Постанова

від 04.12.2024 по справі 200/2032/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року справа №200/2032/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Череповський Є.В.), складеного в повному обсязі 14 червня 2024 року, у справі № 200/2032/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:

рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №056550005960 від 27 березня 2024 року про відмову у призначені мені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 частини 2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список №1) визнати незаконним та скасувати;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути мою заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1- 5/2018 (746/15) (Список №1) від 20 березня 2024 року із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 21 жовтня 1991 року по 15 липня 1994 року на посаді горнового доменного цеху у Відкритому акціонерному товаристві Костянтинівський металургійний завод, з 16 листопада 1994 року по 13 грудня 1994 року на посаді підручного вальцювальника в Відкритому акціонерному товаристві Костянтинівський металургійний завод, з 04 липня 1996 року по 31 грудня 1997 року на посаді горнового доменного цеху у Відкритому акціонерному товаристві Костянтинівський металургійний завод, з 01 червня 1999 року по 30 червня 1999 року на посаді горнового доменного цеху у Закритому акціонерному товаристві Костянтинівський чавуноливарний завод (до перейменування ЗАТ Радон-Мет), з 01 січня 2001 року по 13 квітня 2001 року на посаді горнового доменного цеху у Закритому акціонерному товаристві Костянтинівський чавуноливарний завод (до перейменування ЗАТ Радон-Мет), з 18 червня 2002 року по 12 лютого 2003 року на посаді плавильника та майстра ватержакетного цеху в Дочірньому приватному підприємстві Консент АГР, до страхового стажу періоду перебування на обліку в Костянтинівському міському центрі зайнятості з 26 квітня 2001 року по 03 серпня 2001 року та з урахуванням норм встановлених в статті14-6.2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №056550005960 від 27 березня 2024 року про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 частини 2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список №1).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1- 5/2018 (746/15) (Список №1) від 20 березня 2024 року із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 21 жовтня 1991 року по 15 липня 1994 року, з 16 листопада 1994 року по 13 грудня 1994 року, з 04 липня 1996 року по 31 грудня 1997 року, з 01 червня 1999 року по 30 червня 1999 року, з 01 січня 2001 року по 13 квітня 2001 року, з 18 червня 2002 року по 12 лютого 2003 року, до страхового стажу періоду перебування на обліку в Костянтинівському міському центрі зайнятості з 26 квітня 2001 року по 03 серпня 2001 року.

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі № 200/2032/24 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що cтраховий стаж Позивача згідно поданих документів та Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) становить 18 років 03 місяці 11 днів (в т. ч. додаткові роки за Списком № 1 2 роки), пільговий стаж - 02 роки 11 місяців, за Списком № 2 08 місяців 21 день, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

До страхового стажу позивача не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 26.04.2001 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 29.06.1988, оскільки відсутній запис про припинення виплати. Для зарахування вказаного періоду до страхового стажу слід надати підтверджуючу довідку про період одержання допомоги по безробіттю, видану на підставі первинних документів.

До пільгового стажу роботи не зараховано періоди з 21.10.1991 по 15.07.1994 та з 04.07.1996 по 31.05.1999 згідно уточнюючої довідки № 07/09 від 07.10.2013, засвідченої підписом ліквідатора ВАТ Костянтинівський металургійний завод, оскільки за вказаний період не надано копій наказів про результати атестації робочих місць чи рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, які діють при Головних управліннях Пенсійного фонду України.

У зв`язку з вищенаведеним, управлінням прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Сторони в судове зсідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/2032/24, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 .

20.03.2024 року позивач звернувся до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, за результатом якої прийнято рішення № 056550005960 від 27.03.2024 року про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу.

З рішення вбачається, що Вік заявника 52 роки 11 місяців 10 днів. Страховий стаж особи становить 18 років 3 місяці 11 днів (в т.ч. додаткові роки за Списком «1 2 роки). Пільговий стаж за Списком №1 становить 2 роки 11 місяців, за Списком №2 8 місяців 21 день.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 26.04.2001, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 29.06.1988, оскільки в трудовій книжці відсутній запис про припинення виплати. Для зарахування необхідно долучити підтверджуючу довідку про період одержання допомоги по безробіттю, видану на підставі первинних документів.

До пільгового стажу роботи не зараховано періоди з 21.10.1991 по 15.07.1994 та з 04.07.1996 по 31.05.1999 згідно уточнюючої довідки № 07/09 від 07.10.2013, (засвідчена підписом ліквідатора), оскільки відсутні накази про результати атестації робочих місць чи рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, які діють при Головних управліннях Пенсійного фонду України.

Відповідно до розрахунку стажу РС-Право вбачається, що спірні періоди роботи Позивача з 21.10.1991 по 15.07.1994, з 16.11.1994 по 13.12.1994, з 04.07.1996 по 31.12.1997, з 01.06.1999 по 30.06.1999, з 01.01.2001 по 13.04.2001, 18.06.2002 по 12.02.2003 було зараховано до страхового стажу. До страхового стажу Позивача взагалі не зараховано період роботи з 26.04.2001 по 03.08.2001.

Згідно відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_1 вбачається. В розділі: Відомості по спеціальному стажу(за наявності даних за періоди до 2009 року включно) з 1998 по 2000 зазначено код підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013А1, з 2001 по 2002 код підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013Б1. В розділі: Відомості за звітний рік по БСВ (за наявності даних за періоди до 2009 року включно) в розділі страхувальник зазначено 2001 рік код 23119554 - "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТІ", Код підстави БСВ - ЗПЗ056А3, тривалість стажу 2 місяці 2 дні.

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням органу пенсійного фонду, звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною, а рішення пенсійного органу таким, що підлягає скасуванню з зобов`язанням повторно розглянути заяву позивача із зарахуванням спірних періодів роботи до стажу

Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 19.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина перша).

Відповідно до ч. 2 с. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першоїстатті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, шо дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженийнаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі Порядок № 383).

Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

П. 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз норм Закону №1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1,2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_4 Позивач у спірні періоди працював:

21.10.1991 року прийнятий в доменний цех горновим 4 розряду у Костянтинівський металургійний завод ім. Фрунзе;

07.02.1994 року присвоєно 5 розряд горнового доменного цеху;

15.07.1994 року звільнено за власним бажанням;

16.11.1994 року прийнятий в крупносортний (прокатний) цех підручним вальцювальника 4 розряду;

13.12.1994 року звільнено за власним бажанням;

04.07.1996 року прийнятий в доменний цех горновим 4 розряду до ВАТ «Костянтинівський металургійний завод»;

31.05.1999 року звільнений за переводом до ЗАТ «РадонМет»;

01.06.1999 року прийнято за переводом в доменний цех горновим 4 розряду в ЗАТ «РадонМет»;

01.09.1999 року присвоєно 6 розряд горнового доменного цеху;

13.04.2001 року звільнений за згодою сторін;

26.04.2001 року розпочато виплату допомоги по безробіттю Костянтинівський міський центр зайнятості;

03.08.2001 року проведено виплату допомоги по безробіттю;

18.06.2002 року прийнятий плавильником 4 розряду ватержакетної печі в Дочірньому приватному підприємстві «Консент АГР»;

08.09.2002 року переведено майстром ватержакетного цеху;

12.02.2003 року звільнений за власним бажанням.

Згідно довідки вих. №07/90 від 07.10.2013 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній виданої ВАТ «Костянтинівський металургійний завод» зазначено, що Позивач працював повний робочий день з 21.10.1991 року по 15.07.1994 року, з 04.07.1996 року по 31.05.1999 року в доменному цеху за професією, посадою горновий доменних печей, що передбачена списком 1 розділ ІІІ підрозділ 1 п.а, код КП 1030100а-11699, підстава: постанова КМУ від 11.03.1994 року №162, наказ №1034 від 09.11.1994 «Про затвердження переліку професій з пільговим пенсійним забезпеченням».

З 16.11.1994 року 13.12.1994 року в крупносортному (прокатному) цеху за професією посадою підручний вальцювальника стана горячої прокатки, що передбачена Списком 1 розділ ІІІ підрозділ 3 п.а, код КП 1030300а-16750, підстава: постанова КМУ від 11.03.1994 року №162, наказ №1034 від 09.11.1994 «Про затвердження переліку професій з пільговим пенсійним забезпеченням».

В матеріалах справи також міститься наказ ЗАТ «РадонМет» «Про підсумки атестації робочих місць» №155 від 31.07.2000р., наказ Дочірнього приватного підприємства «Консент АГР» «Про підсумки атестації робочих місць» №86 від 31.08.2003р.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Тобто, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В даному випадку суд вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей з посиланням на дати та номери відповідних наказів, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим недоліки в уточнюючій довідці не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи до стажу.

Крім того, суд наголошує, що Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Також суд враховує, що Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, було передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають горнові доменних печей (Список 1 розділ ІІІ підрозділ 1а, код 1030100а-11699), підручні вальцювальника (Список 1 розділ ІІІ підрозділ 3а, код 1030300а-16750), плавильники (Список 1 розділ VII підрозділ 5а, код 1070500а-116613), майстри (Список 1 розділ VII підрозділ 5б, код 1070500б-23187).

Відповідно до роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України від 10 травня 1994 року №01-3/406-02-2 "Про порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають, право на пенсію за віком на пільгових умовах" у випадках, коли в Списках № 1 і № 2 передбачені робітники, які виконують певні роботи, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі робітники незалежно від назви їх професії, які виконують ці роботи.

Окрім того, Верховний Суд України у постанові від 22 червня 2011 року (справа №6-57227св10) зазначив, що згідно з пунктом 3 роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України та Міністерстві праці України від 10 травня 1994 року №01-3/406-02-2 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах" право на пенсію на пільгових умовах мають робітники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списками № 1 і № 2, протягом повного робочого дня. Під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених списками, не менше 80 відсотків робочого часу. Сюди ж включається час проведення підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, а також робіт поза своїм робочим місцем з метою забезпечення виконання своїх трудових функцій. При цьому пунктом 7 цих роз`яснень передбачено, що у випадках, коли в Списках № 1 і № 2 передбачені робітники, які виконують певні роботи, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі робітники незалежно від назви їх професії, які виконують ці роботи.

Відповідачем не надано доказів, що посади, які займав позивач не відносяться до пільгових.

Крім того, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обмежений у праві здійснити запити щодо надання інформації необхідної для призначення / відмови у призначенні пенсії.

Відповідач не навів у спірному рішенні обґрунтування мотивів неврахування спірних періодів роботи Позивача до пільгового стажу за Списком №1.

З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, приписи законодавства, що діяло до набрання чинностіЗаконом № 1058, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача у спірні періоди, що надає право включення вищевказаних періодів роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Посилання Відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності даних про проведення атестації робочих місць колегія суддів вважає неприйнятними, з огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, чітко висловила свою позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказала, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Щодо не зарахування до страхового стажу роботи періоду перебування на обліку в Костянтинівському міському центрі зайнятості з 26 квітня 2001 року по 03 серпня 2001 року, суд зазначає наступне.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згіднопостанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 рокута№303 від 12 березня 2003 року.

Згідно з частиною 4статті 24 Закону №1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, при обчисленні пільгового стажу позивачки за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинностіЗаконом №1058-ІVі даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а після 01 січня 2004 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до частини 1статті 56 Закону №1788-XIIдо стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також […] періододержання допомоги по безробіттю […].

Згідно з частиною 1статті 62 Закону №1788-XIIосновним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 4постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників»відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі -Інструкція №58), питання,пов`язаніз порядком ведення трудових книжок, їх зберігання,виготовлення,постачанняіобліку,регулюютьсяпостановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктами 2.3, 2.4Інструкції №58встановлено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з підпунктом «е» пункту 2.18Інструкції №58до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення.

Згідно з пунктом 2постанови правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013№25-2 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2013 року за № 2141/24673, облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01 січня 2011 року ведуться відповідно допостанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599, тапостанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152.

Відповідно до довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (додаток 8 допостанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за №1136/17152):

код ЗПЗ056А3 - період одержання допомоги по безробіттю;

В спірному рішенні відповідач зазначив, що до страхового стажу Позивача не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 26 квітня 2001 року у зв`язку із відсутністю у трудовій книжці запису про припинення виплат по безробіттю.

Судом встановлено, що за даними системи персоніфікованого обліку (Індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5) в 2001 році обліковано Костянтинівським міським центром зайнятості (код ЄДРПОУ 23119554) як страховий стаж за кодом ЗПЗ056А3, також в трудовій книжці серії НОМЕР_4 наявні записи про початок виплати допомоги по безробіттю та виплату такої допомоги.

Також, суд звертає у вагу на те, що Позивач просить зарахувати період отримання допомоги по безробіттю за період який підтверджується записами в трудовій книжці, а не по дату закінчення виплати такої допомоги.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Враховуючи те, що відмова у зарахуванні періоду отримання допомоги по безробіттю з посиланням на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, при цьому в системі персоніфікованого обліку наявні дані як про період отримання такої допомоги, так і про орган, що здійснював таку виплату, суд дійшов висновку, що період отримання допомоги по безробіттю з 26 квітня 2001 року по 03 серпня 2001 року підлягає зарахуванню в страховий стаж позивача.

Щодо позовних вимог відносно застосування під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах п. «а» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), суд зазначає наступне.

Пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ) встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

09 липня 2003 року було прийнято Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-І, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зізмінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

У пункті 3.1 рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). Відповідно до змісту статті 8Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

В пункті 4.4. мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року№ 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом№ 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першійстатті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення КСУ № 1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення, тобто з 23 січня 2020 року.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 114 Закон № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто, приписи п. 1 ч. 2 ст. 114 Закон № 1058-IVвстановлюють збільшені показники необхідного страхового стажу в порівнянні з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

В зазначеному рішенні колегія суддів дійшла висновку, що до категорії осіб, на яких поширюється діяРішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннямиЗакону № 1788-ХІІпісля 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначенийстаттею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Крім того, колегія суддів зазначила, що «частиною першоюстатті 58 Закону № 1058-IVвизначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи - Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду), на які відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2), покладається, зокрема: призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України та його територіальні органи є суб`єктами владних повноважень у сфері загальнообов`язкового пенсійного забезпечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно та безпідставно не застосовано до спірних правовідносин приписи пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XIIдо редакції Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у призначені пенсії позивачу та його скасування із зобов`язання управління повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням спірних періодів до стажу позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі № 200/2032/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2024 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.Д.Компанієць