Ухвала

від 02.12.2024 по справі 334/5471/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 334/5471/23

провадження № 61-12971 ск 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська - 20» про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20» надати для ознайомлення, з можливістю виготовлення копій, ОСОБА_1 документи, які стосуються діяльності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20», а саме: протоколи Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20» за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки з підписними листами; протоколи Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20» за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки; річні кошториси Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20» за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки; фінансові звіти Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20» за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки; штатні розклади Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20» за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки; господарські договори, укладені між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська-20» та суб`єктами господарювання (фізичними особами-підприємцями, юридичними особами) за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки з актами виконаних робіт.

2. Ленінський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 08 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2024 року, залишив позов без задоволення.

3. У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2024 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

4. Оскільки касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 в касаційній скарзі порушував питання про поновлення такого строку.

5. Обґрунтовуючи підстави пропуску строку на касаційне оскарження заявник вказував на те, що повний текст оскаржуваної постанови Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2024 року було отримано відповідачем в середині серпня 2024 року засобами поштового зв`язку.

6. Верховний Суд ухвалою від 10 жовтня 2024 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, зокрема, для подання нової заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2024 року та надання відповідних доказів поважності причин його пропуску.

7. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду нову заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2024 року, в якій як на підставу для поновлення такого строку вказує на те, що копія повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції була направлена поштою, яку його представник випадково отримав не в своєму відділені пошти, а в іншому. Крім цього вказує на те, що місто Запоріжжя віднесено до зони активних бойових дій, що створює певні проблеми у відправленні поштової кореспонденції.

8. Розглянувши зазначені доводи Верховний Суд дійшов висновку, що наведені заявником підстави для поновлення строку для касаційного оскарження судових рішень не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.

9. Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який, зокрема, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

10. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, обов`язковість судового рішення, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 7, 9, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

11. За приписами статті 43 ЦПК України учасники справи мають як право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках так і обов`язок виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

12. Частина перша статті 44 ЦПК України також вказує на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

13. Пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

14. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

15. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

16. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).

17. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України»).

18. Поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

19. Також безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є і порушенням вимог статті 6 Конвенцію щодо справедливого судового розгляду.

20. Тобто метою встановлених ЦПК України процесуальних строків є дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

21. Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження.

22. Тобто підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.

23. Водночас заявником не вказано коли саме його представник отримав копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та не надано на підтвердження цього жодних доказів, а також не наведено жодних підстав, які, підтвердженні відповідними доказами, пропуску строку внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

24. За даними підсистеми Електронний суд ЄСІТС оскаржувана постанова апеляційного суду була доставлена до Електронного суду 25 липня 2024 року о 22:08 та 25 липня 2024 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень з забезпеченням надання загального доступу 29 липня 2024 року.

25. Стосовно доводів заяви про введення в Україні воєнного стану, як поважної причини для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, на яку посилається скаржник варто враховувати, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) зазначено, що «введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Враховуючи те, що останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з касаційною скаргою в цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку заявником за умови надання нею до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку».

26. З доводів заяви про поновлення строку на касаційне оскарження не вбачається, що введення воєнного стану унеможливило чи утруднило подання касаційної скарги в строки встановлені ЦПК України.

27. Відповідно до положень частини третьої статті 393 ЦПК України) якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

28. Таким чином враховуючи наведені ОСОБА_1 обставини, які не свідчать про поважність причин пропуску ним строку на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2024 року та не є об`єктивними та істотними перешкодами для добросовісної та своєчасної реалізації ним своїх процесуальних прав, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у цій справі.

Керуючись статтями 185, 390,394, 415 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2024 року.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зестафонська - 20» про зобов`язання вчинити певні дії.

3. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді /підпис/ В. В. Пророк

/підпис/ І. В. Литвиненко

/підпис/ Є. В. Петров