Ухвала

від 04.12.2024 по справі 285/2159/22

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 285/2159/22

Провадження № 1-кп/0285/540/24

04 грудня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі: прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу,

у кримінальномупровадженні заобвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

В обгрунтування клопотання посилався на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , та на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпіла підтримала клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечили проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Просили змінити запобіжний захід на домашный арешт. Посилались на відсутність ризиків, зазначених у клопотанні прокурора.

Заслухавши думки учасників процесу, розглянувши клопотання прокурора, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім визначених випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (рішення у справах: «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , його особу та наявність ризиків, що можуть зашкодити судовому розгляду кримінального провадження.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі.

Враховуючи відсутність у обвинуваченого ОСОБА_5 міцних соціальних зв`язків, які б могли позитивно впливати на його поведінку, відсутність постійного місця проживання, тяжкість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності його вини, суд дійшов висновку про наявність ризику переховування ОСОБА_5 від суду.

Крім того, суд визнає обгрунтованими посилання прокурора на ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на потерпілу та свідків.

Суд враховує, що ОСОБА_5 висунуто обвинувачення за ч. 1 ст. 129 КК України, саме у зв`язку з погрозою вбивства ОСОБА_4 .

Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати що, ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на момент розгляду клопотання про його продовження не зменшились.

Продовжуючи дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, необхідно також виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (п.35 «Летельє проти Франції» від 26.06.1991року).

Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що існують ризики завдання шкоди суспільним інтересам, які не можуть бути усунуті застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, та вважає можливим допустити обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_5 шляхом продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 27, 107, 177, 193, 336, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити дію раніше обраного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 01.02.2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1