Постанова

від 28.11.2024 по справі 712/11457/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Черкаси

Справа № 712/11457/19Провадження № 22-ц/821/1731/24Категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря - Винник І. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання, суб`єкт оскарження: Державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державний виконавець Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: ОСОБА_2 , у складі: головуючого судді Пироженка С. А.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

07 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд із даною скаргою.

В обґрунтування скарги зазначала, що 16 липня 2021 року Соснівським районним судом м. Черкаси у справі № 712/11457/19 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини було ухвалено рішення, яким задоволено її позовні вимоги.

23 листопада 2021 року вказане рішення суду набрало законної сили. Відповідно до змісту резолютивної частини рішення зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 ».

Відповідно до рішення служби у справах дітей ЧМР № 573 від 07 вересня 2018 року, матері ОСОБА_1 встановлено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 : перші та треті вихідні місяця з 09-00 год. суботи до 19-00 год. неділі; святкові дні та день народження дитини з 13-00 год. до 18-00 год.; без присутності батька дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.

09 грудня 2021 року Соснівським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист на виконання рішення суду у справі № 712/11457/19, який стягувачем на підставі заяви було пред`явлено до виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

12 січня 2022 року постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) Константинова В. С. відкрито виконавче провадження ВП № 68129406 з виконання виконавчого листа № 712/11457/19. Окрім того, в постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів; стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 13000 грн.

За період у часі з 12 січня 2022 року до 31 березня 2023 року рішення суду жодного разу частково не виконувалося.

Вважає, що однією з причин невиконання судового рішення є бездіяльність державного виконавця в частині його неспроможності організувати та здійснити сукупність заходів примусового виконання рішення співмірних вимогам рішення.

Зазначає, що 31 березня 2023 року стягувач дізналася про те, що державним виконавцем Трохименко О. С. було прийнято незаконне та протиправне рішення завершити виконавче провадження № 68129406, про що було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Як на правову підставу закінчення виконавчого провадження державний виконавець послався на п. 11 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». Вважаючи зазначену постанову незаконною та протиправною, стягувач її оскаржила.

Період у часі перебування виконавчого документа на виконанні у Центральному відділі ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) склав 18 місяців. У цей період державні виконавці двічі у незаконний спосіб закінчували виконавче провадження № 68129406 та двічі постанова про його закінчення була скасована Соснівським районним судом м. Черкаси.

Вказує, що 07 липня 2022 року Соснівським районним судом м. Черкаси було постановлено ухвалу, якою визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження № 68129406 від 02 травня 2022 року. Ухвала набрала законної сили 07 липня 2022 року.

22 червня 2023 року Соснівським районним судом м. Черкаси було постановлено ухвалу, якою скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 68129406 від 31 березня 2023 року. Ухвала набрала законної сили 22 червня 2023 року.

30 серпня 2023 року Черкаський апеляційний суд своєю постановою відмовив у задоволенні апеляційних скарг стягувача ОСОБА_1 та Другого відділу ДВС у м. Черкаси ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2023 року у справі № 712/11457/19 за провадженням № 4с/712/25/23.

Також зазначає, що протягом 18 місяців постійно змінювався державний виконавець, що здійснював виконавче провадження № 68129406. За цей час жоден з державних виконавців відповідно до ч. 2 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» не застосував співмірних вимогам рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі № 712/11457/19 заходів примусового виконання рішення.

У зв`язку із частковою реорганізацією органів державної виконавчої служби в Черкаській області, 13 липня 2023 року державним виконавцем Трохименко О. С. винесено постанову про передачу виконавчого провадження та фактично передав виконавче провадження № 68129406 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

18 липня 2023 року Перший відділ ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) постановою державного виконавця фактично прийняв виконавче провадження № 68129406 до примусового виконання.

З моменту знаходження матеріалів виконавчого провадження № 68129406 у Першому відділі ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ), державним виконавцем цього органу ДВС також не було застосовано співмірних заходів примусового виконання рішення.

29 листопада 2023 року державний виконавець Чорна Світлана Андріївна прийняла рішення, шляхом надання вимоги № 117183, що було надіслано сторонам виконавчого провадження № 68129406 на електронні адреси. Пунктом 1 вимагалося від боржника ОСОБА_2 виконати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 » на перші вихідні місяця (02.12.2023 з 09-00 год. по 19-00 год. 03.12.2023).

Ознайомившись з цією вимогою, стягувач зазначає наступне. Дане рішення державного виконавця не є заходом примусового виконання. У цьому документі не визначено де боржник повинен передати дитину матері, а стягувач прийняти дитину від батька. Не визначено порядок зворотної передачі дитини від матері до батька. Крім того, зазначена вимога суперечить ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», яка зобов`язує державного виконавця вжиття співмірних заходів примусового виконання судових рішень.

Пунктом 2 вимоги № 117183 вимагалося від сторін виконавчого провадження надати письмові пояснення щодо виконання рішення, яке мало відбутися 02.12.2023 з 09-00 год. по 19-00 год. 03.12.2023 на адресу Першого відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до 08.12.2023 включно.

03 грудня 2023 року о 16.49 год. стягувач ОСОБА_1 на вимогу державного виконавця надала Першому відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) письмове пояснення шляхом надсилання електронного документу на електронну пошту.

Така позиція державного виконавця в черговий раз спровокувала боржника на епізодичне самостійне невиконання судового рішення.

Стягувач вважає, що всю відповідальність за невиконання судового рішення на перші вихідні грудня 2023 року повинна нести державний виконавець, а не боржник, та саме з тих підстав, що не вжила заходів примусового виконання, співмірних до рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі № 712/11457/19.

Отже, державним виконавцем Чорною С. А. допущено порушення прав стягувача, прав малолітньої дитини та створено штучно умови для продовження періоду відчуження дитини від матері під час виконання судового рішення, ухваленого в порядку ЦПК України.

Таким чином заявник вважає, що державний виконавець умисно не вживає заходів примусового виконання та фактично його бездіяльна поведінка штучно створює умови для перешкоджання вже виконання судового рішення у примусовому порядку.

Така протиправна та незаконна поведінка державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) зумовлена відсутністю належного контролю з боку ЦМУ МЮ (м. Київ) та незабезпечення реалізації повноважень у сфері організації примусового виконання рішень. ЦМУ МЮ (м. Київ) володіє інформацією про те, що станом на теперішній час у Першому відділі ДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває резонансне виконавче провадження № 68129406, при цьому управління в жодний спосіб не відреагувало на проблеми, пов`язані з виконанням у примусовому порядку судових рішень щодо малолітніх дітей, які в подальшому є фактично об`єктами виконавчих проваджень.

Уточнивши позовні вимоги, остаточно просила визнати бездіяльність державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ), що полягає у не здійсненні заходів примусового виконання судового рішення у справі № 712/11457/19 у виконавчому провадженні № 68129406 за період у часі з 9.00 год. 02 грудня 2023 року до 19 год. 03 грудня 2023 року - неправомірною та протиправною; зобов`язати державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) вживати заходи примусового виконання співмірно вимогам рішення Соснівського районного суду місті Черкаси від 16 липня 2021 року, у справі № 712/11457/19, вчиняти виконавчі дії повно та своєчасно. Щодо решти вимог зазначила, що вказані вимоги вже були предметом розгляду інших скарг, та вже були розглянуті, а тому підтримала лише дві вимоги скарги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1 не надано доказів та не наведено достатніх обґрунтувань стосовно того, в чому саме полягала бездіяльність державного виконавця, що свідчить про невжиття співмірних заходів до виконання судового рішення.

Позиція ОСОБА_1 про те, що з вказаних нею підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», є недоведеною та безпідставною.

Суд зазначив, що згідно наданих державним виконавцем копій з матеріалів виконавчого провадження, вбачається, що з моменту перебування виконавчого провадження в Першому відділі ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) державний виконавець проводив заходи примусового виконання, в тому числі прийняття вимог державного виконавця про зобов`язання боржника ОСОБА_2 виконати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 та перевірку виконання рішення суду.

Судом першої інстанції встановлена правомірність дій державного виконавця.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд скасувати ухвалуСоснівського районногосуду м.Черкаси від09вересня 2024року таухвалити новерішення прозадоволення вимогїї скарги,а саме:визнати бездіяльність державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ), що полягає у не здійсненні заходів примусового виконання судового рішення у справі № 712/11457/19 у виконавчому провадженні № 68129406 за період у часі з 9.00 год. 02 грудня 2023 року до 19 год. 03 грудня 2023 року - неправомірною та протиправною; зобов`язати державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) вживати заходи примусового виконання співмірно вимогам рішення Соснівського районного суду місті Черкаси від 16 липня 2021 року, у справі № 712/11457/19, вчиняти виконавчі дії повно та своєчасно.

Зазначає, що вона категорично не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено лише п`ять випадків, існування яких надає державному виконавцю право складати вимогу як окремий процесуальний документ, проте суд першої інстанції цього не врахував, що свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Зазначає, що дійсно боржником визнано факт невиконання рішення суду, що свідчить про те, що державний виконавець не вчинив всіх залежних від нього дій.

Вказує, що на неї не покладено обов`язку вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання рішення суду, зокрема дзвонити боржнику, вмовляти дитину на побачення, принижувати свою честь та гідність.

Соснівський районний суд м. Черкаси не взяв до уваги висновки Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року щодо ухвал, які ним же і постановлялись.

Зокрема Верховний Суд визнав, що самої лише вимоги державного виконавця не достатньо для забезпечення примусового виконання рішення суду, державний виконавець повинен був визначити місце виконання рішення суду, причому не вимогою, а постановою, а також вжити інших заходів для реалізації відновлення порушених прав ОСОБА_1 .

Вважає, що саме бездіяльність державного виконавця призвела до чергового епізодичного невиконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі № 712/11457/19.

15 листопада 2024 року від Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому Відділ ДВС просив суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.09.2024 без змін.

Вважає, що оскаржувана ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права, а скаржником не доведено будь-якого порушення її прав.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Згідно до ч. 1справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ м. Київ Анісімова О. О., перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку,що апеляційнаскарга непідлягає дозадоволення виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення першої інстанції таким вимогам відповідає.

Відповідно до положень ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Положеннями ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. У випадку, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Частинами 1 та 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 4 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 цього ж Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених ч. 10 ст. 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому ст. 63 цього Закону.

Відповідно до ч. ч. 1- 3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 5 п. 9 розділу ІХ Інструкції № 512/5, якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

При виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.

За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження».

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені ч. 3 ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

В постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 761/35081/16-ц (провадження № 61-10297св22) зазначено, що застосування правил ч. 2 ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження» про те, що виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, не суперечитиме правилами пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом. У таких висновках Верховний Суд враховує, що у п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» також передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені цим Законом, у тому числі виконавець має дотримуватись вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження» про забезпечення побачень стягувача з дитиною у час та місці, визначеному рішенням суду. Отже, у цій категорії спорів під час виконання виконавчого листа має враховуватися зміст і резолютивна частина рішення про встановлення способу і порядку участі одного з батьків у вихованні дитини.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції.

Як встановлено судом з матеріалів справи та судових рішень, винесених за результатом розгляду інших скарг ОСОБА_1 , 07 вересня 2018 року рішенням служби у справах дітей ЧМР № 573 встановлено матері, ОСОБА_1 спосіб участі у виконанні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 : перші та треті вихідні місяця з 09-00 год. суботи до 19-00 год. неділі; святкові дні та день народження дитини з 13-00 год. до 18-00 год.; без присутності батька дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі № 712/11457/19 зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 ».

09 грудня 2021 року Соснівським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист на виконання рішення суду по справі № 712/11457/19, який стягувачем на підставі заяви було пред`явлено до виконання до Центрального відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ).

12 січня 2022 року постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 712/11457/19 від 09.12.2021.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.07.2022, залишеною без зміни постановою Черкаського апеляційного суду від 13.09.2022, скаргу ОСОБА_1 було задоволено в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця у розгляді заяви стягувачки від 21 лютого 2022 року про залучення до виконавчих дій представника органу опіки і піклування та спеціаліста у галузі дитячої психології. Визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 68129406 від 02.05.2022.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.06.2023, залишеною без зміни постановою Черкаського апеляційного суду від 30.08.2023, задоволена скарга стягувача про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2023 № 68129406.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

18 липня 2023 року Перший відділ ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) постановою державного виконавця фактично прийняв виконавче провадження № 68129406 до примусового виконання та проведено ряд дій спрямованих на виконання рішення суду.

29 листопада 2023 року державний виконавець Чорна С. А. прийняла рішення, шляхом надання вимоги № 117183, яку було надіслано сторонам виконавчого провадження № 68129406 на електронні адреси. Пунктом 1 вимагалося від боржника ОСОБА_2 виконати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі №712/11457/19 у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 » на перші вихідні місяця (02.12.2023 з 09-00 год. по 19-00 год. 03.12.2023).

Пунктом 2 вимоги № 117183 вимагалося від сторін виконавчого провадження надати письмові пояснення щодо виконання рішення, яке мало відбутися 02.12.2023 з 09-00 год. по 19-00 03.12.2023 на адресу Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) до 08.12.2023 включно.

03 грудня 2023 року о 16.49 год. стягувач ОСОБА_1 на вимогу державного виконавця надала на адресу Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) письмове пояснення шляхом надсилання електронного документу на електронну пошту.

04 грудня 2023 року ОСОБА_2 було надано державному виконавцю письмове пояснення щодо невиконання вимоги державного виконавця щодо виконання рішення суду 02 грудня 2023 року. Боржник вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 він очікував приїзд ОСОБА_1 , але вона не приїхала, не дзвонила та не повідомляла про намір та місце зустрічі з дитино. Зобов`язався в подальшому виконувати рішення суду та не чинити перешкод в спілкування ОСОБА_1 в спілкуванні з дитиною.

В суді першої інстанції ОСОБА_1 підтвердила, що 02.12.2023 не телефонувала боржнику, оскільки він не відповідає на її дзвінки. В апеляційній скарзі не заперечує вказаної обставини.

Проаналізувавши встановлені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що державним виконавцем при виконанні рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 вчинено ряд виконавчих дій, про що свідчить вимога державного виконавця, відібрання пояснень від сторін виконавчого провадження, згідно з якими правомірно встановлено, що боржник не чинив перешкод у виконанні вказаного рішення, а державний виконавець при прийнятті рішення шляхом надання вимоги № 117183 від 29 листопада 2023 року, виконав обов`язки з виконання судового рішення та вжиті заходи, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень для належного виконання судового рішення.

Доводи скарги ОСОБА_1 зводяться виключно до незгоди з видом застосованого засобу примусового виконання рішення (вимогою № 117183 від 29 листопада 2023 року), в той же час не мотивуючи, в чому дії державного виконавця суперечать нормам ЗУ «Про виконавче провадження» та порушують права скаржника у спірний період.

Захист прав дитини гарантовано ст. ст. 3, 12, 16 Конвенції ООН Про права дитини 1989 року.

Отже, будь-який сімейний спір стосовно дитини дійсно має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

У рішенні від 07 жовтня 2021 року у справі «Вихованок проти України» ЄСПЛ зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження втручання державних виконавців по суті зводилося лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником. Після скарг заявника національні суди розкритикували спосіб здійснення виконавчого провадження державними виконавцями. Суд вважав, що такий обмежений підхід державних виконавців був недостатнім. Ніщо не свідчить про те, що під час виконавчого провадження органи державної влади коли-небудь розглядали механізми добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання, у тому числі цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків. Залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Суд повторив, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зав`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії посадових осіб Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ), у визначений скаржником період, відповідали вимогам закону.

Стосовно вимог скарги ОСОБА_1 в частині вимог щодо зобов`язання державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) вживати заходи примусового виконання співмірно вимогам рішення Соснівського районного суду місті Черкаси від 16 липня 2021 року, у справі № 712/11457/19, вчиняти виконавчі дії повно та своєчасно, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні, оскільки, крім іншого, апеляційний суд враховує, що дані вимоги фактично зводяться до прохання суду зобов`язати вищевказаних осіб виконувати ті функції, які вони і покликані здійснювати згідно до законодавства. Зокрема, згідно до вимог ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, відповідно законом не вимагається винесення ще і окремого судового рішення щодо зобов`язання виконавця вчиняти ці ж самі заходи.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 03 грудня 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. М. Новіков

О. В. Карпенко