Рішення

від 17.12.2024 по справі 904/1664/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024м. ДніпроСправа № 904/1664/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., , за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД"

про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13, ідентифікаційний код 08004581)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" (51800, Дніпропетровська область, Петриківський район, село Сотницьке, вул. Центральна, буд. 6 А, ідентифікаційний код 39494486)

про стягнення 1 364 069,06 грн. та розірвання договору

Представники:

Від позивача: Криштопа Яна Василівна, довіреність № 20 від 03.06.2024 р, представник,

Савченко Олександр Юрійович, довіреність № 21 від 05.06.2023, представник

Від відповідача: Трощій Олексій Сергійович, керівник

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Дніпровськe квартирно-експлуатаційне управління звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД", з урахуванням прийнятих судом до розгляду заяви про зменшення позовних вимог, зокрема, як заяви про зміну предмета позову, та заяви про збільшення позовних вимог, про:

1) стягнення заборгованості на загальну суму 1 364 069,06 грн., з яких:

- 1 100 160,54 грн. основний борг, який виник за договором від 20.07.2017 №6/2017/КЕВ;

- 153 802,04 грн. пеня;

- 77 011,24 грн. штраф;

- 33 095,24 грн. 3% річних;

2) розірвання договору від 20.07.2017 № 6/2017/КЕВ, який укладений між сторонами спору, у зв`язку з істотним порушенням його умов відповідачем, в частині оплати наданих за договором послуг.

Рішенням від 27.11.2024 в задоволенні позову Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" про стягнення 1 364 069,06 грн. та розірвання договору відмовлено.

02.12.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКР-ТРЕЙД ЛТД суму судових витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою від 04.12.2024 призначено судове засідання для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" про ухвалення додаткового рішення на 17.12.2024.

13.12.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

17.12.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання, в якому він зазначив, що при зверненні до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі № 904/1664/19 ТОВ "УКР-ТРЕЙД ЛТД" помилково приєднало Договір про надання правничої допомоги, додаток до договору про надання правничої допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг по іншій справі, у зв`язку з чим просить приєднати до матеріалів заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 904/1664/19 справі вірні документи.

17.12.2024 в судовому засіданні відповідач підтримав заяву про стягнення з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКР-ТРЕЙД ЛТД суми судових витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Позивач проти задоволення заяви про стягнення з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКР-ТРЕЙД ЛТД суми судових витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн. заперечив.

Крім того, позивач надав заяву, в якій просить залишити без розгляду подані позивачем з клопотанням від 17.12.2024 документи у зв`язку з пропуском встановленого строку на їх подання.

Розглянувши клопотання відповідача про приєднання до матеріалів заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 904/1664/19 справі вірних документів, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Стаття 116 Господарського процесуального кодексу України визначає, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідачем клопотання про приєднання доказів надання правової допомоги подано з пропущенням встановленого строку без надання клопотання про його поновлення та обґрунтування неможливості подання у встановлений законодавством строк, суд залишає його без розгляду.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення у справі.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА.

У заяві відповідач зазначає, що для отримання правової допомоги щодо ведення даної справи з адвокатом Вільямовським Юрієм Вікторовичем було укладено Договір про надання правничої допомоги від 02.10.2023 та додаток до нього від 17.10.2023.

Сторони уклали акт приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2024, згідно якого загальна вартість наданих послуг становить 30 000,00 грн.

Заявник вважає, що такі витрати є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченими ними часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позивач проти задоволення заяви заперечив, зазначив, що ТОВ "УКР-ТРЕЙД ЛТД" заявлено, що фактичні витрати на професійну правничу допомогу склали 30 000,00 грн. та в заяві зазначені дата та вид послуг.

Також, в заяві про ухвалення додаткового рішення зазначено, що відповідно до п. 2 Додатку від 28.05.2024 до Договору про надання правничої допомоги б/н від 28.05.2024 встановлено фіксований розмір винагороди (гонорару) Адвокату, що становить 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

До заяви додано: Договір про надання правничої допомоги від 02.10.2023, Додаток до Договору про надання правничої допомоги (по господарській справі) від 02.10.2023 від 17.10.2023 та акт приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2024.

Відповідно до п. 3.1. Договору про надання правничої допомоги від 02.10.2023 за правничу допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар) відповідно до додатків до договору про надання правничої допомоги від 02.10.2023, що є невід`ємною частиною Договору.

Додаток до Договору про надання правничої допомоги (по господарській справі) від 02.10.2023 від 17.10.2023 та акт приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2024 містять інформацію щодо надання правничої допомоги у іншій господарській справі за № 904/5324/23. Інших доказів відповідачем не подано.

Таким чином, на думку Позивача, Відповідачем не підтверджено витрати на надання правничої допомоги адвокатом у господарській справі № 904/1664/19.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Докази надання правової допомоги відповідачу. 2. Правомірний розмір витрат відповідача на оплату правової допомоги. 4. Розподіл витрат на оплату правової допомоги.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У частині другій статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

Загальне правило розподілу судових витрат відповідно до ч.4 статті 129 ГПК України визначені таким чином:

- судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями частини четвертої статті 129 ГПК України унормовано загальне правило розподілу судових витрат, яким встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру

задоволених позовних вимог.

Разом із тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Так, ч. 9 ст. 129 ГПК України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у зазначений вище спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Подібні правові висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 916/376/19.

Таким чином, застосування приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України має дискреційний характер, і саме суд, враховуючи обставини справи, має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК, ч.ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, ч.ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів за надані йому відповідачем послуги за договором № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017.

При цьому, при розгляді справи по суті відповідач будував свою позицію на тому, що спірний договір є договором про надання послуг, в ньому відсутні елементи будь-яких інших договорів та просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що протягом строку за який позивач просить стягнути з нього грошові кошти, останнім не надало належних та достовірних доказів надання відповідачу послуг за цим договором.

Однак, рішенням суду від 27.11.2024 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що між сторонами укладено удаваний правочин (змішаний договір про надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції), який вчинено для приховання іншого правочину, який вони вчинили насправді - договору оренди земельної ділянки, вищезазначений договір укладено без дотримання істотних умов та порядку укладення договору оренди землі, цей договір порушує публічний порядок, оскільки вони укладений всупереч інтересам територіальної громади та спрямований на незаконне заволодіння майном цієї територіальної громади, тому він є нікчемним та таким, що не породжує жодних правових наслідків.

Таким чином, рішенням у справі доведено факт наявності порушень обома сторонами порядку отримання та передачі у користування земельної ділянки державної форми власності та встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін, тому суд не вбачає підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн .

При цьому, відповідачем в якості доказів надання правової допомоги в даній справі, надано наступні документи: Договір про надання правничої допомоги від 02.10.2023, Додаток до Договору про надання правничої допомоги (по господарській справі) від 02.10.2023 від 17.10.2023 та акт приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2024.

Відповідно до п. 3.1. Договору про надання правничої допомоги від 02.10.2023 за правничу допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар) відповідно до додатків до договору про надання правничої допомоги від 02.10.2023, що є невід`ємною частиною Договору.

Додаток до Договору про надання правничої допомоги (по господарській справі) від 02.10.2023 від 17.10.2023 та акт приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2024 містять посилання щодо надання правничої допомоги уіншій господарській справі за № 904/5324/23.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідачем не підтверджено витрати на надання правничої допомоги адвокатом у господарській справі № 904/1664/19.

Крім того, суд звертає увагу, що у відзиві на позов, від 30.05.2019 відповідачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести до закінчення розгляду справи дорівнює нулю.

Інших заяв протягом розгляду справи щодо розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс, до подання ним заяви про ухвалення додаткового рішення матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 11, 15, 73, 79, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" про долучення до матеріалів заяви про ухвалення додаткового рішення вірних документів залишити без розгляду.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД ЛТД" про стягнення з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн у зв`язку із розглядом справи № 904/1664/19 в Господарському суді Дніпропетровської області відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Додаткове рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 19.12.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко