Постанова

від 03.12.2024 по справі 183/8032/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9121/24 Справа № 183/8032/24 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року в цивільній справі номер 183/8032/24 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, в обґрунтування вимог заяви посилався на те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська з 01 листопада 2022 року по 20 серпня 2023 року. За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) було складено акт №ПС/ДН/27798/0270/П, відповідно до якого ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату у розмірі 5049,39грн, яку не було виплачено. Вважає, що у зв`язку з не погашенням своєчасно заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі відповідно до положень ст. 625 ЦПК України з ТЦСО м. Новомосковська також підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 348,41 грн та 3% річних у розмірі 139,67 грн.

Просив суд видати судовий наказ про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, а також трьох процентів річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 5537,47 грн.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі відмовлено.

Із вказаним судовим рішенням не погодився заявник ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року і ухвалити нове рішення про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 5049,39 грн; розглянути питання щодо правомірності (неправомірності) застосування ст. 625 ЦК України (три процента річних та інфляційні втрати) вимоги (як складової) у видачі судового наказу; стягнути з ТЦСО м. Новомосковська Дніпропетровської області на користь заявника судові витрати.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

Розрахована заявником сума по заборгованій заробітній платі (з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат) не є законною підставою для відмови у видачі судового наказу.

Заявлена заявником сума боргу складається з двох складових: перша - це заборгованість по заробітній платі, що складає 5049,39 грн; друга - це 3 відсотки річних та інфляційні втрати, що складають різницю між заявленою заборгованістю та довідки про заборгованість: 5537,47 грн - 5049,39 грн = 488,08 грн.

Якщо суд першої інстанції не погоджувався з вимогами про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, він мав би розмежувати вимоги та видати судовий наказ лише на суму 5049,39 грн - зазначену в довідці про заборгованість по заробітній платі.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.

Згідно з частиною 2 статі 369 ЦПК України апеляційна скарга на вказану ухвалу суду першої інстанції підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Відповідно до частини 13 статі 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановленоі цевбачається зматеріалів справи,що у серпні 2024 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, в якій просив суд видати судовий наказ про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, а також три проценти річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 5537,47 грн (а.с. 1-3).

Відповідно до довідки голови ліквідаційної комісії Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська за №65 від 21.05.2024 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 21.05.2024 року складає 5049,39 грн (а.с. 8).

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу, а тому підстави для видачі судового наказу - відсутні.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на

наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно із ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

В частині 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо: заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Судом встановлено, що відповідно до довідки голови ліквідаційної комісії Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська за №65 від 21.05.2024 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 21.05.2024 року складає 5049,39 грн.

У ОСОБА_1 та Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська в особі голови ліквідаційної комісії відсутній спір про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 в розмірі 5049,39 грн.

Саме безспірність цих вимог є підставою для видачі судового наказу.

У заяві ОСОБА_1 про видачу судового наказу також заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 348,41 грн та 3% річних у розмірі 139,67 грн.

В цьому випадку вирішення питання про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не підлягає розгляду у наказному провадженні, оскільки цей спір вирішується судом в порядку позовного провадження (загального або спрощеного) з дотриманням принципів змагальності сторін, доведення учасниками справи обставин, що мають значення для справи і на які кожна сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд мав постановити ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, частково заслуговують на увагу, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 379 ЦПК України і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: