Рішення

від 04.12.2024 по справі 160/24093/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 рокуСправа №160/24093/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні світлотехнічні технології» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/24093/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні світлотехнічні технології» до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін ухвалено рішення у справі №160/24093/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні світлотехнічні технології» до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, яким задоволено позовні вимоги.

22.11.2024 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні світлотехнічні технології», в якій просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні світлотехнічні технології» в сумі 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.).

27.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято та призначено до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №160/24093/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні світлотехнічні технології» до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови. Розгляд заяви постановлено здійснювати в порядку письмового провадження.

27.11.2024 року від Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області до суду надійшли заперечення, в яких зазначено про неспівмірність заявленого розміру витрат із складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Розглянувши вищезазначену заяву, дослідивши матеріали заяви щодо розподілу судових витрат згідно рішення суду у даній справі та норми процесуального законодавства, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно пунктів 1, 2 частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу дійти висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Як встановлено судом, між позивачем (замовником) та адвокатом Ромасько Євгеном Валерійовичем (виконавцем) було укладено договір про надання правових (юридичних) послуг №ПД-23 від 23.05.2024 року, у відповідності до якого виконавець приймає зобов`язання надати правові (юридичні) послуги замовнику, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані правові (юридичні) послуги виконавцем на умовах та в строки, що передбачено умовами цього договору.

Пунктом 1.2. цього договору встановлено, що вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджується сторонами в спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно пункту 3.1. договору порядок здачі-приймання наданих правових (юридичних) послуг за цим договором визначаються сторонами в спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до пункту 4.1. вартість правових (юридичних) послуг та порядок їх оплати визначаються сторонами в спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід`ємними частинами. Сума договору визначається загальною вартістю послуг, що надані протягом дії цього договору.

Згідно завдання №16 на надання правових (юридичних) послуг від 03.09.2024 року до договору про надання правових (юридичних) послуг №ПД-23 від 23.05.2024 року між адвокатом та позивачем було узгоджено конкретний перелік, вид, строки надання, ціну і загальну вартість послуг.

Пунктами 2.1. та 2.2. завдання зазначено, що загальна вартість послуг, вказаних в п. 1.1 завдання №14. є фіксованою та складає 15 000 грн.

Вартість послуг, визначених в п. 1.1 цього завдання, включає: правовий аналіз документів; підготовку позовної заяви, розрахунків штрафних санкцій, інших необхідних документів та подання їх до суду; супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції із складанням будь-яких необхідних процесуальних документів, передбачених нормами КАСУ, без обмежень їх кількості; отримання будь-яких процесуальних документів в суді першої інстанції.

Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) акт №16/ПД-23 від 20.11.2024 року підтверджено виконані виконавцем наступні роботи (надані такі послуги): надання правової допомоги згідно п. 1.1. завдання №14 від 03.09.2024 року до договору №ПД-23 від 23.05.2024 року на загальну вартість 15 000 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №160/7922/20 та додаткових постановах від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21, від 03.12.2023 у справі № 420/329/21.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21. Цей правовий висновок є релевантним до обставин цієї справи, оскільки стосується правового застосування норми права, яка є ідентичною частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо обґрунтованості заявленого розміру витрат суд зазначає, що послуги з правового аналізу документів фактично є складовою послуги з підготовки позовної заяви, розрахунків штрафних санкцій, інших необхідних документів та подання їх до суду. Супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції із складанням будь-яких необхідних процесуальних документів передбачених нормами КАСУ без обмеження їх кількості, фактично обмежено поданням позовної заяви та заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, приймаючи до уваги незначну складність даної справи, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Відтак, витрати на правничу допомогу понесені позивачем підлягають відшкодуванню в розмірі 3 000 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні світлотехнічні технології» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/24093/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні світлотехнічні технології» (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 18, кв. 6, ЄДРПОУ 41648343) до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39А, ЄДРПОУ 40359593) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні світлотехнічні технології» судові витрати, пов`язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу у розмір 3 000 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська