Вирок

від 03.12.2024 по справі 557/415/17

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 1-кп/557/2/2024

Справа № 557/415/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судових засідань ОСОБА_2

номер кримінального провадження № 12017180000000039, внесеного 03.02.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Хорупань Млинівського району Рівненської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, з вищою освітою, вдівець, пенсіонер, раніше не судимий,

за ч.2 ст.286 КК України,

за участю прокурора: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гоща кримінальне провадження з обвинувальним актом про вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

03.02.2017, приблизно о 08 год. 42 хв., ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі Київ-Чоп, зі сторони м. Київ в напрямку м. Рівне, зі швидкістю приблизно 80 км/год, в порушенням вимог пунктів 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, з урахуванням стану проїзної частини, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, на 296 км + 55 м вказаної дороги, поблизу с. Терентіїв Гощанського району Рівненської області , не впоравшись із керуванням транспортного засобу та допустив наїзд на початок металевого огородження на розділювальній смузі руху.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 загинула на місці події.

Порушення ОСОБА_3 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, який передбачає, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, перебувають у прямому безпосередньому причинному зв`язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та настання суспільно-небезпечних наслідків.

Будучи допитанимв судовому засіданні, обвинуваченийсвою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України,визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини скоєння ним злочину, які викладені в обвинувальному акті, та дав зізнавальні показання стосовно обставин скоєння ним злочину, - час, місце, спосіб, мета скоєння злочину.

Показав, що дійсно 03.02.2017, приблизно о 08 год. він керував автомобілем «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі Київ-Чоп, зі сторони м. Київ в напрямку м. Рівне, зі швидкістю приблизно 80 км/год. Були дуже важкі погодні умови, біля с. Синів Гощанського району Рівненської області на спуску в районі розвороту зустрічних транспортних засобів відбувся занос в сторону відбійника, трапилася ДТП і автомобіль ударило у відбійник. В машині перебувала його дружина, яка загинула, та дочка, яка отримала тілесні ушкодження. Він рухався з такою ж швидкістю, як і інші учасники руху. По правій смузі руху в той момент рухався вантажний автомобіль. З викладеними в обвинувальному акті обставинами він повністю погоджується, вважає, що можливо потрібно було б рухатися з меншою швидкістю. У скоєному розкаюється.

Показання допитаного в судовому засіданні обвинуваченого узгоджуються між собою щодо часу, місця вчинення кримінального правопорушення, є послідовними, відтак не викликають сумніву в їх достовірності та суд приймає їх як належні докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_3 у скоєнні злочину.

Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, на підставі ч. 3ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, зібраними стороною обвинувачення, які відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, оскільки обставини скоєння кримінального правпорушення учасниками процесу не оспорюються.

Судом досліджено характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше не судимий, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та проходження військової служби характеризується позитивно.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Дослідивши безпосередньо всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, в їх сукупності, суд вважає їх допустимими, достатніми та достовірними, такими, що узгоджуються між собою, в зв`язку з чим суд вважає доведеною винність обвинуваченого в скоєнні злочину.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (зі змінами і доповненнями) №14 від 23.12.2005 року, при призначенні покараннясуди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування правильно кваліфіковано за ч. 2ст. 286 КК України, як порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд відповідно до ст.ст. 65-68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини.

Обставинами, що пом`якшують покарання, передбаченимист. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання, передбаченіст. 67 КК України, не встановлено.

При призначенні покарання суд відповідно до ст.ст. 65-68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, в скоєному розкаявся, попросив вибачення у потерпілої, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на ОСОБА_9 -обліку у лікаря-нарколога та психіатра, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, позицію потерпілої сторони, дійшов висновку про те,що виправленнята перевихованняобвинуваченого можливебез ізоляціїйого відсуспільства табез реальноговідбування покарання,і вважаєза можливепризначити йомупокарання вмежах санкціїч.2ст.286КК Україниу видіпозбавлення волііз застосуваннямст.ст.75,76КК Україниіз звільненнямвід відбуттяпокарання зіспитовим строкомта покладеннямна обвинуваченогообов`язків, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання, зазначеної в ст. 50 КК України.

Витрати назалучення експертівта проведенняекспертиз вданому кримінальномупровадженні судвважає занеобхідне стягнутиз обвинуваченогона користьдержави,які підтверджуютьсядовідками провартість проведенихекспертиз (а.п.74,83,92).

Відповідно до ч. 2ст.124 КПК України, процесуальні витрати на проведення експертизи підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави у сумі: - 2638 грн. 80 коп., із яких зокрема: - 1055 грн. 52 коп. на проведення судової інженерно-транспортної експертизи від 13.02.2017 № 3.1-86/17; - 879 грн. 60 коп. на проведення судової інженерно-транспортної експертизи з транспортно-трасологічного дослідження від 24.02.2017 №3.1-84/17; - 703 грн. 68 коп. на проведення судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізму ДТП від 20.02.2017 №3.1-98/17.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Суд дійшов висновку про відсутність необхідності обрання або продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого до набрання вироком законної сили, оскільки учасники судового процесу не заявляли клопотання про його обрання або продовження, та не надали суду доказів, що на час розгляду справи в суді існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 286 КК Українита призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставіст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджетуУкраїни врозмірі 2638 (дві тисячі шістсот тридцять вісім) грн. 80 коп.

Речові докази :

- автомобіль «VolkswagenTransporter»,реєстраційний номер НОМЕР_1 білогокольору, - залишити у розпорядженні ОСОБА_3 ;

- комп`ютерний диск марки DVD-R KAKTUZ зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- ліві передні та задні колеса від автомобіля«Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 білого кольору, здані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів СУ ГУНП в Рівненській області повернути ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Гощанський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право в суді отримати копію вироку.

Копія вироку вручається обвинуваченому, прокурору негайно після його проголошення.

Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошення вироку, копія вироку направляється не пізніше наступного дня після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1