Рішення

від 19.11.2024 по справі 910/159/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2024Справа № 910/159/23

За позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1. Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл"

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи:

від прокуратури Дергунов Д.С.;

від позивача-1 не з`явилися;

від позивача-2 Потапова Г.М.;

від відповідача-1 Рибіна О.Г.;

від відповідача-2 Пахомов Д.О.

В судовому засіданні 19.11.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне рішення буде складено 03.12.2024 року.

СУТЬ СПОРУ:

03 січня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (позивач-1) та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач-2) надійшла позовна заява № 15/2-10033-22 від 02.01.2023 року до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл" (відповідач-2), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку визнати недійсною додаткову угоду від 28.07.2020 року № 2 до договору про закупівлю дизельного палива від 11.06.2020 року № 30/20-т та стягнути з відповідача-2 на користь бюджету кошти у сумі 134 058,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткову угоду № 2 від 28.07.2020 року укладено з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 11.3. договору від 11.06.2020 року № 30/20-т, що є підставою для визнання її недійсною на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, з відповідача підлягають стягненню кошти у сумі 134 058,77 грн. на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного Кодексу України, що становить різницю між отриманою відповідачем-2 сумою за поставлений товар за завищеною ціною та сумою, що підлягала сплаті за вказаний обсяг дизпалива за ціною договору в редакції додаткової угоди від 30.06.2020 року № 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/159/23, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2023 року.

01.02.2023 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що (1) укладання додаткової угоди № 2 від 28.07.2020 року відбулося за згодою сторін відповідно до умов договору № 30/20-т від 11.06.2020 року; (2) підставою збільшення ціни є коливання цін на ринку нафтопродуктів; (3) збільшення ціни за одиницю товару у спірній додатковій угоді не перевищувало 10% від ціни встановленій у додатковій угоді № 1 від 30.06.2020 року; (4) загальна сума договору не була збільшена.

01.02.2023 року через відділ діловодства суду від Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли пояснення, в яких позивач-2 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що (1) прокурор не довів у вказаній справі підстав для здійснення ним представництва інтересів позивачів у відповідності до положень статей 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; (2) прокурором не доведено порушення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»; (3) укладання додаткової угоди від 28.07.2020 року № 2 менше, ніж через 90 днів з моменту укладання договору у вказаній категорії справи не є порушенням; (4) чинним законодавством України не регламентовано та не визначено, якими саме документами може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку, не визначено ні їх форми, ані змісту.

20.02.2023 року через відділ діловодства суду від Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що (1) прокуратура є неналежним позивачем у даній справі; (2) укладення додаткової угоди від 28.07.2020 року № 2 відбулося відповідно до норм чинного законодавства України, що підтверджується листом-роз`ясненням Міністерства економіки України від 27.10.2016 року № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору».

28.02.2023 року через відділ діловодства суду від Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли додаткові пояснення, в яких позивач-2 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що (1) позивач-2 уповноважений здійснювати представництво у вказаній справі, Департамент також наділений повноваженнями щодо представництва інтересів від імені Київської міської ради (КМДА); (2) залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині зміни ціни за одиницю товару; (3) позиція прокурора щодо обмежень 10% як максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної у спірному договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни, є помилковим та задоволенню не підлягає.

В підготовчих засіданнях 07.02.2023 року, 28.02.2023 року та 30.03.2023 року судом оголошувалася перерва.

30.03.2023 року через відділ діловодства суду від Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що прокурор не вжив заходів щодо перевірки наявності підстав для представництва інтересів держави.

13.04.2023 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

17.04.2023 року через відділ діловодства суду від Київської міської прокуратури надійшли пояснення, в яких прокурор зазначив, що при зверненні до суду з розглядуваним позовом прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлення від Київської міської прокуратури самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, що стало підставою для представництва.

В підготовчому засіданні 20.04.2023 року було розглянуте та відхилене клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду з підстав його необґрунтованості в аспекті ст. 226 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 20.04.2023 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 20.04.2023 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/159/23 до судового розгляду по суті на 23.05.2023 року.

В судовому засіданні 23.05.2023 року судом оголошувалася перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 року зупинено провадження у справі № 910/159/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21, зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення справи № 910/159/23.

01.03.2024 року через систему «Електронний суд» від Київської міської прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 року поновлено провадження у справі № 910/159/23, судове засідання призначено на 21.03.2024 року.

21.03.2024 року через відділ діловодства суду від Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

В судовому засіданні 30.05.2024 року було розглянуте та відхилене клопотання позивача-2 про залишення позову без розгляду з підстав його необґрунтованості в аспекті ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 30.05.2024 року.

В судових засіданнях судом неодноразового оголошувались перерви, зокрема, до 05.09.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 15.10.2024 року.

В судовому засіданні 15.10.2024 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 19.11.2024 року прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представники позивача-2 та відповідачів-1, 2 проти позовних вимог заперечили та просили суд в позові відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва проведено відкриті торги щодо закупівлі товару за кодом класифікації ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти (дизельне паливо; бензин А-92), очікувана вартість предмета закупівлі: 3 050 000,00 грн.

Оголошення № UA-2020-04-15-004029-а про проведення відкритих торгів було опубліковано на офіційному веб-порталі "Prozorro".

За результатами проведених відкритих торгів переможцем процедури закупівлі визначено учасника Товариство з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл" з найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією.

11.06.2020 року між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва (надалі - відповідач-1, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл" (надалі - відповідач-2, постачальник) укладено договір про закупівлю товарів № 30/20-т (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується протягом 2020 року поставити покупцю товар, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

В п. 1.2. договору визначено найменування товару: Нафта і дистиляти. Код ДК 021:2015 - 09130000-9 (дизельне паливо, бензин А-92), а саме: дизельне паливо (налив) у кількості 100 000 літрів, за ціною за 1 літр 15,54 грн., загальною вартістю 1 554 000,00 грн.; бензин А-92 (налив) у кількості 15 000 літрів, за ціною за 1 літр 14,76 грн., загальною вартістю 221 400,00 грн.; дизельне паливо (талони) у кількості 10 000 літрів, за ціною за 1 літр 23,04 грн., загальною вартістю 230 400,00 грн. Загальна вартість товару 2 005 800,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору становить 2 005 800,00 грн.

Згідно з п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, якщо не буде припинений достроково, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, які виникли під час дії цього договору.

Пунктом 11.3. договору визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції тендерної документації або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі.

30.06.2020 року між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл" укладено додаткову угоду № 1, якою збільшено ціну за літр дизельного палива до 16,92 грн. за літр та зменшено обсяг закупівлі до 87144,3156 літрів, збільшено ціну на бензин А-92 (налив) до 16,20 грн. за літр та зменшено обсяг закупівлі бензину до 13666,6666 літрів на загальну суму 221 400,00 грн.

Листом № 28-7/3 від 28.07.2020 року ТОВ «Оліс Оіл» повідомило КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва про те, що у зв`язку зі значним коливанням цін на ринку нафтопродуктів України, що підтверджується довідкою ДП «Держзовнішінформ» від 27.07.2020 року № 122/30, постачальник просить внести зміни в договір № 30/20-т від 11.06.2020 року та погодити наступні ціни за одиницю товару з ПДВ і встановити їх на рівні: дизельне паливо (налив) - 18,48 грн. за 1 літр палива; бензин марки А-92 (налив) - 17,50 грн. за 1 літр палива.

На підставі зазначеного листа між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл" укладено додаткову угоду від 28.07.2020 року № 2, якою збільшено ціну за літр дизельного палива до 18,48 грн., що складає 18,9% від початкової ціни та зменшено обсяг закупівлі до 75 392,25649 літрів (зменшено обсяг закупленого дизпалива на 14 689,74351 літрів), збільшено ціну на бензин А-92 (налив) до 17,50 грн. за літр, що складає 18,6% від початкової ціни та зменшено обсяг закупівлі бензину до 12 651,42857 літрів на загальну суму 221 400,00 грн. (зменшено обсяг закупленого бензину А-92 на 2348,57143 літрів). Підставою для укладення вказаної додаткової угоди було збільшення ціни на товар.

Як вказує прокурор, Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва за дизпаливо та бензин переплачено бюджетних коштів на суму 134 058,77 грн. (117 611,92 грн. - за дизпаливо та 16 446,85 грн. - за бензин) по відношенню до договору від 11.06.2020 року № 30/20-т, а тому ним заявлені вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 8.07.2020 року № 2, оскільки остання укладена всупереч Закону України «Про публічні закупівлі», та про стягнення з ТОВ "Оліс Оіл" грошових коштів в розмірі 134 058,77 грн. на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного Кодексу України, що становить різницю між сумою отриманою ТОВ "Оліс Оіл" сумою коштів за поставлений товар по завищеній ціні та сумою, що підлягала сплаті за вказаний обсяг товару за ціною договору.

Щодо звернення прокурора з вказаним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Держава, як суб`єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України), у тому числі відносин відшкодування шкоди.

Так, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного вище рішення під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Сам факт не звернення до суду уповноваженого суб`єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18).

Також, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 дійшла таких висновків:

- бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77);

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 80).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність укладення договору про закупівлю та/або незаконного внесення до нього змін, що спричинює надмірне витрачання бюджетних коштів, не відповідає такому інтересу.

Так, прокурор вказує, що порушення законодавства про публічні закупівлі при постачанні товару за договором від 11.06.2020 року № 30/20-т, призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів у сумі 134 058,77 грн., порушило економічні інтереси держави, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, становить безумовне порушення інтересів держави в бюджетній сфері.

Листами від 01.02.2022 року № 15/2-99вих-22 та від 23.09.2022 року № 15/2-704вих-22 Київською міською прокуратурою повідомлено Київську міську державну адміністрацію, Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва про виявлені порушення, витребувано в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» ряд документів та запропоновано вжити заходи реагування на такі порушення.

У відповідь на ці листи Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листами від 14.02.2022 року № 053-2149 та від 29.09.2022 року № 053-6826 повідомив прокуратуру про відсутність інформації щодо порушень під час закупівлі № UA-2020-04-15-004029-а.

Незвернення Київської міської державної адміністрації та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до суду з відповідним позовом свідчить про неналежне виконання останніми покладених на них повноважень щодо належного захисту інтересів держави.

Листом від 24.10.2022 року № 15/2-10033-22 Київською міською прокуратурою повідомлено Київську міську державну адміністрацію, Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва про підготовку до Господарського суду міста Києва позову про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення коштів.

Так, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва є Київська міська державна адміністрація.

Згідно з пунктом 1.1. Статуту КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва створено шляхом реорганізації відповідно до рішення Київської міської ради від 02.10.2001 № 54/1488, є правонаступником Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційна дільниця по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Дніпровського, Дарницького, Харківського районів м. Києва в частині прав та обов`язків, що випливають з переданого ним майна, засновано на комунальній власності територіальної громади м. Києва і безпосередньо підпорядковується Київській міській державній адміністрації.

Пунктом 1 Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передбачено, що Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що утворений відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у складі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 № 28/28 "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності".

Відповідно до пункту 5.8. Положення про Департамент відповідно до покладених на нього завдань забезпечує ефективне та цільове використання відповідних бюджетних коштів.

Згідно з Переліком підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Департаменту, розміщеним на офіційному сайті Київської міської ради, до сфери управління Департаменту належить КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва.

З наведеного вбачається, що Департамент є органом, що уповноважений здійснювати функції контролю за діяльністю КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва, а тому Київська міська державна адміністрація і Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є належними позивачами у даній справі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Укладений між сторонами спору договір за своєю правовою природою є договором поставки, який укладений за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, чинній станом на дату укладення договору та додаткових угод до нього).

Матеріали справи свідчать про те, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою зазначеного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За пунктами 6, 11 та 22 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із ст. 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку;

Відповідно до ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами ч. 4 ст. 41 вказаного Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно п. 1, 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент укладення договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за п. 2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 року у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 року у справі № 927/189/22, прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону України «Про публічні закупівлі», яка вступила в законну силу 20.12.2020 року та застосовується до спірних правовідносин.

У п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 суд також дійшов наступного правового висновку: «У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.».

Договір про закупівлю товарів № 30/20-т від 11.06.2020 року укладений між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл" за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», і на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, у п. 1.2. договору сторони погодили обсяг закупівлі товару: дизельне паливо (налив) у кількості 100 000 літрів, за ціною за 1 літр 15,54 грн., загальною вартістю 1 554 000,00 грн.; бензин А-92 (налив) у кількості 15 000 літрів, за ціною за 1 літр 14,76 грн., загальною вартістю 221 400,00 грн.; дизельне паливо (талони) у кількості 10 000 літрів, за ціною за 1 літр 23,04 грн., загальною вартістю 230 400,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 30.06.2020 року збільшено ціну за літр дизельного палива до 16,92 грн. за літр та зменшено обсяг закупівлі до 87144,3156 літрів, збільшено ціну на бензин А-92 (налив) до 16,20 грн. за літр та зменшено обсяг закупівлі бензину до 13666,6666 літрів на загальну суму 221 400,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 28-7/3 від 28.07.2020 року ТОВ «Оліс Оіл» повідомило КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва про те, що у зв`язку зі значним коливанням цін на ринку нафтопродуктів України постачальник просить внести зміни в договір № 30/20-т від 11.06.2020 року та погодити наступні ціни за одиницю товару з ПДВ і встановити їх на рівні: дизельне паливо (налив) - 18,48 грн. за 1 літр палива; бензин марки А-92 (налив) - 17,50 грн. за 1 літр палива.

На підтвердження коливанням цін на ринку нафтопродуктів України ТОВ «Оліс Оіл» посилається на довідку ДП «Держзовнішінформ» від 27.07.2020 року № 122/30.

Зі змісту цієї довідки вбачається, що вона носять виключно інформаційний характер і не враховує особливостей контракту.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №907/788/18, незважаючи на те, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі № 913/368/19 вказано, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Разом з тим, подана ТОВ «Оліс Оіл» довідка ДП «Держзовнішінформ» від 27.07.2020 року № 122/30 на підтвердження коливання ціни на дизельне паливо не містить доказів реального відсотку здорожчання такого товару станом на кожну дату укладення додаткової угоди.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше необґрунтоване підвищення шляхом укладення відповідних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, підприємець гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Продавець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. В силу особливостей ціна на природний газ є динамічною, про що не міг не знати та не враховувати відповідач, проводячи свою діяльність на ринку та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва мало право на отримання товару за договором від 11.06.2020 року № 30/20-т по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій ТОВ «Оліс Оіл» про збільшення ціни, підписало спірну додаткову угоду, якою збільшено ціну за літр дизельного палива до 18,48 грн., що складає 18,9% від початкової ціни та зменшено обсяг закупівлі до 75 392,25649 літрів (зменшено обсяг закупленого дизпалива на 14 689,74351 літрів), збільшено ціну на бензин А-92 (налив) до 17,50 грн. за літр, що складає 18,6% від початкової ціни та зменшено обсяг закупівлі бензину до 12 651,42857 літрів на загальну суму 221 400,00 грн. (зменшено обсяг закупленого бензину А-92 на 2348,57143 літрів).

Отже внаслідок укладення додаткової угоди № 2 від 28.07.2020 року ціна за одиницю товару значно збільшилась, а запланований обсяг поставки - зменшився.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яка була отримана під час підписання договору.

Більш того, як уже наголошувалось, Законом України «Про публічні закупівлі» прямо передбачена імперативна вимога для зміни істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару), а саме: ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%, тобто обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в первинному договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Шляхом укладення спірної додаткової угоди відбулося збільшення ціни товару більше, ніж дозволено Законом - більше 10%.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що зміст додаткової угоди № 2 від 28.07.2020 року суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що зумовлює підстави для визнання додаткової угоди № 2 від 28.07.2020 року недійсною на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ «Оліс Оіл» на користь бюджету коштів у сумі 134 058,77 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як вбачається з матеріалів справи, сума за обсяг поставленого за додатковою угодою № 2 дизпалива 75392,25649 літрів у перерахунку за ціною 16,92 грн. за літр складає 1 275 636,98 грн., переплачена різниця між отриманою ТОВ «Оліс Оіл» за вказаний об`єм сумою - 1 393 248,90 грн. та сумою, яка підлягала сплаті - 1 275 636,98 грн. становить 117 611,92 грн. Сума за обсяг поставленого за додатковою угодою № 2 бензину 12651,42857 літрів у перерахунку за ціною 16,20 грн. за літр складає 204 953,14 грн., переплачена різниця між отриманою ТОВ «Оліс Оіл» за вказаний об`єм сумою - 221 400,00 грн. та сумою, яка підлягала сплаті - 204 953,14 грн. становить 16 446,85 грн.

Вказане свідчить про поставлення відповідно до оспорюваної додаткової угоди кількості товару за ціною більшою, ніж за поданою пропозицією при визначенні переможця, а тому різниця сплаченої суми за отриманий товар у розмірі 134 058,77 грн. (117 611,92 грн. + 16 446,85 грн.) підлягає поверненню.

Враховуючи, що оспорювана додаткова угода є недійсною та не породжує правових наслідків, правовідносини між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл" щодо ціни за одиницю товару мали регулюватись договором, то внаслідок виконання Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва своїх зобов`язань фінансового характеру за додатковою угодою ТОВ "Оліс Оіл" безпідставно отримало грошові кошти у розмірі 134 058,77 грн., а тому ТОВ "Оліс Оіл" зобов`язано їх повернути на користь бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені позивачем-2 у поясненнях та відповідачами у відзивах заперечення на позов не спростовують зазначених прокурором в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5368,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача-2, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 28.07.2020 року № 2 до договору про закупівлю дизельного палива від 11.06.2020 року № 30/20-т.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл" (ідентифікаційний код 40813124, адреса: 07454, Київська обл., Броварський р-н, с. Требухів, вул. Кільцева дорога, 1) на користь бюджету (одержувач ГУК у м.Києві/Шевченк.р-н/24060300; код ЄДРПОУ 37993783; р/р UA278999980314090544000026011; Казначейство України МФО 899998; код класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження») кошти у сумі 134 058,77 грн. (сто тридцять чотири тисячі п`ятдесят вісім гривень 77 копійок).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл" (ідентифікаційний код 40813124, адреса: 07454, Київська обл., Броварський р-н, с. Требухів, вул. Кільцева дорога, 1) на користь Київської міської прокуратури (ідентифікаційний код 02910019, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) судовий збір - 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень).

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.12.2024р.

Суддя О.В. Котков