Ухвала

від 03.12.2024 по справі 380/1192/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/1192/24

У Х В А Л А

з питань відстрочення виконання судового рішення

03 грудня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі №380/1192/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 у справі №380/1192/24, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 31.03.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 31.03.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 у справі №380/1192/24 без змін.

21.11.2024 за вх.№86300 від представника військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про відстрочення виконання рішення у справі №380/1192/24. Зазначив, що на виконання рішення у даній справі, військовою частиною НОМЕР_1 була подана заявка-розрахунок на фінансування для виплат грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення на жовтень 2024 року. Відповідно до Додатку №2 Розрахунку потреб в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення на жовтень 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано солдату ОСОБА_1 на підставі Дозволу ДССТ вих. №518/14/9-602 від 07.10.2024 грошове забезпечення в сумі 89 687,48 грн. Зазначив, що військова частина НОМЕР_1 не може виконати судове рішення у даній справі з підстав, що не залежать від неї, а саме: через відсутність грошових коштів на рахунках відповідача для погашення заборгованості, щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», що підтверджується наступним. Фактичною підставою для відстрочення виконання рішення (причини) є нестабільна економічна ситуація в державі Україна, введення в Україні 24.02.2022 воєнного стану у зв`язку з військовою агресією "так званої росії" проти України, який станом на сьогодні, відповідно до Закону України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" 4024-IX від 29.10.2024 продовжено до 08 лютого 2025 року. Зазначив, що військовою частиною НОМЕР_1 вжито всіх можливих заходів для отримання цих коштів, зокрема: здійснено нарахування солдату ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі № 380/1192/24 грошового забезпечення в сумі 89 687,48 грн. та подано відповідні заяви/розрахунки. Відразу після отримання даних коштів, рішення суду у даній справі буде негайно виконано. Просить відстрочити виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 у справі №380/1192/24 на 6 місяців.

Судом призначено розгляд заяви на 26.11.2024 о б 11:20 год

25.11.2024 за вх.№ 86961 від представника заявника надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

У зв`язку з неявкою сторін, суд ухвалив відкласти розгляд заяви на 03.12.2024 о 14:00 год.

Ухвалою суду від 26.11.2024 задоволено клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судове засідання сторони повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Відповідно до частини другої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Заява про відстрочення виконання судового рішення у цій справі обґрунтована тим, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів, спрямованих на виконання рішення суду у цій справі, а його невиконання зумовлене обставинами, незалежними від відповідача та є такими, що на теперішній час об`єктивно унеможливлюють його виконання, а саме відсутність у відповідача відповідних бюджетних асигнувань, що у розумінні статті 378 КАС України свідчить про неможливість виконання судового рішення та фактично є підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Тому виконання судового рішення наразі ускладнене, що є підставою для відстрочення його виконання.

Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення суду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1-3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що реальне виконання судового рішення віднесено законодавцем до одного з основних завдань адміністративного судочинства, і саме на цій підставі відстрочення або розстрочення виконання судового рішення поставлено у залежність від обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

Норми процесуального закону не містять конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання. Для розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо тощо.

Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу).

Однак, суд вважає, що фінансове становище не є винятковим випадком, що давало би суду правові підстави для відстрочення виконання рішення, крім того, якщо це стосується суб`єкта владних повноважень.

Невиконання відповідачем судового зобов`язання в частині виплати коштів через відсутність у нього відповідних бюджетних призначень в розумінні ч.3 ст.378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для відстрочення чи розстрочення його виконання.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 819/150/17.

У рішенні від 27 листопада 2008 року у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Бюджетного кодексу України) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27 листопада 2008 року у справі №1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство похідний від нього характер.

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Суд уважає, що при розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

При цьому, відповідачем не надано до суду безумовних доказів на підтвердження обставин, що заважають вчасно виконати рішення суду.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має з урахуванням поточних умов вишукувати заходів для найскорішого поновлення прав позивача, а відстрочення виконання рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.

Окрім того, відповідач у справі достатніх та безспірних доказів на обґрунтування своєї заяви суду не надав, також не навів економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість виплати позивачу індексації грошового забезпечення внаслідок застосування режиму відстрочення виконання рішення суду в подальшому.

Оскільки позивач мав право під час проходження військової служби на отримання відповідних коштів, які протиправно йому не нараховувались та не виплачувались, що встановлено судовим рішенням, а тому підстави для задоволення вказаної заяви відсутні.

Надаючи оцінку доводам заявника про наявність правових підстав для відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає, що заявник не надав суду жодних належних та допустимих доказів неможливості виконання судового рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для відстрочення виконання судового рішення у цій справі, а тому заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення у справі за позовом №380/1192/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

СуддяСподарик Наталія Іванівна