Рішення

від 02.12.2024 по справі 378/698/24

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/698/24

Провадження № 2/378/304/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.

за участю секретаря: Замші В. С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального провадження в залі суду смт. Ставище цивільну справу за ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний центр захисту боржників» про розірвання договору про надання послуг та стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулась ОСОБА_2 до ТОВ «Юридичний центр захисту боржників», з посиланням на те, що 16.05.2024 року між нею та ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» був укладений Договір № БАНКР-04003/24.

16.05.2024 року нею (позивачкою) був здійснений авансовий платіж за наданим відповідачем посиланням у розмірі 10 200,00 грн. відповідно графіку здійснення платежів за Договором. За вищезгаданим посиланням вона перейшла на сторінку платіжного сервісу Wayforpay «https://wayforpay.com», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансовій компанії «ВЕЙ ФОР ПЕЙ». Згідно з п. 2.1 Публічного договору про надання платіжних послуг з переказу коштів Фінансова компанія за дорученням Платника (Клієнта), використовуючи Сервіс WAYFORPAY, здійснює приймання грошових коштів Платника на власний поточний рахунок шляхом еквайрінгу електронного платіжного засобу або отримання перерахування грошових коштів від банку, що обслуговує рахунок Платника, для подальшого Переказу в робочий час Отримувачу платежу, що визначений Платником».

З квитанції про здійснення платежу від 16.05.2024 року вбачається, що отримувачем вищезазначеного платежу на загальну суму 10 200,00 грн. є WFP.CONSULT1. Однак, враховуючи те, що ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» при здійсненні платежу виступав еквайром, отримувачем даних коштів є ТОВ «ЮрЦЗБ».

Після укладення Договору відповідач не приступив до виконання свого зобов`язання, не зв`язувався з позивачем, у зв`язку з чим возивач зробила висновок про те, що надання послуг відповідачем буде відбуватися повільніше, ніж вона розраховувала, а також про те, що з вини виконавця взагалі може бути не досягнута її мета як замовника за договором, а саме ініціація процедури банкрутства фізичної особи, участь в процедурах реструктуризації боргів та (але не обов`язково) погашення боргів із застосування всіх наслідків, передбачених законом у зв`язку із закриттям провадження у справі про неплатоспроможність, в тому числі із застосуванням наслідків у вигляді звільнення боржника від подальшого виконання грошових зобов`язань або визнання грошових зобов`язань боржника погашеними, а виконавчі документи такими, що не підлягають примусовому виконанню, у випадках та в порядку, визначеному законодавством України з процедур банкрутства для відповідної стадії провадження (п. 1.3 Договору).

При укладенні договору з відповідачем вона (позивачка) розраховувала на відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з тим, що наразі у неї наявна велика заборгованість перед кредиторами, яка постійно зростає та може призвести до втрати майна. Вона втратила довіру до відповідача як до виконавця за договором.

У зв`язку з цим вона (позивачка) вирішила розірвати вищезазначений договір, для чого зверталася до відповідача з пропозицією розірвати договір. 31.07.2024 року засобами поштового зв`язку з використанням типу доставки «Склад-Двері» направила відповідачу до зареєстрованого місцезнаходження юридичної особи повідомлення про розірвання договору та вимогу про повернення сплачених коштів у розмірі 10 200,00 грн.

З аналізу відстеження відправлення, отриманого з використанням функціоналу онлайн-сервісу АТ «Укрпошта» https://track.ukrposhta.ua/ слідує, що станом на дату подання цієї позовної заяви поштове відправлення не отримано відповідачем. Таким чином, є підстави вважати, що відповідач цілеспрямовано не отримує вищезазначене повідомлення про розірвання договору, чим навмисно позбавляє Позивача права пред`явити вимогу щодо повернення сплачених відповідачу коштів.

09.08.2024 року представник позивача в месенджері Telegram направила генеральному директору відповідача ОСОБА_3 , який представляє відповідача на підставі відомостей в ЄДР, про що в тому числі зазначено в договорі, вищезазначене повідомлення. Дане повідомлення було отримано і прочитано, однак залишено без відповіді. Крім того, 09.08.2024 представник позивача направила вищезазначене повідомлення на офіційну електронну пошту відповідача, зазначену в договорі, з використанням сервісів Gmail та Bigmir)net.

Відповідач ігнорував вказані її неодноразові вимоги.

Позивачка просить суд розірвати договір, укладений між нею та ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» 16 травня 2024 року, за реєстровим номером № БАНКР-04003/23 та стягнути з ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» на її користь суму коштів в розмірі 10 200,00 грн.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 16.09.2024 по даній справі постановлено розгляд справи проводити в порядку загального провадження з призначенням підготовчого судового засідання (а. с. 30-31).

Ухвалою суду від 25.10.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду (а. с. 85).

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не прибула про час і місце розгляду справи в судовому засіданні повідомлена належним чином (а. с. 94).

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, підтвердила обставини, викладені в позовній заяві.

В судове засідання представник ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» не прибув,про часі місцерозгляду справив судовомузасіданні товариствоповідомлене належнимчином шляхом направлення судової повістки, копії ухвали про відкриття та позовної заяви з додатками на юридичну адресу відповідача (а. с. 67 69, 87), проте, вказане поштове відправлення повернулось з довідкою відділення ПАТ «Укрпошта» з відміткою щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 93). Тому суд вважає, що відповідач відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлений належним чином. Крім того, товариство про розгляд справи повідомлене шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади України (а. с. 86). Клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи із зазначенням причин неявки представника в судове засідання від відповідача до суду не надходило.

Слід також зазначити, що в підготовче судове засідання 07.10.2024, 25.10.2024 представник відповідача також не прибув, поштові відправлення з судовими повістки, копії ухвали про відкриття та позовної заяви з додатками,які буливідправлені за зареєстрованим місцем знаходженням відповідача, як юридичної особи (а. с. 67 - 69, 70) також повернулись з довідками відділення ПАТ «Укрпошта» з відмітками щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 56, 80).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до змісту частини 6 ст. 14 ЦПК (в редакції Закону№ 3424-IX від 19.10.2023), яка діяла на час подачі позову до суду та згідно вказаного Закону з 20.02.2024р. юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Проте, відповідно до інформації, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від 13.08.2024 за запитом представника позивачки (а. с. 11) відповідач (ЄДРПОУ 44272785 а. с. 67) не має зареєстрованого електронного кабінету у підситемі ЄСІТС «Електронний суд».

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача - ОСОБА_1 , дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

16.05.2024 року між сторонами в справі укладено договір № БАНКР-04003/23 юридичного обслуговування за програмою банкрутства (а. с. 17 19) (надалі Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Виконавець за цим договором зобов`язується за завданням Замовника за плату надати юридичні послуги за програмою БАНКРУТСТВО, а Замовник зобов`язаний належним чином прийняти та сплатити вартість юридичних послуг, яка передбачена цим договором.

Відповідно до п.1.3 Договору метою Замовника визнається ініціація процедури банкрутства фізичної особи, участь в процедурах реструктуризації боргів та (але не обов`язково) погашення боргів із застосування всіх наслідків, передбачених законом у зв`язку із закриттям провадження у справі про неплатоспроможність, в тому числі із застосуванням наслідків у вигляді звільнення боржника від подальшого виконання грошових зобов`язань або визнання грошових зобов`язань боржника погашеними, а виконавчі документи такими, що не підлягають примусовому виконанню, у випадках та в порядку, визначеному законодавством України з процедур банкрутства для відповідної стадії провадження.

Відповідно до абз. 1 розділу 3 Договору Виконавець за надання послуг за цим договором має право на отримання оплати з боку Замовника. Ціна цього договору визначається у розмірі 80 000 грн. Ціна цього договору, зазначена у цьому пункті, визначена без урахування ПДВ, підлягає сплаті Замовником в порядку, розмірах та строки, передбачені графіком здійснення платежів, який є додатком 2 до цього договору.

Згідно п. 6.6.3 Замовник має здійснювати погашення ціни цього договору лише використовуючи ті платіжні інструменти, які визнаються виконавцем як належними для мети здійснення розрахунку з ним.

За п. 6.6.4 договору до таких платіжних засобів відносяться будь які поточні рахунки виконавця (п. 6.6.4.1).

Згідно п. 6.6.4.2 договору посилання на оплату платіжної системи WayForPay офіційного інтернет магазину Виконавця, які будуть направлені замовнику через офіційні засоби комунікації Виконавця, перелічені в п. 6.6.1цього договору.

Як зазначено в позові та пояснила в судовому засіданні представник позивача за надісланим відповідачем посиланням ОСОБА_2 перейшла на сторінку платіжного сервісу WayForPay «https://wayforpay.com», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансовій компанії «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» і до моменту укладення вищевказаного договору здійснила передпдату в сумі 10200 грн.

За п. 3.4. Договору Замовник сплачує ціну цього договору Виконавцю в безготівковій формі шляхом переведення відповідної грошової суми на рахунок Виконавця.

Згідно п. 3.5 Договору кожний розрахунок між сторонами супроводжується ініціацією платежу з боку Виконавця шляхом направлення Замовнику відповідної електронної форми для здійснення оплати.

До позову на підтвердження такої оплати додано квитанцію № 31673828165 від 16.05.2024 про перерахування позивачкою ОСОБА_2 10200 грн., отримувачем вказаної суми є WFP.CONSULT1 (а. с. 23).

З урахуванням викладеного та враховуючи, що в пункті 3.8 Договору зазначено, що в погашення ціни договору, передбаченої п. 3.1, в повному обсязі звертається передплата. яку Замовник здійснив до моменту укладення цього договору, у розмірі 10000 грн., суд вважає доведеним факт оплати позивачкою відповідачу за спірним договором коштів в сумі 10200 грн. Вказаного факту відповідач не оспорював.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що цей договір може бути розірваний в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а також на підставі умов цього договору.

Відповідно до п. 4.10 Договору у разі дострокового розірвання договору в односторонньому порядку однією із сторін, якій законом або цим договором надано право на односторонню відмову від виконання цього договору, сторона, яка ініціює розірвання договору, має направити іншій стороні відповідне повідомлення, за виключенням випадків, передбачених п. 4.3-4.5 цього договору. В такому разі договір вважається розірваним з моменту отримання іншою стороною такого повідомлення. Після розірвання договору сторона, яка має права вимоги до іншої сторони, може пред`явити свою вимогу, відповідно до законодавства України.

Обгрунтовуючи позов, позивачем зазначено, що після укладення 16.05.2024 року Договору Відповідач не приступив до виконання свого зобов`язання, не зв`язувався з нею, у зв`язку з чим вона зробила висновок про те, що надання послуг Відповідачем буде відбуватися повільніше, ніж вона розраховувала, а також про те, що з вини виконавця взагалі може бути не досягнута її мета як Замовника за Договором, визначена пунктом 1.3 Договору. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги також зазначає, що при укладенні Договору з Відповідачем вона розраховувала на відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з тим, що наразі у неї наявна велика заборгованість перед кредиторами, яка постійно зростає та може призвести до втрати майна. Відповідно, те, що Відповідач не приступив до виконання свого зобов`язання, отримавши авансовий платіж за Договором, ставить її (позивача) у більш невигідне становище, ніж існувало до моменту укладення Договору. Таким чином, вона втратила довіру до Відповідача як до Виконавця за Договором.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а. с. 67 69) місцезнаходження відповідача як юридичної особи - АДРЕСА_1 ), керівником відповідача ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» є ОСОБА_3 .

31.07.2024 року Позивач засобами поштового зв`язку з використанням типу доставки «Склад-Двері» направила Відповідачу до вказаного зареєстрованого його місцезнаходження як юридичної особи повідомлення про розірвання договору та вимогу про повернення сплачених коштів у розмірі 10 200,00 (а. с. 15, 16).

Відповідно до відстеження відправлення, отриманого з використанням функціоналу онлайн-сервісу АТ «Укрпошта» https://track.ukrposhta.ua/ станом на дату подання позовної заяви (12.09.2024) поштове відправлення не отримано Відповідачем, повернуто відправнику 23.09.2024 з відміткою відділення зв`язку «за закінченням встановленого терміну зберігання».

09.08.2024 року представник позивача ОСОБА_1 направила на вказану в оспорюваному договорі електронну адресу відповідача, та в месенджері Telegram генеральному директору Відповідача ОСОБА_3 вищезазначене повідомлення про розірвання договору з додатками (а. с. 13, 14).

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач своїх обов`язків за договором не виконав, вищевказане повідомлення, надіслане поштовим зв`язком відповідачем не отримано, а надіслане в месенджеріTelegramгенеральному директоруВідповідача залишене без реагування, кошти, сплачені в якості передплати за спірним договором (авансу), позивачці не повернуті.

Відповідач відзиву на позов із запереченнями щодо доводів позивача з наданням відповідних доказів до суду не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 2ст. 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Правовими наслідками розірвання договору є припинення зобов`язання (ч. 2ст. 653 ЦК України) та відсутність права сторін вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4ст. 653 ЦК України).

Уст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Вiдповiдно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.11, ч. ч. 1,2 ст.509 ЦК України цивiльнiправа та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Статтею 615 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільнює винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає обов`язок довести відсутність своєю вини саме на цю особу.

Правовідносини сторін за спірним договором регулюються положеннямиГлави 63 ЦК України, де відповідно дост. 901 ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 906 ЦК Українивстановлено відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг, у зв`язку з цим, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також цивільне законодавство передбачає й можливість розірвання договору про надання послуг.

Так відповідно дост. 907 ЦК Українидоговір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно дост. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів»споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

В постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 910/1394/16 викладений висновок про те, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. ст.79,80 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи . Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами 1,5,6ст. 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не зважаючи на приписи ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідач ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» станом на день розгляду справи не надав належних та допустимих доказів того, що він виконав вказані вище умови договору № № БАНКР-04003/24 юридичного обслуговування за програмою банкрутства, натомість позивач стверджує про порушення зобов`язань відповідачем, який не приступив до виконання зобов`язань за договором, на підставі чого суд вважає необхідним розірвати зазначений договір.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

В постанові Верховного Суду України від 17 січня 2024 року у справі № 545/1272/22-ц викладений правовий висновок щодо того, що аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж) або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару). У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв`язку з невиконанням однією із сторін договору своїх обов`язків сума коштів, сплачена як аванс, має бути повернута покупцю. Наприклад, якщо продавець відмовляється передавати товар, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення авансу. Отже, у разі розірвання договору з будь-яких причин аванс має бути повернутий покупцю у повному розмірі. Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов`язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути. І якщо продавець чи виконавець послуг (робіт) отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то, незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.

Верховний Суд України в постанові від 15 лютого 2019 року у справі № 910/21154/17 дійшов висновку, що відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постанові від 06.02.2020р. № 910/13271/18, після розірвання договору виникає право вимагати через суд повернення безпідставного набутого майна за розірваним договором на підставі ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи, що позивач довів, що мають місце підстави для розірвання договору, оскільки відповідач не приступив до виконання зобов`язань за договором, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки сплачені нею в якості передплати по спірному договору кошти в сумі 10200 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Оскільки, про зверненні до суду з позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі в сумі 2 422 гривні 40 копійок (1211,20 грн. по вимозі немайнового характеру та 1211,20 грн. - по вимозі майнового характеру).

Керуючись ст. ст. 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 23, 509, 526, 611, 629, 651, 653, 901, 906, 907 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141,352,354 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Юридичний центрзахисту боржників»про розірваннядоговору пронадання послугта стягненнякоштів задовольнити.

Розірвати договір про надання правової допомоги/юридичних послуг від 16 травня 2024 року № БАНКР-04003/23, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичний центр захисту боржників».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний центрзахисту боржників» накористь ОСОБА_2 10200 (десять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний центр захисту боржників» в дохід держави судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичний центр захисту боржників» (02095, м. Київ, вулиця Срібнокільська, 2, корпус А, кв. 10).

Повне рішення виготовлено 04.12.2024.

Суддя Н. М. Марущак