Рішення

від 04.11.2024 по справі 911/2548/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2548/17 (911/1478/23)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Марунич Л.А. розглянувши у судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід»

до 1) Фізичної особи-підприємця Ярошенка Богдана Олеговича

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Агроплюс»

про визнання договору недійсним

у межах справи № 911/2548/17

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід» (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Європейська, 4; ідентифікаційний код 39141465)

За участю осіб, зазначених у протоколі судового засідання від 04.11.2024.

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи).

1.1. 11.05.2023 засобами поштового зв`язку до Господарського суду Київської області (далі суд) у порядку ст. 7 Кодексу України з процедури банкрутства (далі КУзПБ) звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід» (далі ТОВ «Агробонус Схід», позивач) Шмуйло Андрій Дмитрович (далі Шмуйло А.Д., ліквідатор) із позовною заявою № 488 від 09.05.2023 (вх. № 128/23 від 15.05.2023) до Фізичної особи-підприємця Ярошенка Богдана Олеговича (далі ФОП Ярошенко Б.О., відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Агроплюс» (далі ТОВ «Маяк Агроплюс», відповідач-2) про визнання недійсним договору про переведення боргу від 31.08.2016 (далі Договір, спірний правочин), укладеного між відповідачами. Крім того, позивач просить суд розподілити судові витрати у відповідності до вимог чинного законодавства.

1.1.1. Позовну заяву обґрунтовує, зокрема, ст.ст. 3, 13, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ч. 2 ст. 42, ст. 61 КУзПБ та зазначає, що Договір та додані до нього документи складені виключно з переслідуванням неправомірної мети, направленої на ухилення від виконання наявних зобов`язань перед ТОВ «Агробонус Схід» та погіршення його фінансового становища, і, як результат, завдання шкоди кредиторам ТОВ «Агробонус Схід». Зазначені висновки зроблені, зокрема, з того, що:

не момент укладення спірного правочину ТОВ «Маяк Агроплюс» вже був по відношенню до ТОВ «Агробонус Схід» боржником за іншим договором позики та не проводив жодних розрахунків;

відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети, відсутність розрахунків між первісним та новим боржником;

пов`язаність осіб, які є учасниками даного спірного правочину, а також незаконність дій керівника ТОВ «Агробонус Схід»;

укладення Договору мало наслідком лише штучне збільшення дебіторської заборгованості ТОВ «Маяк Агроплюс» перед ТОВ «Агробонус Схід» та не мало на меті реального виконання взятих на себе зобов`язань та погашення заборгованості;

ТОВ «Агробонус Схід» внаслідок укладення Договору фактично відмовилося від власних майнових вимог.

1.1.2. У відповіді на відзив від 10.07.2023 позивач додатково зазначив, зокрема, що: відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з моменту набрання ним чинності КУзПБ поширює свою дію на подальший розгляд справи про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію КУзПБ перебувають на стадії санації; твердження відповідача-1 про те, що спірний правочин укладався задля зарахування зустрічних однорідних вимог та з метою погашення грошового зобов`язанням відповідача-1 перед відповідачем-2, що виникло на підставі договору надання консультативних послуг № 501-МЯ від 05.01.2015, лише підтверджує заінтересованість та пов`язаність осіб, які були учасниками даного правочин; Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області проводився аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Агробонус Схід», який підтвердив висновок про наявність у діях керівника позивача ознак свідомих дій з доведення до банкрутства; посадові особи ТОВ «Агробонус Схід», усупереч інтересам товариства, не вживали заходів для повернення виданої фінансової допомоги.

Також просить визнати поважним причини пропуску позовної давності з огляду на те, що до моменту отримання апеляційної скарги у справі № 911/2548/17 (911/1029/22) ліквідатору ТОВ «Агробонус Схід» не було відомо про існування оспорюваного правочину. Крім того просить суд врахувати, що йому досі не було передано печатки, бухгалтерської та іншої документації ТОВ «Агробонус Схід», відтак докази, що стосуються предмета спору, у ліквідатора відсутні.

1.2. ФОП Ярошенко Б.О. скористався правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), та подав відзив на позовну заяву від 20.06.2023 (вх. № 12308/23 від 23.06.2023) в якому заперечував щодо позову та зазначив, зокрема, про те, що:

повідомленням від 31.08.2016 позивач надав згоду на переведення боргу в сумі 981 350,00 грн, який виник на підставі договору безвідсоткової фінансової допомоги №01/07-16 від 01.07.2016, укладеного між ТОВ «Агробонус Схід» та відповідачем-1, від первісного боржника, яким є ФОП Ярошенко Б.О., до нового боржника, яким є ТОВ «Маяк Агроплюс»;

Договір укладений у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому відповідач-1 не вбачає правових підстав для визнання його недійсним;

провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агробонус Схід» порушено 12.09.2017 на підставі норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про банкрутство), а спірний правочин укладено 31.08.2016, тому відсутні правові підстави для застосування ст. 42 КУзПБ, адже до вказаних відносин застосовується ст. 20 Закону про банкрутство в частині підстав визнання недійсним правочинів боржника або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство;

ліквідатор ніяким чином не аргументує пов`язаність між собою сторін укладеного Договору, а саме ТОВ «Маяк Агроплюс» та ФОП Ярошенко Б.О.;

право на звернення до суду з позовом у позивача виникло 31.08.2016, тоді як позивач звернувся з позовом лише 15.05.2023, тобто із пропуском строку позовної давності. Оскільки позивач у своєму позові не обґрунтував дотримання строку позовної давності, не подав жодного доказу в підтвердження наявності поважних причин пропуску такого строку, просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити в задоволенні позову. Крім того, ФОП Ярошенко Б.О. просить стягнути з ТОВ «Агробонус Схід» понесені судові витрати.

1.3. ТОВ «Маяк Агроплюс» правом, передбаченим ст. 165 ГПК України не скористалося та відзиву на позовну заяву ліквідатора не надало. Крім того, від відповідача-2 за час розгляду даної справи жодних пояснень/заперечень по суті спору до суду не надходило.

2. Результат розгляду справи судами.

Рішенням суду від 07.11.2023 (суддя Конюх О.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у задоволенні позову відмовлено. Проте, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2024 вищевказані судові рішення скасовані, а справу постановлено передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так, із змісту постанови Верховного Суду від 15.05.2024 № 911/2548/17 (911/1478/23) убачається, що додатковому дослідженню підлягають твердження ТОВ «Агробонус Схід» в частині того, що:

1) надавши згоду на переведення боргу на неплатоспроможного ТОВ «Маяк Агроплюс», який не здійснював підприємницьку діяльність, керівництво ТОВ «Агробонус Схід» відмовилося від майнових вимог, свідомо погіршивши майновий стан товариства;

2) за проведеним аналізом діяльності ТОВ «Агробонус Схід», який міститься в матеріалах справи, в діях керівника останнього було виявлено ознаки нераціонального ведення господарської діяльності, які призвели до збитковості ТОВ «Агробонус Схід» та ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану ТОВ «Агробонус Схід», тобто доведення до банкрутства;

3) дії посадових осіб ТОВ «Агробонус Схід» слід розглядати чи можуть вони вважатися добросовісними, чи є підстави вважати, що Договір і додані до нього документи складені виключно з переслідуванням неправомірної мети, направленої на ухилення від виконання наявних зобов`язань перед ТОВ «Агробонус Схід» та погіршення його фінансового становища, і, як результат, завдання шкоди кредиторам ТОВ «Агробонус Схід», що і було підставою для визнання недійсним цього правочину, як фраудаторного, укладеного з порушенням норм ЦК України.

Під час нового розгляду справи необхідно, зокрема, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку доводам сторін спору, зокрема, заявленим вимогам позивача з урахуванням визначених ним підстав заявлених вимог (фактичної підстави вчинення правочинів на шкоду кредиторам та правової підстави, яка, окрім приписів ст. 20 Закону ґрунтується на загальних нормах ЦК України).

3. Стислий виклад правових позицій учасників справи під час нового розгляду справи

3.1. 07.07.2024 через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» ФОП Ярошенко Б.О. на виконання ухвали суду від 04.06.2024 та з урахуванням ст.119 ГПК України надав суду письмові пояснення (вх.№7248/24 від 08.07.2024) та додаткові докази в яких зазначає, що:

у період (до, під час та після укладення спірного правочину), а саме у 2015, 2016 та у 2017 роках ТОВ «Маяк Агроплюс» належним чином виконував свої зобов`язання перед ТОВ «Агробонус Схід», зокрема, за договором №11/02/2015 від 11.02.20215, що підтверджується відповідними банківськими виписками;

наявним звітам уже була надана судом оцінка в основній справі про банкрутство № 911/2548/17 під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності учасників та керівників органів ТОВ «Агробонус Схід», та, зокрема, через їх неповноту, необ`єктивність та неоднозначність ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 була призначена судово-економічна експертиза за результатами якого складений висновок експерта від 31.03.2021. Із змісту висновку вбачається, що судовий експерт виснував про неможливість надати категоричну відповідь в частині наявності ознак доведення до банкрутства.

Додатково, відповідач-1 у своїх письмових поясненнях (вх.№ 12126/24 від 30.10.2024) зазначив, що на підтвердження реального характеру господарських правовідносин за договором надання консультативних послуг №501-МЯ від 05.01.2015, укладеного між ТОВ «Маяк Агроплюс» та ФОП Ярошенко Б.О., надає суду банківські виписки, які підтверджують реальність, систематичність та тривалість відносин, які склались між відповідачами.

3.2. 06.08.2024 через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» ліквідатор на виконання ухвали суду від 04.06.2024 та з урахуванням ст.119 ГПК України надав суду письмові пояснення (вх.№8516/24 від 07.08.2024) в яких зазначив, зокрема, що наявний висновок судового експерта жодним чином не спростовує висновок незалежного аудитора Рябової Н.В. та Міністерства юстиції України щодо наявності в діях органів управління та керівництва ТОВ «Агробонус Схід» ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, тобто доведення до банкрутства.

4. Процесуальні дії суду під час нового розгляду справи.

4.1. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024 справу № 911/2548/17 (911/1478/23) передано до розгляду судді Янюк О.С., яка ухвалою суду від 04.06.2024 призначила підготовче засідання на 08.07.2024 о 10:30 год. та запропонувала учасникам справи надати суду до 27.06.2024 заяви по суті справи, письмові пояснення, докази тощо.

Водночас, у зв`язку із введенням Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (із відповідними змінами) воєнного стану в Україні та оголошенням сигналу «повітряна тривога» 08.07.2024 з 09:52 год. до 11:34 год., вищевказане засідання не відбулося, а тому, ухвалою суду від 12.07.2024 останнє було призначене на 08.08.2024.

Ухвалою суду від 08.08.2024 відмовлено у прийнятті заяви ліквідатора від 07.07.2024 (вх. № 5244 від 08.07.2024) про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 08.08.2024, зокрема, на підставі ст.ст. 80, 119 ГПК України: задоволено клопотання відповідача-1 про приєднання доказів від 07.07.2024 (вх. № 7248/24 від 08.07.2024), поновлено строк для подачі таких доказів та долучено їх до матеріалів справи; долучено до матеріалів справи письмові пояснення позивача від 06.08.2024 (вх. № 8516/24 від 07.08.2024); на підставі ст. 183 ГПК України у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.09.2024.

4.2. Ухвалою суду від 02.09.2024, зокрема, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.10.2024.

На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.11.2024, про що судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 14.10.2024.

29.10.2024 на підставі ч. 5 ст.161 ГПК України через підсистему «Електронний суд» відповідачем-1 надіслані суду письмові пояснення (вх.12126/24 від 30.10.2024), які долучені судом до матеріалів справи.

04.11.2024 у судове засідання представник відповідача-2 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце засідання інформувалися своєчасно та у порядку визначеному порядку визначеному ч. 5 ст. 242 ГПК України (поштове повернення з відміткою «за закінченням терміну зберігання»). Водночас, явка ТОВ «Маяк Агроплюс» обов`язковою судом не визнавалася, а тому ураховуючи положення ст. 42 ГПК України суд визнав за можливе розглянути справу без його участі.

Під час судового засідання ліквідатор у вступному слові учасників справи підтримав свою позовну заяву та просив суд її задовольнити з підстав викладених у заявах по суті справи.

Представниця ФОП Ярошенка Б.О. у вступному слові учасників справи проти позову заперечила та надала пояснення аналогічні викладеним у заявах по суті справи.

4.3. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 04.11.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Фактичні обставини справи, із посилання на докази.

5.1. У провадженні суду (суддя Конюх О.В.) перебуває справа № 911/2548/17 про банкрутство ТОВ «Агробонус Схід» на стадії судової процедури ліквідація банкрута, яку на підставі ухвали суду від 19.04.2021 здійснює арбітражний керуючий Шмуйло А.Д.

5.2. Рішенням суду (суддя Конюх О.В.) від 17.10.2022 у справі № 911/2548/17 (911/1029/22) позов ТОВ «Агробонус Схід» задоволено повністю, стягнуто з ФОП Ярошенка Б.О. на користь ТОВ «Агробонус Схід» 981 350,00 грн заборгованості та 4 962,00 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 апеляційну скаргу ФОП Ярошенка Б.О. на рішення суду від 17.10.2022 у справі № 911/2548/17 (911/1029/22) задоволено, рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агробонус Схід» до ФОП Ярошенка Б.О. про стягнення 981 350,00 грн відмовлено.

Під час апеляційного перегляду вищевказаного рішення апеляційний суд визнав поважними обставини, наведені ФОП Ярошенком Б.О., щодо неможливості своєчасно подати до суду першої інстанції докази, та прийняв до розгляду нові докази, а саме Договір, а також повідомлення ТОВ «Агробонус Схід» від 31.08.2016 про згоду на переведення боргу.

5.3. Так, із змісту п. 1.1. Договору, укладеного між ФОП Ярошенко Б.О. (первісний боржник) та ТОВ «Маяк Агроплюс» (новий боржник) вбачається, що за умовами останнього первісний боржник переводить свій борг у сумі 981 350,00 грн (надалі борг), за договором № 01/07-16 від 01.07.2016, укладеним між первісним боржником та ТОВ «Агробонус Схід» (надалі кредитор), а новий боржник приймає на себе зобов`язання за вищевказаним у цьому пункті договором (основний договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору останній укладений сторонами на підставі письмової згоди кредитора на переведення боргу, що підтверджується його повідомленням від 31.08.2016, яке вручене новому та первісному боржнику.

Первісний боржник переводить борг на нового боржника в повному обсязі (п. 1.3. Договору).

Борг вважається переведеним на нового боржника, а останній набуває статусу зобов`язаної особи перед кредитором з моменту підписання цього Договору (п. 1.4. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору первісний боржник сплачує новому боржнику за прийняття на себе боргу винагороду в розмірі 981 350,00 грн.

Борг нового боржника повинен бути погашений кредитору в порядку та строки, визначені основним договором. Новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору (п.п. 3.1., 4.1. Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 7.1 Договору).

У свою чергу, із змісту повідомлення про згоду на переведення боргу, на якому міститься підпис від імені керівника ТОВ «Агробонус Схід» Паламарчук А.А., убачається, що ТОВ «Агробонус Схід»:

надає свою згоду на переведення боргу в сумі 981 350,00 грн, що виник на підставі договору безвідсоткової фінансової допомоги №01/07-16 від 01.07.2016, укладеного між ТОВ «Агробонус Схід» та ФОП Ярошенком Б.О., від первісного боржника, яким є ФОП Ярошенко Б.О. до нового боржника, яким є ТОВ «Маяк Агроплюс»;

обізнаний з усіма умовами угоди між ФОП Ярошенком Б.О. і ТОВ «Маяк Агроплюс» про переведення вищевказаного боргу.

5.4. 01.09.2016 між ФОП Ярошенко Б.О. (сторона-1) та ТОВ «Маяк Агроплюс» (сторона-2) підписаний акт про зарахування зустрічних грошових вимог відповідно до п.1 якого сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних грошових вимог строк виконання яких настав, за договорами, зазначеними в п. 2 та п. 3 акта.

Так, відповідно до п.п. 2, 3 зазначеного акта: сторона-1 має перед стороною-2 непогашене грошове зобов`язання в сумі 981 350,00грн, яке виникло на підставі Договору; сторона-2 має перед стороною-1 непогашене грошове зобов`язання в сумі 981 350,00 грн, яке виникло на підставі договору надання консультаційних послуг №501-МЯ від 05.01.2015.

Акт набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7 акта).

5.5. Із змісту звіту про проведення фінансово-господарської діяльності неплатоспроможності ТОВ «Агробонус Схід» від 08.02.2019, складеного незалежним аудитором Рбовою Н.В. вбачається, що в діях керівництва підприємства наявні ознаки нераціонального ведення господарської діяльності, які призвели до збитковості ТОВ «Агробонус Схід» та ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану ТОВ «Агробонус Схід», тобто доведення до банкрутства. Аналогічні висновки зроблені у звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Агробонус Схід» та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства Головного територіального управління юстиції у Київській області від 24.05.2019.

У свою чергу із змісту висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31.03.2021 вбачається, що категоричну відповідь на запитання чи мали показники фінансово-економічного стану ТОВ «Агробонус плюс» за три роки, що передували порушення справи про банкрутство, такими, що мають ознаки доведення до банкрутства, експерту не надається можливість.

5.6. Водночас учасниками справи не були надані на дослідження суду: основний договір - договір № 01/07-16 від 01.07.2016, укладений між ФОП Ярошенком Б.О. та ТОВ «Агробонус Схід»; договір про надання консультаційних послуг №501-МЯ від 05.01.2015 укладений між ФОП Ярошенком Б.О. та ТОВ «Маяк Агроплюс».

5.7. Крім того, під час перегляду судових рішень касаційним судом, останнім у своїй постанові зазначено про наявність:

судових рішень (від 15.10.2015 у справі №911/3248/15 та від 01.08.2016 у справі №911/2021/16) про стягнення заборгованості з ТОВ «Маяк Агроплюс»;

інформації з АСВП від 20.06.2023 щодо ТОВ «Маяк Агроплюс», із змісту якої вбачається, що відносно відповідача-2 було відкрито три виконавчі провадження;

листа ГУ ДПС у Київській області від 06.07.2023 №37234/6/10-36-04-04 про те, що фінансова звітність ТОВ «Маяк Агроплюс» за 2017-2022 роки відсутня, а також копій фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТОВ «Маяк Агроплюс» за 2015-2016 роки (2016 - за яким на кінець звітного періоду загальна кредиторська заборгованість становила 36 757 800,00 грн).

6. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано.

6.1.Щодо законодавства, яке використовується судом під час розгляду даного спору

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 та ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України).

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника та спростування майнових дій боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст. 20 Закону про банкрутство (до 21.10.2019) та у ст.42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 зазначено, що критерієм для застосування норм ст. 42 КУзПБ та ст. 20 Закону про банкрутство, у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію цього Кодексу, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Зважаючи на дату порушення провадження у цій справі про банкрутство боржника (12.09.2017), суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин, які склалися до набрання чинності КУзПБ, положень ст. 20 Закону про банкрутство, якою врегульовано спеціальні правила та процедура визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та яка містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду, протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Як зазначено у ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

Ураховуючи дату відкриття провадження у справі (12.09.2017) та дату укладення спірного договору (31.08.2016), до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. 20 Закону про банкрутство, оскільки Договір укладений поза межами підозрілого періоду.

Проте, відсутність правових підстав для оспорення укладеного боржником правочину на підставі саме ст. 20 Закону про банкрутство або ст.42 КУзПБ не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, Господарського кодексу України чи інших законів. Подібного за змістом висновку (стосовно оспорення правочинів, укладених поза межами відповідного «підозрілого періоду») дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 28.10.2021 у справі №911/1012/13.

Так, у позовній заяві ліквідатор посилався, зокрема, на порушення при укладенні оспорюваного Договору загальних засад законодавства щодо необхідності дотримання добросовісності при вчиненні дій учасниками цивільних правовідносин (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), щодо недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), а також на його фіктивність (ст. 234 ЦК України).

6.2. Щодо підстав визнання Договору недійним

Так, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) розмежовував кваліфікацію фіктивних та фраудаторних правочинів.

6.2.1. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма ст. 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. У свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).

Практичне правозастосування виходить з того, що «фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним» (постанова Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18).

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Так, із змісту позовної заяви вбачається, що ліквідатор, окрім посилання на ст. 234 ЦК України, не зазначив конкретних обставин, які б вказували саме на фіктивність спірного правочину, а тому вважати його недійсним із зазначеної підстави є помилковим.

6.2.2. Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом).

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 ст.13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Отже, фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Частиною ч. 6 ст. 13 ЦК України встановлено, що уразі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.ч. 2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Водночас судом береться до уваги те, що чинним законодавством не встановлено заборон на укладення договору про переведення боргу в залежності від фінансового стану сторони договору, однак платоспроможність боржника та наявність у нього майна, на яке може бути звернене стягнення, відіграють істотну роль при укладенні такого виду договору, як договір про переведення боргу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2023 справа № 910/17629/18 (910/12093/20)).

6.2.2.1. Так, із матеріалів справи вбачається, що:

1) під час укладення спірного правочину (31.08.2016) ТОВ «Агробонус Схід» вже мало грошові зобов`язання перед: ТОВ «Спектр-Агро» (ініціюючий кредитор) за договорами поставки від 19.02.2016 та від 31.05.2016 (рішення суду від 18.01.2017 справа № 911/3896/16 та від 23.01.2017 справа № 911/3897/16, ухвала суду від 12.09.2017 у справі № 911/2548/17); ТОВ «Торговийй дім «Насіння» за договором від 27.01.2016 (рішення суду від 15.03.2017 № 911/344/17, ухвала суду від 20.11.2017); ТОВ «Райз-Максимко» за договором поставки від 31.01.2015 (ухвала суду від 20.11.2017). Відповідно до ухвали суду від 20.11.2017 цей розмір складає більше 10 000 00,00 грн основного зобов`язання (без штрафних санкцій).

2) ТОВ «Маяк Агроплюс» у відповідний період мав заборгованість перед ТОВ «Агробонус Схід» у розмірі 1 559 530,00грн за договорами від 10.02.2015 та 11.02.2015, що підтверджується рішенням суду від 27.03.2023 у справі №911/2548/17 (911/1028/22). Із змісту рішення також вбачається, що незважаючи на відсутність платежів від ТОВ «Маяк Агроплюс» (останній платіж здійснений 29.08.2016) та наявної заборгованості, ТОВ «Агробонус Схід» продовжував перераховувати ТОВ «Маяк Агроплюс» грошові кошти (платіжні доручення від 20.02.2017 на суму 2 000,00грн та 22.02.2017 на суму 320 000,00 грн). Доказів, які б вказували на можливість та намір ТОВ «Маяк Агроплюс» виконувати свої грошові зобов`язання за зазначеними договорами, учасниками справи суду надано не було.

Крім того, рішеннями суду: від 01.08.2016 у справі № 911/2021/16 стягнуто з ТОВ «Маяк Агроплюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Презенс технолоджи» 374 227,59 грн основного богу, 67 353,32 грн пені, 31 345,66 грн 3 % річних та 7 261,36 грн судового збору; від 15.10.2015 у справі № 911/3248/15 стягнуто з ТОВ «Маяк Агроплюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Віейбі Лізинг» 5 651,40 грн штрафу та 1 827,00 грн судового збору. Із змісту відомостей з АСВП від 20.06.2023 вбачається, що відносно боржника ТОВ «Маяк Агроплюс» відкрито три виконавчі провадження.

До того ж, із змісту фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва ТОВ «Маяк Агроплюс» за 2015 та 2016 рік убачається, що:

на кінець звітного періоду (2015 рік) останній має поточні зобов`язання на загальну суму 23 778 500 грн, активів на загальну суму 22 602 700 грн, чистий дохід 1 535 000 грн;

на кінець звітного періоду (2016 рік) останній має поточні зобов`язання на загальну суму 36 757 800 грн, активів на загальну суму 33 707 000 грн, чистий дохід «-» 1 670 400 грн.

3) відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.08.2016: засновниками ТОВ «Маяк Агроплюс» (код ЄДРПОУ 37508617) були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (також є кінцевим бенефіціарним власником); засновниками ТОВ «Агробонус Схід» (код ЄДРПОУ 39141465) були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (також є кінцевим бенефіціарним власником). Отже ТОВ «Маяк Агроплюс», на яке переведений борг, та ТОВ «Агробонус Схід», яке надало згоду на переведення боргу є пов`язаними особами у розумінні ст. 1 КУзПБ (юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи).

Із зазначеного можна зробити висновок, що позивач надаючи відповідну згоду повинен бути обізнаний про фінансовий стан ТОВ «Маяк Агроплюс» та реальну можливість виконання зобов`язання за відповідний договором.

Крім того, як установлено судом так і не спростовано учасниками справи, ТОВ «Маяк Агроплюс» з моменту укладення спірного правочину не вчиняло жодних дій щодо його виконання.

4) із змісту звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможність ТОВ «Агробонус Схід» (за 2015-2016 роки), складеного незалежним аудитором, убачається, що в діях керівництва підприємства наявні ознаки нераціонального ведення господарської діяльності, які призвели до збитковості підприємства та ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, тобто доведення до банкрутства. Аналогічний висновок зроблений у відповідному звіті Головного територіального управління юстиції у Київській області від 24.05.2019 №8580-5-5/5.

Як вказує відповідач-1 та зазначене вбачається із змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі № 911/2548/17, під час розгляду питання про притягнення посадових осіб ТОВ «Агробонус Схід» до субсидіарної відповідальності була проведена судово-економічна експертиза у висновку якої зазначено, що надати категоричну відповідь на запитання чи мали показники фінансово-економічного стану ТОВ «Агробонус Схід» за три роки, що передували порушення цієї справи про банкрутство, такими, що мають ознаки доведення до банкрутства експерту не надається за можливе. Зазначений висновок зроблений у зв`язку з тим, що експерту не були надані усі документи (за три роки до дати порушення справи про банкрутство), які підлягають дослідженню. Водночас у висновку зазначено, що надані на дослідження документи (звіт про фінансовий стан та звіт про фінансовий результат) за 2015-2017 роки мають ознаки господарської діяльності лише 2015 та 2016 роки, при цьому виявлена невідповідність даних на кінець 2015 та 2016 років даними на початок 2016 та 2017 років.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Проаналізувавши зазначений висновок суд вважає, що його наявність ані підтверджує ані спростовує відповідні обставини (наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства), оскільки чіткої відповіді на поставлене апеляційним судом питання експертом надано не було.

Отже, висновки, які містять у звітах аудитора та Головного територіального управління юстиції у Київській області, не спростовані учасниками справи належними та допустимим доказами.

5) із змісту п. 2.1, п. 3.4 Договору та повідомлення про згоду на переведення боргу вбачається, що первісний боржник (ФОП Ярошенко Б.О.) сплачує новому боржнику (ТОВ «Маяк Агроплюс») за прийняття на себе боргу винагороду у розмірі 981 350,00 грн. З моменту набуття чинності цим Договором у нового боржника (ТОВ «Маяк Агроплюс») виникає право вимоги до первісного боржника (ФОП Ярошенко Б.О.) у сумі зазначеній у ст. 2 цього Договору.

Отже сторони Договору домовились, що за переведення боргу новий боржник саме сплачує суму у відповідному розмір. Іншого альтернативного способу здійснення розрахунку зазначеним Договором не передбачено.

Водночас сторонами 01.09.2016 був підписаний акт про зарахування зустрічних грошових вимог у розмірі 981 350,00грн.

Як зазначалося вище, договір надання консультаційних послуг №501-МЯ від 05.01.2015 на підставі якого у ТОВ «Маяк Агроплюс» виникло зобов`язання перед ФОП Ярошенко Б.О. у відповідному розмірі, відповідачами суду на дослідження надано не було. У зв`язку з чим установити умови надання послуг, їх розмір, вартість, та як наслідок зробити висновок, що у ТОВ «Маяк Агроплюс» наявна заборгованості у розмірі 981 350,00 грн перед ФОП Ярошенко Б.О. (реальність угоди про зарахування зустрічних грошових вимог), суд можливості не має.

6.2.2.2. Підсумовуючи викладені обставини у своїй сукупності можна зробити висновок, що маючи кредиторську заборгованість ТОВ «Агробонус Схід» погодив переведення боргу, що дало змогу замінити сторони у зобов`язанні з діючого підприємця на підприємство, яке вже мало ознаки незадовільного фінансового стану, про що власники ТОВ «Агробонус Схід», які є одночасно і власниками ТОВ «Маяк Агроплюс» були обізнані.

Ураховуючи те, що зазначені дії ТОВ «Агробонус Схід» вчинені у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредиторами, та фактично призвели до зменшення розміру активів товариства, спірний Договір є фраудотарним (вчинений боржником на шкоду кредиторам) та може бути визнаний судом недійсним.

6.3. Щодо права ТОВ «Агробонус Схід» визнавати Договір недійсним.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Норма ст. 520 ЦК України має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника.

Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора.

У свою чергу, вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання, з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Отже, для заміни боржника в зобов`язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов`язку первісного боржника на іншу особу та дії, які полягатимуть у наданні відповідної згоди.

Як зазначалося вище, ТОВ «Агробонус Схід» як кредитор надав згоду на переведення боргу за Договором. Таким чином, ТОВ «Агробонус Схід» є учасником оскаржуваного правочину, який слід розглядати в сукупності та в залежності від дій всіх його учасників - ФОП Ярошенка Б.О. як первісного боржника, ТОВ «Маяк агроплюс» (нового боржника) та ТОВ «Агробонус схід» як кредитора без згоди якого такий договір не породив би будь-яких юридичних наслідків. Зазначені висновки зроблені і Верховним Судом під час перегляду у касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанції у даній справі.

6.4. Щодо позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Отже початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права.

У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 5/530-03 (924/1244/20)).

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Із матеріалів справи вбачається, що Договір і повідомлення про згоду на переведення боргу підписані 31.08.2016, таким чином відповідний строк позовної давності закінчується 01.09.2019, тоді як позивач звернувся до суду 11.03.2023, тобто поза межами вищевказаного строку.

Як зазначає ліквідатор, про існування спірного Договору йому стало відомо лише під час розгляду справи № 911/2548/17 (911/2019/22) в Північному апеляційному господарському суді, де ФОП Ярошенко Б.О. подав до суду апеляційної інстанції нові докази, а саме, договір про переведення боргу від 31.08.2016.

Так, указані обставини підтверджуються рішенням суду від 17.10.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 911/2548/17 (911/2019/22), зокрема:

із змісту рішення суду від 17.10.2022 вбачається, що ліквідатором у результаті опрацювання виписок по банківських рахунках ТОВ «Агробонус Схід» установлено, що поміж інших, дебітором банкрута рахується ФОП Ярошенко Б.О., а сума неповернутої фінансової допомоги складає 981 350,00 грн. Заперечуючи позовні вимоги, ФОП Ярошенко Б.О. указує на те, що позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували факти укладення між позивачем та відповідачем будь-яких договорів позики, факти виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов`язків щодо надання позики, факти виникнення відносин щодо надання позики за відповідними договорами і, відповідно, виникнення у відповідача обов`язків щодо повернення позики, досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо встановлення строку повернення позики, тощо;

із змісту постанови апеляційної інстанції 07.02.2023 убачається, що оскільки з вини відповідача (ФОП Ярошенко Б.О.) до суду першої інстанції не були вчасно подані докази щодо переведення боргу на іншу особу, та, як наслідок, суд першої інстанції не міг оцінити всі докази та прийняти обґрунтоване рішення, судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Зазначене у своїй сукупності підтверджує те, що ліквідатор зміг дізнатися про існування спірного Договору лише під час розгляду справи № 911/2548/17 (911/1029/22) в апеляційній інстанції, а саме, з моменту отримання копії апеляційної скарги (листопад 2022 року).

Ураховуючи викладене суд вважає, що застосування інституту позовної давності у даному випадку пов`язується саме із моментом отримання позивачем, який не є стороною договору, інформації про порушення його права, а не з фактом укладення між відповідачами оспорюваного договору, що свідчить про звернення ліквідатора ТОВ «Агробонус Схід» у межах строку позовної давності.

6.5. Результат розгляду позовної заяви судом

Ураховуючи зазначені обставини у своїй сукупності суд дійшов висновку, що зміст спірного Договору не відповідає критеріям розумності та добросовісності, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч.ч. 3, 6 ст. 13, ст. 215 ЦК України.

7. Щодо судових витрат.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7 КУзПБ, ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 129, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід» в особі ліквідатора Шмуйла Андрія Дмитровича № 488 від 09.05.2023 (вх. № 1282/23 від 15.05.2023) задовольнити.

2. Визнати недійсним договір переведення боргу від 31.08.2016 укладений між Фізичною особою-підприємцем Ярошенком Богданом Олеговичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк Агроплюс».

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ярошенка Богдана Олеговича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід» (вул. Європейська, 4, смт Ворзель, м. Ірпінь Київська обл., 08296, ідентифікаційний код 39141465) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі вісімдесят чотири гривні 00 коп.).

4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Агроплюс» (вул. Окружна, 11, смт Ворзель, м. Ірпінь, Київська обл., 08296, ідентифікаційний код 37508617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід» (вул. Європейська, 4, смт Ворзель, м. Ірпінь Київська обл., 08296, ідентифікаційний код 39141465) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі вісімдесят чотири гривні 00 коп.).

5. Видати накази.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК Укаїни.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.01.2025.

Станом на 14.01.2025 рішення законної сили не набрало.