторони не позбавлені можливості доводити безпосередньо факт виконання за договором іншими доказами, які будуть переконливо свідчити саме про фактичні обставини здійснення такого виконання.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2024 справа № 904/1664/19 розподілена судді Бондарєву Е.М.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2024 справу № 904/1664/19 прийнято до свого провадження вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом сторін зі стадії підготовчого провадження; призначено підготовче засідання на 24.06.2024 о 11:30год.

10.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

17.06.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів відповідача.

19.06.2024 від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 24.06.2024 підготовче засідання відкладено на 08.07.2024.

05.07.2024 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

08.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати у Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління документи, а саме:

- Акти приймання-передачі насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інших необхідних компонентів для вирощування сільськогосподарських культур від ТОВ УКР-ТРЕЙД ЛТД за 2017-2023рр.;

- Акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки, ТМЦ тощо за 2017- 2023рр.;

- Акти надання послуг з обробітку, посіву, збору врожаю та транспортування сільськогосподарської продукції для ТОВ УКР-ТРЕЙД ЛТД за 2017-2023рр.;

- Завдання від ТОВ УКР-ТРЕЙД ЛТД на виконання послуг за 2017-2023рр.;

- Штатний розклад Позивача за 2017-2023 рік із зазначенням назви посад та численність персоналу, залученого Позивачем для надання послуг Відповідачу;

- Оборотно-сальдові Дніпровського КЕУ відомості по рахунках 27, 84 та по субрахунках 104, 105, 106, 122, 203, 208, 903 за 2017-2023рр.;

- Баланс (Звіт про фінансові результати (форма 1) Дніпровського КЕУ за 2017- 2023рр.;

- Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур (форма N 4-сг) (річна) Дніпровського КЕУ за 2017-2023рр.;

- Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (форма N 29-сг) (річна) Дніпровського КЕУ за 2017-2023рр.

08.07.2024 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

08.07.2024 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 08.07.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 12.08.2024.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 № 451 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 904/1644/19.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 17.09.2024 справу № 904/1644/19 передано судді Назаренко Н.Г.

Ухвалою від 19.09.2024 прийнято справу №904/1664/19 до свого провадження. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01.10.2024.

22.10.2024 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 22.10.2024.

22.10.2024 в судовому засіданні позивач надав заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів, позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечив.

В підготовчому засіданні оголошувалась перерва о 12.11.2024.

11.11.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

11.11.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати у Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління наступні документи:

- Оборотно-сальдові Дніпровського КЕУ відомості по субрахунках 1011 (1021), 1012 (1022), 1014 (1024), 1015 (1025), 1016 (1026), 1514 (1524), 1515 (1525), 1517 (1527), 1613 (1623), 1713 (1723), 1811 (1821), 2118 (2129), 8113 (8123) за 2017-2023рр.;

- Баланс (Звіт про фінансові результати (форма 1) Дніпровського КЕУ за 2017-2023рр.;

- Будь-які інші бухгалтерські документи, що можуть підтвердити технічну можливість надання послуг та їх дійсного обсягу, наявного кваліфікованого персоналу, обладнання, сировини та матеріалів, необхідних для надання послуг за договором від 20.07.2017 № 6/2017/КЕВ.

Клопотання обґрунтоване необхідністю у витребувані у Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління документів, які можуть підтвердити технічну можливість надання послуг та їх дійсного обсягу, наявного кваліфікованого персоналу, обладнання, сировини та матеріалів, необхідних для надання послуги та документи, які передбачені умовами договору від 20.07.2017 № 6/2017/КЕВ.

Крім того, відповідач у клопотанні зазначив, що 28.06.2024 року ТОВ "УКР-ТРЕЙД ЛТД" звернулось до Дніпровського КЕУ із запитом про надання інформації вих.№ 28/06-24, у якому просив надати наступну інформацію:

- Акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки, ТМЦ тощо за 2017- 2023рр.;

- Завдання від ТОВ УКР-ТРЕЙД ЛТД на виконання послуг за 2017-2023рр.;

- Баланс (Звіт про фінансові результати (форма 1) Дніпровського КЕУ за 2017-2023рр.;

- Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур (форма N 4-сг) (річна) Дніпровського КЕУ за 2017-2023рр.;

22.10.2024 року у приміщені Господарського суду Дніпропетровської області під час судового засідання по справі №904/1664/19 представник Дніпровського КЕУ Криштопа Я. передала директору ТОВ УКР-ТРЕЙД ЛТД відповідь на вищезазначений запит вих..№ 525/3824 від 09.08.2024 року.(т.6, а.с.19).

Суд залишив без розгляду клопотання відповідача від 08.07.2024 про витребування документів.

12.11.2024 в підготовчому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив, клопотання про витребування доказів від 11.11.2024 підтримав.

Ухвалою від 12.11.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ТРЕЙД ЛТД" про витребування доказів від 08.07.2024 залишено без розгляду.

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" про витребування доказів від 11.11.2024 відмовлено.

Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні на 27.11.2024.

27.11.2024 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив, надав клопотання про доручення доказів до матеріалів справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

27.11.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості за договором від 20.07.2017 №6/2017/КЕВ та істотне порушення останнім умов договору в частині оплати наданих послуг.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління не надало належних та достовірних доказів надання йому послуг за договором № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017.

Відповідач стверджує, що матеріали справи не містять жодного завдання Товариства з обмеженою відповідальністю УКР-ТРЕЙД ЛТД для Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (п.1.4.), оскільки Відповідачем не складалися та на адресу Позивача не направлялися.

Також, на думку відповідача, матеріали справи не містять жодного повідомлення від Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління про неможливості в передбачений Договором строк надати Послуги.

Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю УКР-ТРЕЙД ЛТД не відомо чи мало Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління технічну можливість надання послуг з урахуванням наявного персоналу, кваліфікації, часу та місця її здійснення, обладнання, сировини та матеріалів, необхідних для виконання такої операції.

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що ТОВ Укр-трейд ЛТД не підписував акти наданих послуг, які йому направлялися КЕВ м. Дніпро. Проте, ТОВ Укр-трейд ЛТД здійснював оплату послуг в подальшому; з моменту укладання Договору ТОВ Укр-трейд ЛТД жодного разу не звертався з вимогою про його розірвання; у 2019 році звертався до суду з позовом в якому просив визнати недійсним односторонній правочин про відмову від договору №6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року, вчинений Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро та оформлений листом за вих.№455 від 31.01.2019 року про одностороннє дострокове розірвання договору №6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року (справа № 904/2172/19). Вказаний позов було задоволено; звертався до суду з позовом про зобов`язання укласти додаткову угоду (справа № 904/505/19); звертався зі скаргою до Міністерства юстиції України про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за третіми особами.

Позивач зазначив, що виконував умови Договору, повідомлень про неможливість надання послуг відповідно до п. 3.1.3 не направляв.

Згідно з п. 4.1.3. Договору Сторона -2 зобов`язана при неможливості в передбачений цим Договором строк надати підтримку, що визначена п. 1.3 договору на протязі 48 годин, письмово повідомити про це Сторону-1.

Позивач таких повідомлень від ТОВ Укр-трейд ЛТД не отримував.

Також ТОВ Укртрейд-ЛТД жодного разу не повідомляв КЕВ м. Дніпро про неотримання ним послуг.

Щодо посилання Відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3057/23 позивач зазначив, що воно не може бути враховане, оскільки не стосується предмета спору по даній справі.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Відповідач зазначив, що у відповіді на відзив Позивач не надав ніякої інформації стосовно наявності у нього у 2017-2023 роках технічної можливості надання послуг для виконання умов договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017, а саме наявного персоналу, кваліфікації, часу та місця її здійснення, обладнання, сировини та матеріалів, необхідних для виконання послуг.

ПОЯСНЕННЯ ПОЗИВАЧА.

З моменту укладання Договору ТОВ Укр-трейд ЛТД жодного разу не звертався з вимогою про розірвання Договору. Вказану обставину не заперечує Відповідач.

У 2019 році ТОВ Укр-трейд ЛТД звертався до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним односторонній правочин про відмову від договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року, вчинений Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро та оформлений листом за вих.№455 від 31.01.2019 року про одностороннє дострокове розірвання договору №6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року (справа № 904/2172/19). Вказаний позов було задоволено та визнано недійсним односторонній правочин про відмову від договору №6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року, вчинений Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро та оформлений листом за вих.№455 від 31.01.2019 року про одностороннє дострокове розірвання договору №6/2017/КЕВ від 20.07.2017 року.

Відповідач не повідомляв про неотримання ним послуг.

КЕВ м. Дніпро отримав від ТОВ Укр-трейд ЛТД листи від 08.12.2021 (вх. № 9954 від 08.12.2021), від 08.12.2021 (вх. № 9955 від 08.12.2021), вих. № 01/01-22 від 11.01.2022 (вх. № 42 від 11.01.2022), вих. № 11/12-2021 від 17.12.2021 (вх. № 10101 від 17.12.2021).

Вказане листування підтверджує по-перше отримання Відповідачем актів наданих послуг, по-друге виконання договору.

Відповідач у своїх листах не заперечував факт отримання послуг, а лише не погоджувався з площею земельної ділянки на якій вони надавалися.

Позивач зазначив, що КЕВ м. Дніпро на підставі Державного акту на право користування серія Б № 020061 від 1988 року належить право користування земельною ділянкою, на якій надавалися послуги.

Вказаний державний акт не скасований та ніким не оспорюється.

Право безстрокового користування КЕВ м. Дніпро вищезазначеною земельною ділянкою не припинялося.

Позивач вказує, що на земельну ділянку з 19.07.2019 по 06.02.2020 було зареєстровано право оренди за третіми особами.

На думку позивача, право користування та право оренди є відмінними речовими правами.

Матеріали справи не містять доказів припинення права користування на земельну ділянку за КЕВ м. Дніпро у період з 19.07.2019 по 06.02.2020.

Станом на 19.07.2019 на земельній ділянці вже було надано Відповідачу послуги з вирощування сільськогосподарської продукції і мались посіви сільськогосподарських рослин, що унеможливлювало використання земельної ділянки іншими особами.

Крім того, у скарзі ТОВ Укр-трейд ЛТД до Міністерства юстиції від 27.01.2020 зазначено, що товариство дізналося про порушення прав з інформаційної довідки 16.12.2019, тобто більше ніж через п`ять місяців після внесення незаконного запису до Державного реєстру речових прав.

А також у скарзі ТОВ Укр-трейд ЛТД зазначено, що реєстрація права оренди порушує права товариства, якому надаються на зазначеній земельній ділянці послуги за Договором.

Позивач звертає увагу, що внесення запису про право оренди за третіми особами ще не свідчить про використання даної земельної ділянки третіми особами. Матеріали справи не містять доказів користування земельною ділянкою іншими особами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у справі є стягнення з Відповідача на користь Позивача спричиненої майнової шкоди (упущеної вигоди), чинення перешкод в користування майном, розташованим на території центрального ринку м. Дніпро "Озерка" за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2, шляхом його використання у торгівельній діяльності

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, 20.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" (сторона-2) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро (сторона-1) було укладено договір № 6/2017/КЕВ (далі - договір).

З метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин та підрозділів ЗСУ, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпро, наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України сторони дійшли згоди про те, що цей договір є змішаним у розумінні ст.ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України.

В порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1 зобов`язується за умови сприяння та підтримки сторони-2 протягом визначеного в договорі строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (визначеної згідно Переліку видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, установам Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25-07.2000 № 1171 (зі змінами) на земельній ділянці, що є власністю Держави та знаходиться в користуванні квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро на підставі державного акту на право користування землею серія Б № 020061 від 1988 року стороні 1, а сторона-2 зобов`язується вчасно оплачувати надані послуги згідно умов цього договору стороні 1 (далі за текстом - послуги). Загальна орієнтовна площа, на якій буде здійснюватися надання послуг становить 735,2000 га, згідно акту обстеження земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору, загальна площа підлягає уточненню після розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Про готовність земельної ділянки до використання за цим договором складаються акти обстеження земельної ділянки, які є невід`ємною частиною договору, та є підставою для початку відліку періоду надання послуг і здійснення розрахунків за них за цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору сторони у цьому договорі погодились із тим, що вони мають наступні цілі, які сформовані виключно на їх волевиявленні:

а) обробіток землі для вирощування сільськогосподарської продукції, розподіл праці та спеціалізація виробництва при вирощуванні сільськогосподарської продукції;

б) підвищення обсягів виробництва та досягнення економічного ефекту від раціонального використання землі;

в) забезпечення ефективності виробництва шляхом оптимізації витрат на матеріальні ресурси;

г) збільшення гнучкості виробництва та збуту у відповідності до вимог ринку;

д) швидке освоєння нової продукції, яка користуються попитом на ринку.

Послуги передаються стороною-1 стороні-2 на підставі акту прийому-передачі послуг. Акт приймання-передачі послуг складається після фактичного отримання послуг, а помісячна оплата за послуги здійснюється відповідно до розділу 2 (два) даного договору, в тому числі до складання акту прийому передачі наданих послуг (п. 1.5. договору).

Строки та способи передачі стороною-1 послуг стороні-2 визначаються за домовленістю сторін (п. 1.6. договору).

Сторони дійшли згоди, що право власності на сільськогосподарську продукцію, отриману в результаті надання послуг стороною-1, належить стороні-2 (п. 1.7. договору).

Згідно з п. 2.1. договору для цілей, зазначених у пункті 1. цього договору, сторони домовилися про наступне:

Відносини сторін за цим договором спрямовані на надання послуг з взаємної підтримки та допомоги в щоденній діяльності (п. 2.1.1. договору).

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна послуг з урахуванням вимог цього договору, кон`юнктури ринку та сплати встановлених законодавством податків, інших обов`язкових платежів і зборів та є звичайною ціною в розумінні Податкового кодексу України (п. 2.1.2. договору).

Грошова сума, яку сторона-2 перераховує стороні-1 за надані послуги складає 220 5600 грн. 00 коп. на рік, в т.ч. ПДВ 367600 грн. 00 коп., із розрахунку 3 000 грн. 00 коп. за 1 га площі земель, на яких надаються послуги. Загальна сума підлягає уточненню з урахуванням даних технічної документації із землеустрою, щодо фактичної площі земельних ділянок, на яких будуть надаватися послуги. Грошова сума, яка підлягає оплаті не залежить від розміру отриманого доходу сторони-2 за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції, отриманого за результатами послуг, наданих за дим договором (п. 2.1.3. договору).

Обчислення розміру плати за послугу здійснюється з урахуванням індексації. Розмір плати послуги визначається шляхом коригування розміру плати послуги за базовий рік (перший рік) на сумарний індекс інфляції за період з першого числа фактичного року за договором до останнього числа фактичного кожного року за договором. Плата за послуги за кожен наступний фактичний рік за договором визначається шляхом коригування плати за послугу за попередній фактичний рік за договором на індекс інфляції на минулий рік за наступний фактичний рік (п. 2.1.4. договору).

Відповідно до п. 2.1.5. договору нарахування та оплата за послуги проводиться наступним чином:

- у серпні 2017 року - 254 948 гривень 39 коп. (в тому числі: 71148 гривень 39 коп. - сума оплати за липень пропорційно кількості днів дії договору; 183 800 гривень 00 коп. - сума оплати за серпень).

- у вересні 2017 року - 53 627 гривень 09 коп. (часткова сума оплата за вересень 2017 року) з подальшою сплатою повної суми разом з індексацією у жовтні 2018 року. Кінцева сума оплати за жовтень 2017 року вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати 130 172 гривні 91 коп. на сумарний індекс інфляції за період з вересня 2017 року по жовтень 2018 року.

- у жовтні 2017 року - квітні 2018 року - по 10 000 гривень 00 коп. щомісячно. Сплата повної суми здійснюється у листопаді 2018 року. Кінцева сума оплати за відповідний місяць цього періоду вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати за кожен місяць у сумі 173 800 гривень 00 коп. на сумарний індекс інфляції за період з місяця, за який здійснюється оплата, по листопад 2018 року.

- у травні 2018 року - вересні 2018 року - по 30 000 гривень 00 коп. щомісячно. Сплата повної суми здійснюється у листопаді 2018 року. Кінцева сума оплати за відповідний місяць нього періоду вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати за кожен місяць у сумі 153 800 гривень 00 коп. на сумарний індекс інфляції за період з місяця, за який здійснюється оплата, по листопад 2018 року.

Крім того, з жовтня 2018 року, здійснюється щомісячна плата (до 10 числа місяця, що передує розрахунковому) рівними частинами (із розрахунку 1/12 від суми договору), що складає 183 800 гривень 00 коп., на рахунок сторони 1 з коригуванням сум згідно з п. 2.1.4. даного договору.

Сторона - 2 сплачує (компенсує) земельний податок шляхом щомісячного (до 10 числа поточного місяця) перерахування грошових коштів у розмірі, що зазначений у звітній декларації про сплату земельного податку та уточнюючої декларації (у разі її подання) у поточному році. Компенсація земельного податку не є базою для нарахування ПДВ. У разі несвоєчасної сплати (компенсації) земельного податку з вини сторони-2, сторона - 2 сплачує (компенсує) стороні - 1 усі пов`язані із несвоєчасною сплатою (компенсацією) земельного податку штрафні санкції, інші обов`язкові платежі, передбачені законодавством України (п. 2.1.6. договору).

Одностороннє дострокове розірвання договору можливе лише за ініціативи сторони-1. Одностороннє розірвання договору здійснюється в позасудовому порядку без підписання сторонами додаткової угоди. У цьому випадку договір є розірваним через 30 (тридцять) календарних днів з дати відправлення стороною-1 повідомлення про розірвання договору на адресу сторони-2 (п. 7.8. договору).

Одностороннє дострокове розірвання договору можливе у разі:

невнесення стороною-2 плати, передбаченої п.2.1.3-2.1.6 договору протягом 1 місяця. У разі коли на момент розірвання договору на землях будуть засіяні сільськогосподарські культури, грошові зобов`язання сторони-2 діють до моменту збору урожаю, що підтверджуватиметься підписанням сторонами актів звірки взаєморозрахунків та актів наданих послуг (п. 7.8.1. договору);

не виконання стороною-2 зобов`язань, передбачених п 4.1.10. даного договору. Пунктом 4.1.10 договору передбачено обов`язок сторони-2 підписати акти наданих послуг протягом 10 днів з моменту їх отримання. У випадку ненадання стороною-2 обгрунтованої відмови від їх підписання дані акти вважаються дійсними (п. 7.8.2. договору);

порушення умов договору стороною-2 (п. 7.8.3. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання уповноваженими особами та скріплення печатками сторін (п. 7.1. договору).

Договір укладений строком до 31.12.2024 з обов`язковим підписанням сторонами актів наданих послуг, що підтверджують виконання зобов`язань за цим договором (п. 7.2. договору).

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" звернулося до господарського суду до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро з позовом про внесення змін до договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 шляхом підписання додаткової угоди (справа № 904/505/19). Звернення з таким позовом було обґрунтовано тим, що відповідач не зміг виконати взяті на себе зобов`язання щодо надання позивачу земельної ділянки розміром 735,2 га. Актом обстеження було виявлено, що значна частина земельної ділянки потрапляє під обстріли під час проведення навчань на 239 загальновійськовому полігоні військовою частиною НОМЕР_1 . Відтак, обіцяні 735,2 га землі містять не розірвані боєприпаси, які потенційно загрожують життю та здоров`ю працівників позивача.

Господарський суд, вирішуючи спір у справі №904/505/19, зазначив, що відповідно до підписаної сторонами Додаткової угоди №1 від 01.10.2018 загальна орієнтовна площа земельної ділянки, на якій буде здійснюватися надання послуг становить 130,0000 га, згідно схеми розташування земельної ділянки та Акту обстеження земельної ділянки, які є невід`ємною частиною договору. Площа земельної ділянки підлягає уточненню та збільшенню по мірі обробки та підготовки (розмінування території від боєприпасів та очищення від сторонніх об`єктів) до надання послуг.

Про готовність земельної ділянки до використання за цим договором складаються Акти обстеження земельної ділянки та схеми розташування земельної ділянки, які є невід`ємною частиною договору, та є підставою для початку відліку періоду надання послуг і здійснення розрахунків за них за цим договором.

Якщо Акт не підписаний, сторони погоджуються, що надання послуг здійснюється на земельній ділянці площею, в межах і за розташуванням ділянки, які визначалися у попередньому році".

У справі № 904/505/19 було прийнято рішення господарського суду, яким зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" Додаткову угоду до Договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 на наступних умовах:

"2.1.3. Грошова сума, яку Сторона-2 перераховує Стороні-1 за надані послуги складає 390 000,00 грн. (триста дев`яносто тисяч гривень 00 копійок) на рік, в т.ч. ПДВ 65 000 грн. 00 коп. (шістдесят п`ять тисяч грн.), із розрахунку 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень 00 копійок) за 1 га площі земель, на яких надаються Послуги. Загальна сума підлягає уточненню з урахуванням даних технічної документації із землеустрою, щодо фактичної площі земельних ділянок, на яких будуть надаватися Послуги. Грошова сума, яка підлягає оплаті не залежить від розміру отриманого доходу Сторони-2 за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції, отриманого за результатами Послуг, наданих за цим договором".

"2.1.5. Нарахування та оплата проводиться наступним чином:

у серпні 2017 року - 45 080,65 (сорок п`ять тисяч вісімдесят гривень 65 копійок), в тому числі - 12 580,65 (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят гривень 65 копійок) сума оплати за липень 2017 року пропорційно кількості днів дії договору, та 32 500,00 (тридцять дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) сума оплати за серпень 2017 року;

у вересні 2017 року - 9 482,48 грн. (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 48 копійок) (часткова сума оплати за вересень 2017 року) з подальшою сплатою повної суми разом з індексацією у жовтні 2018 року. Кінцева сума оплати за жовтень 2017 року вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати 23 017,52 грн. (двадцять три тисячі сімнадцять гривень 52 копійки) на сумарний індекс інфляції за період з вересня 2017 року по жовтень 2018 року;

у жовтні 2017 року - квітні 2018 року - по 1 768,23 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят вісім гривень 23 копійки) щомісячно. Сплата повної суми здійснюється у листопаді 2018 року. Кінцева сума оплати за відповідний місяць цього періоду вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати за кожен місяць у сумі 30 731,77 грн. (тридцять тисяч сімсот тридцять одна гривня 77 копійок) на сумарний індекс інфляції за період з місяця, за який здійснюється оплата, по листопад 2018 року;

у травні 2018 року - вересні 2018 року - по 5 304,68 грн. (п`ять тисяч триста чотири гривні 68 копійок) щомісячно. Сплата повної суми здійснюється у листопаді 2018 року. Кінцева сума оплати за відповідний місяць цього періоду вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати за кожен місяць у сумі 27 195,32 грн. (двадцять сім тисяч сто дев`яносто п`ять гривень 32 копійки) на сумарний індекс інфляції за період з місяця, за який здійснюється оплата, по листопад 2018 року.

Крім того, з жовтня 2018 року здійснюється щомісячна плата (до 10 числа місяця, що передує розрахунковому) рівними частинами (із розрахунку 1/12 від суми договору), що складає 32 500,00 (тридцять дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) на рахунок Сторони 1 із коригуванням сум, згідно з п. 2.1.4. даного Договору".

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2019, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 06.11.2019, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 у справі №904/505/19 залишено в силі.

Відповідно до ч.4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання цього рішення господарського суду у справі № 904/505/19, сторони дійшли взаємної згоди з 20.07.2017 внести зміни до пунктів 2.1.3, 2.1.5, договору та виклали їх в редакції, зазначеній в рішенні суду.

Додаткова угода № 2 від 10.03.2020 є невід`ємною частиною договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017.

В подальшому відповідач оскаржив Додаткову угоду № 2 від 10.03.2020 до господарського суду Дніпропетровської області, просив визнати її недійсною (ухвала про відкриття провадження у справі № 904/4505/20 від 08.09.2020). Станом на дату розгляду даної справи Додаткова угода № 2 від 10.03.2020 недійсною не визнана.

19 липня 2017 року сторонами складено та підписано Акт обстеження земельної ділянки загальною площею 735,2000га за адресою Новомосковський район, с. Знаменівка (колишній військовий радгосп "Поляна") (а.с.142 т.1).

Як зазначено в Акті, при обстеженні встановлено, що земельна ділянка не використовується за призначенням-не обробляється, відсутнє механічне або ручне оброблення, забур`янена полинолистною та звичайною амброзією, осотом та іншими бур`янами, присутня поросль зелених насаджень лісосмуги.

02.10.2018 позивач направив начальнику Східного територіального КЕУ лист з додатком копією Акту про обстеження земельної ділянки загальною площею 735,2000га за адресою: Новомосковський район, с. Знаменівка (колишній військовий радгосп "Поляна") (а.с.143-144 т.1). Позивач просив погодити внесення змін до договору №6/2017/КЕВ від 20.07.2017 стосовно зменшення площі земельної ділянки з 735,2000га до орієнтовно 170,0000га.

За результатами проведеного 24 вересня 2018 року обстеження земельної ділянки було встановлено, що КЕВ м. Дніпро не вдалось збільшити посівну площу. З вищенаведеного вбачається, що на момент першого обстеження (19 липня 2017 року), розмір земельної ділянки придатної для спільного обробітку також не перевищував 170,0 га.

01.11.2018 начальником КЕВ м. Дніпро було затверджено Акт обстеження земельної ділянки загальною площею 735,2000га за адресою: Новомосковський район, с. Знаменівка (колишній військовий радгосп "Поляна"), а.с.103 т.1. Згідно цього Акта встановлено, що з використанням мірної стрічки було проведено обміри земельної ділянки та встановлено, що для спільного обробітку неможливо використовувати земельну ділянку орієнтовною площею 170,000га, тому є необхідність зменшення площі згідно договору.

Будь-яких інших Актів обстеження земельної ділянки Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро та Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" до Договору № 6/2017/КЕВ від 20 липня 2017 року не підписували.

Таким чином, жоден з двох Актів не містить інформації про готовність земельної ділянки площею 735,2 га до використання - надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції.

01.10.2018 сторони уклали Додаткову угоду б/н (а.с.141 т.1) (у дод. Угоді зазначено 01.11.2018, а.с. 104 т.1), відповідно до змісту якої загальна орієнтовна площа земельної ділянки, на якій буде здійснюватися надання Послуг становить 130 га, згідно Схеми розташування земельної ділянки та Акту обстеження земельної ділянки, які є невід`ємною частиною Договору. Площа земельної ділянки підлягає уточненню та збільшенню по мірі обробки та підготовки (розмінування території від боєприпасів та очищення від сторонніх об`єктів) до надання Послуг.

Про готовність земельної ділянки до використання за цим Договором складаються Акти обстеження земельної ділянки та Схеми розташування земельної ділянки, які є невід`ємною частиною Договору, та є підставою для початку відліку періоду надання Послуг і здійснення розрахунків за них за цим Договором.

Якщо Акт не підписаний, Сторони погоджуються, що надання послуг здійснюється на земельній ділянці площею, в межах і за розташуванням ділянки, які визначались у попередньому році.

Таким чином, з огляду на необхідність здійснення комплексу робіт з розмінування території від боєприпасів та очищення від сторонніх об`єктів, Сторони погодили зменшення площі земельної ділянки на якій передбачається надання Стороною-1 Стороні-2 зазначених Послуг до 130 га.

Водночас було встановлено, що готовність земельної ділянки до використання підтверджується відповідним Актом обстеження земельної ділянки та Схемою розташування земельної ділянки.

10 березня 2020 року між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №2 (а.с.59 т.2), згідно якої з жовтня 2018 року здійснюється щомісячна плата (до 10 числа місяця, що передує розрахунковому) рівними частинами (із розрахунку 1/12 від суми договору), що складає 32500,00грн на рахунок сторони -1 із коригуванням сум, згідно з п.2.1.4. договору.

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро пред`явлено відповідачу рахунки на оплату вартості послуг з вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці за договором №6/2017/КЕВ від 20.07.2017:

№65 від 12.06.2018 на суму 30 000,00грн за червень 2018 року;

№72 від 19.07.2018 на суму 30 000,00грн за липень 2018 року;

№74 від 07.08.2018 на суму 30 000,00грн за серпень 2018 року;

№79 від 10.09.2018 на суму 30 000,00грн за вересень 2018 року;

№92 від 10.10.2018 на суму 176 991,93грн за вересень-грудень 2017 року (частково) та за жовтень 2018 року;

№94 від 10.11.2018 на суму 2 522196,99грн;

№100 від 08.12.2018 на суму 183800,00грн за грудень 2018 року;

№6 від 11.01.2019 на суму 183800,00грн. за січень 2019 року;

№12 від 11.02.2019 на суму 183800,00грн. за лютий 2019 року.

Зі змісту наведених рахунків вбачається, що оплата за послуги з вирощування сільськогосподарської продукції нарахована на площу земельної ділянки 735,2га.

10 грудня 2018 року на адресу відповідача направлена претензія №39 за вих. №4677 від 10.12.2018 (а.с.36, т.1) про погашення заборгованості у розмірі 2953115,89грн.

31.01.2019 вих.№455 на адресу відповідача направлено повідомлення про одностороннє дострокове розірвання договору №6/2017/КЕВ від 20.07.2017, мотивоване наявністю заборгованості у розмірі 2 953 115,89грн.

Відповідачем частково сплачена заборгованість за спірним договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку: від 15.01.2018 на суму 20 000,00грн.від 19.02.2018 на суму 10 000,00грн., від 21.03.2018 на суму 10 000,00грн, від 26.04.2019 на суму 10 000,00грн, від 10.05.2019 на суму 30 000,00грн (а.с.46), від 27.06.2019 на суму 14 000,00грн., від 07.08.2019 на суму 46 000,00грн, від 03.09.2019 на суму 30 000,00грн.

Також матеріали справи містять розрахунок компенсації земельного податку за адресою Знаменівка на загальну суму 59723,85грн за період з січня 2018 року по грудень 2018 року.

Згідно Плану фактичного землекористування площа земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Знаменівка сільська рада складає 141,3933га (складений інженером геодезистом О.В.Піцик Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоленд 2000").

23.05.2019 за результатами огляду земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Знаменівка складено акт обстеження (а.с.154-158 т.1). Згідно висновку комісії, оброблення земельної ділянки провадиться припустимо представниками ТОВ "Укр-Трейд ЛТД".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про розірвання договору від 20.07.2017 № 6/2017/КЕВ та стягнення заборгованості на загальну суму 1 364 069,06 грн. за Договором про надання за плату послуг з вирощування сільгосппродукцї на земельній ділянці, що є власністю держави та надана позивачу в постійне користування на підставі Державного акту на право користування серія Б № 020061 від 1988 року

Як зазначив у своїй постанові від 09.05.2024 по цій справі Верховний Суд, Суд, частково погоджуючись з доводами скаржника стосовно необхідності врахування умов Договору зазначає, що, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору, з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання тощо.

Верховний Суд виходить з того, що одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України полягає у наданні сторонам права на власний розсуд реалізувати: 1) можливість укласти договір або утриматися від укладення договору; 2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Втім, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо: 1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; 2) заборона випливає із змісту акта законодавства; 3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Під вимогами положень актів цивільного законодавства, від яких сторони в договорі не можуть відступити, слід розуміти імперативні приватно-правові вимоги.

Разом з цим законодавець у статті 628 Цивільного кодексу України не пропонує чіткого визначення змішаного договору, а лише передбачає можливість укладення сторонами договору, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) та вказав, що до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Слід відзначити, що у цивілістичній доктрині визначається, що елементи різних договорів можна звести до таких: 1) елементи різних договорів - це не окремі ізольовані обов`язки у змісті договору, а певна їх сукупність, характерна для відповідного договору; 2) системні ознаки, які обумовлюють виокремлення того чи іншого договору; 3) всі імперативні правила, які стосуються договору (істотні умови та умови, які відображають специфіку договору); 4) поєднання змісту різних договорів.

Специфіка змішаних договорів полягає в тому, що вони включають в договірну конструкцію елементи саме різних договорів (наприклад, договір поставки обладнання з елементами надання послуг щодо встановлення відповідного обладнання), адже до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З посиланням на умови Договору скаржник зазначає про те, що позивач зобов`язався за умови сприяння та підтримки відповідача протягом визначеного у Договорі строку надавати за плату відповідачу послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, що є власністю Держави та знаходиться в користуванні позивача на підставі державного акта на право користування землею, а відповідач зобов`язався вчасно оплачувати надані послуги згідно з умовами цього договору.

У зазначеному аспекті Верховний Суд звертається до правової позиції, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 зі справи № 910/1248/23, згідно з якою об`єднана палата виснувала таке.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України послуги розглядаються як окремий вид об`єктів цивільних прав, які відрізняються від інших об`єктів (речей, майнових прав, результатів робіт тощо).

Договір надання послуг передбачає, що одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 901 Цивільного кодексу України договір про надання послуг передбачає наявність завдання від замовника, за яким виконавець надає замовнику послугу, що споживається в процесі вчинення дії чи здійснення певної діяльності. Предметом такого договору є послуга, результат якої є завжди немайновим, хоча може мати речову форму. Послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання.

Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15-ц.

На відміну від послуги, чітко визначеною метою договору оренди є набуття орендарем права користування майном, яке є похідним від права власності та носить матеріальний характер, проявляється у споживанні корисних властивостей речі.

Аналіз наведених положень закону, які визначають суть оренди та послуги, свідчить про те, що договір оренди відрізняється від договору про надання послуг своїм предметом. Зокрема, послуга існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, споживається в процесі вчинення певної діяльності або здійснення певної діяльності, не набуваючи матеріального вигляду. В свою чергу, предметом оренди є майно, тобто об`єкт матеріального світу, що визначений індивідуальними ознаками і є неспоживною річчю, або майнові права, як особливий вид майна.

Суд зазначає, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 923/496/18, від 12.08.2021 у справі № 910/7914/20, від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20.

Визначаючи і вирішуючи питання щодо правової природи Договору, суди зосередились на тому, що укладений сторонами спору Договір є змішаним, водночас суди не з`ясували, елементи яких саме договорів містить такий правочин (послуги, поставка, підряд, оренда тощо) в аспекті встановлення, зокрема, нормативно-правового регулювання, яке має застосовуватись до спірних правовідносин, з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін відповідно до такого правового регулювання.

…. Суд зазначає, що підставою для оплати товарів/робіт/послуг є не саме по собі визначення їх вартості, а встановлення обставин фактичного їх надання, які (обставини) мають бути підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

Для з`ясування правової природи як господарської операції (поставки товарів, виконання робіт, надання послуг тощо), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін у результаті цієї операції (близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 № 910/6986/17, від 30.01.2019 № 911/5358/14).

При цьому з огляду на специфіку послуги як об`єкта господарської операції, судам слід з`ясовувати технічну можливість її надання з урахуванням наявного персоналу, кваліфікації, часу та місця її здійснення, обладнання, сировини та матеріалів, необхідних для виконання такої операції.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 316 Господарський процесуальний кодекс України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже, при новому розгляді справи суд досліджує правову природу спірного договору.

Як вбачається зі змісту умов укладеного 20.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" (сторона-2) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро (сторона-1) договір № 6/2017/КЕВ (далі - договір), з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин та підрозділів ЗСУ, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпро, наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України сторони дійшли згоди про те, що цей договір є змішаним у розумінні ст.ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України.

б) підвищення обсягів виробництва та досягнення економічного ефекту від раціонального використання землі;

в) забезпечення ефективності виробництва шляхом оптимізації витрат на матеріальні ресурси;

г) збільшення гнучкості виробництва та збуту у відповідності до вимог ринку;

д) швидке освоєння нової продукції, яка користуються попитом на ринку.

В постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 918/351/21(918/672/21) викладено наступний правовий висновок:

… 46.При цьому зміст договору як дво- чи багатостороннього правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 Цивільного кодексу України).

47. Тобто правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

48. Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним (ст. 235 Цивільного кодексу України).

49. Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20 та інших, на які посилається прокурор у касаційній скарзі), що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

50. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин….

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ч.1 ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

З метою з`ясування питання, елементи яких саме договорів містить, укладений між позивачем та відповідачем договір від 20.07.2017 №6/2017/КЕВ суд неодноразово ставив відповідне запитання представникам позивача та відповідача, на що і позивачем надана відповідь, що даний договір є змішаним про надання послуг, відповідач вважає, що цей договір є договором про надання послуг.

Суд не погоджується з цим на підставі наступного.

Як вже зазначено вище, за змістом статті 901 Цивільного кодексу України договір про надання послуг передбачає наявність завдання від замовника, за яким виконавець надає замовнику послугу, що споживається в процесі вчинення дії чи здійснення певної діяльності. Предметом такого договору є послуга, результат якої є завжди немайновим, хоча може мати речову форму. Послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ч. 1, 2 ст. 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

У свою чергу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі та зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

В свою чергу, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі).

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом статті 22 Закону України Про оренду землі орендна плата справляється у грошовій формі.

Отже, на відміну від послуги, чітко визначеною метою договору оренди є набуття орендарем права користування майном, яке є похідним від права власності та носить матеріальний характер, проявляється у споживанні корисних властивостей речі.

Таким чином, на відміну від договору послуг, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) у визначений строк та отримання продукції/доходів від такої діяльності.

Цей договір також не можна віднести до договору про спільну діяльність з наступних підстав.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 цього Кодексу умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

А відповідно до ч. 4 ст. 176 ГКУ суб`єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб`єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність.

Однією із таких умов є мета спільної діяльності, яка для володільця земельної ділянки не повинна бути спрямована на передачу земельної ділянки в користування за плату, а максимально має відповідати основній чи пріоритетній в даний момент часу меті його діяльності.

Окрім того, характерною особливістю договору про спільну діяльність, яка відрізняє його від договору оренди, є те, що мета сторін договору про спільну діяльність спрямована в одному напрямку, у той час як за договором оренди сторони діють з протилежними цілями: орендодавець має намір передати землю у володіння і користування та отримати кошти, а орендар самостійно володіти та користуватись землею, сплативши за це кошти.

Отже, в даному випадку, суд зазначає про відсутність спільної мети обробітку земельної ділянки. Виробничий процес обробітку ділянки повністю здійснює ТОВ "Укр-Трейд ЛТД", і йому ж належить зібраний врожай. Водночас, ТОВ "Укр-Трейд ЛТД" за використання земельної ділянки згідно умов договору зобов`язане сплачувати позивачу плату, що в свою чергу свідчить про те, що кожна сторона договору є власником визначеного результату своїх дій. Так, метою укладеного договору для ТОВ "Укр-Трейд ЛТД" виступає обробіток земельної ділянки та отримання врожаю, а для позивача - отримання плати за використання переданої земельної ділянки.

Дослідивши умови договору від 20.07.2017 №6/2017/КЕВ та враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що Договором фактично передбачено виділення в користування земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1. договору, яка належить на праві постійного користування позивачу.

Додатковою угодою від 01.11.2018 до договору сторони внесли зміни у п. 1.1. договору та узгодили, що вони розуміють, що земельна ділянка, вказана у цьому договорі та/або речові права на них відповідачу не передаються.

Суд, вважає, що аналіз тексту та умови спірного Договору від 20.07.2017 №6/2017/КЕВ, дає змогу дійти висновку, що даний договір фактично приховує орендні відносини між сторонами договору.

Так, умовами договору визначений: предмет оренди (п.1.1.) - земельна ділянка що є власністю держави та знаходиться в користуванні квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро на підставі державного акту на право користування землею серія Б № 020061 від 1988 року Стороні-1; отримання земельної ділянки у користування за плату (п.п. 2.1.3, 2.1.6,), строк дії договору (п. 7.2).

Крім того, відповідно до пункту 7.2 Договору строк його дії становить 7 років.

Дана умова узгоджується з положенням ч.3 ст.19 Закону Про оренду землі, яким встановлено, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Таким чином, КЕВ м.Дніпро та ТОВ "Укр-Трейд ЛТД" уклали договір на строк, який встановлений як мінімальний для договору оренди землі сільськогосподарського призначення.

При цьому, як вбачається з п. 2.1. договору для цілей, зазначених у пункті 1. цього договору, сторони домовилися про наступне:

"Відносини сторін за цим договором спрямовані на надання послуг з взаємної підтримки та допомоги в щоденній діяльності (п. 2.1.1. договору).

Грошова сума, яку Сторона-2 перераховує Стороні-1 за надані послуги складає 390 000,00 грн. (триста дев`яносто тисяч гривень 00 копійок) на рік, в т.ч. ПДВ 65 000 грн. 00 коп. (шістдесят п`ять тисяч грн.), із розрахунку 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень 00 копійок) за 1 га площі земель, на яких надаються Послуги. Загальна сума підлягає уточненню з урахуванням даних технічної документації із землеустрою, щодо фактичної площі земельних ділянок, на яких будуть надаватися Послуги. Грошова сума, яка підлягає оплаті не залежить від розміру отриманого доходу Сторони-2 за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції, отриманого за результатами Послуг, наданих за цим договором. (п. 2.1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1.5. договору нарахування та оплата проводиться наступним чином:

Згідно положень п. 3.1. договору, Сторона-1 зобов`язана:

3.1.1. За завданням Сторони-2 та/або за сприяння Сторони-2, визначеного в п. 1.3. цього договору, надавати останньому визначені цим договором та завданням послуги в строки визначені Стороною-2 та погоджені Стороною-1.

3.1.2. Забезпечувати якість наданих послуг відповідно до вимог, які узгоджені Стороною-1 та Стороною-2 (або згідно з вимогами, яким такі послуги повинні звичайно відповідати).

3.1.3. При неможливості в передбачений цим Договором строк надати послуги на протязі 48 годин, повідомити про це Сторону-2.

Пунктом 4.1. встановлено, що Сторона-2 зобов`язана:

4.1.1. Приймати від Сторони-1 послуги, які є предметом цього договору, і оплачувати їх в розмірах, в порядку та строки, передбачені п.п. 2.1.3-2.1.5. цього договору.

4.1.2. Надавати Стороні-1 за її зверненням підтримку та сприяння, що визначені п. 1.3. цього договору. В межах, визначених п. 1.3. договору, проводити догляд за осівами сільгоспкультур (внесення мінералів, добрив та інших засобів захисту рослин, тощо) та підвищення родючості грунтів.

4.1.3. При неможливості в передбачений цим договором строк надати підтримку, що визначена п. 1.3. договору на протязі 48 годин, письмово повідомити про це Сторону-1.

4.1.4. Забезпечити підбір, підготовку персоналу та оплату його праці під час надання послуг, визначених п. 1.3. договору.

4.1.5. Належним чином виконувати умови цього договору.

4.1.6. Своєчасно здійснювати оплату за надані стороною-1 послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

4.1.7. Своєчасно компенсувати Стороні-1 витрати понесені по сплаті земельного податку в порядку та на умовах, визначених цим договором.

4.1.8. Дотримуватись та виконувати норми чинного законодавства.

4.1.9. Дотримуватись законодавства про охорону довкілля.

4.1.10. Підписувати акти наданих послуг протягом 10 днів з моменту їх отримання. У випадку не надання Стороною-2 обґрунтованої відмови від їх підписання дані акти вважаються дійсними.

4.1.1.11. Відшкодовувати Стороні-1 збитки, втрачену вигоду, нанесену шкоду, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання Стороною-2 взятих на себе обов`язків за цим договором.

При цьому, суд звертає увагу, що повний цикл вирощування зернових та технічних культур умовами договору покладається виключно на Сторону-2. До обов`язків Сторони-1 відносяться тільки передача під обробку земельної ділянки.

Пояснити суду або надати докази в підтвердження того, які саме послуги виконувались або повинні були виконуватись, КЕВ м. Дніпро протягом спірного періоду представник позивача не зміг, зазначивши, що ним здійснювалися лише обміри земельної ділянки.

Однак, в даному випадку, цей обмір є необхідною дією для встановлення розміру земельної ділянки, яка передається в користування іншій особі та визначення плати за її користування, яка розраховується виходячи з площі земельної ділянки (що й було неодноразово зроблено позивачем протягом дії спірного договору), та не може бути послугою, наданою позивачем в рамках цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, хоча спірна земельна ділянка і не передавалася ТОВ "Укр-Трейд ЛТД" за актом-приймання передачі, проте з Договору вбачається, що всі послідовні дії, які починаються від укладення Договору, а саме: виконання сільськогосподарських робіт на земельній ділянці, використання повного комплексу робіт з вирощування сільськогосподарських культур, збору вирощеної продукції, свідчать про те, що земельна ділянка передана у користування Відповідача, який отримав її без достатньої і законної правової підстави.

Також слід зазначити, що незважаючи на те, що Положення Договору від 20.07.2017 №6/2017/КЕВ не містять всіх істотних умов, визначених статтею 15 Закону України Про оренду землі, згідно висновків Верховного Суду, неодноразово викладених ним у постановах КГС ВС від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 05.04.2018 у справі № 916/695/17, від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 29.09.2022 у справі №918/351/21 відсутність істотних умов договору оренди землі та підписаного між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Тобто, відсутність у спірному правочині викладення усіх істотних умов, необхідних для договору оренди, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування.

Водночас право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч.1 ст.92 ЗК України).

У відповідності до вимог ст.13 ЗК України, ст.ст.9, 14 Закону України Про Збройні Сили України землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, зокрема земельних ділянок, відносяться до повноважень Кабінету Miністрів України.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

На розвиток наведеної норми Земельного кодексу України прийнято Закон України Про використання земель оборони, ст.2 якого встановлено, що військові частини та установи зобов`язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про використання земель оборони визначено, що військові частини можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування, за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 117 Конституції України та статтею 49 Закону №794 встановлено, що Уряд в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання; акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України.

Таким чином, прийняття актів Кабінету Міністрів України, внесення до них змін, відновлення їх дії тощо відноситься до виключної компетенції уряду.

Отже, порядок надання військовими частинами дозволів фізичним і юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби та заготівлі сіна на землях оборони, наданих військовим частинам у постійне користування стосується обов`язків Кабінету Міністрів України.

На час укладання спірного договору, Кабінетом Міністрів України не визначений порядок використання земель оборони в господарських цілях.

У Рішенні від 12.02.2002 №3 рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх суб`єктів правовідносин (абз.4 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини рішення).

Окрім того, в Рішенні Конституційного Суду України від 11.11.2008 №25-рп/2008 (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини) зазначено, що правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном (землею) визначаються законом.

Збройні Сили України перебувають у підпорядкуванні Міністерства оборони України, яке згідно ст.10 Закону України Про Збройні Сили України забезпечує їх життєдіяльність, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Згідно п.п.1, 2 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26.11.2014 (надалі - Положення), Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.

Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Міноборони у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до п.п.3)-5) п.5 Положення, Міноборони з метою організації своєї діяльності, зокрема: організовує планово-фінансову роботу в апараті Міноборони, на підприємствах, в установах і організаціях, які належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, державних фінансових і матеріальних ресурсів, усунення недоліків і порушень, виявлених органами державного фінансового контролю та правоохоронними органами; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, контроль за цільовим використанням державних коштів, які передбачено для реалізації проектів, виконання програм, зокрема міжнародних.

Враховуючи, що відповідно до ст.4 Закону України Про використання земель оборони порядок надання військовими частинами дозволів фізичним і юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби та заготівлі сіна на землях, наданих їм у постійне користування, має бути визначений Кабінетом Міністрів України, суд вважає, що саме на Кабінет Міністрів України як на вищий орган виконавчої влади Конституцією та законами України покладено повноваження, зокрема, стосовно підзаконного регулювання порядку використання земель оборони, тому заміна такого порядку нормативними документами Міністерства оборони України не може вважати належним врегулюванням даних правовідносин.

Вказаний висновок суду ґрунтується, у тому числі, на правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постанові від 21.07.2020 у справі №815/1784/18, відповідно до якої для цілей одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності військові частини вправі здійснювати господарську діяльність, у тому числі шляхом укладення з фізичними та юридичними особами відповідних договорів з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, наданих військовим частинам у постійне користування. При цьому порядок укладення таких договорів і надання дозволів фізичним та юридичним особам на використання земель оборони у сільськогосподарських цілях має визначатися Кабінетом Міністрів України. Отже, залучення уряду до розгляду справи зумовлено тим, що на Кабінет Міністрів України як на вищий орган виконавчої влади Конституцією та законами України покладено повноваження, зокрема, стосовно підзаконного регулювання порядку використання земель оборони, тож, відповідно, рішення у цій справі стосується обов`язків уряду щодо здійснення такого регулювання.

Отже, чинним на момент укладення спірного договору законодавством було передбачено, що військові частини мають, за наявності погодження відповідного органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією землею, право надавати дозвіл фізичним та юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, що належать до категорії земель оборони. Між тим відсутність порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, унеможливлювала реалізацію такого права.

Обсяг прав землекористувачів закріплений у ст.95 ЗК України та передбачає, зокрема, право: - самостійно господарювати на землі; - власності на посіви і насадження сільськогоспо-дарських та інших культур, - на вироблену продукцію тощо.

Як встановлено вище, відповідач є постійним користувачем земельних ділянок загальною площею 735,2000 га на підставі державного акту на право користування землею серія Б № 020061 від 1988 року

Однак положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державною на здійснення таких функцій. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18 та від 19.06.2019 у справі № 920/22/18.

На цьому наголошував і Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками (№ 1-17/2005): власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі в частині передачі земель у суборенду за згодою власника). Натомість постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Це свідчить про те, що постійні землекористувачі не можуть на власний розсуд передати іншій особі отриману ними земельну ділянку (наприклад, в оренду, на умовах емфітевзису, суперфіцію тощо). Такий висновок випливає, зокрема, з ч.1 ст.1021 ЗКУ, згідно з якою право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб. Подібну норму містить і стаття 4 Закону про оренду землі, відповідно до якої орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради, а орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, органи виконавчої влади, які згідно із законом передають земельні ділянки у власність або користування.

У розділі ІІІ "Права на землю" Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік правових титулів щодо земельних ділянок, до яких, зокрема, належить право власності на земельні ділянки та право користування ними, в тому числі право постійного користування.

За змістом статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Крім того, правовий статус постійних землекористувачів визначається статтями 92, 95, 96 Земельного кодексу України, якими не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування. Подібна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17.

Відповідно до правових позицій, сформованих Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18 державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Отже, оскільки КЕВ м. Дніпро, як постійний користувач земельної ділянки державної власності не наділений правом передавати її іншим особам, зокрема в оплатне користування (оренду), укладення спірного договору, який фактично є договором оренди землі, суперечить наведеним вимогам земельного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Згідно статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Встановлення обставин, передбачених ст. 235 Цивільного кодексу України не є підставою для визнання недійсним укладеного правочину, а кваліфікує дійсний зміст спірного правочину, тобто не передбачає в якості правових наслідків удаваного правочину визнання останнього недійсним, а відзначає, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, при цьому законність дійсно укладеного правочину розглядається відповідно до підстав, вказаних у статтях 203, 215 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у своїх постановах від 02.02.2022 у справі №927/1099/20 та від 03.11.2021 у справі №918/1226/20 зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один удаваний, а інший той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Така ж правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17, від 07.06.2022 у справі № 904/6385/20, від 05.06.2024 у справі № 917/1550/21, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, Центральним апеляційним господарським судом в постановах від 20.06.2024 у справі № 904/653/24, від 14.09.2023 у справі № 904/3473/22, , від 30.11.2021 у справі № 904/6385/20.

Проте, як встановлено відповідно до оспорюваного договору позивач фактично передав відповідачу земельну ділянку, що відноситься до земель оборони, без рішення (погодження) відповідних посадових осіб Міністерства оборони України та органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади.

Як вже зазначалось вище, зміст договору та його правова природа, що не залежить від його назви, відповідає саме змісту договору оренди, визначеному статтею 12 Закону України "Про оренду землі", згідно якої договір оренди землі визначений як угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк, та відповідає фактичним правовідносинам сторін, отже назва договору не змінює суті останніх, тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносин у сфері оренди землі.

Суд зазначає, що відсутність ознак удаваності правочину не перешкоджає суду дослідити договір, що був предметом позову на предмет його дійсності, виходячи з наведених позивачем підстав.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах ОП КЦС ВС від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, від 13.03.2023 у справі № 398/1796/20 від 9.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц, від 13.03.2023 у справі № 398/1796/20 в частині твердження: "Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає".

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що станом на дату укладання спірного Договору законодавство не надавало квартирно-експлуатаційному відділу м. Дніпро Міністерства оборони України право передавати землю в оренду (суборенду), при цьому будь-якого рішення щодо земельної ділянки, розташованої на території військової частини, оренда якої фактично була предметом спірного договору, не приймалось, спірний договір був укладений з порушеннями встановленого законодавством порядку, тобто положення укладеного сторонами Договору не відповідають положенням законодавства про оренду земельної ділянки та порядку розпорядження землями оборони, що свідчить про те, що сторонами укладено удаваний правочин (змішаний договір про надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції), який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони вчинили насправді - договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що:

- зміст Договору від 20.07.2017 №6/2017/КЕВ свідчить про те, що саме ТОВ "Укр-Трейд ЛТД" (як орендар) за плату виконує весь обсяг сільськогосподарських робіт на земельній ділянці (із використанням власної техніки, паливно-мастильних і насіннєвих матеріалів, із залученням власних працівників та власної спецтехніки) та отримує у свою власність сільськогосподарську продукцію, вирощену на земельній ділянці позивача,

- при цьому не відбувається ані безпосереднього вирощування позивачем сільськогосподарської продукції на належній йому земельній ділянці, ані набуття ним у власність сільськогосподарської продукції, вирощеної на ній, натомість ТОВ "Укр-Трейд ЛТД" фактично отримало від позивача право обробітку спірної земельної ділянки у відповідний період із отриманням у власність вирощеного на них врожаю, а оплата, встановлена умовами договору за своєю суттю є винагородою за використання земельної ділянки для вказаної діяльності (орендною платою),

- позивачем за спірним Договором не було дотримано встановленого нормами земельного законодавства порядку щодо передачі в оренду земельної ділянки державної форми власності, переданої йому в постійне користування, тому такі правочини суперечать актам законодавства.

Отже зі змісту частин 1 та 2 статті 228, статі 761 ЦК України у контексті спірних правовідносин можна дійти висновку, що у разі розпорядження майном шляхом передання його в оренду з порушенням публічного порядку настають наслідки, передбачені частиною 2 статті 228 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи повноважний орган не приймав рішення про передачу в оренду земельної ділянки, а тому законні підстави для укладення спірного договору у позивача були відсутні.

Враховуючи відсутність рішення органу, уповноваженого на укладення договорів оренди земельних ділянок, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, господарський суд дійшов висновку про те, що вищезазначений договір порушує публічний порядок, оскільки вони укладений всупереч інтересам територіальної громади, отже, був спрямований на незаконне заволодіння майном цієї територіальної громади , а тому такі договір є нікчемним.

При цьому нікчемний договір не породжує жодних правових наслідків, зокрема, не надає майнових прав на земельні ділянки, а від підписання нікчемного договору жодних прав у їх сторін не виникло.

З огляду на те, що спірний договір не є договором про надання послуг, а є прихованим договором оренди земельної ділянки, проте позивачем не було дотримано істотних умов та порядку укладення договору оренди землі, визначених Цивільним та Земельним кодексами України, Законом України Про оренду землі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за нікчемним договором та його розірвання.

Враховуючи викладені висновки, суд не досліджує можливість чи відсутність можливості виконання цього договору сторонами.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. ст. 73, 74, 77-79, 86, 129, 233, 236-241, 247, 252, 326 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" про стягнення 1 364 069,06 грн. та розірвання договору відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.12.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко


Суд	Господарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	27.11.2024
Оприлюднено	06.12.2024
Номер документу	123495592
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг

Колос І.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 27.11.2024 по справі 904/1664/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/1664/19

Рішення від 27.11.2024

Рішення
від 27.11.2024 по справі 904/1664/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ