Рішення

від 26.11.2024 по справі 910/11274/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2024Справа № 910/11274/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНПРОДЖЕКТСИСТЕМС»

до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»

про стягнення 9 614 751,34 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Чеховський А.А.;

від відповідача: Фартушна В.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САНПРОДЖЕКТСИСТЕМС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 9 614 751,34 грн, з яких: 8 048 373,48 грн основний борг, 1 061 153, 12 грн інфляційні втрати та 505 224,74 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 509, 526, 530, 612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.30, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №954/01 купівлі-продажу електричної енергії від 12.11.2019, в частині оплати електричної енергії, виробленої продавцем за "зеленим тарифом".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/11274/24 та постановлено її розгляд здійснювати правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.10.2024.

03.10.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що позивачем не враховано те, що порядок №641 з 26.01.2024 діє в новій редакції, а тому позивачем не вірно визначено час виникнення зобов`язань відповідача щодо здійснення розрахунку за договором і тим самим збільшено період прострочення спірних платежів. Крім того, вказує, що оскільки НЕК «Укренерго» не сплатило послуги за розрахункові місяці вересень-грудень 2022 року в повному обсязі, зобов`язання відповідача перед позивачем за вказані розрахункові періоди не виникли. Також зазначає, що розрахунок за придбану ним електричну енергію має здійснюватися відповідно до положень наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 за № 140 та від 15.06.2022 за № 206. Вказує, що позивачем необґрунтовано завищені суми інфляційних втрат у спірних періодах, оскільки сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих (одного знака після коми), а до "стомільйонних" (восьми знаків після коми). Крім цього, зазначає про настання обставин непереборної сили, що, на думку відповідача, унеможливлює стягнення з нього боргу в судовому порядку. Також відповідач заявив клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення сум 3 % річних до 1 гривні.

07.10.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідок банку.

11.10.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві.

У підготовче засідання 16.10.2024 з`явилися представники сторін, протокольною ухвалою судом відкладено підготовче засідання на 30.10.2024.

17.10.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 30.10.2024 з`явились представники сторін, суд протокольною ухвалою залишив без розгляду заперечення відповідача на відповідь на відзив від 17.10.2024, як такі, що подані з пропуском встановленого судом строку.

Також враховуючи, що під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонам надавалось достатньо часу для надання доказів та пояснень по суті спору, окрім того, не було зазначено про неможливості надання доказів чи заявлення клопотань і пояснень по справі, протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2024 надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити, представник відповідача заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі та просила зменшити розмір 3 % річних і інфляційних втрат.

У судовому засіданні 26.11.2024 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2019 між відповідачем (гарантований покупець) та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «САНПРОДЖЕКТСИСТЕМС» (виробник за «зеленим тарифом») укладено договір №954/01 (надалі - договір).

У подальшому, між позивачем та відповідачем укладені додаткові угоди до договору: від 27.02.2020 № 318/01/20, від 23.03.2020 № 657/01/20, від 25.02.2021 №84/01/21, від 19.05.2023 № 1249/07/23, від 25.01.2024 №262/07/24.

Відповідно до п.1.1. договору (в редакції додаткової угоди № 657/01/20) за цим договором продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Згідно з п.2.3., 2.4. договору продавець за "зеленим" тарифом (позивач) зобов`язується продавати, а гарантований покупець (відповідач) зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Згідно з п. 2.5. договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Відповідно до пункту 3.2. договору, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата електричної енергії купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п.3.3. договору в редакції додаткової угоди №84/01/21).

У пункті 4.5. договору сторони погодили, що гарантований покупець зобов`язаний, зокрема купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.

У пункті 7.4 договору сторони погодили, що якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01 січня 2030 року).

Позивач зазначив, що на виконання умов договору протягом жовтня 2021 року по грудень 2022 року продав, а відповідач придбав електричну енергію за "зеленим" тарифом на загальну суму 20 505 207,78 грн, що підтверджується відповідними актами купівлі-продажу електроенергії за вказані розрахункові періоди, з актами коригування (т.1, а.с.109, 115, 119, 126, 135, 137, 142, 144, 149, 152, 156, 164, 171).

Однак, у порушення умов договору відповідач свої зобов`язання перед позивачем виконував неналежним чином та куплену в період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року електроенергію оплатив не в повному обсязі та з простроченням, у зв`язку із чим станом на 09.09.2024 його заборгованість становить 8 048 373,48 грн, а саме: 75 531,70 грн за жовтень 2021 року, 69 361,32 грн за лютий 2022 року, 367 624,77 грн за березень 2022 року, 1 326 462,84 грн за травень 2022 року, 1 835 141,85 грн за червень 2022 року, 1 933 406,85 грн за липень 2022 року, 1 288 049,41 грн за серпень 2022 року, 760 595,65 грн за вересень 2022 року, 367 801,18 грн за жовтень 2022 року та 24 397,91 грн за грудень 2022 року.

Вказані обставини визнаються сторонами в повному обсязі.

Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення 8 048 373,48 грн основного боргу, 1 061 153, 12 грн інфляційних втрат та 505 224,74 грн 3% річних.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію, регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії затвердженого постановою від 26.04.2019 №641 (надалі - Порядок №641).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 Господарського кодексу України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч.1, 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, включаючи забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом ринкової премії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 324 "Про утворення державних підприємств "Гарантований покупець" та "Оператор ринку" утворено Державне підприємство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" на базі філії Гарантований покупець Державного підприємства "Енергоринок " шляхом виділу майна, прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено статут "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ", у відповідності до п.5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим "зеленим" тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

Гарантований покупець є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 25.06.2019 №1217.

За змістом ч.2 ст.65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленим" тарифом або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим тарифом" (п. 18).

Відповідно до ч.3 ст.65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за зеленим тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено зелений тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії зеленого тарифу.

Для здійснення купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом кандидат у виробники за "зеленим" тарифом укладає з гарантованим покупцем договір купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом (п. 2.1 гл. 2 Порядку № 641).

Як установлено судом вище на виконання укладеного між сторонами договору позивач поставив, а відповідач прийняв електроенергію протягом жовтня 2021 року по грудень 2022 року на загальну суму 20 505 207,78 грн (з урахуванням коригувань).

Акти купівлі-продажу електроенергії за вказаний розрахунковий період підписані представниками сторін без зауважень. Акти коригування до актів купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року підписані між сторонами шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 10.1 Порядку №641 (в редакції чинній до 25.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п.10.4 Порядку №641(в редакції чинній до 25.01.2024) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Виходячи з наведених положень, оплату ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" зобов`язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.

Відповідно до п.3.3. договору оплата електричної енергії купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.

Такі висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

У той же час, з 26.01.2024 Порядок №641 діє в новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.

Так, відповідно до п. 11.4 Порядку №641(в редакції чинній з 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у жовтні 2021 року та в лютому - червні 2022 року.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у липні 2022 року.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2023 № 473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у серпні 2022 року.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 08.05.2024 № 896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у грудні 2022 року.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 15.05.2024 № 946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у вересні - листопаді 2022 року.

Щодо застосування до спірних правовідносин сторін приписів п. 11.4 Порядку №641(в редакції чинній з 26.01.2024), суд зазначає таке.

Так, під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Як зазначено судом вище, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП)

Суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги НКРЕКП.

До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці в гарантованого покупця не виникає зобов`язання з остаточного розрахунку за електроенергію.

З урахуванням викладеного, в даному випадку підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.

Оскільки постанови НКРЕКП №896 та №946 затверджені після 26.01.2024, то розрахунки за електричну енергію, відпущену, вересні - грудні 2022 року мали здійснюватися в строки, встановлені п. 11.4 Порядку №641(в редакції чинній з 26.01.2024).

Отже, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 року та в лютому - червні 2022 року в строк по 14.09.2022 (включно); в липні 2022 року - в строк до 23.09.2022 (включно); в серпні 2022 року - в строк до 17.03.2023 (включно); у вересні - жовтні 2022 року - в строк до 22.05.2024 (включно); в грудні 2022 року - в строк до 16.05.2024 (включно).

Такий порядок визначення кінцевої дати остаточного розрахунку за поставку електричної енергії узгоджується із позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 по справі № 910/4439/23 (не з дня, наступного за днем оприлюднення постанови Регулятора, а саме з дня оприлюднення постанови регулятора).

Отже, строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав.

Як установлено судом, з урахуванням часткових оплат та зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог заборгованість відповідача перед позивачем за придбану відповідачем в період з 01.10.2021 по 31.12.2022 електроенергію становить 8 048 373,48 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 8 048 373,48 грн основного боргу на підставі договору, доказів погашення якої, відповідачем до матеріалів справи не надано, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.

При цьому, щодо посилань відповідача на те, що при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію слід керуватись нормативно-правовими актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди, зокрема, наказами Міненерго від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 та № 206 від 16.06.2022, то суд зазначає таке.

На час настання строку оплати вартості електроенергії за заявлений позивачем період наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 року №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", як і попередній наказ, жодним чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно Порядком. Даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні ними остаточних розрахунків.

У постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206. Згідно з цими висновками, положення наказу №206 не змінюють і не припиняють обов`язок ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641.

Відтак, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:

- накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

- накази не звільняють ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені Порядком № 641. Відтак, відповідні заперечення відповідача суд відхиляє як необґрунтовані.

Щодо посилань відповідача на те, що зобов`язання Гарантованого покупця перед позивачем за розрахункові місяці вересень-грудень 2022 року не виникали, в зв`язку з тим, що НЕК "Укренерго" не сплатило послугу в повному обсязі, то суд зазначає таке.

Так, відповідно до абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641(в редакції чинній з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Суд зазначає, що вказаний пункт 11.4 Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Враховуючи викладене, зміст абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за періоди, в тому числі, вересень-грудень 2022 року є таким, що настав.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати електричної енергії, є порушенням, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з жовтня 2022 року по липень 2024 року, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 1 061 153,12 грн підлягає задоволенню.

Дослідивши розрахунок 3% річних наданий позивачем у розмірі 505 224,74 грн за загальний період з 16.09.2022 по 09.09.2024 (т.1., а.с.38-51), судом встановлено, що він є частково невірним, оскільки позивачем невірно визначено строк оплати електричної енергії за вересень, жовтень, грудень 2022 року, в зв`язку з чим невірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань зі сплати коштів за вказані місяці, а саме за вересень та жовтень з 22.05.2024, коли вірним є нарахування з 23.05.2024, а за грудень 2022 року з 16.05.2024, коли вірним є нарахування з 17.05.2024.

У зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок 3% річних за несвоєчасну сплату електричної енергії, при цьому, обмежуючись сумами, визначеними позивачем та за розрахунком суду розмір 3% річних за загальний період з 16.09.2022 по 09.09.2024 складає 499 787, 82 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

При цьому судом, відхиляються, як необґрунтовані посилання відповідача на те, що при нарахуванні інфляційних втрат і 3% річних позивачем не враховано часткові оплати, оскільки судом здійснено перерахунок вказаних сум та встановлено, що при їх розрахунку позивачем були враховані усі оплати здійснені відповідачем.

Також суд відхиляє посилання відповідача на невірність здійсненого розрахунку інфляційних втрат, оскільки, на думку відповідача, в спірних правовідносинах при нарахуванні інфляційних втрат діє правило заокруглення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми (один знак після коми), а не до мільйонного (шість знаків після коми), як здійснив позивач. Свої доводи ДП "Гарантований покупець" мотивує, зокрема, посиланням на постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 в частині дії правила округлення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми.

Аналіз постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 в контексті застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України засвідчив наступне:

(1) величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми;

(2) при обчисленні інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

У даній цій справі позивач нарахував інфляційні втрати як без заокругення індексу споживчих цін до першого числа після коми, так і без включення до інфляційних збитків за наступний борговий період інфляції за попередній період.

Висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах мають застосуватися комплексно, а не лише в частині, на яку посилається учасник справи.

Зважаючи на це, навіть якби позивач заявив вимоги з урахуванням вищезазначених висновків Верховного Суду, то розмір нарахованих інфляційних втрат, як складової ціни позову в даній справі збільшився б, адже співввідношення між показниками "включення інфляції за попередній період до складу заборгованості" і "заокруглення інфляційних до десяткового числа після коми" - створює додатну різницю на користь позивача. Наведене підтверджує, що в позивача були законні підстави для нарахування усієї суми інфляційних нарахувань в межах заявленого ним розміру позовних вимог.

Саме тому суд зазначає, що збільшений розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат через незаокруглення показників індексу інфляції до першого числа після коми слід кваліфікувати як частину інфляційних, збільшених за рахунок включення до складу початкової заборгованості інфляційних втрат попередніх періодів, що узгоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/3676/23.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися в справі №902/417/18, та зокрема з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі №902/417/18 сторони в договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала про те, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Отже, Велика Палата Верховного Суду в справі №902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в зазначеній постанові про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, проте звертає увагу, що в даній справі, на відміну від справи № 902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 відсотки.

Отже, судом не встановлено відповідних обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.

Розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки). А наведені відповідачем підстави - не можуть бути підставою для зменшення розміру трьох відсотків річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.

При цьому, суд звертає увагу на те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.

Враховуючи зазначене суд відмовляє в задоволенні клопотанні відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних.

Щодо доводів відповідача про настання для нього обставин непереборної дії.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, згідно чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.

Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, в Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.

Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Одночасно, відповідачем не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 8 048 373,48 грн основного боргу, 1 061 153, 12 грн інфляційних втрат та 499 787 , 82 грн 3% річних.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНПРОДЖЕКТСИСТЕМС» (03127, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 100/2 ідентифікаційний код 41953872) 8 048 373 (вісім мільйонів сорок вісім тисяч триста сімдесят три) грн 48 коп. основного боргу, 1 061 153 грн (один мільйон шістдесят одну тисячу сто п`ятдесят три) грн 12 коп. інфляційних втрат, 499 787 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 82 коп. грн 3% річних та 144 139 (сто сорок чотири тисячі сто тридцять дев`ять) грн 72 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 04.12.2024.

Суддя Я.А.Карабань