Постанова

від 21.11.2024 по справі 643/8980/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/8980/18 Номер провадження 22-ц/814/3009/24Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Триголова В. М., Чумак О. В.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зінов?євої Анни Юріївни

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2024 року у складі судді Савченко Л. І.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», про визнання деклараційного патенту на корисну модель недійсним,

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до Московського районного суду м. Харкова суду з вказаним позовом, у якому просила суд визнати недійсним патент України № НОМЕР_1 на корисну модель «Заглибний електромагнітний вібраційний насос», власником якого є ОСОБА_2 з дати публікації відомостей про заявку № u 2015 00723, тобто з 25.05.2015 (бюлетень № 10).

Позов мотивовано тим, що 25.05.2015 Державна служба інтелектуальної власності здійснила публікацію відомостей про видачу деклараційного патенту на корисну модель «Заглибний електромагнітний вібраційний насос» № 99371 за результатами опрацювання заявки відповідача на видачу патенту від 29.01.2015 № НОМЕР_2 .

Вважала, що видача вказаного деклараційного патенту була проведена з порушенням приписів частини першої статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», оскільки вказаний патент не відповідає умовам патентоздатності, які ставляться до корисної моделі, що є підставою для визнання такого патенту недійсним.

Вказувала, що здійснює підприємницьку діяльність, основним видом економічної діяльності якої є виробництво помп і компресорів, зокрема, побутових вібраційних насосів. Для здійснення ефективної господарської діяльності із виробництва побутових вібраційних насосів. Вона є власником патенту № НОМЕР_3 «Насос вібраційний побутовий», що виданий на підставі заявки № а201606425 від 13.06.2016.

Зазначала, що, розраховуючи, на забезпечену патентом монополію у використанні корисної моделі, вона здійснила значні вкладення в матеріально-технічну підготовку та дії щодо забезпечення промислового впровадження зазначеної корисної моделі. Отже, вона цілком правомірно, на підставі охоронного документу, що підтверджує пріоритет, авторство і право власності на корисну модель, здійснює виробництво та реалізацію продукції (побутових вібраційних насосів) із метою одержання прибутку.

Однак, відповідач, здійснивши реєстрацію корисної моделі «Заглибний електромагнітний вібраційний насос», що не відповідає умовам патентоздатності, здійснює виготовлення продукції, аналогічній тій, яку виготовляє позивач, що порушує охоронювані інтереси позивача на виготовлення, користування і розпорядження власною продукцією та ведення господарської діяльності в умовах економічної конкуренції, що завдає матеріальних збитків.

Відповідач всупереч принципу добросовісності зареєстрував та використовує корисну модель, що не відповідає умовам патентоздатності та перешкоджає здійсненню підприємницької діяльності позивача, зокрема, за заявою відповідача відкрито кримінальне провадження за статтею 177 КК України.

На підставі положень частини другої статті 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», позивач звернулася до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» щодо проведення експертизи стосовно патенту № НОМЕР_1 . Відповідно до висновку експертизи щодо умов патентоздатності від 22.07.2016 № 15260/ЗУ/16, проведеної Укрпатентом, «запатентована корисна модель за патентом України на корисну модель № 99371, не відповідає умовам патентоздатності корисної моделі, не є промислово придатною, не є новою.

Згідно розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 року № 2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Московського районного суду м. Харкова та справу передано для розгляду до Октябрського районного суд м. Полтави.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» замість Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (а. с. 112, т. 2).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Зінов?єва А. Ю. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки висновку експерта № 086/20 від 16.12.2020 та не наведено мотивів неврахування показань експерта та пояснень представника позивача, що призвело до ухвалення невмотивованого судового рішення.

Також судом не враховано, що матеріали справи містять інформацію про патенти на інші корисні моделі, яка не була врахована при проведенні експертизи експертом ОСОБА_4 . При цьому, сам експерт підтвердила в судовому засіданні, що зробила висновок на підставі лише креслень корисної моделі та не проводила досліджень щодо наявності або відсутності в описі корисної моделі відомостей, які підтверджують можливість здійснення корисної моделі в кожному з варіантів виконання, а досліджувала тільки щодо основних ознак корисної моделі.

Вказує, що зазначена позиція експерта не відповідає чинним нормативно-правовим актам України, а саме Правилам розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель від 15.03.2002, Правилам складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, Методики проведення судової експертизи на винаходи та корисні модель від 06.09.2009.

Зазначає, що судом також не надано належної оцінки висновку експертизи щодо умов патентноздатності ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) № 15260/ЗУ/16 від 22.07.2016 та безпідставно зазначено вказаний доказ як неналежний, оскільки він складений уповноваженим закладом експертизи в межах повноважень, визначених Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Натомість доказам відповідача надано наперед встановленої сили без належного дослідження висновків експертизи № 056/17 від 21.04.2017 та № 1179 від 12.03.2018, а також рішення судів у справі № 760/10457/16-ц, які на думку апелянта не встановлюють преюдиціних фактів при вирішенні спору у цій справі.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 25.05.2015 Державна служба інтелектуальної власності здійснила публікацію відомостей про видачу деклараційного патенту на корисну модель «Заглибний електромагнітний вібраційний насос» № 99371 за результатами опрацювання заявки ОСОБА_2 на видачу патенту від 29.01.2015 № НОМЕР_2 , дата, з якої є чинними права на корисну модель - 25.05.2015 (бюлетень № 10) (а. с. 14-21, т. 1).

Позивач ОСОБА_1 також є власником патенту № НОМЕР_3 «Насос вібраційний побутовий», що виданий на підставі заявки № а201606425 від 13.06.2016, дата, з якої є чинними права на корисну модель - 10.02.2017 (бюлетень № 3) (а. с. 25-29, т. 1).

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2016 ОСОБА_2 звернувся до Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за частиною 1 статті 177 КК України, саме здійснення невстановленими особами самоправних дій відносно патенту, що йому належить. За вказаною заявою відкрито кримінальне провадження № 12016220430000581 (а. с. 30, т. 1).

Висновком експертизи щодо умов патентоздатності Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) № 15260/ЗУ/16 від 22.07.2016, проведеної на замовлення ОСОБА_1 , встановлено, що запатентована корисна модель за патентом України на корисну модель № 99371 не відповідає умовам патентоздатності корисної моделі, визначеним для неї частиною першою статті 7 Закону, а саме за пунктом 1 формули не є промислово придатною, за пунктом 1 формули не є новою (а. с. 22-24, т. 1).

Рішенням Солом`янськогорайонного судум.Києва від31серпня 2017року усправі №760/10457/16-ц,яке залишенобез змінпостановою Апеляційногосуду містаКиєва від16травня 2018року,у задоволенніпозову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним повністю патенту України № 99371 на корисну модель та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

В ході розгляду вказаної справи ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року в справі було призначено судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої було доручено Науково-дослідну центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

Відповідно довисновку №056/17за результатамипроведення судовоїекспертизи усфері інтелектуальноївласності від21квітня 2017року,складеного судовимекспертом Науково-дослідногоцентру судовоїекспертизи зпитань інтелектуальноївласності ЧабанецьТ.М.,встановлено,що вматеріалах справине містятьсявідомості,які свідчать,що сукупністьсуттєвих ознаккорисної моделіза патентомУкраїни № НОМЕР_1 стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до установи, а саме 29.01.2015. Крім того, судовим експертом зазначено, що відповідно до матеріалів справи корисна модель за патентом України № НОМЕР_1 відповідає умові патентоздатності «промислова придатність», на дату подання заявки до установи 29.01.2015 (а. с. 105-146, т. 1).

Також за клопотанням сторін 27 грудня 2017 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва призначено повторну експертизу об`єктів інтелектуальної власності, за результатами проведення якої судовим експертом Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України Дорошенком О. Ф. надано висновок № 1179 від 12.03.2018, в якому зазначено, що в матеріалах справи відсутні відомості, згідно з якими сукупність суттєвих ознак корисної моделі за патентом України № НОМЕР_1 стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до установи, а саме 29.01.2015. Відповідно до матеріалів справи, корисна модель за патентом України № НОМЕР_1 відповідає умові патентоздатності «промислова придатність» на дату подання заявки до установи 29.01.2015 (а. с. 147-177, т. 1).

В рамках розгляду даної справи ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2020 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Карелова К.Ю. призначено у справі експертизу у сфері інтелектуальної власності, за результатами проведення якої експертом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України надано висновок № 086/20 від 16 грудня 2020 року, відповідно до якого корисна модель за патентом «Заглибний електромагнітний вібраційний насос» № 99371 відповідає умові патентоздатності «новизна» відповідно до матеріалів судової справи № 643/8980/18; корисна модель за патентом «Заглибний електромагнітний вібраційний насос» № 99371 відповідає умові патентоздатності «промислова придатність» (а. с. 11-26, т. 2).

Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на доведення невідповідності критеріям патентоздатності корисної моделі за патентом України № НОМЕР_1 , власником якого є відповідач ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги, що обставини заявленого нею позову доводяться висновком Укрпатенту № 15260/ЗУ/16 від 22.07.2016 є безпідставними, оскільки такий висновок суперечить іншим наявним у справі належним та допустимим доказам, які підтверджують відповідність запатентованої за заявкою відповідача корисної моделі умовам патентоздатності та спростовують твердження позивача.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обов`язок доказування та подання доказів покладається за сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина третя статті 12, частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів містяться у статтях 77-80 ЦПК України.

Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

До висновку експерта, як доказу, пред`являються певні вимоги щодо його належності та допустимості, встановлені статтею 102 ЦПК України.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо (частина третя статті 102, стаття 103 ЦПК України).

У справі, що переглядається апеляційним судом, предметом доказування є підстави недійсності патенту України № 99371 на корисну модель «Заглибний електромагнітний вібраційний насос», що належить відповідачу ОСОБА_2 .

Статтею 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» встановлено, що патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону; б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці; в) порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону; г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Згідно вимог статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною. Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об`єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати.

Таким чином, для встановлення відповідності запатентованої за заявкою відповідача корисної моделі умовам патентоздатності потрібні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, тому для з`ясування таких обставин, що мають істотне значення по справі, належними доказами є висновки експертів.

За змістом статті 33-2 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» будь-яка особа може подати до Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ) - в даному випадку - ДП «Український інститут інтелектуальної власності (Укрпатент)» мотивоване клопотання про проведення експертизи корисної моделі на відповідність умовам патентоздатності. Підготовлений НОІВ висновок щодо відповідності корисної моделі умовам патентоздатності надсилається особі, яка подала клопотання, та володільцю патенту і такий висновок може бути залучено особою, яка подавала клопотання, у разі звернення до суду або до Апеляційної палати з метою визнання недійсними прав на корисну модель.

Проте згідно вимог частини сьомої статті 102, частини п`ятої статті 106 ЦПК України висновок експерта, що подається сторонами у судовому процесі, має містити попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, оскільки згідно із статтею 4 Закону України «Про судову експертизу» кримінальна відповідальність судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків є однією з гарантій незалежності судового експерта та правильності його висновку.

Відсутність такого попередження (обізнаності) експерта свідчить про недопустимість даного доказу, як одержаного з порушенням встановленого законом порядку.

Зазначений висновок ДП «Український інститут інтелектуальної власності (Укрпатент)» від 22.07.2016 № 15260/ЗУ/16, підготовлений на замовлення ОСОБА_1 , не містить даних щодо обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України, а тому обґрунтовано не взятий до уваги судом.

Крім того, такий висновок спростовується висновками судових експертів за результатами проведення судових експертиз у сфері інтелектуальної власності, зокрема висновком № 056/17 від 21.04.2017 судового експерта Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України Чабанець Т. М., висновком № 1179 від 12.03.2018 судового експерта ОСОБА_6 за результатами проведення повторної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у цивільній справі № 760/10457/16-ц (а. с. 105-145, 147-177, т. 1).

Та обставина, що вказані експертизи було проведено в іншій справі - № 760/10457/16-ц, не є підставою вважати їх недопустимими доказами, оскільки особи, які проводили експертизу, є атестованими судовими експертами, попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за статтями 384, 385 КК України, а висновки містять інформацію щодо предмета доказування у цій справі, що переглядається, а тому є допустимими письмовими доказами та підлягають оцінці судом у сукупності із іншими доказами.

Згідно усталеної практики Верховного Суду, отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у межах інших проваджень, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної справи, що стосується предмета доказування, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку з урахуванням обставин конкретної справи у сукупності з іншими доказами на загальних підставах, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20), постанови Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3032/19 (провадження № 61-18650св21), від 07 лютого 2024 року у справі № 201/11458/20 (провадження № 61-7993св23) та ін.).

Крім того, на підставі ухвали суду у цій справі № 643/8980/18 експертом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України Фоя О. А. було надано висновок № 086/20 за результатами судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 16.12.2020, згідно якого встановлено відповідність корисної моделі за оспореним патентом № 99371 умовам патентоздатності.

Незгода апелянта з таким висновком та власна оцінка позиції судового експерта не є підставами для визнання вказаного висновку необґрунтованим або таким, що суперечить іншим доказам у справі або викликає сумнів у його правильності та його спростування. Заперечуючи такий висновок, клопотання про призначення по справі повторної експертизи апелянт не заявляла і висновок експерта в установленому законом порядку не спростувала.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо преюдиційності фактів, установлених судовими рішеннями, які набрали законної сили, у цивільній справі № 760/10457/16-ц за позовом ФОП ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання повністю недійсним патенту України № 99371 на корисну модель та зобов`язання вчинити дії, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Така норма ґрунтується на принципах правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, що є складовими принципу верховенства права, яким керується суд при розгляді справи (стаття 10 ЦПК України).

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.

Суд першої інстанції правомірно врахував преюдиційний характер обставин, що встановлені судовими рішеннями в іншій справі відносно відповідача ОСОБА_2 щодо відповідності корисної моделі за патентом України № НОМЕР_1 умовам патентоздатності «промислова придатність» та «новизна» на дату подання заявки до Установи 29.01.2015.

Оскільки обставини, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили в іншій справі, стосуються того самого відповідача ОСОБА_2 , відносно якого встановлені ці обставини, і такі обставини не спростовані позивачем ОСОБА_1 , яка не брала участь у справі № 760/10457/16-ц, суд першої інстанції, вірно застосувавши норми частини четвертої статті 82 ЦПК України, дійшов правильного висновку, що зазначені обставини не підлягають доказуванню у цій справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги представника позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.

Встановлено, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вірно визначився із характером спірних правовідносин сторін та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним оспореного патенту України № НОМЕР_1 та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстави для висновку, що судове рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу представника позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зінов?євої Анни Юріївни - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді В. М. Триголов

О. В. Чумак