Ухвала

від 03.12.2024 по справі 369/540/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 369/540/22

провадження № 61-15470ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» до ОСОБА_1 , третя особа: Дочірнє підприємство «Дніпровський круг» про визнання нерухомого майна предметом іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» (далі - ТОВ «УБК») в строк, передбачений частиною першою статті 390 ЦПК України, подало до Верховного Суду касаційну скаргу.

На підставі поданої касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття (відмову у відкритті) касаційного провадження з таких підстав.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Також касаційна скарга містить посилання на постанови Верховного Суду: від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 04 липня 2020 року у справі № 520/10060/16, від 22 червня 2023 року у справі № 639/7714/19, від 25 вересня 2024 року у справі № 369/1759/22, при цьому посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України з відповідним обґрунтуванням у касаційній скарзі відсутні.

Разом з тим, заявник вказує на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, однак не зазначає, який саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, з відповідним обґрунтуванням неправильного її застосування судами в цій справі.

При цьому формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 400 ЦПК України).

А відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене, заявникам необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, до касаційної скарги додано копію платіжної інструкції від 08 листопада 2024 року № 4960740 про сплату судового збору у розмірі 4 540, 00 грн.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позову - 2022 рік) за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (не менше 2 481,00 грн та не більше 868 350,00 грн).

Предметом позову ТОВ «Українська боргова компанія» є вимоги про визнання нерухомого майна предметом іпотеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 906/1026/22 (провадження № 12-33гс23) зроблено висновок, що вимога про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна пов`язана з майновим інтересом, що свідчить про її майновий характер. Отже, позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, оскільки, визнавши за собою таке право, іпотекодержатель набуває легітимного очікування успішної реалізації своєї можливості отримати у власність майно (нерухоме майно або грошові кошти) для задоволення своїх майнових вимог до боржника за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою. З огляду на викладене при поданні позовної заяви позивачу необхідно було вказати в ній ціну позову та сплатити судовий збір, виходячи з вартості предмета іпотеки, визначеної в договорі іпотеки, за ставкою, передбаченою законом для вимог майнового характеру. Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 370/1543/20 та від 16 грудня 2022 року у справі № 199/2786/21, щодо немайнового характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя при визначенні розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги.

Отже, у справах про визнання нерухомого майна предметом іпотеки ціна позову визначається виходячи з вартості предмета іпотеки, зазначеної в договорі іпотеки.

Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити договірну вартість нерухомого майна, що є предметом спору.

Тому заявникові слід зазначити ціну позову з урахуванням вартості майна, визначеної в іпотечному договорі (договорах), визначити розмір судового збору з розрахунку 1,5 % від ціни позову х 200 % (однак не менше 2 481,00 грн та не більше 868 350,00 грн) та за потреби - доплатити судовий збір.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду касаційної інстанції відповідний документ.

Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року залишити без руху.

Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 393 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: Є. В. Краснощоков