Ухвала

від 03.12.2024 по справі 911/2548/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2548/17 (911/2543/24)

Суддя О.В. Конюх, розглянувши заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до відповідачів 1) ОСОБА_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1, с. Білогородка Київської області,

2) ОСОБА_2 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2, м. Київ

3) ОСОБА_3 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_3, м. Київ

про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності)

у справі №911/2548/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро», м. Обухів Київської області,

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід», м. Ірпінь Київської області,

про банкрутство,

без виклику представників;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.09.2024 до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», кредитор) надійшла заява вих.№23-1/09 від 23.09.2024 про покладення на органи управління Боржника солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності), в якій заявник просить суд притягнути ОСОБА_1 д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1, с. Білогородка Київської області, ОСОБА_2 д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2, м. Київ, ОСОБА_3 д.н. ІНФОРМАЦІЯ_3, м. Київ, до солідарної відповідальності у справі №911/2548/17 про банкрутство ТОВ «Агробонус Схід» (далі по тексту - Боржник) в порядку та з підстав, передбачених ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Заяву обґрунтовано тим, що всупереч положенням статті 34 КУзПБ, органи управління ТОВ «Агробонус Схід» не звернулись в місячний строк до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі через загрозу неплатоспроможності.

Позивач твердить, що починаючи з 2016 року органи управління ТОВ «Агробонус Схід» самоусунулись від участі у господарській діяльності боржника, не вживали жодних дій щодо підтримання та забезпечення господарської діяльності боржника, щодо проведення розрахунків за власними зобов`язаннями, вчиняли дії щодо зменшення активів боржника, що в кінцевому випадку та на сьогодні стало наслідком неможливості виконання ТОВ «Агробонус Схід» підтверджених грошових зобов`язань перед кредитором.

Ухвалою Господарського суду Київської області 01.10.2024 заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» вих.№23-1/09 від 23.09.2024 залишено без руху, зобов`язано ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» усунути недоліки заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.

02.10.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено вірну адресу відповідача-1, а також надано докази направлення заяви вих.№23-1/09 від 23.09.2024 на належну адресу відповідача-1.

Ухвалою від 03.10.2024 прийнято до розгляду заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» вих.№23-1/09 від 23.09.2024 та відкрито провадження у справі №911/2548/17 (911/2543/24) у порядку спрощеного позовного провадження. Зобов`язано ліквідатора ТОВ «Агробонус Схід» арбітражного керуючого Шмуйла А.Д. надати суду письмові пояснення по суті заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» вих.№23-1/09 від 23.09.2024 про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності).

Як вбачається з довідки Господарського суду Київської області про доставку електронного листа, ОСОБА_1 копію ухвали від 03.10.2024 отримала до електронного кабінету 03.10.2024. Відтак, встановлений статтею 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на заяву сплив 18.10.2024.

Окрім того, вказану копію ухвали від 03.10.2024, відповідно до вимог процесуального закону, було надіслано відповідачам 2 та 3 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованими листами з повідомленням №0600969466551 та 0600969467027 на адреси, вказані у позовній заяві, які відповідають адресам місцезнаходження згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру. Однак, поштові відправлення не були вручені адресатам та 25.10.2024 повернуті підприємством зв`язку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

21.10.2024 через систему «Електронний суд» відповідач 1 подала клопотання від 18.10.2024 про надання додаткового часу для звернення за правовою допомогою, в якому просить суд надати додатковий час для звернення за правовою допомогою для захисту своїх інтересів в суді та підготовки заперечення на заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

Вказане клопотання не підлягає розгляду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Чинним процесуальним кодексом передбачено право сторони звернутися до суду або із заявою про продовження процесуального строку або із заявою про поновлення процесуального строку.

Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 1,2 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Разом із тим, у поданому клопотанні відповідач 1 просить суд надати їй додатковий час для звернення за правовою допомогою. Однак, час на звернення за правовою допомогою взагалі не є процесуальним строком в розумінні статті 113 ГПК України, позаяк не регламентується процесуальним законом та не встановлюється судом, у зв`язку з чим розгляд вказаного клопотання виходить за межі компетенції суду.

30.10.2024 від ОСОБА_2 надійшов відзив від 25.10.2024 на заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», в якому відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.

Відповідач-2 твердить, що у зв`язку з тим, що її частка в статутному капіталі ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» складала всього 0,1%, вона немала жодної можливості приймати будь-які рішення, які хоч якось могли вплинути на фінансовий стан підприємства чи подати заяву до суду.

Також, відповідач-2 зазначає, що вона не була директором підприємства та не могла діяти від його імені.

Відповідач-2 вказує, що законом не передбачена можливість солідарної відповідальності учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

31.10.2024 через систему «Електронний суд» ліквідатор боржника подав письмові пояснення щодо заяви кредитора.

Так, ліквідатор зазначає, що про дослідженні фінансового стану боржника встановлено, що станом на 31.12.2016 боржник знаходився у стані надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення вимог його кредиторів було можливим тільки у ліквідаційній процедурі.

Ліквідатор твердить, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців тагромадських формувань у період з січня 2015 року по лютий 2017 року керівником виконавчого органу ТОВ «Агробонус Схід» була ОСОБА_1 (Відповідач-1), а учасниками (засновниками) ТОВ «Агробонус Схід» ОСОБА_2 (Відповідач-2) та ОСОБА_3 (Відповідач-3).

Провадження у справі про банкрутство боржника порушено ухвалою Господарськогосуду Київської області від 12.09.2017 за заявою ТОВ «СПЕКТР-АГРО», а не за заявою боржника. Таким чином, органи управління допустили порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та мають бути притягнуті до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.

26.11.2024 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала відзив на заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», в якому просить суд відмовити у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності.

Відзив обґрунтовано тим, що законом не передбачена можливість солідарної відповідальності учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Також, відповідач звертає увагу, що у період перебування її на посаді директора підприємство мало достатньо активів для покриття вимог кредиторів, відтак були відсутні підстави для звернення до суду із заявою про відкриття справи про банкрутство.

ОСОБА_1 твердить, що заявником не додано доказів, які б свідчили що її дії призвели до банкрутства підприємства.

Разом зі тим, суд зазначає, що даний відзив поданий поза межами процесуального строку, матеріали відзиву взагалі не містять заяви про поновлення строку на його подання та не містять викладу поважних об`єктивних обставин, які спричинили пропуск строку.

Відповідно до позиції КГС ВС від 17.12.2020 викладеної у постанові у справі №911/4670/13, із правового контексту вимог статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником та чи підлягає він відновленню. Таким чином, правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства свідчить про те, що господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Розглянувши заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2017 порушено провадження у справі №911/2548/17 про банкрутство ТОВ «Агробонус Схід»; визнано ТОВ «Спектр-Агро» кредитором ТОВ «Агробонус Схід» із грошовими вимогами у розмірі 7859 999,41 грн.

Ухвалою від 20.11.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Агробонус Схід» у сумі 19 757 306,39 грн. до якого включено:

1) ТОВ «Спектр-Агро» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 14 478 427,21 грн.;

2) ТОВ «ТД «Насіння» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 782 738,72 грн.;

3) ПрАТ «Райз-Максимко» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 3 496 140,46 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 19.12.2017 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід» (код 39141465) та відкрито ліквідаційну процедуру. Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення (повідомлення) про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід».

Відтак, станом на дату визнання ТОВ «Агробонус Схід» банкрутом, провадження у справі №911/2548/17 здійснювалось відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту - Закону про банкрутство).

Разом із тим, 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, розгляд справи №911/2548/17 у подальшому здійснюється із застосуванням норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2023 заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» вих.№18-3/09 від 18.09.2023 про заміну сторони (кредитора) у справі №911/2548/17 правонаступником задоволено. Замінено у справі №911/2548/17 кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Насіння» (ідентифікаційний код 30674952) на правонаступника ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (ідентифікаційний код 38039872) за кредиторськими вимогами до Боржника ТОВ «Агробонус Схід» (ідентифікаційний код 39141465) у сумі 1 782 738,72 грн., у тому числі: 3 200,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 1 556 196,67 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів;, 223 342,05 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів.

Тобто, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» є кредитором ТОВ «Агробонус Схід» та наділено усіма правами кредитора у даній справі, в тому числі заявляти клопотання про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності.

Заявляючи вказане клопотання. кредитор посилається на положення ст. 34 Кодексу України з процедури банкрутства, зазначаючи при цьому, що під терміном «орган управління» в КУзПБ розуміється власник боржника - засновники/учасники, а не лише його виконавчий орган - керівник.

Кредитор зазначає, що відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, впродовж січня 2015 року - лютого 2017 року керівником ТОВ «Агробонус Схід» була ОСОБА_1 (із 31.01.2015 по 22.02.2017).

Крім того, впродовж січня 2015 року - лютого 2017 року учасниками/власниками ТОВ «Агробонус Схід» були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач твердить, що саме цей в період боржника було доведено до неплатоспроможності, у боржника були наявні ознаки банкрутства, разом із тим, відповідну заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство органи управління боржника не подали.

Розглянувши подану кредитором заяву про покладення солідарної відповідальності по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до преамбули КУзПБ, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів, зокрема шляхом упровадження інституту солідарної відповідальності керівника боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів.

Кожен учасник цивільного/господарського обороту, що укладає угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, що можливе лише за платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і сумлінно, зокрема щодо контрагентів боржника.

Істотна та явна диспропорція між зобов`язаннями та активами по суті неплатоспроможного боржника та непоінформованість про це кредиторів цілком очевидно порушують права останніх. У зв`язку з цим для захисту майнових інтересів кредиторів боржника запроваджено правове регулювання своєчасного інформування керівником юридичної особи його кредиторів про неплатоспроможність (недостатність майна) боржника.

За частиною першою статті 4 КУзПБ, засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника.

У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства (частина друга статті 4 КУзПБ).

Згідно із частиною першою статті 215 ГК України, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

До такої відповідальності віднесено солідарну відповідальність у справах про банкрутство, застосування якої урегульовано нормами частини шостої статті 34 КУзПБ.

Приписами статті 34 КУзПБ встановлено, що боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Отже, солідарна відповідальність боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на підставі заяви кредитора після зазначення про виявлення такого порушення в ухвалі господарського суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 14.09.2021 у справі №902/1023/19).

Обов`язок керівника боржника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього (див. постанови Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №904/76/21, від 06.10.2022 у справі №903/988/20, від 04.07.2023 у справі №911/293/21 (911/682/22).

Таким чином, бездіяльність органів управління, які ухиляються від виконання покладеного на них КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.

Провадження у справі №911/2548/17 відкрито за заявою кредитора ТОВ «Спектр-Агро», а не боржника.

Суд зазначає, що положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (які були чинні на момент відкриття провадження у справі та які втратили чинність з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ) також містив умови, за яких боржник був зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (частина п`ята статті 11 та стаття 95 цього Закону).

Разом із тим, положення вказаного закону встановлювали солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів, але у випадку недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з частиною першою статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (частина шоста статті 95 цього Закону).

Водночас Закон про банкрутство не містив положень про відповідальність за незвернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.

З огляду на викладене, та враховуючи, що провадження у справі №911/2548/17 відкрито за заявою кредитора, а не власника, положення ст. 95 Закону про банкрутство не застосовувались, відтак наведена кредитором практика Верховного Суду у справі №910/3191/20 у даному випадку є не релевантною.

В положеннях КУзПБ законодавець передбачив єдиний порядок провадження у справі про банкрутства, тим самим відмовившись від здійснення провадження у справі за відмінним від єдиного - особливим (скороченим, спрощеним тощо) порядком здійснення провадження у справі про банкрутства, який допускався згідно із Законом про банкрутство.

Відповідно до ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку, коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Закріплення названого принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі № 1-зп).

Водночас цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта) під час дії якого вони настали або мали місце.

Саме з такого розуміння принципу дії закону в часі слід виходити під час вирішення питання щодо застосування норм закону, що набрав чинності на зміну попередньому, який регулював аналогічні правовідносини.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Суд зазначає, що законодавець, встановивши в ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство обов`язок керівника щодо звернення до господарського суду у разі виникнення загрози неплатоспроможності, не встановив відповідальності керівника боржника за його невиконання.

Слід зазначити, що покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника в порядку ч. 6 ст. 34 КУзПБ є новелою законодавства про банкрутство, яка підлягає застосуванню з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, а саме з 21.10.2019.

Таким чином, враховуючи, що провадження у справі №911/2548/17 про банкрутство ТОВ «Агробонус Схід» відкрите ухвалою суду від 12.09.2017, зазначені кредитором обставини щодо незвернення керівником або його органами управління до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника мали місце у 2016-2017 роках, а відповідна норма щодо притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності є новелою законодавства про банкрутство, що з`явилась 21.10.2019 із введенням в дію КУзПБ, зокрема в частині 6 статті 34 Кодексу, така норма в силу положень ст. 58 Конституції України не може бути застосована у даному випадку до правовідносин ТОВ «Агробонус Схід», його органів управління та кредиторів у 2016-2017 роки.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» вих.№23-1/09 від 23.09.2024 про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності).

Решта учасників справи судом ретельно вивчені та відхиляються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7, 34 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» вих.№23-1/09 від 23.09.2024 про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому частиною 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строків, встановлених ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 04.12.2024.

Суддя О.В. Конюх