Рішення

від 28.11.2024 по справі 909/171/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/171/24 (347/3075/23)Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: ОСОБА_2

про стягнення 238 982 грн 45 коп. заборгованості згідно з договором позики.

за участю:

від позивача: ОСОБА_3 ,

арбітражний керуючий Дайнека Микола Іванович

встановив: в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа № 909/174/24 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_2 .

25.06.2024 Івано-Франківський апеляційний суд постановив матеріали цивільної справи №347/3075/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики передати для розгляду до Господарського суду Івано-Франківської області, на розгляді якого перебуває справа № 909/171/24 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_2 .

Вирішення судом процесуальних питань.

01.08.2024 суд постановив прийняти справу № 909/171/24 (347/3075/23) до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 30.09.2024.

26.09.2024 позивачка подала клопотання про визначення суми боргу вх.№ 14979/24, яке суд розцінив як заяву про збільшення позовних вимог, та враховуючи, що вона відповідає вимогам ст.46 ГПК України прийняв її до розгляду. За таких обставин, позовними вимогами є стягнення заборгованості в сумі 274 203 грн 79 коп.

30.09.2024 суд постановив відкласти розгляд справи на 21.10.2024; залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна ОСОБА_4 , арбітражного керуючого Дейнеку Миколу Івановича.

21.10.2024 відповідач подав заперечення щодо позовних вимог вх.№16294/24, які суд прийняв до розгляду.

21.10.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Івано-Франківську та Івано-Франківській області повітряної тривоги. Суд постановив призначити розгляд справи на 06.11.2024.

04.11.2024 позивачка подала відзив на заперечення відповідача у справі вх.№17123/24, які суд прийняв до розгляду.

06.11.2024 суд враховуючи неявку представників сторін, постановив розгляд справи відкласти на 25.11.2024, в якому оголосив перерву до 28.11.2024.

Відповідач в судове засідання не з"явився, причини нез"явлення суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 25.11.2024.

В судовому засіданні 28.11.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов"язань, що виникли між сторонами на підставі договору позики від 06.11.2009 відповідач у строк встановлений договором, не повернув суму позики визначену у п.1 договору (165 000 грн, що на день передачі грошей відповідає еквівалентові суми 6000 Євро), внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 274 203 грн 79 коп. Вказана сума розрахована згідно офіційного курсу Євро станом на день винесення рішення Івано-Франківським апеляційним судом - 25.06.2024 (6000 Євро х 43,5188). За прострочення виконання грошового зобов"язання позивач, керуючись ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 7 833 грн 38 коп. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статтей 524, 526, 533, 625, 1049 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях щодо позовних вимог вх.№16294/24 від 21.10.2024. Зазначив, що позику отримав саме 165 000 грн, а не суму у валюті, договір позики не містить домовленості сторін про повернення суми позики в еквіваленті до курсу євро. Суму боргу в розмірі 165 000 грн не заперечив, вказав що зобов`язання вчасно не виконав через фінансові труднощі.

Також вказав, що в силу приписів п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

06.11.2019 ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник), разом іменовані як Сторони, уклали договір позики грошей. Вказаний договір підписаний обома сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Третяк А.О., зареєстрований в реєстрі за №1442.

Відповідно до п.1 цього договору, Позичальник отримав від Позикодавця, а Позикодавець передав у власність Позичальнику гроші в сумі 165 000 (сто шістдесят п"ять тисяч) гривень, що на день передачі грошей відповідає еквівалентові суми 6 000 (шість тисяч) Eвро (EUR) за ринковим курсом 06 листопада 2020 року (шостого листопада дві тисячі двадцятого року) без нарахування відсотків, як винагороди за користування позикою.

Передачу грошей було здійснено до підписання цього договору.

Згідно п.2 цього договору, Сторони за цим договором домовились про те, що:

а) остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 06 листопада 2020 року. При цьому:

б) виконання зобов"язання за договором має бути здійснено готівкою у межах міста Вінниці.

Відповідно до п.3 цього договору, позичальник вправі повернути повну суму позики, а Позикодавець зобов"язується прийняти повернуті грошові кошти і раніше визначеного у п.2 цього договору кінцевого терміну.

При неповерненні суми позики своєчасно (тобто до 06 листопада 2020 року) Позикодавець вправі буде пред"явити цей договір до стягнення, в строки і у порядку, передбачені чинним законодавством України, та вимагати при цьому повернення йому позики або її частини, що залишилась несплаченою (п.4 договору).

Як ствердила позивачка, відповідач станом на 05.11.2023 свої зобов"язання щодо повернення позики не виконав, покликаючись на відсутність коштів та перебування у лавах Збройних Сил України. Докази перебування ОСОБА_2 в лавах ЗСУ в матеріалах справи відсутні.

У зв"язку з чим, позивачка керуючись ст.625 ЦК України, за прострочення грошового зобов"язання нарахувала відповідачу 3% річних та звернулася в суд за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено частиною 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України ).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1.ст.1047 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (стаття 533 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України ).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18) зазначено, що "тлумачення частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити "валютне застереження" у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі. За загальним правилом при наявності "валютного застереження", тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) зроблений висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України, згідно з яким " якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення".

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У господарському судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 598 та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наслідки порушення договору позичальником визначені статтею 1050 ЦК України, відповідно до частини першої якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки суду.

Суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку щодо повернення грошових коштів в сумі 261 112 грн 80 коп. не виконав; обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від виконання зобов`язання не навів, відповідно є підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог, про стягнення 7833 грн 38 коп. 3 % річних за період з 05.11.2022 - 04.11.2023, суд зазначає, що враховуючи положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України такі не належать до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 389 грн 82 коп., що підтверджується квитанцією ID:8516-8175-5514-5188 від 05 листопада 2023 року.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з позовної заяви ціна позову становить 274 203 грн 79 коп. Відтак позивач повинен був сплатити 3 290 грн 44 коп., (274 203,79*1,5%* 0,8).

За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України судового збору в сумі 900 грн 62 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 3 133 грн 35 коп. судового збору належить покласти на відповідача, судовий збір в сумі 157 (сто п"ятдесят сім) грн 09 коп. - на позивача.

Щодо судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, суд враховуючи те, що суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат, якщо прийнятою ним постановою не вирішений спір по суті, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження її розгляду, розподіл судових витрат здійснює суд першої інстанції за результатами прийняття рішення у справі та часткове задоволення позову, керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2730 грн 88 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на відповідача, судовий збір в сумі 136 грн 91 коп. - на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 274 203 грн 79 коп. заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) - 261 112 (двісті шістдесят одну тисячу сто дванадцять) грн 80 коп. основної заборгованості, а також 3 133 (три тисячі сто тридцять три) грн 35 коп. судового збору та 2730 (дві тисячі сімсот тридцять) грн 88 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Судовий збір в сумі 157 (сто п"ятдесят сім) грн 09 коп. та судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 136 (сто тридцять шість) грн 91 коп. покласти на позивача.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) в дохід Державного бюджету України ( Отримувач коштівГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106) - 900 (дев"ятсот) грн 62 коп. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 7 833 (сім тисяч вісімсот тридцять три) грн 38 коп. 3 % річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.12.2024

Суддя Т. В. Максимів