Рішення

від 04.10.2024 по справі 758/437/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/437/24

Категорія 76

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Білоус А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Прилуцької Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» про визнання факту мобінгу та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» про визнання факту мобінгу та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 11.10.2023 Оболонським районним судом міста Києва ухвалено рішення у справі №756/6068/23, яким, зокрема, його поновлено на посаді в.о. головного бухгалтера ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» із допущенням негайного виконання рішення в цій частині. 12.10.2023 відповідачем видано наказ на виконання судового рішення, про що позивача повідомлено цінним листом 17.10.2023. При цьому позивачу не було надано перепустку, яка передбачена на підприємстві з огляду на існуючий пропускний режим на територію підприємства, чим позбавлено можливості доступу до його робочого місця. Натомість у надісланому позивачу листі було зазначено про необхідність надання ним певних документів «для закінчення процесу працевлаштування». 18.10.2023 позивач надіслав на електронну пошту відповідача вимогу про надання йому відповідної перепустки. Не отримавши відповіді, він подав виконавчий лист до примусового виконання. 19.10.2023 за результатами розгляду виконавчого провадження позивача було повідомлено про його закриття на підставі ст.ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач стверджує, що видання відповідачем лише наказу від 12.10.2023 не можна вважати виконанням відповідного рішення суду в повному обсязі, що, зокрема, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.02.2020 у справі №702/725/17 та від 17.06.2020 у справі №521/1892/18, у яких зазначено, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про факт вчинення керівництвом ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» в особі директора ОСОБА_2 відносно нього факту мобінгу, а саме дій, передбачених абз. 2 ч. 2 ст. 2-2 КЗпП України, а тому він просить суд визнати такий факт та зобов`язати відповідача звільнити його з посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з дати набранням рішенням суду у даній справі законної сили із виплатою йому вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, що дорівнює 72000 грн. та вимушеного прогулу з 12.10.2023 по день звільнення.

Ухвалою суду від 19.01.2024 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 31.01.2024 позовну заяву було визнано неподаною та повернуто її позивачеві на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 29.05.2024 ухвалу суду від 31.01.2024 скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 17.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

30.07.2024 представником відповідача подано до суду відзив, у якому зазначено про невизнання позову з огляду на наступне.

Відповідно до наказу №4-к від 09.02.2023 позивача прийнято на посаду виконуючого обов`язки головного бухгалтера Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної академії наук України з посадовим окладом 24 000 грн на місяць з випробувальним терміном три місяці.

Наказом №10-к від 10.04.2023 ОСОБА_1 звільнено з 11.04.2023 з посади в.о. головного бухгалтера на підставі п. 11 ст. 40 та ст. 28 КЗпП України у зв`язку із встановленою невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування.

Наказом №11-к від 14.04.2023 внесено зміни в наказ №10-к від 10.04.2023 щодо дати звільнення ОСОБА_1 та постановлено вважати такою датою 17.04.2023.

17.04.2023 видано розрахунковий лист на виплату днів відпустки, відповідно до якого ОСОБА_1 належало виплатити компенсацію за невикористані 5 днів відпустки у сумі 2 356,25 грн. Розрахунок з позивачем здійснено у повному обсязі у передбаченому законом порядку 20.04.2023.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 у справі №756/6068/23 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» про визнання наказу про звільнення незаконним, зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості по заробітній платі; визнано незаконними та скасовано наказ №10-к від 10.04.2023 про звільнення ОСОБА_1 та наказ №11-к від 14.04.2023 про внесення змін до наказу №10-к від 10.04.2023; поновлено ОСОБА_1 на посаді в.о. головного бухгалтера ДП «Дослідний експериментально-механічний завод»; стягнуто з ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» на користь ОСОБА_1 87 821,84 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу включно з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі звернуто до негайного виконання.

На виконання рішення суду наказом ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» №23-к від 12.10.2023 ОСОБА_1 поновлено на посаді в.о. головного бухгалтера та виплачено на його користь заробітну плату в межах суми платежу за один місяць в розмірі 16 522,58 грн., тобто рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 у справі №756/6068/23 в частині негайного виконання виконано у повному обсязі.

Однак ОСОБА_1 до виконання своїх посадових обов`язків фактично не приступив та на територію ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» не з`явився.

При цьому, як представником відповідача, так і позивачем рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 у справі №756/6068/23 було оскаржено в апеляційному порядку та згідно з постановою Київського апеляційного суду від 30.01.2024 вказане рішення суду в частині задоволених позовних вимог було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» відмовлено.

Щодо доводів позивача, наведених у позовній заяві, то представник вважає такі доводи безпідставними, вказуючи на те, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 було повністю виконане відповідачем в частині, яка була допущена до негайного виконання, а в іншій частині воно не підлягало виконанню, оскільки не набрало законної сили. За адресою, де знаходиться ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» (вул. Автозаводська, 2, м. Київ), встановлено пропускний режим, відповідно до якого кожному працівнику видається перепустка, оформлена згідно наданих документів. Позивачу були надіслані листи №17-23 від 12.10.2023 та №18-23 від 19.10.2023, в яких повідомлено про прийняття наказу №23-к від 12.10.2023 про поновлення його на посаді та зазначено прохання надати документи, необхідні для видачі перепустки, тобто фактичного закінчення процесу працевлаштування. Зокрема, у листі №18-23 від 19.10.2023 додатково повідомлялось, що для поновлення доступу на територію підприємства слід повернути для перепрограмування електронний пропуск, яким ОСОБА_1 користувався раніше, та зазначено, що доступ на територію ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» можливо здійснити, оформивши одноразову перепустку на прохідній, чим позивач неодноразово користувався. 18.10.2023 на електронну пошту підприємства надійшла відмова ОСОБА_1 у наданні документів для оформлення перепустки. Тим самим позивач не приступив до виконання своїх трудових обов`язків та на територію заводу не прибув.

Представник відповідача також зазначила, що оскільки мобінг (цькування) можливий лише відносно працівника, а ОСОБА_1 до виконання своїх обов`язків, як працівник, не приступив, то і можливості вчинити будь-які дії відносно нього, які можна кваліфікувати як мобінг, у керівництва ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» в особі директора ОСОБА_2 не було.

Крім того, представник відповідача вказує на те, що позивачем у позовній заяві не наведено та не конкретизовано жодних систематичних (повторюваних) тривалих умисних дій або бездіяльності керівництва ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» в особі директора ОСОБА_2 , які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації. У тому числі не вказано жодних дій роботодавця з метою набуття, зміни або припинення позивачем трудових прав та обов`язків, що проявлялись у формі психологічного та/або економічного тиску. Також позивачем не наведено жодної ситуації, яка б свідчила про створення стосовно нього напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушувала б його недооцінювати свою професійну діяльність позивач взагалі, починаючи з 10.04.2023 по даний час, жодного разу не був на території заводу, тобто на робочому місці.

Із зазначених підстав, враховуючи що позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги є похідними від основних позовних вимог, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а також стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати.

05.08.2024 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій він підтримав позовні вимоги у повному обсязі, вказуючи на безпідставність та недоведеність доводів відповідача, наведених у відзиві.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у його письмових заявах по суті справи. Крім того, він надав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що наявними у справі доказами підтверджується факт невиконання відповідачем рішення Оболонського районного суду міста Києва про поновлення його на посаді, внаслідок чого його фактично не допущено до виконання попередніх обов`язків. Недопуск здійснено через невидання перепустки, видання якої поставлено відповідачем у залежність від надання позивачем переліку документів, що незаконно вимагалися ним у листі від 12.10.2023. Стороною відповідача проявлено недобросовісність при подачі доказів, зокрема, надано копію листа від 19.10.2023, в якому міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, що немає жодного стосунку до позивача та завданням якого, вочевидь, є введення суду в оману.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, наведених нею у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, наказом №4-к від 09.02.2023 ОСОБА_1 було прийнято на посаду виконуючого обов`язки головного бухгалтера Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної академії наук України з посадовим окладом 24 000 грн на місяць з випробувальним терміном три місяці.

Наказом №10-к від 10.04.2023 ОСОБА_1 звільнено з 11.04.2023 з посади в.о. головного бухгалтера на підставі п. 11 ст. 40 та ст. 28 КЗпП України у зв`язку із встановленою невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування.

Наказом №11-к від 14.04.2023 внесено зміни в наказ №10-к від 10.04.2023 щодо дати звільнення ОСОБА_1 та постановлено вважати такою датою 17.04.2023.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023, ухваленим у справі №756/6068/23 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» про визнання незаконним наказу про звільнення, зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості по заробітній платі позов задоволено частково:

- визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» №10-к від 10.04.2023 про звільнення ОСОБА_1 за п. 11 ст. 40 КЗпП України та наказ ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» №11-к від 14.04.2023 про внесення змін до наказу ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» №10-к від 10.04.2023;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки головного бухгалтера ДП «Дослідний експериментально-механічний завод»;

- стягнуто з ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» на користь ОСОБА_1 87 821,84 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу включно з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Постановою Київського апеляційного суду від 30.01.2024 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 в частині задоволених позовних вимог скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Дослідний експериментально-механічний завод». Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишено без змін.

Встановлено також, що на виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 в частині негайного виконання ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» 12.10.2023 було видано наказ №23-к, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді в.о. головного бухгалтера.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що видання вказаного наказу не є належним виконанням рішення суду про поновлення на роботі, оскільки фактично до роботи його допущено не було. При цьому недопуск до роботи пов`язаний із безпідставним вимаганням у нього документів з метою видачі йому відповідної перепустки. Наведене, на думку позивача, свідчить про факт мобінгу відносно нього з боку керівництва ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» в особі директора ОСОБА_2 , а саме про вчинення ним дій, передбачених абз. 2 ч. 2 ст. 2-2 КЗпП України.

Вирішуючи обґрунтованість таких тверджень позивача та заперечення щодо них, наведені стороною відповідача, суд керується наступним.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

11.12.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)», яким доповнено Кодекс України про працю статтею 2-2, де визначено наступне:

Мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

- створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

- безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

- нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;

- нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

- безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

- необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Як встановлено судом, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023, ухваленим у справі №756/6068/23, ОСОБА_1 поновлено на посаді виконуючого обов`язки головного бухгалтера ДП «Дослідний експериментально-механічний завод».

12.10.2023 відповідачем рішення суду у цій частині було фактично виконане, шляхом видання наказу №23-к.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, вказує на те, що позивачу були надіслані листи №17-23 від 12.10.2023 та №18-23 від 19.10.2023, в яких повідомлено про прийняття наказу №23-к від 12.10.2023 про поновлення його на посаді та зазначено прохання надати документи, необхідні для видачі перепустки, тобто фактичного закінчення процесу працевлаштування. Зокрема, у листі №18-23 від 19.10.2023 додатково повідомлялось, що для поновлення доступу на територію підприємства слід повернути для перепрограмування електронний пропуск, яким ОСОБА_1 користувався раніше, та зазначено, що доступ на територію ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» можливо здійснити, оформивши одноразову перепустку на прохідній, чим позивач неодноразово користувався.

Позивач заперечує факт отримання вказаних листів.

Доказів отримання їх позивачем матеріали справи також не містять.

Разом з тим, як встановлено судом, 18.10.2023 позивачем було надіслано на електронну пошту відповідача лист, у якому зазначено про відмову у наданні ним затребуваних документів для оформлення відповідної перепустки.

Вказана обставина не заперечується позивачем.

З урахуванням наведеного, суд критично оцінює доводи позивача про недобросовісність відповідача при наданні доказів до суду, оскільки фактично позивачу було відомо про необхідність його явки на підприємство з метою оформлення відповідної перепустки для вирішення питання щодо подальшого його працевлаштування.

При цьому, на переконання суду, вимога роботодавця про надання певних документів для оформлення перепустки для фактичного перебування на території підприємства не може розцінюватися як факт недопуску позивача на роботу та не свідчить про те, що з боку відповідача чинилися перешкоди позивачу у його подальшому працевлаштуванні.

З`ясовано судом і те, що після видачі наказу про поновлення позивача на роботі він жодного разу на підприємство не з`явився.

Вказану обставину підтвердив сам позивач в ході судового розгляду.

Отже, судом не встановлено факту недопуску позивача на роботу, як і не встановлено факту вчинення відповідачем будь-яких протиправних дій відносно позивача.

Крім того, судом враховується, що постановою Київського апеляційного суду від 30.01.2024 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 в частині задоволених позовних вимог було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Дослідний експериментально-механічний завод», у тому числі про поновлення його на роботі, відмовлено.

З урахуванням вказаного суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача, наведені в заперечення позову про те, що оскільки мобінг (цькування) можливий лише відносно працівника, а ОСОБА_1 до виконання своїх обов`язків, як працівник, не приступив, то і можливості вчинити будь-які дії відносно нього, які можна кваліфікувати як мобінг, у керівництва ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» в особі директора ОСОБА_2 не було.

Враховуючи викладене, суд не вбачає з боку відповідача ознак мобінгу (цькування) по відношенню до позивача, а саме систематичних, тривалих умисних дій або бездіяльності роботодавця, які спрямовані на приниження честі та гідності ОСОБА_1 , його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема, із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

При цьому суд також зазначає, що з огляду на характер позовних вимог, в основу яких покладені факти, що на думку позивача вказують на мобінг, який є однією з форм дискримінації, то доказування їх відсутності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Разом із цим, позивачем не надано достатніх та належних доказів наявності таких обставин.

Підсумовуючи усе вищенаведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність, переконливість, достатність і взаємний зв`язок усіх доказів у справі в їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факу мобінгу відносно нього з боку відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, враховуючи, що позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги є похідними від вказаних вище, такі вимоги позивача також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» про визнання факту мобінгу та зобов`язання

вчинити дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач - Державне підприємство «Дослідний експериментально-механічний завод», місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 30789709.

Повний текст рішення складено 09.10.2024.

Суддя О. О. Ковбасюк