Ухвала

від 06.01.2025 по справі 200/2032/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 січня 2025 року

м. Київ

справа №200/2032/24

адміністративне провадження № К/990/50712/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 200/2032/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:

- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №056550005960 від 27 березня 2024 року про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) визнати незаконним та скасувати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1- 5/2018 (746/15) (Список №1) від 20 березня 2024 року із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 21 жовтня 1991 року по 15 липня 1994 року на посаді «горнового доменного цеху» у Відкритому акціонерному товаристві «Костянтинівський металургійний завод», з 16 листопада 1994 року по 13 грудня 1994 року на посаді «підручного вальцювальника» в Відкритому акціонерному товаристві "Костянтинівський металургійний завод", з 04 липня 1996 року по 31 грудня 1997 року на посаді «горнового доменного цеху» у Відкритому акціонерному товаристві «Костянтинівський металургійний завод», з 01 червня 1999 року по 30 червня 1999 року на посаді «горнового доменного цеху» у Закритому акціонерному товаристві «Костянтинівський чавуноливарний завод» (до перейменування - ЗАТ «Радон-Мет»), з 01 січня 2001 року по 13 квітня 2001 року на посаді «горнового доменного цеху» у Закритому акціонерному товаристві «Костянтинівський чавуноливарний завод» (до перейменування - ЗАТ «Радон-Мет»), з 18 червня 2002 року по 12 лютого 2003 року на посаді «плавильника» та «майстра ватержакетного цеху» в Дочірньому приватному підприємстві «Консент АГР», до страхового стажу періоду перебування на обліку в Костянтинівському міському центрі зайнятості з 26 квітня 2001 року по 03 серпня 2001 року та з урахуванням норм встановлених в статті14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №056550005960 від 27 березня 2024 року про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 частини 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список №1).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1- 5/2018 (746/15) (Список №1) від 20 березня 2024 року із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 21 жовтня 1991 року по 15 липня 1994 року, з 16 листопада 1994 року по 13 грудня 1994 року, з 04 липня 1996 року по 31 грудня 1997 року, з 01 червня 1999 року по 30 червня 1999 року, з 01 січня 2001 року по 13 квітня 2001 року, з 18 червня 2002 року по 12 лютого 2003 року, до страхового стажу періоду перебування на обліку в Костянтинівському міському центрі зайнятості з 26 квітня 2001 року по 03 серпня 2001 року.

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції (рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції) задовольняючи частково позов, виходив з того, що відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною, а рішення пенсійного органу таким, що підлягає скасуванню з зобов`язанням повторно розглянути заяву позивача із зарахуванням спірних періодів роботи до стажу.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 200/2032/24, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки із зазначенням, одночасно, належного їх обґрунтування у поєднанні з обставинами справи.

Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 200/2032/24.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді Н. В. Коваленко

С. Г. Стеценко