Ухвала

від 03.12.2024 по справі 295/9488/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 295/9488/24

УХВАЛА

іменем України

"03" грудня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Арапіна Н.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» про зобов`язання вилучення інформації з кредитної історії,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» про зобовязання вилучення інформації з кредитної історії, в якому просить суд: зобов`язати відповідача видалити з кредитної історії позивача прострочені платежі в період з 31 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року по кредитним договорам № 200368680 від 27 жовтня 2015 року та № 200368750 від 27 жовтня 2015 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський».

Ухвалою суду від 26 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5-ти днів з дня отримання даної ухвали.

Позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 6 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового прав та інтересу.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Зі змісту позову по цій справу убачається, що спірні правовідносини виникли між фізичною особою (позивачем), бюро (відповідачем) та банком (Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський») щодо: незаконності передання банком до кредитної історії позивача інформації про наявність кредитної заборгованості, незаконності внесення бюро інформації (запису) в кредитній історії щодо наявності кредитної заборгованості у позивача, зобов`язання бюро виключити недостовірну інформацію (запис) з кредитної історії позивача щодо наявності кредитної заборгованості.

Разом з тим, суд зазнає, що в позові не визначено процесуального статусу банка, як учасника спірних цивільно-правових відносин.

Тому позивачу необхідно визначити процесуальний статус банка, як учасника спірних цивільно-правових відносин.

Крім того, суд зазначає, що розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Позивач як особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При цьому оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суду слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

З урахуванням наведених обставин, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується визнання незаконності передання банком до кредитної історії позивача інформації.

У разі відсутності визнання незаконності передання банком до кредитної історії позивача інформаці, необхідно уточнити позовні вимоги.

Крім того, в позові зазначено, що між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» та позивачем укладено кредитний договір № 200368680 та договір на надання та використання платіжної карти № 200368750.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги по цій справі, позивач, зокрема зазначає, що ним своєчасно та сумлінно виконувалися кредитні зобов`язання. Крім того, заборгованість за спірним кредитом погашено повністю.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» передбачено, що джерелами формування кредитних історій є, зокрема, відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.

У частині першій статті 4 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, зокрема, що принципами формування та доступу до інформації, яка складає кредитну історію, є: збір і надання інформації, що складає кредитну історію, виключно за згодою суб`єкта цієї кредитної історії.

Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як Користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена пунктами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» Бюро вилучає з кредитної історії всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього.

Разом з тим, згідно п. 3.5 договору (заяви (оферти)) № 200368750 позивач надав згоду на надання банку доступу до його кредитної історії, на збір, зберігання, використання та поширення інформації щодо позивача через бюро кредитних історій.

З урахуванням наведених обставин, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується припинення вищезазначеної згоди.

Крім того, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується своєчасна та повна сплата за спірним кредитним договором.

Крім того, згідно п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Тому позивачу необхідно зазначити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Крім того, згідно п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Тому позивачу необхідно зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Крім того, згідно п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Тому позивачу необхідно зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Крім того, згідно п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Тому позивачу необхідно надати підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Отже, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.

Суд наголошує, що копії документів подаються до суду належно завіреними.

Вказуючи на належність засвідчення копії, суд зазначає, що ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права).

Додані до заяви документи, всупереч встановленим вимогам законодавством вимогам неналежним чином засвідчені, а відтак, не можуть підтверджувати дійсні факти, зафіксовані в їх оригіналах, що нівелює їх доказову силу.

Тому з урахуванням викладеного позивачу необхідно надати належним чином засвідчені копії документів доданих до позовної заяви.

Копія ухвали суду про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 23 серпня 2024 року, про що свідчить довідка, сформована Автоматизованою системою документообігу суду.

Однак, станом на 03 грудня 2024 позивачем не усунуто викладені в ухвалі суду від 26 липня 2024 року.

Учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_434).

Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною 7 ст. 185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність повернення позовної заяви по цій справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 175, 185, 353 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» про зобов`язання вилучення інформації з кредитної історії вважати такою, що не подана та повернути позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна