Ухвала

від 27.11.2024 по справі 334/3216/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 27.11.2024

Справа № 334/3216/24

Провадження № 6/334/497/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Філіпової І.М.,

за участі секретаря судового засідання Мандик М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочення виконання судового рішення у справі 334/3216/24 за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернулись до Ленінського районного суду м. Запоріжжя Ленінського районного суду м. Запоріжжя із вказаною заявою, в якій просять суд розстрочити виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2024 року у справі № 334/3216/24 за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Позовні вимоги Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.09.2019 року по 31.12.2023 року у розмірі 250561 грн 32 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.09.2019 року по 31.12.2023 року у розмірі 250561 грн 32 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя судовий збір у розмірі 2257 грн 71 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя судовий збір у розмірі 2257 грн 71 коп.

Заява мотивована тим, що відповідачі є фізичними особами та отримують заробітну плату, яка склала у ОСОБА_2 62388,71 грн за пів року роботи, а у ОСОБА_1 71669,15 грн із врахуванням утримань податків та зборів. Виплата присудженого кожному в одноразовому розмірі є неспіввісним з їх можливостями на даний час, що зумовить покладання на них додаткової фінансової відповідальності у вигляді виконавчого збору та безпідставно обмежить їх в інших правах.

З метою виконання рішення суду, вважає необхідним розстрочити сплату суми за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2024 року на один рік для кожного окремо тобто рівними частинами по 20880 грн11 коп., що забезпечить реальне виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 31 жовтня 2024 року у цивільній справі 334/3216/24 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 а на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.09.2019 року по 31.12.2023 року у розмірі 250561 грн 32 коп.

Статтею 129-1 Конституції Українивстановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від26.12.2003року №14«Про практикурозгляду судамискарг нарішення,дії абобездіяльність органіві посадовихосіб державноївиконавчої службита зверненьучасників виконавчогопровадження» роз`яснив, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Тобто, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, його виконання може бути розстрочено на певних умовах або відстрочено. При вирішенні питання про розстрочку або відстрочку виконання рішення повинні бути враховані інтереси стягувача та оцінені повідомлені боржником обставини, на які він вказує, як на підставу розстрочки або відстрочки виконання рішення та які повинні бути суттєвими, в залежності від чого встановлюється можливість задоволення такої заяви. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення суду лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Зазначена норма кореспондується із приписами статті 33 Закону України «Про виконавче провадження». Так, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Заявникі просять відстрочити виконання рішення посилаючись на важкий матеріальний стан, перебування на його утриманні двох малолітніх дітей , бажання відповідача погасити заборгованість за договором в повному обсязі.

Наведений у ст.435ЦПКУкраїни перелік найбільш характерних виняткових обставин, що можуть враховуватися судом під час розгляду питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Згідно з вимогами ст. 435 ЦПК України, саме заявник зобов`язаний довести зазначений локальний предмет доказування.

Статтею 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04), яке набуло статусу остаточного, зазначено, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Слід зазначити, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5ст. 435ЦПК України).

Заявник надав суду переконливі докази свого тяжкого матеріального становища, добровільного погашення заборгованість за договором.

Посилання заявника на вказані обставини є достатніми, на думку суду, підставами для розстрочення виконання рішення, судом також враховані інтереси стягувача.

Враховуючи наведене, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що є всі законні та обґрунтовані підстави для розстрочки виконання рішення суду з тих підстав, що базується на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, оскільки заявником надано докази, які підтверджують настання несприятливих для нього обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.12-13,76,81,258-261,435 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочення виконання судового рішення у справі 334/3216/24 за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна задовольнити.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2024 року у справі № 334/3216/24 за позовом Заступника керівникаДніпровської окружноїпрокуратури ЗапоріжжяЗапорізької областів інтересахдержави вособі Запорізькоїміської радидо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення доходу,отриманого відбезпідставно набутогомайнастроком на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Розстрочити ОСОБА_2 виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2024 року у справі № 334/3216/24 за позовом Заступника керівникаДніпровської окружноїпрокуратури ЗапоріжжяЗапорізької областів інтересахдержави вособі Запорізькоїміської радидо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення доходу,отриманого відбезпідставно набутогомайнастроком на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Філіпова І. М.