Ухвала

від 29.11.2024 по справі 922/532/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

29 листопада 2024 року м. ХарківСправа № 922/532/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши матеріали справи

за позовом В.о.керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, м.Харків до 1.Харківської міської ради, м.Харків, 2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків, 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлі ДІП", с.Бірки, 4.Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА-ВІ", м.Харків про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна за участю представників:

прокурора - Ногіна О.М. ( посвідчення №072833 від 01.03.2023 року);

відповідача-1 Василенко І.Ю. (довіреність від 17.10.2023 року);

відповідача-2 Василенко І.Ю. (довіреність від 17.10.2023 року);

відповідача-3 не з`явився;

відповідача-4 - Третьякова Т.Ю. ( адвокат, ордер АХ 1216369 від 23.10.2024 року).

ВСТАНОВИВ:

В.о.керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до: 1)Харківської міської ради; 2)Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради; 3)Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлі ДІП"; 4)Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА-ВІ", в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати п.20 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 №1008/18.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.07.2018 №5598-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Онлі ДІП (код ЄДРПОУ 41570796), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2255.

3. Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Постачальник послуг Солоницівської селищної ради Луценка Павла Геннадійовича №42709323 від 27.08.2018, на підставі якого внесено зміни до запису про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Онлі ДІП за №27492660 від 13.08.2018 по об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 338499863101, а саме про зміну площі нежитлових приміщень підвалу №1-:8, І в житловому будинку літ. А-5 загальною площею 222,4 кв.м. на загальну площу 236 кв.м., про зміну назви- нежитлові приміщення підвалу №1-:8, І в житловому будинку літ. А-5 змінено на нежитлові приміщення підвалу № І, II, III, 1-:8, IV, 9 в житловому будинку літ. А-5 та про зміну назви - нежитлові приміщення підвалу № І, II, III, 1-:8, IV, 9 в житловому будинку літ. А-5 змінено на нежитлові приміщення підвалу № І, II, III, 1-:8, 1-го поверху IV, 9 в житловому будинку літ. А-5.

4. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю ДА-ВІ (код ЄДРПОУ 43197550) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу №1-:8, І в житловому будинку літ.А-5 загальною площею 222,4 кв.м. за адресою: м.Харків, пров.Короленка, 10.

5. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю ДА-ВІ (код ЄДРПОУ 43197550) на нежитлові приміщення підвалу № 1-:8, І в житловому будинку літ. А-5 загальною площею 222,4кв.м. за адресою: м.Харків, пров.Короленка, 10, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 338499863101) з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю ДА-ВІ та закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 26.04.2022 року відкрито провадження у справі №922/532/22 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 року задоволено клопотання відповідача-2 про зупинення провадження по справі №922/532/22. Провадження по справі зупинено до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справи щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2024 року поновлено провадження у справі № 922/532/22, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначенона 15.10.2024 року.

15.10.2024 року прокурор надав до суду заяву про зміну предмета позову (вх.№25940), в якій просить суд вважати правильними наступні позовні вимоги:

1. Визнати незаконним та скасувати п.20 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.07.2018 №5598-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОНЛІ ДІП», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №2255.

3. Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценка Павла Геннадійовича № 42709323 від 27.08.2018, на підставі якого внесено зміни до запису про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНЛІ ДІП» за № 27492660 від 13.08.2018 по об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 338499863101, а саме про зміну площі нежитлових приміщень підвалу № 1-:8, І в житловому будинку літ. «А-5» загальною площею 222,4 кв.м на загальною площею 236 кв.м, про зміну назви - нежитлові приміщення підвалу № 1-:8, І в житловому будинку літ. «А-5» змінено на нежитлові приміщення підвалу № І, ІІ, ІІІ, 1-:8, ІV, 9 в житловому будинку літ. «А-5» та про зміну назви - нежитлові приміщення підвалу № І, ІІ, ІІІ, 1-:8, ІV, 9 в житловому будинку літ. «А-5» змінено на нежитлові приміщення підвалу № І, ІІ, ІІІ, 1-:8, 1-го поверху ІV, 9 в житловому будинку літ. «А-5».

4. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА-ВІ» (код ЄДРПОУ 43197550) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № 1-:-8, І в житловому будинку літ. «А-5» загальною площею 222,4 кв.м за адресою: м.Харків, пров.Короленка, 10.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 року прийнято до розгляду заяву прокурора про зміну предмета позову (вх.№ 25940 від 15.10.2024) та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмета позову, відкладено підготовче засідання на 05.11.2024 року, яке не відбулось з технічних причин.

Протокольною ухвалою суду від 05.11.2024 року призначено підготовче засідання на 26.11.2024.

05.11.2024 року представник відповідача-4 надав до суду відзив на позовну заяву, з урахуванням заяви про зміну предмета позову (вх.№27773).

Також 05.11.2024 року представник відповідача-4 надав до суду заяву про залишення позову без розгляду (вх.№27775) та клопотання про призначення експертизи (вх.№27777).

08.11.2024 року прокурор надав до суду відповідь на відзив (вх.№28241), в якій просив задовольнити позов у повному обсязі, відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення по справі комплексної судової будівельно-технічної експертизи та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності у справі.

20.11.2024 року представник відповідача-2 надав до суду заяву про застосування строку позовної давності (вх.№29201).

26.11.2024 року представник відповідача-4 надав до суду додаткові пояснення (вх.№29656).

Надані сторонами документи судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 26.11.2024 року відкладено підготовче засідання на 29.11.2024 року.

Представник відповідача-4 в судовому засіданні 29.11.2024 року підтримував клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про призначення експертизи, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 29.11.2024 року прокурор заперечував проти клопотання відповідача-4 про залишення позову без розгляду та клопотання про призначення експертизи, з підстав викладених у відповіді на відзив.

Представник відповідачів-1,2 в судовому засідання 29.11.2024 року не заперечував проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду та про призначення у справі експертизи.

Представник відповідача-3 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача-4 про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 вказаної статті закріплено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, вказаними нормами Закону прямо передбачено право прокурора на звернення до суду в інтересах держави.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація "інтересів держави" може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).

Крім того, у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому відбулось чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Разом із цим, ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Таким чином, законодавством прямо передбачено право прокурора звертатись до суду в інтересах держави у разі нездійснення або неналежного здійснення органом місцевого самоврядування відповідних повноважень.

Суд наголошує, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як орган наділений відповідними повноваженнями, не може обіймати декілька статусів у справі та виступати у якості як позивача, так і відповідача, оскільки є таким органом, який припустився порушень та виступає у якості відповідача у справі.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Як зазначив у позовній заяві прокурор, звернення до суду з позовною заявою спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відчуження майна з комунальної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Згідно з ст. 327 ЦК України та ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відчуження об`єктів нерухомості комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно з ст. 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.

Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст.68 Конституції України (кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей) є обов`язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Як зазначає прокурор, його звернення до суду у цій справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності.

Крім того, з огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року питання правомірності відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.

Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Повноваження прокуратури, у тому числі щодо представництва інтересів держави в суді, встановлені Основним Законом України, не можуть бути передані законом будь-яким іншим державним органам.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами; делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Аналогічна позиція висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 05.06.2019 у справі № 3-234/2018.

Згідно з ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до чч.3,4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак, у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які, як стверджує прокурор, негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор самостійно подав вказаний позов. А тому в даному випадку правомірним є звернення до суду прокурора та визначення Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради відповідачами, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19, від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18.

Посилання відповідача-4 на необхідність застосування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 та постанови від 28.09.2022 у справі №483/448/20, судом не приймаються, оскільки склад спірних правовідносин у даній справі є відмінним від складу правовідносин у справі № 912/2385/18.

Так, у справі № 912/2385/18 наявний суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, - відновлення законності у спосіб визнання недійсним частини договору та стягнення на користь бюджету надмірно сплачених коштів - Устинівська районна державна адміністрація Кіровоградської області (позивач 1) та Східний офіс Держаудитслужби (позивач 2). У зв`язку з цим, належним до виконання прокурором є його обов`язок, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", направити попередньо, до звернення до суду, повідомлення про це такому суб`єктові.

Натомість, у даній справі такий суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, відсутній, прокурором наведено підставу для представництва інтересів держави. У зв`язку з цим, для прокурора не може виникнути обов`язку направити до звернення з позовом до суду повідомлення про це особі, якій пред`явлено позовну вимогу, тобто відповідачу.

Таким чином, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурором дотримано процедуру, встановлену чч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому, оцінка факту наявності чи відсутності порушеного інтересу держави, а також порушень норм чинного законодавства лежить у площині вирішення судом спору по суті позовних вимог та не може бути підставою залишення без розгляду позовної заяви прокурора.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача-4 (вх.№27775 від 05.11.2024) про залишення позову без розгляду.

Розглянувши клопотання відповідача-4 про призначення судової експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до чч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Статтею 100 ГПК України встановлено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Таким чином, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення у справі судової експертизи повинно вирішуватись лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як вбачається із поданого клопотання, відповідач-4 просить суд призначити у справі № 922/532/22 комплексну судову будівельно-технічну експертизу, посилаючись на те, що призначення по справі експертизи необхідно для встановлення факту наявності значних поліпшень в нежитлових приміщеннях підвалу №1-:-8, І в житловому будинку літ «А-5» по пров. Короленка, 10 в м. Харкові в період з листопада 2017 року по лютий 2018 року.

Матеріали справи свідчать, що спірні правовідносини стосуються приватизації нежитлового приміщення підвалу № 1-:8, І в житловому будинку літ. А-5 загальною площею 222,4кв.м. за адресою: м.Харків, пров.Короленка, 10 стосовно якого, відповідачі (орган приватизації та покупець), на думку прокурора, незаконно обрали спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, у зв`язку з чим, прокурор просить рішення Харківської міської ради визнати незаконним та скасувати, а договір купівлі-продажу визнати недійсним.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входять обставини, які мали місце з моменту укладення договору оренди нежитлових приміщень № 1961 від 02.11.2017, звернення ТОВ "Онлі-Діп" до Управління комунального майна із заявою про надання дозволу на проведення приватизації, прийняття відповідного рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 та укладення договору купівлі-продажу, а також їх співвідношення із законодавчо встановленими нормами, які регламентують правовідносини у сфері приватизації.

Відтак, при розгляді цієї справи судовому дослідженню підлягає питання правомірності здійснення процедури відчуження спірного орендованого майна шляхом проведення процедури приватизації з урахуванням відповідних вимог чинного законодавства.

Із змісту умов договору оренди №1961 від 02.11.2017, укладеного між Управлінням комунального майна та ТОВ "Онлі-Діп", встановлено, що: змінювати стан орендованого майна орендар зобов`язаний виключно за письмовою згодою орендодавця (п. 4.7 договору); орендар зобов`язаний здійснювати ремонт та реконструкцію за письмовою згодою орендодавця на підставі документації, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства (п. 4.8 договору); орендар має право здійснювати ремонт, реконструкцію орендованого майна у встановленому порядку за наявності письмової згоди орендодавця (п. 5.2. договору); орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості (п. 5.3 договору).

Процедура надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна та вимоги до неї визначені Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим Наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 за №686.

Оцінка майна, яке підлягає приватизації проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України за №1891 від 10.12.2003.

Вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря визначені в Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженим Наказом Фонду державного майна України №377 від 27.02.2004.

З вищенаведеного вбачається, що для встановлення обставин в даній справі та доказування правомірності проведення процедури приватизації орендованого майна, не потрібно застосування спеціальних знань у сфері, іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, оскільки всі документи, які б підтверджували факт дотримання ТОВ "Онлі-Діп" на час виникнення спірних відносин законодавчо встановлених норм, які регламентують правовідносини у сфері приватизації, повинні бути наявні як у самого відповідача, так і в матеріалах приватизаційної справи.

Відтак в даному випадку, встановлення за допомогою судової експертизи самого факту проведення поліпшень після проведення процедури приватизації, не може вплинути за встановлення законності самої процедури приватизації, а отже не є предметом доказування у даній справі.

Беручи до уваги, що заперечення відповідачів з приводу того, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, не можуть бути підтверджені чи спростовані висновками судової оціночної експертизи, в той час, як обставини приватизації спірного майна, зокрема, додержання вимог закону щодо порядку здійснення та ідентифікації його поліпшень, можуть бути встановлені на підставі наявних у справі документів, суд в силу вимог процесуального закону взмозі самостійно надати оцінку всім документальним доказам, які містяться в матеріалах справи і мають суттєве значення для вирішення спору, і постановити на цій основі законне та обґрунтоване судове рішення по суті спору сторін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність клопотання відповідача-4 про призначення судової експертизи (вх.№27777 від 05.11.2024), у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання відповідача-4 у призначенні судової експертизи.

Керуючись статтями 42, 53, 99, 177, 182, 183, 234-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання ТОВ "ДА-ВІ" про залишення позову без розгляду (вх..№ 27775 від 05.11.2024) відмовити.

2. В задоволенні клопотання ТОВ "ДА-ВІ" про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи (вх.№ 27777 від 05.11.2024) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Повний текст ухвали складено 04.12.2024

СуддяК.В. Аріт