Ухвала
від 02.12.2024 по справі 758/15266/24
ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2024 року суддя Подільського районного суду міста Києва Будзан Л.Д., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Линдюка Святослава Степановича про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 - адвокат Линдюк С.С.звернувся із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду, у якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Рентакс», а саме на

- лабораторно-побутовий комплекс (літ А) - площею 1 163,90 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774119580000);

- автобусно-кузовний корпус (літ. A1), - площею 9 475,40 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774778880000);

- їдальня (літ. Б) - площею 1 290,30 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774772380000);

- контрольно-пропускний пункт (літ. В) - площею 102,80 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774766080000);

- блок виробничих приміщень (літ. Е), - площею 231,30 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774756680000;

- газогенераторна (літ. Ж), - площею 81,70 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774731580000);

- агрегатний корпус (літ. 3), - площею 2 491,60 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774726180000);

- склад запчастин (літ. К), - площею 494,10 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774709380000);

- складський корпус, інструментальний цех з мийкою (літ. Л), - площею 1669,70 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774698780000);

- корпус ЦВЗД, цех відновлення деталей, трансформаторна підстанція (літ. М), - площею 4 374,90 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774680880000);

- будівля котельні, (літ. Д), - площею 556,80 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774673380000).

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що 15 листопада 2016 року між ТОВ "Оболоньторгстандарт" та ОСОБА_1 укладено договір №15/11/16, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язується врегулювати судовий спір, структурувати угоду із ПАТ «Укрсоцбанк» та сприяти укладенню угоди купівлі-продажу споруд із ПАТ «Укрсоцбанк» (продавець) та ТОВ «Оболоньторгстандарт» (покупець), а ТОВ «Оболоньторгстандарт», у свою чергу, зобов`язується збудувати на власний розсуд об`єкт будівництва, яким за Договором є житловий комплекс загальною площею не менше 70 000 кв. м на території земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , та передати ОСОБА_1 3,5% житлової (комерційної) площі об`єкта будівництва. Обов`язки ОСОБА_1 виконані в повному обсязі, що підтверджується фактом перебування споруд у власності ТОВ «Оболоньторгстандарт» до передачі у статутний капітал ТОВ «Рентакс» та листом ТОВ «Оболоньторгстандарт» від 10.12.2018 року №1-10/12/18. Вказує, що ТОВ «Оболоньторгстандарт», як єдиний учасник ТОВ «Рентакс», передало у статутний капітал останнього майнові права на споруди, на місці яких повинно збудувати житловий комплекс, 3,5% площ якого мало передати ОСОБА_1 в якості зобов`язання за Договором. Наразі статутний капітал ТОВ «Рентакс» на 100% складається із вартості споруд. Станом на дату звернення до суду, ТОВ «Оболоньторгстандарт» вийшло зі складу учасників ТОВ «Рентакс», що підтверджується відомостями про склад учасників, фактично здійснивши продаж споруд, щодо яких у ТОВ «Оболоньторгстандарт» наявне непогашене зобов`язання перед ОСОБА_1 . За змістом Договору № 15/11/16 від 15.11.2016 року ТОВ «Оболоньторгстандарт» має безоплатно передати ОСОБА_1 3,5 % площі об`єкта будівництва або виплатити грошову компенсацію у розмірі ринкової вартості 3,5% площі об`єкта будівництва/рівноцінної нерухомості ОСОБА_1 . Оскільки мінімальна площа об`єкта, який мало побудувати ТОВ «Оболоньторгстандарт» становить 70 000 кв. м, мінімальне зобов`язання перед ОСОБА_1 складає 2450 кв. м. площі об`єкта за адресою АДРЕСА_1 . Зазначає, що акт передачі споруд від ТОВ «Оболоньторгстандарт» у статутний капітал ТОВ «Рентакс» є фраудаторним правочином, тобто таким, що вчинений з метою ухилення від задоволення вимог кредитора - ОСОБА_1 , а відтак підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. Наразі наявний ризик подальшого відчуження споруд учасниками ТОВ «Рентакс» добросовісним набувачам, що позбавить ОСОБА_1 права очікувати виконання зобов`язання ТОВ «Оболоньторгстандарт» за Договором, з огляду на що, наявна необхідність у забезпеченні позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2024 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.

Згідно вимог ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Вивчивши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви та матеріали, долучені до вказаної заяви, письмові пояснення ТОВ "Оболоньторгстандарт", оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. […] Апеляційний суд обґрунтовано прийняв до уваги, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідачка має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки квартира залишається в її володінні та користуванні».

Таким чином, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, виходячи з аналізу ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Згідно з п. 6, 7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Пунктом 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Заявником ОСОБА_1 в особі представника адвоката Линдюка С.С. зазначено, що він має намір подати позов до ТОВ "Оболоньторгстандарт", ТОВ "Рентакс" про визнання недійсним правочину щодо передачі (продажу) споруд ТОВ "Оболоньторгстандарт" у статутний капітал ТОВ "Рентакс" з підстав його фраудаторності, тобто з підстав його вчинення з метою ухилення від задоводення вимог кредитора ОСОБА_1 за договором №15/11/16 від 15.11.2016. На підтвердження вказаних обставин, представником заявника до заяви долучено копію договору №15/11/2016 від 15.11.2016, копію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.2016, укладеного між ПАТ "УКРСОЦБАНК" та ТОВ "Оболоньторстандарт" щодо спірного нерухомого майна; акт приймання-передачі від 15.11.2016, повідомлення ТОВ "Оболоньстандарт" від 10.12.2018 щодо відсутності претензій за договором; витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Рентакс", витяг Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Оболоньстандарт", Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме від 14.11.2024, відповідно до якої власником нерухомого майна, на яке представник заявника просить накласти арешт, є ТОВ "Рентакс", аналітична довідка щодо вартості нерухомого майна, еспрес аналіз контрагента ТОВ "Рентакс".

При цьому, представник заявника вказує на те, що наявний ризик подальшого відчуження спірних споруд учасниками ТОВ "Рентакс" добросовісним набувачам, що позбавить позивача права вимоги належного виконання ТОВ "Оболоньторгстандарт" за договором від 15.11.2016.

Таким чином, представником заявника зазначено про подальше подання позову про визнання правочину недійсним, надано докази вчинення можливим відповідачем у справі дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна з метою ухилення його від виконання зобов`язання за договором, тобто доведено існування реальної загрози невиконання в майбутньому можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки нерухоме майно може бути відчужене іншим особам, що, на думку суду, вказує на наявність підстав для забезпечення позову до його подання.

Слід зазначити, що накладення арешту на майно, жодним чином не перешкодить ТОВ "Оболоньторгстандарт" володіти та користуватися ним на власний розсуд, враховуючи також, що вказані заходи мають тимчасовий характер, і відповідач, за наявності підстав, має право звернутись до суду з заявою про скасування вказаних заходів забезпечення позову.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Одночасно, суд роз`яснює заявнику, що відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, та за вимогами ч.13 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд щодо задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Враховуючи з наведеного та керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Линдюк Святослава Степановича про забезпечення позову до подання позовної заяви, задовольнити.

Накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Рентакс», а саме на: