Постанова

від 13.02.2025 по справі 758/437/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/4690/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 758/437/24

13 лютого 2025року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року ухвалене під головуванням судді Ковбасюк О.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» про визнання факту мобінгу та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просить визнати факт вчинення керівництвом ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» в особі директора ОСОБА_2 відносно нього мобінгу, а саме дій, передбачених абз. 2 ч. 2 ст. 2-2 КЗпП України та зобов`язати відповідача звільнити його з посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з дати набранням рішенням суду у даній справі законної сили із виплатою йому вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, що становить 72 000 грн та вимушеного прогулу з 12.10.2023 по день звільнення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 11.10.2023 Оболонським районним судом міста Києва ухвалено рішення у справі №756/6068/23, яким, зокрема, його поновлено на посаді в.о. головного бухгалтера ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» із допущенням негайного виконання рішення в цій частині. 12.10.2023 відповідачем видано наказ на виконання судового рішення, про що його повідомлено цінним листом 17.10.2023, проте йому не було надано перепустку, яка передбачена на підприємстві з огляду на існуючий пропускний режим на територію підприємства, чим позбавлено можливості доступу до його робочого місця. Натомість у надісланому йому відповідачем листі було зазначено про необхідність надання ним певних документів «для закінчення процесу працевлаштування».

18.10.2023 він надіслав на електронну пошту відповідача вимогу про надання йому відповідної перепустки. Не отримавши відповіді, він подав виконавчий лист до примусового виконання. 19.10.2023 за результатами розгляду виконавчого провадження його було повідомлено про його закриття на підставі статей 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач стверджує, що видання відповідачем лише наказу від 12.10.2023 не можна вважати виконанням відповідного рішення суду в повному обсязі, що, зокрема, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.02.2020 у справі №702/725/17 та від 17.06.2020 у справі №521/1892/18, у яких зазначено, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про факт вчинення керівництвом ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» в особі директора ОСОБА_2 відносно нього факту мобінгу, а саме дій, передбачених абз. 2 ч. 2 ст. 2-2 КЗпП України, а тому він звернувся до суду з цим позовом та просив його задовольнити.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» про визнання факту мобінгу та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту мобінгу відносно нього з боку відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають. Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги є похідними від вказаних вище, такі вимоги позивача також не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 04 жовтня 2024 року, позивач ОСОБА_1 03 січня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги заявника зводяться до того, що предметом позову було недопущення позивача до робочого місця унаслідок неналежного виконання відповідачем судового рішення про невідкладне поновлення на роботі, що в свою чергу є ознакою правопорушення, передбаченого ст. 2-2 КЗпП України. У зв`язку з цим, згідно зі ст. 264 ЦПКУкраїни суд першої інстанції мав би встановити, чи мало місце недопущення позивача до робочого місця. При цьому суд повинен був взяти до уваги обставину, що відповідач знаходився у статусі боржника, на якого законом покладено обов`язок виконання рішення в повному обсязі та належним чином, а отже треба було встановити, чи виконав відповідач рішення про негайне поновлення позивача на роботі.

Зазначає, що обставини справи свідчать про те, що відповідач не виконав рішення суду про поновлення позивача на роботі: а) незаконне вимагання відповідачем документів у листі №17- 23 від 12.10.2023, без подання яких, як пояснив представник відповідача, перепустки позивач б не отримав; б) підтвердження сторони відповідача факту ненадання позивачу перепустки; в) відсутність доказів з боку сторони відповідача на підтвердження заяви щодо можливості оформлення позивачем перепустки самостійно, яка суперечить твердженню, викладеному у п. а).

Заявник окремо зауважує, що надання перепустки є лише першим етапом допуску на робоче місце, оскільки за нею позивач потрапив би лише на територію концерну. Потім позивач мав потрапити ще у будівлю підприємства та у робочій кабінет. Отже відповідачем-боржником не було виконано навіть першого етапу допуску.

Далі, на виконання п.2 ч.1 ст. 264 ЦПКУ, в рамках з`ясування можливості існування інших обставин справи треба було встановити суб`єктивну сторону: чому директор відповідача не виконав рішення і чи міг він мати для цього, наприклад, особисті мотиви. Представник відповідача на стадії запитань зазначала, що директор відповідача мав бажання до виконання рішення, але не змогла пояснити, чому він жодного разу за весь час (близько трьох місяців) не вийшов з позивачем на зв`язок та не відповів на його електронне звернення із проханням надати перепустку. Також вона не відповіла на його питання, що завадило директору надіслати мені перепустку (хоча б тимчасову) разом із листом №17-23 від 12.10.2023.

Суд ніяк не відреагував на цей факт у рішенні, що свідчить про безпідставне негативне виокремлення позивача директором відповідача шляхом застосування економічного тиску у вигляді свідомого недопущення його на робоче місце. Вимагання документів, які суперечать законодавству, також свідчить про суб`єктивний підхід та небажання бачити позивача на території підприємства. Всі ці дії вчинялися з метою або примусити позивача самостійно звільнитись, або дочекатися позитивного рішення апеляційної інстанції.

04 лютого 2025 року до Київського апеляційного суду від представника ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» адвоката Прилуцької Н.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.

В судове засідання з`явився представник ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» адвокат Прилуцька Ніна Миколаївна, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційнї скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що наказом №4-к від 09.02.2023 ОСОБА_1 було прийнято на посаду виконуючого обов`язки головного бухгалтера ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної академії наук України з посадовим окладом 24 000 грн на місяць з випробувальним терміном три місяці.

Наказом №10-к від 10.04.2023 ОСОБА_1 звільнено з 11.04.2023 з посади в.о. головного бухгалтера на підставі п. 11 ст. 40 та ст. 28 КЗпП України у зв`язку із встановленою невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування.

Наказом №11-к від 14.04.2023 внесено зміни в наказ №10-к від 10.04.2023 щодо дати звільнення ОСОБА_1 та постановлено вважати такою датою 17.04.2023.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023, ухваленим у справі №756/6068/23 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» про визнання незаконним наказу про звільнення, зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості по заробітній платі позов задоволено частково:

- визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» №10-к від 10.04.2023 про звільнення ОСОБА_1 за п. 11 ст. 40 КЗпП України та наказ ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» №11-к від 14.04.2023 про внесення змін до наказу ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» №10-к від 10.04.2023;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки головного бухгалтера ДП «Дослідний експериментально-механічний завод»;

- стягнуто з ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» на користь ОСОБА_1 87 821,84 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу включно з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Постановою Київського апеляційного суду від 30.01.2024 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 в частині задоволених позовних вимог скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Дослідний експериментально-механічний завод». Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишено без змін.

Встановлено також, що на виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 в частині негайного виконання ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» 12.10.2023 було видано наказ №23-к, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді в.о. головного бухгалтера.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

11.12.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)», яким доповнено Кодекс України про працю статтею 2-2, де визначено наступне:

Мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

- створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

- безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

- нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;

- нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

- безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

- необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Як встановлено судом, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023, ухваленим у справі №756/6068/23, ОСОБА_1 поновлено на посаді виконуючого обов`язки головного бухгалтера ДП «Дослідний експериментально-механічний завод».

12.10.2023 відповідачем рішення суду у цій частині було фактично виконане, шляхом видання наказу №23-к.

Звертаючись до суду з відповідним позовом ОСОБА_1 посилається на те, що видання вказаного наказу не є належним виконанням рішення суду про поновлення на роботі, оскільки фактично до роботи його допущено не було. При цьому недопуск до роботи пов`язаний із безпідставним вимаганням у нього документів з метою видачі йому відповідної перепустки. Наведене, на думку позивача, свідчить про факт мобінгу відносно нього з боку керівництва ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» в особі директора ОСОБА_2 , а саме про вчинення ним дій, передбачених абз. 2 ч. 2 ст. 2-2 КЗпП України.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, вказує на те, що позивачу були надіслані листи №17-23 від 12.10.2023 та №18-23 від 19.10.2023, в яких повідомлено про прийняття наказу №23-к від 12.10.2023 про поновлення його на посаді та зазначено прохання надати документи, необхідні для видачі перепустки, тобто фактичного закінчення процесу працевлаштування. Зокрема, у листі №18-23 від 19.10.2023 додатково повідомлялось, що для поновлення доступу на територію підприємства слід повернути для перепрограмування електронний пропуск, яким ОСОБА_1 користувався раніше, та зазначено, що доступ на територію ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» можливо здійснити, оформивши одноразову перепустку на прохідній, чим позивач неодноразово користувався.

Позивач заперечує факт отримання вказаних листів.

Доказів отримання їх позивачем матеріали справи також не містять.

Разом з тим, як встановлено судом, 18.10.2023 позивачем було надіслано на електронну пошту відповідача лист, у якому зазначено про відмову у наданні ним затребуваних документів для оформлення відповідної перепустки.

Вказана обставина не заперечується позивачем.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції критично оцінив доводи позивача про недобросовісність відповідача при наданні доказів до суду, оскільки фактично позивачу було відомо про необхідність його явки на підприємство з метою оформлення відповідної перепустки для вирішення питання щодо подальшого його працевлаштування.

При цьому, на переконання суду, вимога роботодавця про надання певних документів для оформлення перепустки для фактичного перебування на території підприємства не може розцінюватися як факт недопуску позивача на роботу та не свідчить про те, що з боку відповідача чинилися перешкоди позивачу у його подальшому працевлаштуванні.

З`ясовано судом і те, що після видачі наказу про поновлення позивача на роботі він жодного разу на підприємство не з`явився.

Вказану обставину підтвердив сам позивач в ході судового розгляду.

Отже, судом не встановлено факту недопуску позивача на роботу, як і не встановлено факту вчинення відповідачем будь-яких протиправних дій відносно позивача.

Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 30.01.2024 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 в частині задоволених позовних вимог було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Дослідний експериментально-механічний завод», у тому числі про поновлення його на роботі, відмовлено.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав вважати вчинення з боку відповідача ознак мобінгу (цькування) по відношенню до позивача, а саме систематичних, тривалих умисних дій або бездіяльності роботодавця, які спрямовані на приниження честі та гідності ОСОБА_1 , його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема, із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність. При цьому, судом правильно враховано, що мобінг (цькування) можливий лише відносно працівника, а ОСОБА_1 до виконання своїх обов`язків, як працівник, не приступив, то і можливості вчинити будь-які дії відносно нього, які можна кваліфікувати як мобінг, у керівництва ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» в особі директора ОСОБА_2 не було.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судового рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргиОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2025 року.

Головуючий: Судді: