Ухвала

від 04.12.2024 по справі 910/17549/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

04.12.2024Справа № 910/17549/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у закритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» (68094, Одеська обл., м. Чорноморськ, село Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1; ідентифікаційний код: 24544710)

до Міністерства фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код: 00013480)

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ,

вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570)

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9;

ідентифікаційний код: 00032106)

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна організація (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних

осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код: 21708016)

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2)

про визнання недійсними договору та акта

Представники:

від Позивача: Пелепецький В.Д. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача - 1: Іщенко Р.А. (представник в порядку самопредставництва);

від Третьої особи - 1: Трембач О.С. (представник в на підставі довіреності);

від Третьої особи - 2: Найда Т.І. (представник в порядку самопредставництва);

від Третьої особи - 3: Жук Ю.О. (представник в порядку самопредставництва);

від Третьої особи - 4: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

11.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» з вимогами до Міністерства фінансів України про визнання недійсним Договору купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та Акту виконання зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» залишено без руху; встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 16.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 відкрито провадження у справі №910/17549/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.01.2020; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

24.01.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/7807/17.

27.01.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, який суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 27.01.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

У підготовчому засіданні 27.01.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку проведення підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на 03.03.2020.

04.02.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 03.03.2020 відповідачем було заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі третіх сторін, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

У підготовчому засіданні 03.03.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Кабінет Міністрів України.

Розглянувши у підготовчому засіданні 03.03.2020 подане позивачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку щодо його задоволення та зупинення провадження у справі №910/17549/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/7807/17 з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (емітент), від імені якого діє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (фонд) в особі уповноваженої особи фонду на тимчасову адміністрацію у банку Славкіної Марини Анатоліївни, яка діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2887, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт» (набувач), від імені якого діє Шевченко Андрій Миколайович, уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію банку, якій делеговано повноваження на підписання цього договору відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2887, керуючись ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», укладено Договір №18/2016 про придбання акцій.

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони домовились про те, що емітент зобов`язується передати набувачеві, а набувач зобов`язується придбати в емітента в обмін на грошові зобов`язання емітента перед набувачем, зазначені в п. 1.2 цього договору, наступні акції додаткової емісії емітента: прості іменні акції у кількості 532757 шт загальною вартістю 149171960,00 грн.

У п. 1.2 Договору зазначено, що сторони домовились про те, що набувач в обмін на акції відступає на користь емітента, а емітент набуває права вимоги за наступними грошовими зобов`язаннями емітента перед набувачем, еквівалент яких у гривні складає загальну суму 149171960,00 грн.

Як вбачається з Акту приймання-передачі за вказаним договором, підписанням цього акту набувач підтверджує припинення належних йому прав вимоги за грошовими зобов`язаннями емітента перед набувачем у сумі 149171960,00 грн.; підписанням цього акту набувач підтверджує виникнення у емітента права списати з рахунків набувача в емітента грошові кошти, належні набувачу; підписанням цього акту емітент підтверджує, що набув (прийняв) право списати з рахунків набувача в емітента грошові кошти, належні набувачу; підписанням цього акту емітент підтверджує набуття права власності на грошові кошти, належні набувачеві, набувач підтверджує набуття права власності на акції додаткової емісії емітента.

Судом встановлено, що 21.12.2016 між Державою Україна в особі Міністерства фінансів України (покупець) та усіма особами, які станом на дату укладення цього договору є власниками простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», від імені яких діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) на тимчасову адміністрацію в банку Шевченко Андрій Миколайович, яку призначено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.12.2016, якій делеговано повноваження щодо розпорядження та продажу акцій банку відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2893, укладено Договір №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку.

Відповідно до п. 1.1 Договору уповноважена особа від імені кожного з акціонерів зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити у порядку та на умовах, визначених цим договором, нижчезазначені акції, власником яких є акціонери відповідно до Реєстру, сукупна кількість яких складає повний обсяг акцій банку, а саме: прості акції у кількості 181052682 шт загальною вартістю 50694750960,00 грн.

Згідно з п. 1.1 Договору ціна продажу акцій становить 1,00 грн, що відповідає ціні продажу акцій, визначеній абз. 2 ч. 6 ст. 41-1 Закону.

Як вбачається з Реєстру акціонерів ПАТ КБ «Приватбанк» (Додаток №1 до Договору), до складу акціонерів входить Товариство з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт».

Відповідно до Акту виконання зобов`язань за вказаним договором Уповноважена особа від імені акціонерів передала у власність покупця, а покупець прийняв у порядку та на умовах, визначених договором, наступні акції: прості акції у кількості 181052682 шт загальною вартістю 50694750960,00 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що укладення Договору №18/2016 про придбання акцій від 20.12.2016 та Договору №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016 порушує права позивача та суперечить його інтересам, порушує норми Конституції України, іншого законодавства. Зокрема, вказані договори були укладені без відома, доручення чи будь-якої іншої підстави, а внаслідок укладення договорів позивача було позбавлено прав на грошові вимоги, які розміщені в ПАТ КБ «Приватбанк»; відбулась фактично примусова конфіскація державою коштів, належних позивачу.

Позивач зазначає, що зі змісту Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не вбачається наявність повноважень як у Фонду, так і у Уповноваженої особи на укладення вказаних договорів.

Крім того, за твердженням позивача, Договір №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016 укладено в супереч волі позивача та в інтересах третьої особи - Держави України, що суперечить ст. 238 Цивільного кодексу України.

Укладення вказаних договорів порушило конституційне право приватної власності позивача, встановлене у ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, оскільки відбулось примусове відчуження майна позивача (грошових коштів) без обгрунтування суспільної необхідності такого відчуження, та в порядку, який не передбачений законодавством України.

Таке примусове відчуження, як зазначає позивач, є конфіскацією, оскільки жодної компенсації за списані грошові кошти позивач не отримав.

Таким чином, вказуючи, що Договір №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016 суперечить ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 321, 353, 354 Цивільного кодексу України, ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач просить суд визнати недійсним з моменту кладення Договір №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016 та Акт виконання зобов`язань за вказаним договором в частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт».

Судом встановлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа №826/7807/17 за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку «Приватбанк» Соловйової Наталії Анатоліївни про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Предметом позову у справі №826/7807/17 є: 1) визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами НБУ від 13.12.2016 №105 в частині визнання позивача пов`язаною з ПАТ КБ «Приватбанк» особою; 2) визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» Соловйової Н.А. від 20.12.2016 №22 «Про заборону видаткових операцій з рахунків пов`язаних осіб» в частині, що стосується позивача; 3) визнання протиправним та скасування рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку від 20.12.2016 №2887 в частині, що стосується прав та інтересів позивача; 4) визнання протиправним та скасування рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування «Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» від 20.12.2016 №2891 в частині, що стосується прав та інтересів позивача; 5) визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» Соловйової Н.А. «Про перерахування коштів пов`язаних осіб» від 21.12.2016 №44 в частині, що стосується прав та інтересів позивача; 6) визнання протиправним та скасування рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування «Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку» №2893 від 20.12.2016 в частині, що стосується прав та інтересів позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 року зупинено провадження у справі №910/17549/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/7807/17.

03.03.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи - 1 надійшли пояснення по справі.

10.03.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи.

27.03.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи - 2 надійшли пояснення по справі, в яких просив суд проводити розгляду справи в закритому судовому засіданні.

27.03.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи - 3 надійшли пояснення по справі.

12.05.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи - 4 надійшли пояснення по справі.

03.07.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи - 1 надійшло клопотання про поновлення провадження по справі.

03.10.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи - 1 надійшло клопотання про поновлення провадження по справі.

16.10.2024 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 1 надійшло клопотання про поновлення провадження по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 року поновлено провадження у справі № 910/17549/19, судове засідання у справі №910/17549/19 призначено на 06.11.2024 року, постановлено розгляд справи здійснювати в закритому судовому засіданні.

04.11.2024 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 1 надійшло клопотання про закриття провадження по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2024 року.

14.11.2024 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Третьої особи-2 надійшов лист-відповідь.

В судовому засіданні 04.12.2024 року представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову. Представники Третіх осіб -1, 2, 3 надали усні пояснення по суті справи. Представник Третьої особи -4 не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 06.11.2024 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Третя особа-4 про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Третя особа-4 була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Третьої особи-4 не є перешкодою для прийняття судового рішення у даній справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників учасників судового процесу, приходить до висновку про закриття провадження у справі №910/17549/19, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.12.2016 Комісією з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного банку України прийнято рішення «Про визначення осіб пов`язаними з ПАТ КБ «Приватбанк» №105 (далі - Рішення №105), яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» визнано пов`язаною з АТ КБ «ПриватБанк» особою. (т.2 а.с.19)

18.12.2016 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 498- рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних». (т.2 а.с.20-21)

18.12.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 499-рш/БТ «Про надання пропозиції Кабінету Міністрів України щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави», яким запропоновано Кабінету Міністрів України розглянути виведення неплатоспроможного АТ КБ «ПриватБанк» з ринку у спосіб, визначений п. 5 ч. 2 ст. 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» шляхом продажу АТ КБ «ПриватБанк» інвестору в особі Держави та, серед іншого, визначено мінімальну потребу в капіталізації АТ КБ «ПриватБанк» на суму 116,8 млрд. грн. (т.2 а.с.23-30)

Згідно з частиною 1 статтею 41- 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" держава в особі Міністерства фінансів України або в особі банку, в якому держава є власником частки понад 75 відсотків акцій, має право брати участь у виведенні з ринку неплатоспроможного банку, що відповідає критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України, у спосіб, визначений пунктами 3 - 5 частини 2 статті 39 цього Закону. Виведення з ринку неплатоспроможного банку за участю держави здійснюється протягом двох календарних днів з дня, наступного за днем початку процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку. Фонд протягом двох календарних днів під час виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 4 або 5 частини 2 статті 39 цього Закону, за поданням Міністерства фінансів України призначає членів правління та ради банку. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави у спосіб, визначений пунктом 4 або 5 частини 2 статті 39 цього Закону, держава виступає інвестором.

Частиною 2 наведеної норми передбачено, що рішення про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 4 або 5 частини 2 статті 39 цього Закону, приймає Кабінет Міністрів України за пропозицією Національного банку України, в якій зазначаються спосіб виведення банку з ринку за участю держави та розрахунки мінімальної потреби в капіталі з урахуванням можливості обміну необтяжених грошових зобов`язань банку перед пов`язаними особами, а також необтяжених грошових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами, що не пов`язані з банком, крім коштів за поточними та депозитними рахунками таких осіб на акції додаткової емісії. Ця пропозиція повинна також містити розрахунок можливої потреби у додатковій капіталізації банку з урахуванням консервативних сценаріїв економічного розвитку, визначених Національним банком України.

У день прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку копія рішення передається до Фонду. Про прийняте рішення Кабінет Міністрів України повідомляє на своєму офіційному веб-сайті не пізніше наступного дня після дня запровадження тимчасової адміністрації (частина 4 статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

За змістом частини 5 зазначеної норми у день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку відповідно до пункту 4 частини 2 статті 39 цього Закону Фонд вживає заходів для утворення перехідного банку відповідно до частини 17 статті 42 цього Закону, реєстрації випуску акцій, державної реєстрації юридичної особи і видачі банківської ліцензії у строки і порядку, визначені статтею 42 цього Закону.

18.12.2016 Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення №560/2016 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки України економічній сфері та захисту інтересів вкладників», яке введене в дію Указом Президента України від 18.12.2016, яким було:

- враховано інформацію про зростання кредитних ризиків у сфері банківських послуг, що становить загрозу національній безпеці України в економічній сфері; - запропоновано Кабінету Міністрів України розглянути питання щодо капіталізації AT КБ «Приватбанк» за участю Держави; - вирішено невідкладно вжити вичерпних заходів щодо недопущення дестабілізації фінансової системи держави та забезпечення захисту прав вкладників.

18.12.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 961 «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи», якою: - прийнято пропозицію Національного банку України щодо участі Держави в особі Міністерства фінансів України у виведенні з ринку AT КБ «ПриватБанк» у спосіб, визначений п. 5 ч. 2 ст. 39 Закову про гарантування вкладів; - Держава в особі Міністерства фінансів України придбаває акції AT КБ «ПриватБанк» у повному обсязі за одну гривню, а Міністерство фінансів України для виконання цього забезпечує укладення договору купівлі-продажу акцій AT КБ «ПриватБанк» після здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заходів, визначених статтею 41-1 Закону про гарантування вкладів.

Відповідно до частини 6 статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку відповідно до пункту 5 частини другої статті 39 цього Закону Фонд у строки, встановлені цією частиною, вживає заходів до додаткового розміщення акцій нової емісії за таких умов: 1) повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів не здійснюється; 2) у строк не пізніше двох робочих днів після прийняття загальними зборами рішення про збільшення статутного капіталу неплатоспроможного банку здійснюється укладення уповноваженою особою Фонду договорів від імені пов`язаних осіб такого банку про придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку; 3) повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів для прийняття рішень про затвердження результатів розміщення акцій не здійснюється; 4) дата подання рішення про розміщення акцій додаткової емісії та змін до статуту неплатоспроможного банку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважається датою реєстрації випуску акцій; 5) дата подання змін до статуту неплатоспроможного банку на погодження Національним банком України та на реєстрацію державному реєстратору вважається датою погодження змін Національним банком України та реєстрації державним реєстратором; 6) дата фактичного подання документів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку для реєстрації випуску акцій з урахуванням розміщених акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку вважається датою реєстрації випуску акцій неплатоспроможного банку. Підтвердженням фактичного подання належних документів вважається наявність відмітки Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про прийняття документів (реєстраційний індекс); 7) дата подання належних документів до Національного банку України, державного реєстратора, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначається за відміткою відповідного державного органу про прийняття документів (реєстраційний індекс).

18.12.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2859 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким розпочато процедуру виведення AT КБ «ПриватБанк» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації, повноваження тимчасового адміністратора делеговані Соловйовій Н.А.

19.12.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2860 «Про запровадження плану врегулювання ПАТ КБ «ПриватБанк», яким затверджено план врегулювання неплатоспроможного AT КБ «ПриватБанк» та визначено, що виведення неплатоспроможного AT КБ «ПриватБанк» з ринку здійснюється в спосіб, визначений п. 5 ч. 2 ст. 39 Закону про гарантування вкладів, а саме продаж неплатоспроможного банку інвестору.

20.12.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2887 «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ КБ «Приватбанк», яким погоджено умови договорів про придбання акцій додаткової емісії від імені пов`язаних осіб неплатоспроможного банку та визначено повноважних осіб для забезпечення укладання оспорюваного договору.

20.12.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (емітент), від імені якого діє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (фонд) в особі уповноваженої особи фонду на тимчасову адміністрацію у банку Славкіної Марини Анатоліївни, яка діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2887, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт» (набувач), від імені якого діє Шевченко Андрій Миколайович, уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію банку, якій делеговано повноваження на підписання цього договору відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2887, керуючись ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», укладено Договір №18/2016 про придбання акцій. (т.1 а.с.94-95)

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони домовились про те, що емітент зобов`язується передати набувачеві, а набувач зобов`язується придбати в емітента в обмін на грошові зобов`язання емітента перед набувачем, зазначені в п. 1.2 цього договору, наступні акції додаткової емісії емітента: прості іменні акції у кількості 532757 шт загальною вартістю 149171960,00 грн.

У п. 1.2 Договору зазначено, що сторони домовились про те, що набувач в обмін на акції відступає на користь емітента, а емітент набуває права вимоги за наступними грошовими зобов`язаннями емітента перед набувачем, еквівалент яких у гривні складає загальну суму 149171960,00 грн.

Як вбачається з Акту приймання-передачі за вказаним договором, підписанням цього акту набувач підтверджує припинення належних йому прав вимоги за грошовими зобов`язаннями емітента перед набувачем у сумі 149171960,00 грн.; підписанням цього акту набувач підтверджує виникнення у емітента права списати з рахунків набувача в емітента грошові кошти, належні набувачу; підписанням цього акту емітент підтверджує, що набув (прийняв) право списати з рахунків набувача в емітента грошові кошти, належні набувачу; підписанням цього акту емітент підтверджує набуття права власності на грошові кошти, належні набувачеві, набувач підтверджує набуття права власності на акції додаткової емісії емітента. (т.1 а.с.96)

20.12.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2893 «Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку AT КБ «ПриватБанк», яким було погоджено умови продажу неплатоспроможного AT КБ «ПриватБанк» та уповноважено уповноважену особу Фонду Шевченка А.М. на підписання та укладення договору купівлі-продажу цінних паперів.

20.12.2016 Уповноважена особа Фонду Шевченко А.М. від імені всіх власників акцій AT КБ «ПриватБанк» уклала з Державою Україна договір купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131, за яким Держава Україна, в особі Міністерства фінансів України придбала 100% акцій AT КБ «ПриватБанк».

21.12.2016 між Державою Україна в особі Міністерства фінансів України (покупець) та усіма особами, які станом на дату укладення цього договору є власниками простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», від імені яких діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) на тимчасову адміністрацію в банку Шевченко Андрій Миколайович, яку призначено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.12.2016, якій делеговано повноваження щодо розпорядження та продажу акцій банку відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2893, укладено Договір №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку. (т.1 а.с.97-101)

Відповідно до вказаного договору належні Позивачу акції Приватбанку були відчужені за 1 гривню.

Згідно з Актом виконання зобов`язань від 21.12.2016 до Договору №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку від 20.12.2016 Уповноважена особа від імені Акціонерів передала у власність Покупцю, а Покупець в свою чергу прийняв акції. (т.1 а.с.102-103)

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що укладення Договору №18/2016 про придбання акцій від 20.12.2016 та Договору №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016 порушує права позивача та суперечить його інтересам, порушує норми Конституції України, іншого законодавства. Зокрема, вказані договори були укладені без відома, доручення чи будь-якої іншої підстави, а внаслідок укладення договорів позивача було позбавлено прав на грошові вимоги, які розміщені в ПАТ КБ «Приватбанк»; відбулась фактично примусова конфіскація державою коштів, належних позивачу.

Позивач зазначає, що зі змісту Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не вбачається наявність повноважень як у Фонду, так і у Уповноваженої особи на укладення вказаних договорів.

Крім того, за твердженням позивача, Договір №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016 укладено в супереч волі позивача та в інтересах третьої особи - Держави України, що суперечить ст. 238 Цивільного кодексу України.

Укладення вказаних договорів порушило конституційне право приватної власності позивача, встановлене у ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, оскільки відбулось примусове відчуження майна позивача (грошових коштів) без обгрунтування суспільної необхідності такого відчуження, та в порядку, який не передбачений законодавством України.

Таке примусове відчуження, як зазначає позивач, є конфіскацією, оскільки жодної компенсації за списані грошові кошти позивач не отримав.

Таким чином, вказуючи, що Договір №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016 суперечить ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 321, 353, 354 Цивільного кодексу України, ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач просить суд визнати недійсним з моменту кладення Договір №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016 та Акт виконання зобов`язань за вказаним договором в частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт».

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним Договору купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та Акту виконання зобов`язань до Договору купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016.

Отже, позивачем обрано такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання правочину недійсним.

23.05.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 року №590-ІХ.

Зазначеним законом були внесені зміни до ст. 5 ГПК України, а саме вказану статтю доповнено частинами третьою і четвертою такого змісту:

"3. Єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.

4. Визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта/рішення, зазначеного у частині третій цієї статті, не може бути підставою для застосування способів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку".

Відповідно до пункту 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13.05.2020 № 590-ІХ судові провадження в господарських справах за позовом учасника та/або колишнього учасника банку про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови), у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам частин третьої, четвертої статті 5 Господарського процесуального кодексу України підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.

У статті 231 Господарського процесуального кодексу України наведені загальні підстави для закриття провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що законодавство наділяє суд можливістю здійснити процесуальну дію у вигляді закриття провадження у справі як в підготовчому засіданні в разі наявності підстав для цього, так і під час розгляду справи по суті.

Наведена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №910/22947/17 та від 10.12.2019 у справі №921/520/18.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 209 ГПК України передбачено, що суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.

Параграф 3 глави 6 ГПК України визначає порядок з`ясування обставин справи та дослідження доказів. Зокрема, згідно з ч.1 ст. 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Таким чином, Суд зазначає, що дослідження доказів та встановлення обставин справи здійснюється під час розгляду справи по суті.

У постановах Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі №910/17541/19, від 27.10.2020 року по справі №910/17630/19 зазначено, що обов`язковою умовою для закриття провадження у справі через невідповідність обраного позивачем способу захисту права є встановлення судом певної сукупності обставин, визначених частинами 3, 4 ст. 5 ГПК України.

Суду необхідно встановити: 1) чи є або був позивач учасником банку; 2) чи порушені права або інтереси позивача як учасника банку внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що учасники банку - засновники банку, акціонери банку і пайовики кооперативного банку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, 13.12.2016 Комісією з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного банку України прийнято рішення «Про визначення осіб пов`язаними з ПАТ КБ «Приватбанк» №105 (далі - Рішення №105), яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» визнано пов`язаною з АТ КБ «ПриватБанк» особою. (т.2 а.с.19)

Відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є, зокрема, споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи (пункт 4 частини 1 цієї норми). Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов`язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв`язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов`язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком не доведе протилежного (частина 3 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно з частиною 4 цієї норми особа, визначена рішенням Національного банку України пов`язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов`язаною з банком особою.

Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затверджене постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 № 315 за змістом глави 2 якої Національний банк може визначати пов`язаною із банком особу відповідно до вимог статті 52 Закону із застосуванням зокрема ознак, зазначених у главі 3 цього розділу. Національний банк може визначати пов`язаною з банком особу, використовуючи одну або декілька ознак одночасно. Рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком особами приймає Комісія з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами (далі - Комісія). Особа вважається пов`язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання такого повідомлення Національного банку про визначення пов`язаною з банком особи не доведе протилежного. Якщо банк доведе, що особа не є пов`язаною з банком, то відповідне рішення Комісії скасовує/змінює Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем. Якщо банк не доведе, що особа не є пов`язаною з банком, то Комітет залишає рішення Комісії без змін.

20.12.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (емітент), від імені якого діє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (фонд) в особі уповноваженої особи фонду на тимчасову адміністрацію у банку Славкіної Марини Анатоліївни, яка діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2887, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт» (набувач), від імені якого діє ОСОБА_1 , уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію банку, якій делеговано повноваження на підписання цього договору відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2887, керуючись ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», укладено Договір №18/2016 про придбання акцій. (т.1 а.с.94-95)

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони домовились про те, що емітент зобов`язується передати набувачеві, а набувач зобов`язується придбати в емітента в обмін на грошові зобов`язання емітента перед набувачем, зазначені в п. 1.2 цього договору, наступні акції додаткової емісії емітента: прості іменні акції у кількості 532757 шт загальною вартістю 149171960,00 грн.

У п. 1.2 Договору зазначено, що сторони домовились про те, що набувач в обмін на акції відступає на користь емітента, а емітент набуває права вимоги за наступними грошовими зобов`язаннями емітента перед набувачем, еквівалент яких у гривні складає загальну суму 149171960,00 грн.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що станом на момент укладення Договору №18/2016 про придбання акцій від 20.12.2016 року Позивач був учасником (акціонером) Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», про що також не заперечували сторони у своїх заявах по суті спору.

Що стосується чи порушені права або інтереси Позивача як учасника банку внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку, Суд зазначає.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Що ж стосується порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до Суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов`язковим для України, визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 цієї ж Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає право особи на пред`явлення в суді такої вимоги на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Суд зазначає, що Позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (Аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Одночасно, слід зазначити, що згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Судом враховано, що за положеннями частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частина 3 статті 167 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:

1) участь в управлінні акціонерним товариством;

2) отримання дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства;

4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За приписом частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги про визнання недійсними Договору купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та Акту виконання зобов`язань, Позивач посилається на те, що оскаржувані договори порушують права Позивача, визначені ст.ст. 321, 353, 354 ЦК України, як власника акцій Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк».

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом про визнання недійсними Договору купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та Акту виконання зобов`язань, права та охоронювані законом інтереси учасника (акціонера) Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» були порушені внаслідок прийняття рішень Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних», «Про надання пропозиції Кабінету Міністрів України щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави», постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи», рішень Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк», «Про запровадження плану врегулювання ПАТ КБ «ПриватБанк», «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ КБ «Приватбанк» й укладення оспорюваних договору й акта, в результаті чого належні на праві власності Позивачу акції Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» були відчужені державі.

В той же час, враховуючи набрання чинності 23.05.2020 року Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 року №590-ІХ, Суд зазначає, що права та інтереси учасників/колишніх учасників банку, які були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку можуть бути захищені лише шляхом відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.

З огляду на вищевикладене, Суд дійшов висновку, що спосіб захисту, обраний Позивачем у даній справі, а саме визнання недійсними Договору купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та Акту виконання зобов`язань, не відповідає частинам третій та четвертій статті 5 Господарського процесуального кодексу України, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13.05.2020 № 590-ІХ.

На підставі вищевикладеного, керуючись пунктом 7 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності», статтями 5, 231, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/17549/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» до Міністерства фінансів України, за участю третіх осіб - Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Національного банку України, Державної організації (установа, заклад) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінету Міністрів України про визнання недійсним Договору купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та Акту виконання зобов`язань.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 04 грудня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин