Постанова

від 02.12.2024 по справі 904/217/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/217/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 (головуючий - Чус О. В., судді: Кощеєв І. М., Дармін М. О.) і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 (головуючий - Кеся Н.Б., судді: Колісник І. І., Крижний О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові-ремонти»

до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс РЕМ 23»,

про стягнення 6 966 982,55 грн

Історія справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові-ремонти» (далі - ТОВ «Промислові-ремонти», позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Інгулецький ГЗК», відповідач) про стягнення 6 966 982,55 грн заборгованості за виконані роботи за договором підряду від 05.11.2020 № 6330-35.

2. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 07.05.2024, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024, позов залишив без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. 13.05.2024 відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про розподіл судових витрат на правничу допомогу на суму 228 849,74 грн та стягнення їх з позивача.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 16.05.2024, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024, заяву відповідача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу залишив без задоволення.

5. З посиланням на приписи частини 5 статті 130 ГПК України суди констатували відсутність необґрунтованих дій позивача у цій справі, що є необхідною умовою для компенсації здійснених відповідачем судових витрат у разі залишення судом позову без розгляду. Звернення позивача до суду в даному випадку не можна вважати необґрунтованими діями, оскільки конституційне право звернення до суду залишається незмінним навіть при наявності третейського застереження.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

6. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. Скаржник стверджує про порушення судами приписів частини 5 статті 130 ГПК України щодо визначення критеріїв необґрунтованості дій позивача, як підстави для компенсації судових витрат відповідача у разі залишення позову без розгляду. На переконання скаржника, про необґрунтованість дій позивача свідчить обставина подання ТОВ «Промислові ремонти» (наразі ТОВ «Кларікс РЕМ 23») аналогічного позову до відповідача у справі № 904/2176/23, який також був залишений без розгляду з підстави наявності третейського застереження у договорі підряду від 05.11.2020 №6330-35. Оскільки позивачу достеменно було відомо про існування як третейського застереження, так і позицію відповідача щодо порядку розгляду спорів за договором підряду від 05.11.2020 №6330-35, то дії позивача вважати обґрунтованими не можна.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

8. Законним та обґрунтованим є висновок судів про відмову в задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат, оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням норм законодавства та підлягають залишенню без змін.

Позиція Верховного Суду

9. За приписами частини 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

10. Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.

11. При цьому ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Такі обставини встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17).

12. У постанові від 09.07.2019 у справі № 922/592/17 Верховний Суд зазначив, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

13. Однак судами під час розгляду справи установлено недоведення відповідачем неправомірності та необґрунтованості дій позивача щодо звернення до господарського суду із позовом.

14. Суди зазначили, що з необґрунтованими діями відповідач пов`язує сам факт звернення позивача до суду з позовом при наявності третейського застереження, а також залишення судом у справі №904/2176/23 іншого позову до відповідача за договором поставки від 05.11.2020 №6330-35 без розгляду також на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України.

15. З урахуванням статті 55 Конституції України суди дійшли правильного висновку, що чинне законодавство України не позбавляє сторони права на вирішення спору саме господарським судом, навіть за наявності третейського застереження.

16. Згідно з положеннями пункту 7 частини 1 статті 226 ГГПК України залишення позову без розгляду на підставі цієї норми реалізується лише у випадку, якщо від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору, надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді. Положення цієї процесуальної норми наділяють виключно відповідача правом на подання такої заяви; реалізація цього права відбувається лише за власною волею відповідача.

17. Ураховуючи викладене та встановлені судами обставини щодо недоведення відповідачем необґрунтованості дій позивача щодо звернення до господарського суду з позовом про стягнення грошових коштів внаслідок порушення зобов`язань за договором, Верховний Суд вважає правильними висновки судів про відмову у задоволенні заяви відповідача про стягнення судових витрат.

18. За таких обставин Верховний Суд вважає, що здійснене судами попередніх інстанцій правозастосування частини 5 статті 130 ГПК України є правильним та узгоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду.

19. Доводи відповідача у касаційній скарзі щодо порушення судами норм процесуального права є безпідставними та такими, що зводяться до незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями та вимог про втручання у фактичну складову оскаржуваних судових рішень, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

21. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

22. На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 у справі № 904/217/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. С. Міщенко

Судді І. С. Берднік

В. А. Зуєв