Ухвала

від 05.11.2024 по справі 752/13122/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/13122/23

Провадження № 2-др/752/172/24

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Ахмеяна Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія будівництва та реконструкції»- адвоката Валька Ігора Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія будівництва та реконструкції Групп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія будівництва та реконструкції» про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користування майном,-

встановив:

представником відповідача ТОВ «Українська компанія будівництва та реконструкції»- адвоката Валько І.В. подано до суду заяву про вирішення питання щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у зв`язку із залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача, у розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування заяви представник відповідача посилається на те, що після подання відзиву позивач в судові засідання призначені на 03.06.2024 року та 03.10.2024 року не з`явився, причини неявки не повідомив та подав заяву про залишення позову без розгляду. Такі дії позивача, на думку заявника є неправильними та не спрямовані за захист його права, бо позов залишено без розгляду за його ж заявою. Залишення позову без розгляду свідчить про те, що права позивача не були порушені, або були порушені іншою особою, а не ТОВ «Українська компанія будівництва та реконструкції». Позивач діяв недобросовісно, пред`явивши позов, безпричинно не з`являвся до суду (як позивач, так і його представник), що приводило до відкладення розгляду, такі протиправні дії позивача були умисні, адже суду не подано доказів поважності причин неявки. Крім того, просив скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.06.2023 року у справі № 752/12197/23.

У судовому засіданні сторони відсутні, з урахуванням правил ч.4 ст.270 ЦПК України у судове засідання не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги про ухвалення додаткового рішення не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши дійсні обставини справи щодо вирішення заявлених питань, суд прийшов наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія будівництва та реконструкції Групп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія будівництва та реконструкції» про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користування майном, залишено без розгляду у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142 ЦПК України, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у від 14 січня 2021 року (справа №521/3011/18).

З аналізу зазначених норм вбачається, що обов`язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: - подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; - подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; - необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; - укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Саме по собі звернення з позовом до суду та не забезпечення позивачем явки у судове засідання особисто чи свого представника не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені.

14.10.2024 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білобовського С.В. надійшли заперечення на заяву представника відповідача ТОВ «Українська компанія будівництва та реконструкції»- адвоката Валька І.В. про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне. За твердженням представника позивача після задоволення клопотання останнього про забезпечення позову, відповідачі виконали ухвалу Голосіївського районного суду від 26.06.2023 про забезпечення позову розблокували прохід та проїзд ( на територію Гаражнобудівельного кооперативу «Печерський» по АДРЕСА_1 . Що стосується іншої позовної вимоги, про визнання недійсним Договору оренди № 09/06-23 від 09 червня 2023 року, то представник позивача зауважив, що станом на дату подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська компанія будівництва та реконструкції Групп» відмовилась від користування орендованою земельною ділянкою, яка прилягає до місця на якому розташований гаражний бокс ОСОБА_1 та зберігається його рухоме майно, що і стало підставою для подання до суду заяви про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У свою чергу, відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Отже, саме по собі залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача.

Під час розгляду справи судом жодні дії позивача не визнавалися недобросовісними та не було встановлено зловживання з боку позивача своїми процесуальними правами.

Крім того, заява представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, допущення ним зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як передбачено ч.9 ст.141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання про те, що стороною відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія будівництва та реконструкції» не доведено необґрунтованість дій позивача у даній справі, в діях позивача по зверненню до суду та в залишенні своїх позовних вимог без розгляду відсутні ознаки суперечливої поведінки. Позивач, як і інші сторони даного спору, діяли в процесі у відповідності до наданих їм прав, передбачених статтями 43, 49 ЦПК України, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що у заяві представника відповідача ТОВ «Українська компанія будівництва та реконструкції»- адвоката Валька І.В. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Що ж стосується заявленої представником відповідача, у заяві про ухвалення додаткового рішення, вимоги щодо скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.06.2023 року у справі № 752/12197/23 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Правовий аналіз ст. 270 ЦПК України дає суду підстави зробити висновок, що з питання скасування заходів забезпечення позову додаткове рішення не ухвалюється.

За таких обставин у суду відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення по цій справі, що має наслідком відмову в задоволенні заяви представника відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 134, 141, 142, 270 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія будівництва та реконструкції»- адвоката Валька Ігора Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія будівництва та реконструкції Групп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія будівництва та реконструкції» про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користування майном, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею

(частина 2 статті 261 ЦПК України).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду (частина 1 статті 353, стаття 355 ЦПК України).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (стаття 354 ЦПК України).

Суддя: Плахотнюк К.Г.