Рішення

від 27.11.2024 по справі 754/11683/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2-о/754/449/24

Справа №754/11683/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2024 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

у складі Головуючого судді Бабко В. В.

присяжних Довгаля В. В. та Римара А. П.

за участю секретаря судового засідання Краснощоки О. В.

за участю:

заявника ОСОБА_1

представника заявника - адвоката Василевської А. А.

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,

У С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Свої заявлені вимоги обґрунтовує тим, що він є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: Херсонська область, Каховський район, Зеленоподільська сільська громада, с. Червоний Перекоп, фактичним місцем його проживання було місто Нова Каховка. Після окупації Херсонської області, заявник під час спілкування з батьками дізнався, що 03.11.2022 до батьків з обшуком приїхали озброєні окупанти та не пояснюючи причин провели обшук, вилучили телефони, планшет, ноутбук та документи. Після чого затримали ОСОБА_2 та вивезли його в невідомому напрямку, тримали його у полоні, після чого відпустили, не повернувши документи. У подальшому 16.01.2023 російські військові приїхали знову до батьків додому та забрали батька, за їх словами, в комендатуру, щоб віддати документи. З того моменту ОСОБА_2 на зв`язок не виходив та про його місце перебування нічого не відомо. На підставі викладеного заявник просить визнати ОСОБА_2 безвісно відсутнім за особливих обставин, а саме на тимчасово окупованій частині території України.

02.09.2024 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Василевська А. А. в судовому засідання заяву підтримували в повному обсязі та просили її задовольнити.

Заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання свого представника не направили, не надали до суду письмові пояснення, але про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про отримання судової повістки.

У судовому засіданні, 27.11.2024, в якості свідка було допитано ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_3 засвідчила, що ОСОБА_2 є її рідним батьком, який проживав у місті Нова Каховка, разом з дружиною, її матір`ю, більше 30 років. Однак батько був зареєстрований за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Червоний Перекоп, в квартирі його батьків. Зазначала, що 03.11.2022 до батьків з обшуком приїхали озброєні окупанти та не пояснюючи причин провели обшук, вилучили телефони, після чого затримали батька та вивезли його в невідомому напрямку, тримали його у полоні, після чого відпустили, не повернувши документи. У подальшому 16.01.2023 російські військові знову приїхали до батьків додому та забрали ОСОБА_2 . З того моменту батько на зв`язок не виходив та про його місце перебування нічого не відомо.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши письмові докази, заслухавши учасників справи та пояснення свідка, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на таке.

Суд установив такі факти та їх правовідносини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним батьком ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження.

Згідно із Паспорту громадянина України ОСОБА_2 , який був виданий 16.10.1998 Каховським РВ УМВС України в Херсонській області, останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Фактично постійним та останнім місцем проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_2 .

08.11.2022 Слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_5, за заявою ОСОБА_4 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом затримання ОСОБА_2 військовослужбовцями рф, утримання його в невідомому місці та подальшого повторного затримання військовими рф на контрольно-пропускному пункті. Місце знаходження ОСОБА_2 невідоме, зв`язок з ним відсутній.

28.05.2024 Постановою прокурора Херсонської обласної прокуратури відповідно до ст. 217 КПК України, кримінальні провадження за фактом викрадення ОСОБА_2 військовими рф та його нелегального ув`язнення, які були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, були об`єднані під одним номером.

28.05.2024 Постановою Каховської окружної прокуратури Херсонської обласної прокуратури, ОСОБА_1 було залучено в якості потерпілого.

13.11.2024 Служба безпеки України, на адвокатський запит Василевської А. А., надала відповідь, що в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, на цей час не встановлено місце перебування ОСОБА_2

13.11.2024 Об`єднаний центр з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України, на адвокатський запит Василевської А. А., надав відповідь, що в Об`єднаному центрі наявна інформація про факт затримання ОСОБА_2 представниками окупаційної влади. Однак під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями, відомості про місцезнаходження ОСОБА_2 , стан його здоров`я, можливе незаконне позбавлення волі внаслідок агресії проти України та утримання в місцях несвободи державою-агресором тощо, Об`єднаним центром не отримувались.

26.11.2024 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, наданого у відповідь на адвокатський запит адвоката Василевської А. А. надало відповідь, що інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до Національного інформаційного бюро не надходила.

Згідно із Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається зниклим безвісти за особливих обставин та території тимчасової окупації частин України, особа незаконно позбавлена волі або викрадена (ст. 146 КК України).

Відповідно до Витягу з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, інформація стосовно ОСОБА_2 відсутня.

Також в матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_5 від 11.11.2023, які надавались нею слідчому Ново-Каховського мсо су ск росії по Херсонській області, стосовно обставин зникнення її чоловіка ОСОБА_2 .

Указом Президента України ОСОБА_6 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено: ввести в Україні воєнний стан, який Указами Президента України № 133/2022, № 341/2022 та № 49/2024 його було продовжено.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).

Отже загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України є обставина, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години З0 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно із ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» від 07 травня 2022 року № 562, абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 № 457 викладено в такій редакції: "Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 року № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій."

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що додається, до якого станом на сьогодні віднесено Херсонську область, Каховський район,Каховська міська територіальна громада.

З 24 лютого 2022 року місто Нова Каховка перебуває під тимчасовою окупацією російськими військами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

За змістом пункту 3 частини першої частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до статей 305-308 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме. Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Норма статті 43 ЦК України передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймав заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються:

а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання;

б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості;

в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України;

г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Отже, зазначена норма передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Крім того особа, зникла безвісти за особливих обставин - це особа, яка зникла безвісти у зв`язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначається Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та іншими законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому вказаним Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».

Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством (частина третя статті 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»).

Частиною четвертою статті 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Суд зауважує, що при деякій подібності вказаних понять, визначених національним законодавством України, існують істотні відмінності у відповідних правових статусах. Зокрема, законодавством визначені різні способи їх набуття. Так, фізичну особу може бути визнано безвісно відсутньою лише в судовому порядку. Своєю чергою, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до відповідного Реєстру.

Крім того заявник має мати особисту цивільну правову зацікавленість у зміні правового стану особи, яку він просить визнати безвісно відсутньою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить визнати безвісно відсутньою існують особисті або майнові правовідносини, матеріально-правовий зв`язок або за відсутності такого зв`язку дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.

Заявник ОСОБА_1 в своїй заяві зазначив, що визнання його батька безвісно відсутнім йому необхідно для підтвердження права на відстрочку від призиву під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, як члена сім`ї безвісно відсутнього батька.

Отже суд приймає в сукупності, як належні та допустимі докази пояснення свідка і документи, які були надані заявником, як підтвердження факту зникнення батька за особливих обставин саме на тимчасово окупованій частині території України.

Обставин, які б давали підстави сумніватись у такому висновку - судом не встановлені.

Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином враховуючи, що наданими доказами та поясненнями свідка підтверджується, що у місці постійного проживання ОСОБА_2 відсутні відомості про місце його перебування протягом останнього року, суд вважає, що на сьогодні є всі підстави для визнання останнього безвісно відсутнім.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись Конституцією України, Рішеннями Європейського суду з прав людини, Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Законом України "Про правовий режим воєнного стану", ст. 29, 43 ЦК України статтями 2-13, 76-80, 305-308 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - задовольнити.

Визнати безвісно відсутнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстраціє за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою заінтересованою особою, в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Судові витрати покладаються на заявника.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , місце проживання (довідка ВПО) за адресою: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2024.

Суддя В. В. Бабко

Присяжні В. В. Довгаль

А. П. Римар